19 вересня 2016 року Р і в н еСправа №817/619/16
Рівненський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гломба Ю.О., за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник не прибув,
третіх осіб відповідача: не прибули,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
доДержавного реєстратора (державний нотаріус) ОСОБА_2, Другої Дубенської державної нотаріальної контори, Дубенський районний нотаріальний округ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4
про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинення дій,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до державного реєстратора (державний нотаріус) ОСОБА_2, другої Дубенської державної нотаріальної контори, Дубенський районний нотаріальний округ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання дій неправомірними, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.04.2016 (індексний №29144229), та зобов'язання внести запис про скасування державної реєстрації права власності.
В ході судового розгляду встановлено, що пред'явлені позивачем вимоги щодо оскарження дій та рішень нотаріуса, які прийняті на підставі договору іпотеки, не належать до юрисдикції адміністративного суду.
За таких обставин, на виконання положень ст.157 КАС України, судом з власної ініціативи поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у справі.
Представник позивача заперечила проти закриття провадження у даній справі.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Судом встановлено, що 16.01.2009 між ВАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір №05/2009/І-1, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (а.а.с.12-15).
Разом з тим, 05.01.2010 до даного договору укладено додатковий договір №1 (а.а.с.16-18).
02.04.2016 ОСОБА_3, який є чоловіком іпотекодавця ОСОБА_4, звернувся до другої Дубенської державної нотаріальної контори Дубенського районного нотаріального округу із заявою (за реєстраційним №16346879) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.51), та доданими до неї документами.
07.04.2016 державним нотаріусом ОСОБА_2 розглянуто подану ОСОБА_3 заяву та прийнято рішення №29144229 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 (а.с.56).
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.15 Цивільного процесуального кодексу України, справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, здійснюються за правилами цивільного судочинства.
Суд приходить до висновку, що правовідносини, пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, не є публічно-правовими, оскільки випливають із договірних відносин, а відтак, мають вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства, а не адміністративного.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 14.06.2016 у справі №21-41а16.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити.
При вирішення даного питання, з врахуванням принципу верховенства права, судом застосовуються положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практика Європейського Суду з прав людини.
Зокрема, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.
Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками (п.36 рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства"). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (п.30 рішення у справі "ОСОБА_5 проти України" від 30.08.2013, заява №49069/11).
Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п.33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п.24-25 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/06 і №29465/04).
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Керуючись ст.157, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Провадження у справі закрити.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Гломб Ю.О.