Справа № 22-ц/796/11904/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Оксюта Т.Г.
Доповідач - Рубан С.М.
15 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Перетятько А.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,-
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 липня 2016 року задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.
Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_4, не чинити перешкод ОСОБА_6, у праві користування та розпоряджання 1/6 частиною квартири АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, та ОСОБА_7, на користь ОСОБА_6 судові витрати, які складаються з суми судового збору 110,24 грн. з кожного.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та їх представник підтримали апеляційну скаргу. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
В квітні 2016 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до відповідачів та просив зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не чинити йому перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що йому відповідно до свідоцтва про право власності від 20.11.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Івченко A.B., належить на праві власності 1/6 частина трикімнатної квартири АДРЕСА_1.
Частину квартири позивач придбав з електронних торгів, яка реалізовувалась виконавчою службою на виконання вироку, який передбачав позбавлення волі ОСОБА_9 (колишнього власника квартири) та конфіскацію всього майна, що належить йому на праві власності.
Після набуття позивачем права власності, він звернувся до відповідачів, як співвласників квартири з пропозицією спільного користування квартирою АДРЕСА_1, яке передбачало надання йому в користування найменшої кімнати площею 10,3 кв.м., з доплатою їм ринкової вартості за зайві 3,45 кв.м., на які площа кімната перевищує розмір ідеальної частки житлової площі квартири, що належить позивачу на праві власності.
Крім того, 19.12.2014 року позивач направив відповідачам лист з проханням не чинити йому перешкод у користуванні квартирою. Однак, відповідачі відмовились від пропозиції позивача. Також, відповідачі не пускають ОСОБА_6 у спірну квартиру. Сплатити позивачу ринкову вартість його частки квартири відповідачі відмовляються та пропонують значно нижчий розмір її вартості.
Таким чином, вважає, що він відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України є повноправним власником 1/6 частини квартири АДРЕСА_1, наділений усіма правами та обов'язками співвласника, у зв'язку з чим має право вимагати усунення перешкод, які чиняться йому з боку відповідачів, у користуванні спірною квартири.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступного.
Судом встановлено, що відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_9 належала в рівних долях квартира АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданим Органом приватизації Жовтневої райдержадміністрації 31.10.1997 року.
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 27.05.2008 року, було визнано ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 189 КК України винним і призначено йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.
1/6 частину квартири АДРЕСА_1 було придбано позивачем з електронних торгів, яка реалізовувалась ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві на виконання вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 27.05.2008 року, яким було визнано ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 189 КК України винним і призначено йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.
Позивач ОСОБА_6 є власником 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Івченко A.B. 20.11.2014 року.
Після набуття позивачем права власності, він звернувся до відповідачів, як співвласників квартири з пропозицією спільного користування квартирою АДРЕСА_1, яке передбачало надання йому в користування найменшої кімнати площею 10,3 кв.м., з доплатою їм ринкової вартості за зайві 3,45 кв.м., на які площа кімнати перевищує розмір ідеальної частки житлової площі квартири, що належить позивачу на праві власності.
Крім того, 19.12.2014 року позивач направив відповідачам лист з проханням не чинити йому перешкод у користуванні квартирою.
Однак, відповідачі відмовились від пропозиції позивача.
Судом встановлено, що відповідачі чинять позивачу ОСОБА_6 перешкоди у користуванні та володінні частиною вказаної квартири, що підтверджується зверненням позивача до Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 20.01.2015 року, відповіддю на його звернення від 16.02.2015 року.
Крім того, відповідачі не визнають право власності позивача на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30.06.2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09.12.2015 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві, ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсними протоколу та акту про проведення електронних торгів було відмовлено.
Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Ухвалюючи рішення суд вірно керувався положеннями ст. 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася в 1997 році відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 Конвенції», в якій закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 155 Житлового кодексу України жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено право користування жилим будинком.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Судом встановлено, що відповідачі чинять перешкоди у користуванні ОСОБА_6 своєю 1/6 частиною квартири АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності.
Зазначені обставини не заперечувались і самими відповідачами та їх представником в судовому засіданні, оскільки як вбачається з їх заперечень між сторонами склалась складна ситуація через відсутність порядку користування квартирою та неможливість його подальшого встановлення, що робить неможливим спільне користування квартирою сторонами.
Отже, відповідачі проживаючи у спірній квартирі, 1/6 частина якої належить позивачу на праві власності, порушують його права та законні інтереси, як власника на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належним майном.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов вірного висновку, що позивач довів ті обставини на які посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому відповідачів слід зобов'язати не чинити перешкод ОСОБА_6, у праві користування та розпоряджання 1/6 частиною квартири АДРЕСА_1.
Доводи апеляційної скарги про те, що частка позивача у спірній квартирі є незначною та не може бути виділена в натурі, спільне користування та володіння позивачем та відповідачами спірною квартирою неможливе, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивач є власником нарівні з відповідачами трьохкімнатної квартири.
Наявність неприязненних стосунків між позивачем та відповідачами встановлена як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, однак, на думку колегії суддів, не позбавляє можливості позивача та відповідачів, як співвласників спірної квартири, вирішити питання щодо володіння та користування квартирою в межах правового поля.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 липня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий
Судді