13.09.16р. Справа № 904/2740/16
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість", м. Дніпропетровськ
до відповідача-1 публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ
до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", м. Київ
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: дочірнє підприємство "Трансгарант-Україна", м. Київ
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: філія "Головний інформаційно-обчислювальний центр" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
про стягнення 1 989 203,76 грн. збитків
Суддя Бондарєв Е.М.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №8 від 04.01.2016 року, представник
Від відповідача-1: ОСОБА_2, довіреність №44 від 27.04.2016 року, представник
Від відповідача-2: ОСОБА_3, довіреність №25/03/1 від 25.03.2016 року, представник
Від третьої особи-1: не з'явився
Від третьої особи-2: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" 1 989 203,76 грн. збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 13-0784/02 від 01.04.2013 року, Правил Інкотермс 2010, а саме невиконання зобов'язань зі сторони відповідача виразилося в тому, що через незаплановану зміну оператора вагонів в АБД ПВ Укрзалізниці (з оператора ДП "Трансгарант - Україна" на інших операторів), відсутністю заявок вантажоотримувачів і відповідно узгоджених планів перевезень на вагони нових операторів, позивач не міг їх прийняти за відсутності підтверджень відповідача в завантаженні цих вагонів в адресу публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" та гарантій по сплаті залізничного тарифу, податкових зборів за користування вагонами. Крім того, не передавши завчасно постачальнику повні дані про конкретного перевізника та/або не повідомивши про найменування нового перевізника, відповідач фактично відмовився від виконання обов'язку по організації усього ланцюгу доставки порожніх вагонів. Внаслідок неврегульованості відносин між ним та його перевізником (ДП "Трансгарант-Україна"), якого він номінував для відправки порожніх вагонів в адресу постачальника для завантаження їх продукцією з подальшим відвантаженням для публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", залізницею з позивача були стягнуті кошти в судовому порядку (рішеннями господарського суду Дніпропетровської області № 904/4286/15 від 20.07.2015 року стягнуто 1 004 516,16 грн., № 904/4797/15 від 06.07.2015 року стягнуто 320 464,20 грн., № 904/7978/15 від 20.10.2015 року стягнуто 664 223,40 грн.), оскільки згідно діючих правил на залізниці, саме на одержувача порожніх вагонів покладається обов'язок по оплаті плати за користування вагонів та збору зберігання рухомого складу.
Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд замінити первісного відповідача публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на належного відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" посилаючись на те, що оскільки власником спірних вагонів є товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", орендарем - товариство з обмеженою відповідальністю "СВТЛ", дочірнє підприємство "Трансгарант-Україна" було вказано оператором вагонів, а потім на шляху прямування, з незалежних від відповідача та дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна" причин, оператором став вже товариство з обмеженою відповідальністю "ЄвразТрансУкраїна", то публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" не може бути відповідачем по справі, оскільки не має договірних відносин ні з товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", ні з товариством з обмеженою відповідальністю "ЄвразТрансУкраїна".
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Тобто, з боку відповідача у грудні 2014 року були оформлені перевізні документи (на ст.Бучач Львівської залізниці відправки за №№ 47603451, 47470893, 47470919, 47377205; на ст.Скалат Львівської залізниці - № 47563002) відповідно до умов договору № 12-1990-02 від 19.12.2012 року за реквізитами, наданими дочірнім підприємством "Трансгарант-Україна". На виконання вимог ст.24 Статуту залізниць України, а також умов договору за №ПР/М-12-1/22-809НЮдч/12-1882-02 від 29.11.2012 року про експлуатацію залізничної під'їзної колії публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", яка примикає до станцій Дніпродзержинськ, Правда Придніпровської залізниці та вимог договору №ПР.ДН-1-12-497/НЮп/12-1940-02 від 12.12.2012 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги вагони були прийняті ПАТ "Укрзалізниця" до перевезення без зауважень, про що свідчать Пам'ятки форми ГУ-45 за №5549 від 21.12.2014 року, №5456 та №5457 від 17.12.2014 року, №5396 від 14.12.2014 року, №5534 від 20.12.2014 року. Претензії стосовно відправок призначенням на ст.Скалат Львівської залізниці за №№ 47824917, 47278726, 47255856, 47278916, а також вагонів призначенням на ст.Негін Південно-Західної залізниці за №№ 59227983, 59124867, 59124305, 59124016, 59228437, 59229112, 59228676, які зазначені в позовній заяві є безпідставними щодо відповідача, тому як з під'їзної колії публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" зазначені вагони в період грудень 2014 року - січень 2015 року не відправлялись, а відправники відповідачем не оформлялись.
