25 квітня 2016 року м. Київ
Апеляційний суду м. Києва у складі:
головуючого судді Приндюк М.В.
особи, яку притягнуто до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року, -
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
У постанові суду вказано, що 04 березня 2016 року о 05 год. 15 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем Mazda 3 д.н.з. НОМЕР_3 порушив п.2.5 ПДР України, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови), відмовився від проходження відповідно до встановленого прядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Як вбачається з постанови, суд, врахувавши дані, що підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду змінити та пом'якшити призначене судом адміністративне стягнення.
Апелянт зазначає, що суд, в порушення вимог 33 КУпАП при розгляді справи, не врахував особи порушника, його майнового стану, обставин , що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Крім того, допустив багато неточностей та помилок.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає і те, що автомобіль йому потрібен для роботи, оскільки є адвокатом, і в даному випадку наявність автомобіля необхідна. Стверджує, що позбавлення права керування транспортними засобами ставить його у дуже скрутне становище.
Просить суд, врахувати і те, що розлучений та має неповнолітню дитину, яку забезпечує матеріально.
ОСОБА_1 зазначає і про те, що постанова суду містить дані, що не відповідають дійсності. Так, в постанові суду зазначено разом з іншим, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння (тремтіння рук) - що відсутнє в протоколі про адміністративне правопорушення.
Також апелянт зазначає, що в постанові суду відсутні дані про те, що в судовому засідання ОСОБА_1 визнав свою вину та розкаявся у вчиненому.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 який визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому та просив змінити вид адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, строком на один рік, на штраф, дослідивши матеріали справи суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1у порушенні п.2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є правильними і підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд не достатньо врахував вимоги ст. 33 КУпАП, а саме: особу порушника, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин.
Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності притягається вперше, тяжких наслідків від вчинення правопорушення не настало, працює адвокатом, розлучений, має неповнолітню дитину, яку забезпечує матеріально.
Так, ст. 130 КУпАП передбачено альтернативні види адміністративних стягнень, які можуть бути застосовані до водія транспортного засобу: штраф, позбавлення права керування транспортними засобами, громадські роботи або адміністративний арешт.
Суд, застосовуючи стягнення у вигляді позбавлення права керування, належним чином не вмотивував причини обрання саме цього виду стягнення.
Відповідно до ст. 30 КУпАП позбавлення права керувати транспортими засобами застосовується за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом.
Таким чином, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, наявність обставин, що пом'якшують відповідальність та відсутність тих, що обтяжують, апеляційний суд вважає можливим змінити вид адміністративного стягнення, накладений районним судом, на штраф.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - змінити у частині накладення адміністративного стягнення.
Застосувати до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) замість адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень.
Врешті постанову залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду м. Києва Приндюк М.В.
Справа № 33/796/566/2016 Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП України.
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ДзюбаО.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції Приндюк М.В.