12 вересня 2016 року Р і в н е №817/1244/16
Рівненський окружний адміністративний суд в складі судді Шарапи В.М., за участю секретаря судового засідання Климчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представники ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:
Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство"
доЗакарпатської митниці ДФС України
про визнання дій та бездіяльності протиправними,
Державне підприємство "Володимирецьке лісове господарство" звернулося до суду з позовом до Закарпатської митниці ДФС України про визнання протиправними дій щодо безпідставного затримання всіх вагонів позивача, які слідують через зону діяльності Закарпатської митниці, визнання протиправною бездіяльності щодо затримання понад встановлений граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України.
У судовому засіданні судом поставлено на обговорення сторін питання щодо необхідності закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.
Представники позивача заперечують проти закриття провадження у справі.
Представник відповідача проти закриття провадження у справі не заперечує.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, повно та всебічно з'ясувавши обставини, покладені в основу порушеного питання, на основі чинного законодавства, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній адміністративній справі.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 2 статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 3 частини 3 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень.
З наданих представником відповідача у судовому засіданні 12.09.2016 року доказів судом встановлено, що 24.05.2016 року посадовими особами Закарпатської митниці ДФС України в зоні митного контролю "Експорт" міжнародного залізничного пункту пропуску "Чоп" виключено зі складу поїзда для здійснення митного контролю товар - дрова паливні хвойних порід (сосни), що слідували у вагонах №66184219, №68704667 на підставі залізничних накладних СМГС №550889, №550939 від 19.05.2016 року та митної декларації типу ЕК10АА №20402001/2016/003095, експортером яких виступало Державне підприємство "Володимирецьке лісове господарство".
25.07.2016 року посадовими особами Закарпатської митниці ДФС України складено протокол про порушення митних правил №1310/30501/16 щодо ОСОБА_4 - інженера з реалізації Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство", в якому зазначено про вилучення вказаних товарів на підставі статті 511 Митного кодексу України (а.с. 71-74).
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.08.2016 року по справі №308/7761/16-п громадянку ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 483 Митного кодексу України та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50886,00 грн. Вилучений у ОСОБА_4 товар, а саме: лісоматеріали соснові по якісних характеристиках та розмірах відповідають вимогам деревини дров'яної для технологічних потреб по ТУУ 56.196-95, код УКТ ЗЕД - НОМЕР_1, в кількості - 4,903 кбм., вартістю 3186,00 грн.; лісоматеріали соснові по якісних характеристиках та розмірах відповідають вимогам дров по ГОСТ 3243-88., код УКТ ЗЕД НОМЕР_2, в кількості - 56,80 кбм., вартістю 22720,00 грн.; лісоматеріали соснові по якісних характеристиках та розмірах відповідають вимогам дров по ГОСТ 3243-88, код УКТ ЗЕД НОМЕР_2, в кількості - 62,45 кбм., вартістю 24980,00 грн. конфісковано в дохід держави (а.с. 75-81).
Рішення суду законної сили не набрало.
Відтак, дії та бездіяльність Закарпатської митниці ДФС України, які оскаржуються Державним підприємством "Володимирецьке лісове господарство", були вчинені (допущені) під час здійснення посадовими особами відповідача провадження у справі про порушення митних правил.
У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 486 Митного кодексу України, провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням (внесенням подання прокурора).
Згідно з ч. 2 ст. 508 Митного кодексу України, до процесуальних дій належать:
1)складення протоколу про порушення митних правил;
2)опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб;
3)витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірених їх копій чи витягів з них;
4)тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, та документів на них;
5)митне обстеження;
6)пред'явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання;
7)експертиза;
8)взяття проб та зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).
Статтями 487, 488 Митного кодексу України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.
Частиною 1 статті 493 Митного кодексу України встановлено, що провадження у справі про порушення митних правил здійснюють, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, посадові особи митниці, в зоні діяльності якої було вчинено або виявлено таке порушення. Окремі процесуальні дії у справі про порушення митних правил можуть вчинятися посадовими особами, уповноваженими складати протоколи про порушення митних правил відповідно до статті 490 цього Кодексу, а у випадку, передбаченому статтею 518 цього Кодексу, - також посадовими особами іншого органу доходів і зборів.
Таким чином, системний аналіз наведених норм дає суду підстави для висновків, що оскарження будь-яких дій та/або бездіяльності посадових осіб митного органу під час вчинення ними процесуальних дій у справі про адміністративне правопорушення не є здійсненням владних управлінських функцій та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Зокрема, частиною 2 статті 522 Митного кодексу України визначено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 471-473, 476, 482-484 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються місцевими судами (суддями).
За приписами пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Отже, розгляд даного спору віднесено до юрисдикції місцевого суду, тому провадження у справі підлягає закриттю.
Висновки аналогічного характеру наведені Верховним Судом України у постанові від 10.03.2009 року по справі №21-1813во08, яка в силу ч. 2 ст. 161, ч. 1 ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судом.
При вирішення даного питання, з врахуванням принципу верховенства права, судом застосовуються положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практика Європейського Суду з прав людини.
Зокрема, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.
Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками (п. 36 рішення від 21.02.1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства"). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (п. 30 рішення у справі "ОСОБА_5 проти України" від 30.08.2013 року, заява №49069/11).
Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява №45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п. 24-25 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року, заяви №29458/06 і №29465/04).
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. 165 КАС України, суд, -
Провадження у справі закрити.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого суду, уповноваженого розглядати справу про порушення митних правил.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Суддя Шарапа В.М.