Справа № 191/3628/16-а
Провадження № 2-а/191/39/16
29 серпня 2016 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Прижигалінській Т.В.
за участю секретаря - Каліневич Ж.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Синельниківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії , -
Позивач звернулася до суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 21.09.2004 року їй встановлено третю групу інвалідності від загального захворювання. З 01.10.2014 року при черговому переогляді органами медико-соціальної експертизи їй був продовжений термін інвалідності по 30.09.2015 року, а у жовтні 2015 року термін інвалідності було подовжено до 30.09.2016 року.
З 01.04.2015 року вона перестала отримувати пенсійні виплати.
Звернувшись з відповідною заявою до Синельниківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в липні 2016 року, вона одержала відповідь про причину припинення пенсійних виплат.
Так, зі змісту відповіді вбачається, що виплату пенсії позивачеві припинено на підставі змін до Закону України «Про державну службу», а саме з огляду на те, що тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування, працівникам прокуратури, суддям, народним депутатам (крім інвалідів І та 2 груп, інвалідів війни 3 групи та учасників бойових дій), у період роботи на посадах, які дають право на призначення за спецзаконами, ніякі пенсії не виплачуються.
З рішенням Пенсійного фонду про припинення виплат пенсії по інвалідності позивач категорично не погоджується.
Дійсно, вона є працюючим пенсіонером, з 21.01.2003 року по теперішній час перебуває на службі в Синельниківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, станом на 01.07.2016 року обіймає посаду першого заступника начальника управління.
У відповідності з положеннями Закону України «Про державну службу» та відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, вона є застрахованою особою.
Однак стан її здоров'я з моменту освідування в МСЕК і на теперішній час не покращився, вона має низку захворювань, у зв'язку з чим перебуває на диспансерному обліку у лікаря ендокринолога.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Оскільки позивача визнано інвалідом третьої групи та призначено пенсійні виплати задовго до набрання чинності змінами до статті 50-1 Закону України «Про державну службу» про тимчасове припинення виплати пенсій у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, то Синельниківське об'єднане управління Пенсійного фонду України незаконно, безпідставно, грубо порушуючи гарантовані Основним законом України її конституційні права, позбавили позивача соціальної виплати - пенсії по інвалідності на підставі нормативно-правового акту, виданого через 10 років після встановлення факту часткової втрати нею працездатності та такого, що грубо суперечить вимогам Конституції України та міжнародним правовим актам.
Крім того, вважає, що відповідач, не виплачуючи їй пенсії у розмірі, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відмовляючи їй у задоволенні заяви від 04.07.2016 року щодо виплати пенсії, як інваліду 3 групи від загального захворювання у встановленому розмірі, діяло у порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У зв'язку з цим, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Синельниківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо припинення їй виплати пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по третій групі інвалідності від загального захворювання, починаючи з 01.04.2015 року; зобов'язати Синельниківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області поновити, починаючи з 01.04.2015 року, виплату їй пенсії, нарахувавши їй пенсію у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по третій групі інвалідності від загального захворювання, та провести їй виплату.
До початку судового засідання позивач надала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.
Представник відповідача до початку судового засідання надала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги не визнала. Крім того, надала заперечення, згідно яких в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просила відмовити.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Синельниківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області та отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
28.08.2014 року позивачу було продовжено термін інвалідності від загального захворювання по 01.10.2015 року, третя група інвалідності встановлена з 15.09.2014 року, а 07.10.2015 року термін інвалідності подовжено до 01.10.2016 року.
З 01.04.2015 року відповідачем виплату вказаної вище пенсії позивачу припинено з посиланням на вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII.
По теперішній час позивач працює на посаді державного службовця - першого заступника начальника управління в Синельниківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області та має право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З огляду на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 8 листопада 2005 року (набрало законної сили 8 лютого 2006 року) положення ст. 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, судами слід мати на увазі наступне :
- реалізація особою прав, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматись до уваги;
- у випадках, коли набуття чинності певним законом, його нормами
призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності з положеннями ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії у часі, тобто їх дія не може поширюватись на правовідносини, які виникли до набрання чинності вказаними Законом чи нормативно - правовим актом.
Згідно з вимогами ч. 4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Частиною другою ст.23 Закону України «Про пенсійне забезпечення» регламентовано, що пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність : у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Відповідно до положень ст.34 цього ж Закону, пенсії призначаються на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсії із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.
Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонсрів (отримувачів шомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), на посадах, які дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.
Згідно абзацу 4 ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.
В теперішній час особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим передбачені ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII підстави для невиплати позивачеві пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відсутні.
Висновок щодо правового застосування норм частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Прикінцевих положень Закону від 02.03.2015 року №213-VIII, судом зроблений з урахуванням правової позиції, висловленій Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 26.08.2015 року (адміністративна справа №202/4641/15-а).
Таким чином, суд вважає, що порушенні права позивача підлягають відновленню з 01.06.2015 року, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.
На підставі викладеного, ст.ст. 19, 22, 58 Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII та керуючись ст.ст. 9, 11, 86, 158-163 КАС України,суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Синельниківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по третій групі інвалідності від загального захворювання, починаючи з 01.06.2015 року.
Зобов'язати Синельниківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області поновити, починаючи з 01.06.2015 року, виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по третій групі інвалідності від загального захворювання, та провести її виплату.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо постанову було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя: Т. В. Прижигалінська