Апеляційний суд міста Києва
1[1]
Іменем України
13 квітня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5
з участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12015100050007907 за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - прокурора Київської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_10 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,-
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Донецька, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України;
Згідно з вироком Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
ОСОБА_11 звільнено від призначеного покарання у виді обмеження волі на підставі ч.4 ст. 74 КК України.
ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
У відповідності до ст. 76 КК України ОСОБА_9 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтись на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.
Судом прийнято рішення, щодо речових доказів.
Вирок в частині призначення покарання ОСОБА_9 не оскаржується.
Як встановлено вироком суду, 17 серпня 2015 року приблизно о 7 год. 30 хв. ОСОБА_9 , знаходячись на своєму робочому місці в торгівельному залі магазину «Караван», що по вул. Луговій, 12 в м. Києві, з метою таємного викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, зателефонував ОСОБА_8 та запропонував останньому вчинити крадіжку товарів з магазину, де вони разом працювали. При цьому, отримавши згоду, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 розподілили між собою ролі.
Згідно з розподілом ролей, ОСОБА_9 мав взяти зі складу товар та передати його в торгівельному залі ОСОБА_8 , який буде знаходитись там як покупець. ОСОБА_8 у свою чергу, мав винести товар за межі магазину. Цього ж дня ОСОБА_9 , реалізуючи свій умисел на таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою з ОСОБА_8 , згідно з розподіленням ролей, направився на склад магазину «Караван», де скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв пляшку «Олії оливкової», вартістю 346,39 грн., та пляшку рому «Бакарді Суперіор», вартістю 300,49 грн., на загальну суму 646,88 грн., які обмотав плівкою та виніс зі складу, сховавши під інший товар.
17 серпня 2015 року приблизно о 8 год. 25 хв. ОСОБА_9 , знаходячись у відділі «Крупи» торгівельного залу магазину «Караван», продовжуючи свої дії, направленні на таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, зустрівся з ОСОБА_8 та передав останньому викрадений ним раніше товар, а саме пляшку «Олії оливкової», вартістю 346,39 грн., та пляшку рому «Бакарді Суперіор», вартістю 300,49 грн., на загальну суму 646,88 грн. У свою чергу ОСОБА_8 реалізуючи свій умисел на таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, згідно з раніше розподіленими ролями, тримаючи при собі викрадений товар, направився на вихід з торгівельного залу магазину «Караван», пройшов лінію кас та намагався зникнути з місця вчинення злочину, однак ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не довели свій умисел до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки ОСОБА_8 був затриманий працівниками служби охорони магазину при виході з приміщення.
Не погоджуючись з вироком суду в частині призначення ОСОБА_8 покарання, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - прокурор Київської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу в якій просить задовольнити її апеляційну скаргу, вирок суду в частині призначення ОСОБА_8 покарання скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки поклавши обов'язки, передбачені п.п. 2-4 ст. 76 КК України.
Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, апеляційні скарги не подані.
Прокурор в своїй апеляційній скарзі вважає, що вирок суду в частині призначення ОСОБА_8 покарання та звільнення від призначеного покарання постановлений з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню.
На думку прокурора, висновки суду про звільнення ОСОБА_8 від покарання, з урахуванням того, що ОСОБА_8 вчинив злочин середньої тяжкості, який не є корупційним, обвинуваченого ОСОБА_8 на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечним, є необґрунтованим. Як вважає прокурор, для визнання особи такою, що не вважається суспільно небезпечною, необхідно констатувати, що після вчинення нею злочину вона поводиться бездоганно і сумлінно ставиться до праці, і це повинно мати місце протягом тривалого часу.
Прокурор стверджує, що наявність у ОСОБА_8 позитивних характеристик та того, що ОСОБА_8 є аспірантом Академії праці, соціальних відносин і туризму не може свідчити про його виправлення після вчинення кримінального правопорушення, як того вимагає ч.4 ст. 74 КК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинувачених та захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинувачених, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у пред'явленому йому обвинуваченні, а саме у закінченому замаху та таємному викраденні чужого майна (крадіжки) вчиненому за попередньою змовою групою осіб, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними у ньому доказами, які досліджені у суді в порядку, визначеному ч.3 ст. 349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорювалися раніше, не оспорюються тепер, а тому апеляційним судом у відповідності до ч.1 ст. 404 КПК України, не перевіряються.
За встановлених судом першої інстанції обставин, кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України є правильною.
Що стосується призначення покарання ОСОБА_8 та його звільнення від призначеного покарання, то колегія суддів погоджується з доводами апеляції прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, особу винного, наявність у нього позитивних характеристик, те, що ОСОБА_8 є аспірантом Академії праці, соціальних відносин, обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття, і правильно призначив ОСОБА_8 за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
Разом з тим, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 50, 74 КК України, без достатніх на те підстав, звільнив від призначеного покарання у виді обмеження волі, і на цьому правильно наголошує в апеляційній скарзі прокурор.
Так, у відповідності до вимог ч.4 ст. 74 КК України, якщо особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.
Зазначені вимоги закону суд першої інстанції не врахував і звільняючи ОСОБА_8 від призначеного покарання у виді обмеження волі на підставі ч.4 ст. 74 КК України, не навів переконливих мотивів для прийняття такого рішення.
Будь-яких об'єктивних даних про те, що особа ОСОБА_8 не є суспільно небезпечною, має бездоганну поведінку і сумлінне ставлення до праці суд у вироку не зазначив, відсутні такі дані і в матеріалах справи. Лише те, що ОСОБА_8 є аспірантом Академії праці, соціальних відносин і туризму не може свідчити про те, що особа ОСОБА_8 не є суспільно небезпечною, має бездоганну поведінку та сумлінне ставлення до праці. Як вбачається ОСОБА_8 був аспіратом до вчинення протиправних дій, так і після їх вчинення.
Відповідно до вимог ст. ст. 413, 420 КПК України, неправильне застосування кримінального закону, тобто застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню, є підставою для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_8 покарання та ухвалення нового вироку апеляційним судом на підставі вимог ст. 409 КПК України.
Ухвалюючи новий вирок, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, особу винного, який позитивно характеризується, те що він є аспірантом Академій праці, соціальних відносин і туризму, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття відсутність обставин, які обтяжують покарання, і приходить до висновку, що призначене судом покарання за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України без застосування ст. 74 КК України, а із застосуванням ст. 75 КК України буде в достатній мір відповідати вимогам ст. 65 КК України та за своїм видом і розміром сприяти виправленню і перевихованню обвинуваченого та попередженню нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва, -
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - прокурора Київської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_10 - задовольнити.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року в частині засудження ОСОБА_8 , скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
У відповідності до ст. 76 КК України ОСОБА_8 зобов'язати не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтись на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.
Касаційна скарга може бути подана до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
_____________ _____________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/796/836/2016 Категорія: ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_12
Доповідач в суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1