Справа № 477/345/16-ц
Провадження № 2/477/366/16
14 вересня 2016 року м. Миколаїв
районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Козаченка Р.В.,
при секретарі - Бітюковій С.В.,
за участю: позивачки - ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3, його представника - ОСОБА_4,
розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та до публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Країна”, третя особа - приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АСКО-Медсервіс”, про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,
В лютому 2016 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з нього шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, в загальному розмірі 68900 грн. 00 коп.
В позові зазначала, що 14 жовтня 2015 року на автомобільній дорозі “ОСОБА_5 - Кам'янка” Миколаївської області відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), під час якої її автомобіль НОМЕР_1, зазнав ушкоджень, і вартість відновлювального ремонту якого склала 63500 грн.
Посилаючись на те, що винним у ДТП був визнаний відповідач, тому просила стягнути з нього зазначену суму матеріальних збитків та понесені судові витрати, в тому числі судовий збір та витрати на правову допомогу в сумі 5400 грн.
Під час розгляду справи до участі в ній в якості співвідповідача було залучено публічне акціонерне товариство “Страхова компанія “Країна” (далі - Страхова компанія), в якій була застрахована цивільна відповідальність відповідача як власника транспортного засобу.
Під час розгляду справи позивачка уточнила свої позовні вимоги і в зв'язку з виплатою їй Страховою компанією позивачці страхового відшкодування в сумі 49000 грн., просила стягнути залишок невідшкодованого збитку в сумі 14500 з ОСОБА_3, а з обох відповідачів стягнути витрати на правову допомогу в сумі 5400 грн. та судовий збір.
В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та просили задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник заперечували проти задоволення позову, вказуючи, що збиток був розрахований і пред'явлений до стягнення без достатніх підстав та доказів.
Представник Страхової компанії до суду не з'явився, про його час та місце був повідомлений належним чином, надав письмове заперечення проти позову, в якому просив відмовити у задоволенні позову в зв'язку з виплатою страхового відшкодування.
Також, під час розгляду справи до участі в ній в якості третьої особи була залучена страхова компанія “АСКО-Медсервіс”.
Суд, заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
19 травня 2015 року року між Страховою компанією та ОСОБА_3 був укладений договір страхування транспортного засобу марки «ЗАЗ-110307»,
р.н. НОМЕР_2, шляхом оформлення полісу № АЕ/4001150 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За цим договором ліміт страхової відповідальності за спричинення майнової шкоди на одну особу склав 50000 грн, франшиза - 1000 грн.
14 жовтня 2015 року на автомобільній дорозі Т-1518 “ОСОБА_5 - Кам'янка” Миколаївської області відбулася ДТП за участю застрахованого автомобіля «ЗАЗ-110307» та автомобіля НОМЕР_3, під керуванням сина позивачки - ОСОБА_6
В наслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 грудня 2015 року провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП було закрито в зв'язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Проте постановою апеляційного суду Миколаївської області від 29 грудня 2015 зазначена постанова Ленінського районного суду м. Миколаєва була скасована, а він був визнаний винним у вчиненні ДТП і на нього за ст.124 КУпАП, тобто за порушення учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу, було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Виходячи з того, що відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, тому вимоги позивача про відшкодування шкоди, спричиненої ДТП, є обґрунтованими.
Вина відповідача ОСОБА_3 у пошкодженні транспортного засобу позивачки та у спричиненні їй матеріального збитку доказуванню не підлягає.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положення ч. 1 ст. 1166 ЦК України вказують на те, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, повинна бути відшкодована винною особою в повному обсязі.
На підтвердження завданого матеріального збитку позивачка представила договір із приватним підприємцем ОСОБА_7, та інші документи про виконання ремонту автомобіля “Сітроєн” на загальну суму 63500 грн.
Даний розмір збитків, який підлягає відшкодуванню, відповідачами не був оспорений належними та допустимими доказами. Посилання відповідача та його представника на необґрунтований розрахунок ремонту, який включав різні види робіт, які, на їх думку, могли не проводитися або ж проводитися в меншому розмірі, не були підтверджені належними та допустимими доказами, тому судом не приймаються до уваги.
Відповідно до статті 21 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі - Закон) забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.
Відповідач ОСОБА_3 застрахував свою цивільно-правову відповідальність в страховій компанії “Країна”, про що зазначено вище.
За положеннями статті 22 Закону страхова компанія як страховик повинна відшкодувати матеріальні збитки позивачу, оцінені і встановлені згідно з даним Законом.