28.04.2016 року позивач звернувся до суду з клопотанням про витребування оригіналів документів, а саме:
- зв'язку з невиконанням покупцем (відповідачем) умов пункту 5.7. договору № 13-0784-02 від 01.04.2013 року, щодо надання оригіналів своїх замовлень в порядку та строки передбачені даним договором, відсутністю їх у позивача, але в наявності у публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", витребувати у відповідача оригінали листів: №№ 035/16-4765, 035/16-4766 від 01.12.2014 року, №№ 01 ЮК/3035, 01ЮК/3036 від 31.12.2014 року, №№ 035/16-107, 035/16-108 від 14.01.2015 року;
- у зв'язку з відмовою відповідача направити (надати) позивачу оригінали письмових відповідей на листи товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість", відсутністю їх у позивача, але в наявності у публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", витребувати у відповідача оригінали листів від 16.01.2015 року № 01ЮК/108; від 19.01.2015 року №01ЮК/112;
- у зв'язку з відсутністю у позивача, але в наявності у третій особі оригіналів листів дочірнього підприємство "Трансгарант-Україна" про відмову сплачувати залізничний тариф по спірним вагонам та проханням не приймати їх на станціях призначення, витребувати у дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна" оригінали листів від 26.12.2014 року №№ ДН-12/4742, ДН-12/4743, ДН-12/4744, від 07.01.2015 року № 15/15, від 20.01.2015 року № 28/01, а також листів товариства з обмеженою відповідальністю "ЕвразТранс Україна" до дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна" від 13.01.2015 року №№ 046, 047, 048 щодо відправки порожніх вагонів;
- у зв'язку з відсутністю у позивача, але в наявності у товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" (власник спірних вагонів) оригіналу письмової відповіді на лист товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" оригінал листа від 20.01.2015 року № 28/01.
28.04.2016 року позивачем надане письмове обґрунтування порядку зміни операторів вагонів в АБД ПВ Укрзалізниці де вказує, що 24.12.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "СВТЛ" (орендар вагонів) без повідомлення власника та оператора вагонів, вивів вагони з оренди та зняв, в базі даних ГІОЦ Укрзалізниці, ознаку операторства ДП "Трансгарант-Україна". У зв'язку з цим, ДП "Трансгарант-Україна" (платник згідно накладних) повідомило позивача та ОСОБА_4, що відмовляється сплачувати залізничний тариф, додаткові збори по даним вагонам, та просила не приймати їх на станціях призначення. Крім того, сплачувати кошти за подачу-забирання вагонів, маневрові роботи, плату за користування вагонів відмовився відповідач, ТОВ "ЕвразТранс Україна" (новий оператор) та ТОВ "Інтерлізінвест".
30.05.2016 року дочірнє підприємство "Трансгарант-Україна" надало до суду письмову правову позицію щодо предмета спору де вказує, що незапланована зміна оператора вагонів на шляху прямування на адресу позивача стала наслідком того, що 26.12.2014 року стався озброєний напад невідомих осіб в масках на офіс дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна" в місті Кривий Ріг. Невідомі особи насильно вивели з операторства ДП "Трансгарант-Україна" 237 порожніх вагонів та перевели їх в операторство товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" або інших операторів. Таким чином, протиправна поведінка вбачається у діях осіб, які безпосередньо вчинили дії по зміні операторства вагонів. По факту нападу на офіс 26.12.2014 року було заявлено Дзержинському РВ Криворізького МУ м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, відкрито кримінальне провадження та здійснюється досудове розслідування.
