Єдиний унікальний номер (справа №) 216/2367/16-ц
Номер провадження у суді 2/216/1680/16
12 вересня 2016 року місто ОСОБА_1 Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Павленко О.О.
представника позивача ОСОБА_2
заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, ОСОБА_4 про виселення з житлового будинку та зняття з реєстраційного обліку, -
06 травня 2016 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське управління АТ «Ощадбанк» звернулось до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу з позовом про виселення з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3, із зняттям останнього з реєстраційного обліку в Головному управлінні Державної міграційної служби в Дніпропетровській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дзержинського ВОБ № НОМЕР_1 «Державний ощадний банк України» (надалі - Банк) та фізичною особою ОСОБА_4 (надалі - Позичальник) 05 вересня 2008 року був укладений Договір про іпотечний кредит (надалі - Кредитний договір) на суму 62 000,00 (шістдесят дві тисячі) доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14 (чотирнадцять) % річних, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 04 вересня 2028 року. Згідно п. 1.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит в сумі 62 000,00 доларів США, а також сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 14 % річних на умовах та в строки, визначені Договором. В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором (п.2.1) 05 вересня 2008 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 5238, згідно п. 1.2 якого предметом іпотеки за цим Договором є нерухоме майно, а саме: трикімнатна квартира, розташована на третьому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, яка має загальну площу 63,90 кв.м, з яких житлова становить 37,7 кв. м, зі всіма невід'ємними її приналежностями та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. У зв'язку із порушенням Позичальником умов Кредитного договору, Банк був вимушений звернутися до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки. 04 вересня 2015 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі № 216/23/15-ц ухвалено рішення, яким в рахунок погашення боргу по кредиту ОСОБА_4 звернуто стягнення на предмет іпотеки - 3-кімнатну квартиру № 12, яка має загальну площу 63,90 кв.м, з яких житлова становить 37,7 кв. м, зі всіма невід'ємними її приналежностями та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. 01 грудня 2015 року апеляційним судом Дніпропетровської області рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 04 вересня 2015 року залишено без змін. На даний час за адресою: область, АДРЕСА_3 мешкає ОСОБА_3. Банком на адресу ОСОБА_3 в порядку ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» 01.03.2016 року направлена вимога за вих.. № 19/19-89 про добровільне виселення та зняття з реєстраційного обліку. В даній вимозі повідомлялось, що згідно вимог Розділу 6 Іпотечного договору та ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку», позичальник та іпотекодавець, а також всі мешканці зобов'язані після прийняття рішення про стягнення на предмет іпотеки, на письмову вимогу Іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити предмет іпотеки протягом 1 місяця з дня отримання такої вимоги. Вимога не була отримана та повернулась до банку за закінченням терміну зберігання, про що свідчить поштова довідка з відповідними відмітками. Згідно п.п.2.2, 3.3.2 Договору іпотеки від 05.09.2008року Іпотекодавець не має права без письмової згоди Іпотекодержателя вчиняти будь-які дії, що можуть вплинути, як безпосередньо, так і опосередковано, як тепер, так і в майбутньому, на кількісні та якісні показники предмету Іпотеки та платоспроможність Іпотекодавця. Зокрема, Іпотекодавець не повинен без письмової згоди Іпотекодержателя розпоряджатись будь-яким чином Предметом Іпотеки або його частиною, зменшувати без належних на те підстав, наявність яких повинна бути письмово обґрунтована Іпотекодавцем, якісні та кількісні показники Предмета Іпотеки, а також укладати стосовно Предмета Іпотеки договори оренди та будь-які інші угоди, що встановлюють обтяження Предмета Іпотеки. Не здійснювати дій, що призводять до зменшення вартості Предмета Іпотеки, його якісних та кількісних показників, за винятком зменшення його вартості в межах норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець ОСОБА_4 умисно, без погодження з Банком, зареєструвала в квартирі АДРЕСА_4, що є Предметом іпотеки після укладення Договору іпотеки, відповідача - ОСОБА_3, порушивши права банку, як Іпотекодержателя, а також порушивши ч. 3 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та п.п.2.2, 3.3.2 Договору іпотеки від 05.09.2008 року. Дії Іпотекадавця ОСОБА_4 щодо реєстрації в квартирі ОСОБА_3 повинні бути визнані судовим рішенням неправомірними та такими, що порушують права Іпотекодержателя (Банку). Таким чином, реєстрація ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_4 і на яку за рішенням суду звернено стягнення, здійснена з метою перешкоджання в праві Банку на звернення стягнення на цей Предмет іпотеки та ухилення ОСОБА_4 від виконання зобов'язань, взятих на себе за Договором про іпотечний кредит № 797 від 05.09.2008 року. Отже, виходячи з вищевикладеного, ОСОБА_3 підлягає виселенню з квартири АДРЕСА_4, яка є предметом іпотеки, та зняттю з реєстрації в ній. Наявність зареєстрованих осіб у квартирі, на яку звернено стягнення, негативно відобразиться в ціні продажу, а також буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, шляхом надання оголошення у газеті «Вісті Придніпров'я» № 63 (1762) від 23 серпня 2016 (а.с.168-169), не використав наданого законом права на особисту участь у судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 74 ЦПК України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно інформації, наданої адресно-довідковим підрозділом ГУДМС, УДМС України в Дніпропетровській області від 17 травня 2016 та 30 травня 2016 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованим або знятим з реєстрації не значиться (а.с.35, 43).
