Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 274/599/16-ц
Провадження №2/0274/666/16
"20" вересня 2016 р. Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого -судді Хавронюк О. Л. з участю секретаря - Лободи В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердичівської міської ради,Бердичівського міськвиконкому про визнання права власності на нерухоме майно
Згідно позову та уточнень до нього позивачка просить визнати право власності на гараж(літ.О) площею 412,4 кв.м.та гараж (літ.О-1)площею 29 кв.м.,які розташовані по АДРЕСА_1 .В позові зазначає наступне.В жовтні 2005 року нею закінчене розпочате будівництвом в 2003 році будівництво гаражів (літ.О, літ.О-1)по АДРЕСА_1.Земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,2506 га належить їй на праві власності на підставі державного акту від 8.12.2005 року, її цільове призначення -для виробничих потреб .ЇЇ вимоги щодо прийняття гаражів в експлуатацію залишені без задоволення ,хоча вони є надійними і безпечними в експлуатації.
В судове засідання 20.09.2016 року представники сторін не з"явились, подали заяви про розгляд справи без їх участі ,що не суперечить ч.2 ст.158 ЦПК України. При розгляді справи представник позивачки вказав, що позивачка на законних підставах володіє нерухомим майном та земельною ділянкою, на проведення реконструкції отримала всі необхідні дозволи, але реконструйовані нею приміщення в експлуатацію не введені, чим порушені її права.
Представник Бердичівської міської ради щодо позову заперечив з підстав,викладених в письмовому запереченні.Вказує на невідповідність розмірів гаражів за даними технічного паспорта , неподання позивачем доказів про виконання технічних умов ,висновків санітарно-епідеміологічної служби. За рішенням виконкому від 28.10.2003 року № 691 позивачці було надано дозвіл лише на замовлення проектно-кошторисної документації.Позивачка має виконувати ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту .Через несплату позивачкою коштів до місцевого бюджету порушуються права органу місцевого самоврядування .
Представник 3 особи в судове засідання не з"явився.
Суд, дослідивши надані сторонами докази, прийшов до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.
Згідно із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.Частиною 1 статті 321 ЦК України встановлено непорушність права власності . Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване майно.
На підставі укладених договорів купівлі-продажу цілого майнового комплексу від 20.04.2000 року , договору дарування 33/100 ідеальних частин майнового комплексу від 19.04.2001 року ,договору дарування 17/100 ідеальних частин майнового комплексу від 1.11.2002 року позивачка набула право власності на майновий комплекс -будівлі гаражів,контори, павільйону по АДРЕСА_1 (а.с.82-84).
За рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 28.10.2003 року № 691 позивачці було надано дозвіл на виготовлення проектно-кошторисної документації на реконструкцію павільйону та навісу для стоянки автомобілів під гаражі по АДРЕСА_1 (а.с.76). 12.12.2003 року за замовленням позивачки було затверджене архітектурно-планувальне завдання № 705 на реконструкцію павільйону та навісу для стоянки автомобілів під гаражі по АДРЕСА_1 (а.с.10-12).17.11.2003 року 9-ю самостійною державною пожежною частиною видано технічні умови для реконструкції павільйону та навісу для стоянки автомобілв під гаражі (а.с.13), проведення реконструкції було узгоджено з Бердичівською райСЕС (а.с.14).
8.12.2005 року позивачка отримала у власність земельну ділянку площею 2506 кв.м. по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням -для виробничих потреб, про що представлено державний акт на право власності на земельну ділянку (а.с.26,72-74).
28.12.2015 року позивачка подала в Управління Державної архітекутурно-будівельної інспекції в Житомирській області декларацію про готовність об"єкта до експлуатації (а.с.24-25)..Третя особа повернула позивачці вказану декларацію, з посиланням на те, що приймаються в експлуатацію гаражі,розміщені тільки на присадибних земельних ділянках, збудовані в період з 5.08.1992 року по 12.03.2011 року з цільовим призначенням -для будівництва та обслуговування житлового будинку, а не для виробничих потреб (а.с.27)
Як вбачається з технічного паспорта на гаражі (а.с.19-23), виготовленого 25.11.2015 року на ім"я позивачки ,по АДРЕСА_1 під літерами "О","О-1" розташовані гаражі відповідно площею 412,4 кв.м. та 29 кв.м..
ТОВ "Промбудекспертсервіс" 26.12.2015 року проведено технічне обстеження будівельних конструкцій будівлі та інженерних мереж гаражів ( літера " О","О-1"),які розташовані по АДРЕСА_1 , встановлено можливість їх надійної та безпечної експлуатації(а.с.28-29).Як технічний паспорт, так і звіт ТОВ "Промбудекспертсервіс" , містять вказівку на те, що по АДРЕСА_1 під літерами "О","О-1" розташовані гаражі площею 412,4 кв.м. та 29 кв.м.,чим спростовано доводи відповідача щодо невідповідності площі ,на яку просить визнати право позивачка площі, вказаній в технічному паспорті.
В Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справі № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»роз"яснено(пункт 9), що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
Як вбачається з листа третьої особи - управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області ,до якої звертався позивач за вирішенням питання щодо прийняття збудованих гаражів під час реконструкції в експлуатацію , позивачу по суті відмовлено у вчиненні таких дій , роз"яснено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів .Відповідач згідно з письмовими запереченнями просить в позові відмовити повністю, вимоги не визнає.
Отже, позивач в силу ст.3 ЦПК України має право на захист свого цивільного права в судовому порядку, оскільки її заява була предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави позивачу вважати про наявність спору про право.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це ,згідно з ч.5 ст.376 ЦК України , не порушує права інших осіб . Крім того, сам відповідач,надаючи 28.10.2003 року дозвіл на виготовлення проектно-кошторисної документації на реконструкцію павільну та навісу під гаражі був обізнаний з тим, що на земельній ділянці,якою користувалась позивачка на підставі укладених правочинів щодо набуття права власності на нерухоме майно , розташоване по АДРЕСА_1 , вона має намір збудувати гаражі , однак жодних обмежень, заперечень чи застережень відповідач не заявляв.
Отже, суд встановив, що позивач є власником земельної ділянки, на якій розташовані уже збудовані нею гаражі , її звернення до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації не мали вирішення без прийняття обгрунтованого рішення щодо відмови у такому прийнятті.Розмір земельної ділянки, що перебуває у власності позивача , є більшим від площі гаражів.Матеріали справи, доводи сторін не містять будь-яких даних, що в разі визнання за позивачем права власності на гаражі будуть порушені права інших осіб.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права. Так, до майна в контексті Європейської Конвенції належать визначені законом права відповідно до яких , заявник має право вимагати «законного очікування» фактичного користування права. Зазначене положення висвітлено в рішенні «Рисовський проти України» (ухвала щодо прийнятності від 20 жовтня 2011 року). Так в п. 70 зазначеного рішення визначено «Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Суд,встановивши наявність підстав для захисту невизнаних прав позивача, постановляє рішення про задоволення позову - визнання права власності позивача на гаражі.
Керуючись ст.ст. 10,11,60, 88,212-215,209,218 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Бердичівської міської ради, виконавчого комітету Бердичівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно задоволити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж по АДРЕСА_1 під літерою «О» , площею по внутрішньому обміру 412,4 кв.м..
Визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж по АДРЕСА_1 під літерою «О-1» , площею по внутрішньому обміру 29 кв.м..
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Суддя :