30.05.2016 року позивачем надано спростування заперечень відповідача де зазначає, що наявність протиправної поведінки та бездіяльність відповідача полягають в порушенні ним умов п. 3.1 договору, укладених Специфікацій, згідно яких поставка продукції на умовах FCA - станція відправлення, в редакції Інкотермс 2010, позивач (постачальник) несе лише витрати, пов'язані з поставкою продукції на станцію відправлення. Позивачем продукція була поставлена на станції відправлення (ст. Нігин, ст. Скалат, с. Бучач), однак він не повинен нести витрати, пов'язані з прийманням порожніх вагонів (розкредитуванням, подачею і забиранням вагонів) на станціях відправлення, навантаженням їх продукцією та відправленням в адресу публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського". Бездіяльність відповідача полягала в тому, що він, та обраний ним оператор фактично змінивши маршрут перевезення / доставки порожніх вагонів, що надходили на станції призначення для товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість", відмовилися сплачувати за це залізничний тариф та додаткові збори. Більш того, відповідач, відмовившись погоджувати подачу вагонів ДП "Трансгарант-Україна" під навантаження продукцією на станціях позивача для подальшого відвантаження в адресу публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", фактично змінив кінцевого вантажоодержувача, при цьому, відмовився нести будь-які втрати за ці дії. Внаслідок порушень умов договору та бездіяльності відповідача, а також його оператора у наданні згоди на подачу спірних вагонів під навантаження позивачу та сплати залізничного тарифу та додаткових зборів, позивач поніс збитки. Із-за неврегульованості відносин між відповідачем та дочірнім підприємством "Трансгарант-Україна", якого він номінував для відправки порожніх вагонів в адресу постачальника для завантаження їх продукцією з подальшим відвантаженням для публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", з позивача були стягнуті кошти, оскільки згідно діючих правил на залізниці, саме на одержувача порожніх вагонів покладається обов'язок по оплаті плати за користування вагонів та збору зберігання рухомого складу і він не має право від них відмовитися, навіть, якщо вони прибули на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена (договором, контрактом, замовленням, нарядом та ін.), а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами та збір за зберігання (ст. 47 Статуту залізниць України).
Щодо заміни відповідача позивач вказує, що товариство з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" не надає такої згоди, оскільки вважає, що публічне акціонерну товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" є належним відповідачем у даній справі, який, в порушення умов поставки продукції (FСА "Франко перевізник") за договором № 13-0784-02 від 01.04.2013 року, фактично відмовився (не виконав) від виконання обов'язку в організації ланцюгу поставки продукції, в тому числі доставки належних порожніх вагонів для завантаження продукцією та подальшої відправки на його адресу, залучивши до цього оператора вагонів дочірнє підприємство "Трансгарант-Україна". Пред'явлення грошових вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" будуть безпідставними, оскільки позивач не має жодних відносин з ним, що слугувало б підставою для виникнення у сторін прав та обов'язків, за порушення яких настає відповідальність, в тому числі й відшкодування збитків.
09.06.2016 року відповідачем надані письмові пояснення де вказує, що в тому, що позивач зазнав збитків, відсутня вина відповідача, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами, зокрема, витягу із ЄДР про вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до п. 3.2.1 договору на надання послуг транспортно-експедиторського обслуговування між публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" та товариством з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" експедитор зобов'язується надати клієнту інструкцію про порядок оформлення перевізних документів, об'єми і строки відправки узгоджених перевезень вантажів і поверненню порожніх вагонів із зазначенням переліку дій, які повинен виконати вантажовідправник (вантажоотримувач). В даному випадку претензії експедитора до публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" були відсутні, тобто перевізні документи були оформлені вірно, а вагони прийняті до перевезення без зауважень. Але на шляху прямування вагонів до станції призначення, з незалежних від позивача причин, в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ) відбулися зміни, згідно яких власником вагонів залишилось товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", однак ознака операторства ДП "Трансгарант-Україна" була знята, а вагони значилися під оперативним управлінням інших підприємств - операторів. Оскільки відповідач має договір на транспортно-експедиторські послуги з ДП "Трансгарант-Україна", то і оплата залізничного тарифу повинна була сплачуватися ДП "Трансгарант-Україна", відповідно до умов договору. Тому, не маючи договірних відносин із іншими операторами, відповідач в даному випадку не мав законних підстав забезпечити оплату залізничного тарифу, а відтак всі збитки, яких зазнав позивач, сталися не з вини відповідача.