Приписами ч. 9 ст. 74 ЦПК України встановлено, що відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. Аналогічні вимоги визначені ч. 3 ст. 122 ЦПК України.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області до судового засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, надіслав до суду письмові пояснення.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 та її представник, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи не використали наданого законом права на особисту участь у судовому засіданні, надавши суду заперечення проти позову, в яких зазначено, що заперечують проти позову, оскільки він є безпідставним з огляду на наступне. Так, позивачем зазначено, що в квартирі ОСОБА_4 проживає ОСОБА_3, а також, що начебто вона умисно, без погодження з банком зареєструвала в квартирі відповідача. В переліку доказів, доданих до позовної заяви, належні докази на підтвердження вказаних обставин відсутні. Тобто наведені твердження позивача є голослівними. Одночасно з цим, третя особа заявляє, що прізвище ОСОБА_3 чує вперше, з вказаною особою не знайома, ніколи не зустрічалась, тим більше в своїй квартирі його не реєструвала. Крім того, останній ніколи не проживав і не проживає в її квартирі. Також зазначила, що квартиру АДРЕСА_5 використовує виключно для власного проживання та проживання її членів сім'ї та близьких родичів. Твердження позивача про начебто створені перешкоди у виконанні судового рішення є також безпідставними, оскільки позивач не може здійснювати заходи з виконання судового рішення від 04.09.2015 року у справі № 216/23/15-ц в період знаходження справи на розгляді в суді касаційної інстанції. Позивачу ці обставини достовірно відомі. Тому, на підставі вищевикладеного, третя особа та її представник просили в позові відмовити, а також просили розглянути справу без їх участі (а.с.160-161).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 224 ЦПК України у випадку неявки в судове засідання відповідача, належним чином повідомленого і від якого не надходила заява про розгляд справи у його відсутність або якщо вказані ним підстави неявки визнано неповажними, суд може прийняти заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, а представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у заочному порядку.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Також, п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. (Частина третя статті 109 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3795-VI ( 3795-17 ) від 22.09.2011).
Так, з матеріалів справи вбачається, що між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 було укладено договір про іпотечний кредит № 797 від 05 вересня 2008 року на суму 62 000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % річних з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 04 вересня 2028 року (а.с.5-7).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором (п.2.1) 05 вересня 2008 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 5238, згідно п. 1.2 якого предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме: трикімнатна квартира, розташована на третьому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, житловою площею 37,7 кв. м, загальною площею 63,90 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8-10).
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 04 вересня 2015 року в рахунок погашення боргу за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме, на трикімнатну квартиру, загальна площа якої становить 63,9 кв.м., житлова площа - 37,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_4 (а.с.11-18). Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2015 року зазначене рішення залишено без змін (а.с.19-21).
Також, в матеріалах справи наявна вимога про добровільне виселення та зняття з реєстраційного обліку в порядку ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» від 01.03.2016 за вих.. № 19/19-89, яка надсилалася на ім'я ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_6, 50025. Однак вказана вимога повернулася на адресу банку через закінчення терміну зберігання не врученою (а.с.22-23).
Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено терміни:
реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;
зняття з реєстрації - внесення інформації про зняття з реєстрації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Так, відповідно до довідок адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Дніпропетровській області від 17 травня 2016 та 30 травня 2016 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованим або знятим з реєстрації не значиться (а.с.35, 43).
Одночасно з цим, з відповіді від 02 липня 2016 за вих.. № 8/38-1876, наданої виконавчим комітетом Центрально-Міської районної у місті ради вбачається, що станом на 01 липня 2016 року за адресою - АДРЕСА_7, зареєстрованих осіб немає (а.с.55).
Крім того, суд бере до уваги пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, яка зазначила, що прізвище ОСОБА_3 чує вперше, з вказаною особою не знайома, ніколи не зустрічалась та не реєструвала останнього у своїй квартирі. Також, вказала, що спірну квартиру використовує виключно для власного проживання, проживання членів її сім'ї та близьких родичів (а.с.160-161).
Згідно вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_3 проживає та зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 10, 11, 58, 60, 61, 209, 213, 215-218, 224-233 ЦПК України, ст. 109 ЖК УРСР, п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», ст. 40 Закону України «Про іпотеку», п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» ,ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.
Іншими учасниками судового процесу рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.
Рішення надруковане суддею в одному примірнику.
Суддя Р.О. Кузнецов