Відповідно до ч. 18 ст. 9 Закону «Про страхування» від 07 березня 1996 року франшиза, визначена в договорі страхування, страховиком не відшкодовується та повністю покладається на страхувальника.
Також, згідно з абз. 2 п. 12.1. ст. 12, п. 37.5 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, а страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.
Виходячи з оформленого страхового полісу від 19 травня 2015 року Страхова компанія зобов'язана в зв'язку з настанням описаного вище страхового випадку виплатити страхове відшкодування потерпілому за лімітом відповідальності в розмірі 50000 грн., без врахування франшизи в сумі 1000 грн., яка підлягає стягненню із завдавача шкоди.
Під час розгляду справи Страховою компанією було виплачено страхове відшкодування в сумі 49000 грн. (50000 грн. - 1000 грн. франшиза).
Залишок невідшкодованого матеріального збитку в сумі 1000 грн. (франшиза) підлягає стягненню на користь позивачки безпосередньо з відповідача ОСОБА_3
З нього, відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, підлягає стягненню інша невідшкодована частина збитку в загальній в сумі 14500 грн. (63500 грн. - 49000 грн.)
Що ж стосується вимог про стягнення правової допомоги в загальній сумі 5400 грн., то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони (сторін) понесені ним судові витрати при подані позову до суду, пропорційно загального об'єму задоволених вимог.
Під час розгляду справи позивачкою було подано заяву про уточнення позову, який суд по суті вважає зменшенням вимог, оскільки вимог до Страхової компанії вона та її представник не підтримували, однак заяв про відмову від позовних вимог (чи залишення позову без розгляду) нею подано не було, тому суд завершував розгляд справи в рамках заявлених вимог.
Відповідно до положень статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, в тому числі, і витрати на правову допомогу.
До витрат на правову допомогу можуть бути віднесені тільки витрати, пов'язані з розглядом цивільної справи.
На це вказує і Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах”.
Так, відповідно до п. 47 цієї Постанови право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 9, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-п/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі ІІІ Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI "Про безоплатну правову допомогу", положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (стаття 12, 42, 56 ЦПК України). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів) (п. 48 Постанови Пленуму).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Позивачкою та її представником були надані документи, оформлені належним чином на виконання представником - адвокатом, правової допомоги.
В той же час, не всі ці витрати були понесені позивачкою в зв'язку з розглядом даної цивільної справи. Витрати, пов'язані з наданням правової допомоги та участю представника під час розгляду справи про адміністративне правопорушення судом прийняті не можуть, оскільки виходять за межі розгляду цивільної справи. До того ж, перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення, які були витребувані судом, було встановлено, що позивачка ОСОБА_1 не була учасницею розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати у виді правової допомоги, які стосуються розгляду цієї цивільної справи в сумі 2800 грн.: сплачені за січень 2016 року в сумі 1400 грн. та сплачені за лютий в такій же сумі.
Загалом судові витрати, які підлягають стягненню на користь позивачки, складають 3764 грн. (2800 грн. витрат на правову допомогу + 689 грн. судовий збір за подання позову + 275 грн. 60 судовий збір за подання заяви про забезпечення позову).
В п. 38 зазначеної Постанови Пленуму ВССУ вказано, що відповідно до статті 89 ЦПК у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача. Визнання відповідачем позову не є підставою для звільнення його від сплати судових витрат.
З врахуванням того, що позивачка не підтримує вимоги до Страхової компанії, але не подала заяву про відмову від позову, тому судові витрати у виді судового збору, сплаченого при поданні позову до суду та витрат на правову допомогу в сумі 2800 грн. підлягають стягненню з відповідачів ОСОБА_3 та Страхової компанії пропорційно задоволеним вимогами (розмірам відшкодування збитку): 23 % та 77 % відповідно.
Тобто з ОСОБА_3 підлягає стягненню сума 802 грн. 47 коп, а зі страхової компанії - 2686 грн. 53 коп. З ОСОБА_3 також підлягає стягненню судовий збір, який був сплачений позивачкою за подання заяви про забезпечення позову в сумі 275 грн. 60 коп.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 130, 209, 212-216 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою в сумі 14500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) гривен та судові витрати пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1078 (одна тисяча сімдесят вісім) гривен 08 копійок.
Стягнути з публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Країна” на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2686 (дві тисячі шістсот вісімдесят шість) гривен 53 копійки.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину, її повний текст був складени1 19 вересня 2016 року.
Суддя Р.В. Козаченко