16.06.2016 року товариством з обмеженою відповідальністю виробничою компанією "Гірничодобувна промисловість" надане письмове обґрунтування щодо наявності складу цивільного правопорушення де вказує, що публічне акціонерну товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" договірні зобов'язання не виконані, оскільки поставка продукції за ціною та на умовах FCA "Франко перевізник" передбачають обов'язок відповідача в сплаті всіх витрат, пов'язаних з прийманням порожніх вагонів (розкредитування, подачею і забиранням вагонів) на станціях відправлення, навантаженням їх продукцією та відправленням в адресу публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського". Аналізуючи умови договору, норми цивільного та господарського кодексів, Правила Інкотермс 2010, невиконання зобов'язань зі сторони відповідача виразилося із-за відсутності його підтверджень в навантаженні вагонів в адресу публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" та гарантій по сплаті залізничного тарифу, додаткових зборів за користування вагонами, та фактичної відмови від виконання обов'язку по організації усього ланцюгу доставки порожніх вагонів, через що позивач не зміг своєчасно прийняти ці вагони на свої під'їзні колії. Внаслідок неврегульованості відносин між відповідачем та дочірнім підприємством "Трансгарант-Україна" , якого він номінував для відправки порожніх вагонів в адресу постачальника для завантаження їх продукцією з подальшим відвантаженням для публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", порушень умов договору та бездіяльності відповідача щодо надання згоди на подачу спірних вагонів позивачу під навантаження, а також його оператора у відмові сплачувати залізничний тариф, додаткові збори, залізницею стягнуті кошти з підприємства позивача. Згідно діючих правил на залізниці, саме на одержувача порожніх вагонів покладається обов'язок по оплаті за користування вагонів та збору зберігання рухомого складу (ст. 25 Статуту залізниць України).
21.06.2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Заява обґрунтована тим що, відповідач зазначає про належність на праві власності спірних вагонів товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", про наявність підстав відповідальності у спірних правовідносинах та можливість пред'явлення до останнього грошових вимог та інше. На думку заявника рішення по даній справі може вплинути на права та обов'язки товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест".
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" залучено до участі у справі у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
29.06.2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" звернулось до суду з клопотанням про розгляд справи № 904/2740/16 колегіально у складі трьох суддів у зв'язку з тим, що матеріали справи та фактичні обставини свідчать про її значну складність.
29.06.2016 року позивач та відповідач звернулись до суду з клопотаннями про залучення до справи у якості відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" оскільки останній є власником вагонів, через які виник спір між сторонами, а також беручи до уваги, що підставою для змін в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів, ознаки оператора вагонів з ДП "Трансгарант-Україна" на інші підприємства слугували неправомірні дії товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", а також порушення приписів Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 856 від 28.09.2004 року "Про затвердження Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів". Товариство з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" погоджується з позицією публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", та не заперечує про залучення у справі товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" в якості другого відповідача.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016 року змінено процесуальний статус товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" та залучено його до участі у розгляді справи у якості відповідача-2.
11.07.2016 року відповідачем-2 надано відзив на позовну заяву де вказує, що 26.09.2014 року відбулось рейдерське захоплення товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" внаслідок чого законні власники товариства та керівництво товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", зокрема генеральний директор ОСОБА_5, були незаконно усунуті від управління товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", а майном товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", заволоділи особи, що не мали на те законних підстав, вони ж перебрали на себе управління товариством. Вказані особи розпоряджались майном товариства на власний розсуд без дотримання інтересів товариства та його законних власників. За вказаним фактом було порушено ряд кримінальних проваджень. Також, законними власниками товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" було подано ряд судових позовів з метою повернення товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" законним власникам. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/3500/15 (залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.201 року та постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016 року) поновлено права законних власників та повноважного керівництва товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест". Таким чином, управління товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" з вересня 2014 року по лютий 2016 року незаконно здійснювали нелегітимні особи. У зв'язку з такими незаконними діями, товариство на сьогоднішній день не має у розпорядженні будь-яких документів з фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" з зазначених спірних питань за вказаний період. Крім того, рішеннями господарського суду Дніпропетровської області у справах №№ 904/4286/15, 904/4797/15, 904/7978/15 встановлено фактичні обставини та порушення позивачем приписів Статуту залізниці та відповідно наявність винної поведінки позивача у даних правовідносинах. Позивачем при цьому не надавались належних доказів щодо наявності вини інших осіб у затримці вагонів, не зазначалось про це у відповідних документах (актах загальної форми). Зазначені рішення також свідчать про те, що не зважаючи на зазначену позивачем у справі несанкціоновану заміну оператора вагонів, відповідальність щодо затримки та обов'язки щодо оплати за користування вагонами і їх зберігання відповідно до діючого законодавства та укладених договорів покладається саме на позивача. Крім того, відповідно до матеріалів справи товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" немало ніяких договірних відносин з жодною з сторін даної справи. Буд-яких повноважень товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" щодо організації зазначених перевезень, в тому числі щодо користування вагонами, договори не містять, а отже не має підстав для відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Таким чином, на думку відповідача-2, у зазначених відносинах щодо зміни оператора вагонів мали місце незаконні дії сторонніх осіб, відомості про що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, проводиться досудове слідство. Отже між злочинними діями сторонніх осіб та наслідками у вигляді зміни оператора вбачається прямий причинний зв'язок. Відповідно до матеріалів справи товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" не мало відношення як до невиконання сторонами договірних зобов'язань так і до фактів вчинення незаконних дій щодо злочинної зміни оператора вагонів, а отже не має підстав нести будь-яку відповідальність.
