Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/1765/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Берднікова Г. В.
Доповідач Письменний О. А.
Іменем України
13.09.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Карпенка О.Л.,
при секретарі - Яковлевій Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 липня 2016 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування,-
Встановила:
У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, яким просила визнати недійсним договір дарування квартири № 15, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений між нею та відповідачем 05.02.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Знам'янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Цибульською Людмилою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за № 68.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй на праві власності належала квартира № 15, в якій вона проживала, і яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Вказала, що взимку 2015 року захворіла та потрапила до лікарні, звідки її забрав племінник, ОСОБА_5, та відвіз до своєї матері, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2. Зазначила, що ОСОБА_5 обіцяв забезпечувати їй утримання та доглядати довічно для чого запропонував укласти договір довічного утримання, взамін на що вона повинна була передати йому належну їй квартиру у власність. У лютому 2015 року родичі відповідача запросили додому нотаріуса, дали їй папери, які вона не читаючи підписала. В подальшому намагалась повернутися до своєї квартири, але її не випускали з будинку. Лише з часом від сусідів довідалася, що її квартира подарована дочці ОСОБА_5 - відповідачу ОСОБА_2
Посилалась на те, що з її сторони договір укладено під впливом помилки, оскільки вважала, що укладає договір довічного утримання, просила задовольнити її позовні вимоги.
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01.07.2016 року задоволено позов ОСОБА_3 Визнано недійсним договір дарування квартири № 15, що знаходиться по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, 05 лютого 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Знам'янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Цибульською Людмилою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за № 68. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 487,20 грн.
Відповідач подала апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 Зазначила, що при укладенні спірного договору дарування нотаріус прочитала позивачу зміст угоди, кілька разів пояснила його суть і суть самої дії дарування, позивач добровільно підписала договір, після чого передала ключі від квартири та книжки для оплаті комунальних послуг відповідачу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, укладаючи договір з відповідачем, помилилась щодо змісту правочину, тобто внаслідок помилки позивач неправильно сприймала угоду та її істотні умови, у зв'язку з чим існують підстави для визнання угоди недійсною з підстав визначених ст. 229 ЦК України
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05.02.2015 року приватним нотаріусом Знам'янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Цибульською Л.М. посвідчено договір дарування, який зареєстровано в реєстрі за № 68, відповідно до якого ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 належну їй квартиру за АДРЕСА_1 (а.с. 8-9).
Згідно довідки Знам'янської центральної районної лікарні від 22.01.2016 року № 111 року, ОСОБА_3 знаходилася на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні Знам'янської ЦРЛ з 16.01.2015 року по 17.01.2015 року, переведена в терапевтичне відділення з 17.01.2015 року по 22.01.2015 року. Діагноз: хронічний панкреатит в стадії загострення з больовим і диспепсичним синдромом. ІБС. Дифузний кардіосклероз. ГБ ІІ ст. 2 Р № СН ІІ А ст. (а.с. 55).
Відповідно до довідки квартального комітету від 07.12.2015 року № 247, ОСОБА_3 з 23.01.2015 року по травень 2015 року проживала за адресою: АДРЕСА_2, разом із ОСОБА_6 (а.с. 46).
Згідно довідки квартального комітету від 13.12.2015 року № 636, ОСОБА_3 з 22.04.2015 року проживала за адресою: АДРЕСА_3, разом із ОСОБА_5 (а.с. 45).
Аналізуючи обставини справи колегія суддів виходить з такого.
Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
З роз'яснень, викладених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», убачається, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.
Отже, наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.
Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.
У справі, рішення в якій переглядається, суд першої інстанції, задовольняючи позов правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами. Суд врахував, що ОСОБА_3 внаслідок похилого віку та стану здоров'я потребувала стороннього догляду, іншого житла, крім подарованої квартири за АДРЕСА_1, не мала, що свідчить про недостатню обізнаність позивачки про умови оспорюваного нею договору на момент його укладення.
Таким чином, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.
Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді колегії