11.07.2016 року відповідачем-1 надані письмові заперечення на обґрунтування щодо наявності складу цивільного правопорушення де зазначає, що незаконні дії власника спірних вагонів - товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" щодо управління власними вагонами та позивача щодо неналежного виконання свого обов'язку призвели до порушення умов договору поставки, а відтак вина відповідача відсутня. Тому, на думку відповідача-1, що відшкодовувати збитки позивачу має винна особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", оскільки в діях публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" відсутній склад цивільного правопорушення, а відтак у задоволенні позову має бути відмовлено у повному обсязі із цих причин.
18.07.2015 року відповідач-1 звернувся до суду з клопотанням про залучення до розгляду справи філії ГІОЦ ПАТ "Укрзалізниця" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та витребування доказів оскільки на шляху прямування вагонів до станції призначення, з незалежних від відповідача-1 причин, в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ) відбулися зміни, згідно яких власником вагонів залишились товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", однак ознака операторства дочірнього підприємство "Трансгарант-Україна" була знята, а вагони значилися під оперативним управлінням інших підприємств - операторів, то виникає необхідність у дослідженні питання щодо дотримання встановленого порядку внесення змін до АБД ПВ. Таким чином, враховуючи той факт, всі зміни, які вносяться до АБД ПВ повинні проводитися з обов'язковим документальним підтвердженням через реєструвальний підрозділ ГІОЦ Укрзалізниці, то виникає необхідність у витребуванні документів від філії ГІОЦ ПАТ "Укрзалізниця", які можуть підтвердити законність чи незаконність такої зміни, які відбулись в порушення Інструкції щодо зміни оператора на шляху прямування вагонів, а не на станції призначення.
26.07.2016 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області клопотання відповідача-1 про залучення до розгляду справи філії ГІОЦ ПАТ "Укрзалізниця" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та витребувати від філії ГІОЦ ПАТ "Укрзалізниця" документи щодо підтвердження законності чи незаконності зміни, які відбулись в порушення Інструкції щодо зміни оператора на шляху прямування вагонів, а не на станції призначення, було задоволено, у зв'язку з тим, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки філії ГІОЦ ПАТ "Укрзалізниця".
08.08.2015 року третьою особою-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надані письмові пояснення де вказує, що внесення змін до АРМ "Вантажні вагони компаній-операторів" з використанням електронного цифрового підпису здійснюється самими операторами без участі підрозділів залізниць (регіональних філій). Для надання доступу до вказаних ОСОБА_2 компанія-оператор укладає відповідний договір з філією "ГІОЦ" ПАТ "Укрзалізниця" та отримує доступ до вказаного ОСОБА_2. Таким чином, у період з 01.12.2014 року та по 01.01.2015 року залізницями (регіональними філіями) так і компаніями-операторами було введення інформації по зміні операторів, як без застосування електронного цифрового підпису так із застосуванням електронно-цифрового підпису.
09.08.2016 року позивачем надані заперечення на відзив де вказує, що відповідач - 1 в порушення умов п. 3.1. договору поставки, та укладених до нього Специфікацій, де сторонами була погоджена поставка продукції на умовах FСА - станція відправлення (Інкотермс 2010), відмовився сплачувати залізниці платежі, пов'язані з прийманням порожніх вагонів (розкредитуванням, подачею і забиранням вагонів) на станціях відправлення, навантаженням їх продукцією та відправленням в свою адресу. Обов'язок щодо сплати таких платежів на користь залізниці також може бути покладений і на його оператора, якщо про це передбачено умовами договору про транспортно-експедиторське обслуговування. Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні (Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зі змінами і доповненнями). Із-за відмови підтверджувати приймання і завантаження вагонів в адресу публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", відмовою сплачувати залізничний тариф, додаткові збори оператором, а також з причин зайнятості вантажного фронту погрузки на під'їзних коліях товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" з тих самих причин, залізниця, в будь-якому випадку, фізично не змогла б подати дані вагони, навіть, якщо б одержувач своєчасно розкредитував перевізні документи та/або звернувся з проханням подати їх під навантаження. На думку позивача, лише відповідач-2 міг вчинити дії, які б призвели к незапланованій зміні оператора вагонів (ДП "Трансггарант-Україна") в даній ситуації. Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, та стягнути суму збитків у сумі 1 989 203,76 грн. з відповідачів солідарно.
Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016 року з призначенням її до розгляду на 28.04.2016 року та залучення до участі у справі дочірнє підприємство "Трансгарант-Україна" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 28.04.2016 року було оголошено перерву до 30.05.2016 року, від 30.05.2016 року було оголошено перерву до 09.06.2016 року.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2016 року термін розгляду справи продовжено на 15 днів до 27.06.2016 року включно та розгляд справи відкладено до 16.06.2016 року, після чого у судовому засіданні від 16.06.2016 року було оголошено перерву до 29.06.2016 року та від 29.06.2016 року було оголошено перерву до 11.07.2016 року.
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 11.07.2016 року було оголошено перерву до 02.08.2016 року, після чого розгляд справи було відкладено до 09.08.2016 року.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2016 року термін розгляду справи продовжено на 15 днів до 13.09.2016 року включно та розгляд справи відкладено до 13.09.2016 року.
У судовому засіданні 13.09.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
01.04.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю виробничою компанією "Гірничодобувна промисловість" (далі - постачальник, позивач) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - покупець, відповідач-1) укладено договір № 13-0784-02 (далі - договір) відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця вапняк та доломіт сирий металургійний (далі - продукція), а покупець зобов'язався прийняти продукція та сплати за неї відповідну суму.
Відповідно до умов договору сторони погодили, що поставка продукції проводиться залізничним транспортом за реквізитами вантажоодержувача. Умови, об'єми та строки поставки продукції зазначаються в Специфікаціях до договору, що є його невід'ємною частиною (розділ 5 "Строки та умови поставки").
На підставі поданих відповідачем-1 письмових Заявок та Графіків відвантаження продукції на грудень місяць 2014 року та січень місяць 2015 року, сторонами були підписані Специфікації №№ 50, 51 від 01.12.2014 року, №№ 52, 53 від 01.01.2015 року, № 54 від 16.01.2015 року згідно яких позивач повинен був поставити 204 225 тонн продукції в адресу відповідача-1 на умовах FСА - станція відправлення (ст. Бучач та ст. Скалат Львівської залізниці, ст. Нігин Південно-Західної залізниці) згідно правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010.
В період з грудня 2014 року по січень 2015 року на адресу позивача було направлено 122 порожніх вагонів, оператором яких є дочірнє підприємство "Трансгарант-Україна", орендарем - товариство з обмеженою відповідальністю "СВТЛ", а власник - товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест". Всі ці вагони направлялися перевізником покупця під навантаження продукції, з подальшою поставкою на ст. Дніпродзержинськ Придніпровської залізниці на підставі укладеного відповідачем-1 з дочірнім підприємством "Трансгарант-Україна" договору № 12-1990-02 від 19.12.2012 року. На момент оформлення перевізних документів на порожні вагони та їх фактичного відправлення одержувачу (позивачу) всі вагони перебували під оперативним управлінням дочірнього підприємства "Трансгарант - Україна".
До початку відправлення порожніх вагонів на адресу позивача (одержувач), товариство з обмеженою відповідальністю виробничою компанією "Гірничодобувна промисловість", дотримуючись порядку планування перевезень вантажів, надав залізниці місячні замовлення на перевезення вантажів, вказавши вантажоодержувачів вантажу та інформацію про перевізника, на підставі чого залізниця погодила відповідні Місячні плани перевезення вавтоматизованій системі ОСОБА_6.
На шляху прямування вагонів на станції призначення з незалежних від позивача причин, в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів (далі - АБД ПВ) відбулися зміни, згідно яких власником вагонів залишилось товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "Інтерлізінвест", однак знято з дочірнього підприємства "Трансгарант - Україна" ознаки операторства. Тобто вагони значилися під оперативним управлінням інших підприємств - операторів.
У зв'язку з несподіваними змінами в АБД ПВ про нових операторів даних вагонів, які вже фактично надійшли на станції призначення, а деякі з них перебували на підходах до станцій, дочірнє підприємство "Трансгарант - Україна" (оператор, який фактично відправляв вагони) проінформував позивача та станції призначення про те, що оплату залізничного тарифу з коду ДП "Трансгарант - Україна" по даним вагонам не погоджує, і просив їх не приймати. В свою чергу, згідно накладних, за якими надходили порожні вагони для одержувача, платником залізничного тарифу був вказаний саме ДП "Трансгарант - Україна".
В січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" надавав позивачу інструкції щодо переадресування (відправки) деяких порожніх вагонів на іншу станцію призначення для нових одержувачів.
Позивач, одержуючи інструкції по відправки порожніх вагонів від товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", повідомив листом від 15.01.2015 року № 26, що готовий оформити перевізні документи та відправити порожні вагони за умови надання гарантійних листів по сплаті залізничного тарифу та додаткових зборів (подача-забирання вагонів, маневрові роботи, плата за користування вагонів).
Листом від 20.01.2015 року № 28/01 товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" повідомив, що з метою запобіганню простою вагонів на станціях призначення та підходах до неї, компанією неодноразово приймалися заходи щодо переадресування вагонів, однак зробити це виявилось неможливим, оскільки платником тарифу є дочірнє підприємство "Трансгарант - Україна".
Також, зі сторони нового оператора вагонів товариства з обмеженою відповідальністю "ЕвразТранс Україна" подавалися інструкції для дочірнього підприємства "Трансгарант - Україна" (попередній оператор) щодо відправки вже завантажених продукцією вагонів на санацію призначення Дніпродзержинськ Придніпровської залізниці для публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", які простоювали на під'їзних коліях позивача.
З метою відвантаження продукції у вагонах товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" в адресу публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" позивач неодноразово звертався до відповідача-1 з проханням якнайшвидше підтвердити приймання та завантаження 122 вагонів, а також надати гарантійні листи по сплаті залізничного тарифу та додаткових зборів, оскільки таке не підтвердження призводить до нарахування позивачу ОСОБА_4 плати за простій вагонів (копії листів додаються). Відповідач-1 відмовлявся підтверджувати їх приймання, й сплачувати будь-які кошти (залізничний тариф, додаткові збори тощо) за них, посилаючись на спірність даних вагонів, незатребуваність власниками й відсутністю договірних відносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" (листи від 16.01.2015 року № 01 ЮК/108, від 19.01.2015 року № 01 ЮК/112).
Таким чином, сплачувати кошти за подачу-забирання вагонів, маневрові роботи, плату за користування як порожніх, так і завантажених вагонів відмовилися відповідач-1, і номінований ним перевізник дочірнє підприємство "Трансгарант - Україна" (попередній оператор, платник згідно накладних), і товариство з обмеженою відповідальністю "ЕвразТранс Україна" (новий оператор) і відповідач-2 (власник).
ОСОБА_4 були складені документи, за якими сплату додаткових зборів покладено на товариство з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість". Із-за відмови відповідача-1 та його перевізника (ДП "Трансгарант - Україна") розпорядитися порожніми вагонами, якому він доручив відправку цих вагонів в адресу позивача (одержувач згідно накладних), ДТГО "Львівська залізниця" та ДТГО "Південно - Західна залізниця" нарахували позивачу плату за користування вагонами та збір зберігання рухомого складу на попутних станціях та станціях призначення, стягнувши кошти в судовому порядку:
- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2015 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року у справі № 904/4286/15 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" на користь залізниці 1 004 516,16 грн. та 20 090,32 грн. судового збору. Дане рішення суду було виконано в повному обсязі та стягнуто з позивача 1 024 606,48 грн., про що свідчить постанова Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від05.11.2015 року про закінчення виконавчого провадження № 49000557 у зв'язку з фактичним виконанням наказу суду № 904/4286/15 від 07.08.2015 року;
- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2015 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року у справі № 904/4797/15 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" на користь залізниці 320 464,20грн. та 6 409,28 грн. судового збору. Дане рішення суду було виконано в повному обсязі та стягнуто з позивача 326 873,48 грн., про що свідчить постанова Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 05.11.2015 року про закінчення виконавчого провадження № 49099226 у зв'язку з фактичним виконанням наказу суду № 904/4797/15 від 17.07.2015 року;
- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2015 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 року у справі № 904/7978/15 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" на користь залізниці 664 223,40 грн. та 13 284,47 грн. судового збору. Дане рішення суду було виконано в повному обсязі та стягнуто з позивача 677 507,87 грн., про що свідчить постанова Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 16.03.2016 року про закінчення виконавчого провадження № 50239793 у зв'язку з фактичним виконанням наказу суду № 904/7978/15 від 30.12.2015 року.
На думку позивача невиконання зобов'язань зі сторони відповідачів виразилося в тому, що через незаплановану зміну оператора вагонів в АБД ПВ Укрзалізниці (з оператора ДП "Трансгарант - Україна" на інших операторів), відсутністю заявок вантажоотримувачів і відповідно узгоджених планів перевезень на дані вагони нових операторів, позивач не міг їх прийняти за відсутності підтверджень відповідача-1 в завантаженні цих вагонів в адресу публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" та гарантій по сплаті залізничного тарифу, додаткових зборів за користування вагонами. Крім того, не передавши завчасно постачальнику повні дані про конкретного перевізника та/або не повідомивши про найменування нового перевізника, відповідач-1 фактично відмовився від виконання обов'язку по організації усього ланцюгу доставки порожніх вагонів. Внаслідок неврегульованості відносин між відповідачем та його перевізником (ДП "Трансгарант -Україна"), якого він номінував для відправки порожніх вагонів в адресу постачальника для завантаження їх продукцією з подальшим відвантаженням для публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", ОСОБА_4 з позивача були стягнуті кошти в судовому порядку, оскільки згідно діючих правил на залізниці, саме на одержувача порожніх вагонів покладається обов'язок по оплаті плати за користування вагонів та збору зберігання рухомого складу. Таким чином, позивач стверджує, що саме з вини відповідачів, ОСОБА_4 була нарахована плата за користування вагонами та збір за зберігання рухомого складу, які повністю стягнуто в судовому порядку з товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість", що є причиною виникнення спору.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Однак, притягнення особи до відповідальності у вигляді стягнення збитків можливе лише за наявності правопорушення, а саме: збитків, неправомірної поведінки заподіювача збитків, причинного зв'язку між неправомірною поведінкою та збитками, вини заподіювача збитків.
Стаття 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Частина 3 ст. 22 Цивільного кодексу України, визначає, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо Договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до п.4 ч.3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, позивач не надав належних та допустимих доказів порушення відповідачами господарського зобов'язання перед позивачем, що може призвести до відшкодування збитків.
Обов'язковою передумовою задоволення вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями винної особи та заподіянням збитків; протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків; вина. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Отже, відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:
- протиправної дії чи бездіяльності особи;
- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;
- причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;
- вини боржника.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. При цьому позивачу слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Таким чином, позивачем не доведено факту невиконання відповідачами зобов'язань за укладеними договорами, а також - факту протиправної дії чи бездіяльності відповідачів.
На момент оформлення перевізних документів на порожні вагони та їх фактичного відправлення позивачу всі вагони перебували під оперативним управлінням дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна".
На шляху прямування вагонів на станції призначення в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ) відбулися зміни згідно з яких власником вагонів залишилось товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", однак знято з дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна" ознаки операторства. Тобто вагони значилися під оперативним управлінням інших підприємств - операторів. Відповідно до пояснень філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залізницями так і компаніями - операторами було введено інформацію по зміні операторів, як без застосування електронного цифрового підпису так і з застосуванням електронно-цифрового підпису.
Дочірнє підприємство "Трансгарант-Україна" в письмових поясненнях (а.с. 191 том 1) зазначило, що 26.12.2014 року стався озброєний напад на офіс підприємства та насильно вивели з операторства підприємство.
Позивачем на обґрунтування позовних вимог не надано до матеріалів справи документів та не довів стосовного того у чому є вина відповідачів у зв'язку з незапланованою зміною операторства (склад цивільного правопорушення для стягнення збитків).
У задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 19.09.2016 року.
Суддя ОСОБА_7