ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
19 вересня 2016 року № 813/5197/15
Львівський окружний адміністративний суд у складі
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретар судового засідання Булавко О.З.
з участю позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представників:
від позивача -Ратич Т.М.,
від третьої особи - Шведа О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерства оборони України, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій щодо неподання головному розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги як батькам військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув під час проходження служби, та про зобов'язання направити висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги.
Підставами позовних вимог є те, що відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 про відсутність підстав для вирішення питання щодо виплати одноразової грошової компенсації є неправомірною та порушує право позивачів як батьків на одноразову грошову компенсацію за загибель свого сина під час проходження військової служби. Крім цього, зазначають позивачі, виплату страхового відшкодування через НАСК «Оранта» було припинено з 1 травня 2006 року. Станом на вказану дату позивачі ще не отримали свідоцтво про право на спадщину і відповідно не могли звернутися з відповідними заявами про виплату страхового відшкодування до НАСК «Оранта».
Позивачі та їх представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити.
Відповідач у запереченні на позовну заяву зазначає, що позивачем пропущено трьохрічний строк на реалізацію права на отримання одноразової грошової компенсації, передбаченої ч.4 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на час загибелі військовослужбовця). Також, зазначає відповідач дія постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року за №499 на позивачів не поширюється, а тому в задоволенні позову належить відмовити.
Представник третьої особи просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18.06.2015 звернулись із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про виплату їм як батькам військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Листом від 13.08.2015 року за №7635 Львівський обласний військовий комісаріат повідомив позивачам, що підстав розглянути питання щодо виплати одноразової грошової компенсації на даний час не має.
При цьому, відповідач мотивує свою відповідь тим, що чинними на момент загибелі військовослужбовця умовами виплати одноразової грошової компенсації було передбачено, що вимоги щодо виплати страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть бути пред'явлені НАСК «Оранта» протягом трьох років з дня настання страхової події. Окрім того, постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 року за №488 «Про Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум» втратила чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року за №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Як передбачено ч.4 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (в редакції чинній на момент загибелі військовослужбовця), батькам та неповнолітнім дітям військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження служби, державою виплачується одноразова грошова компенсація в розмірі суми державного страхування військовослужбовців з урахуванням коефіцієнту індексації грошових доходів.
Пунктом 7 Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 року за №488, передбачено, що вимоги щодо виплати страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть пред'явити установам Укрдержстраху протягом трьох років з дня настання страхової події.
Дана постанова втратила чинність 24.01.2014 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року за №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Відповідно до п.2 наведеної постанови Кабінету Міністрів України, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачі не звертались за отриманням одноразової грошової компенсації у строк визначений законодавством, яке діяло на час загибелі військовослужбовця.
Окрім того, суд звертає увагу позивачів на те, що на них не поширюється положення Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року за №499, оскільки відповідно до пункту 2 даної постанови дія такої поширюється лише на випадки, які трапились після 01.01.2007 року. В даному ж випадку загибель військовослужбовця трапилась 04.09.1992 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про смерть від 05.10.1992 року НОМЕР_1 .
З огляду на викладене, суд вважає, що, відмовляючи позивачам у розгляді питання щодо виплати одноразової грошової компенсації, відповідач діяв правомірно, оскільки на час звернення у заявників не було правових підстав на отримання такої компенсації.
Як передбачено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.13 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року за №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Додатком 9 до Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 року за №530 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 року за № 1294/26071, затверджено форму висновку про виплату одноразової грошової допомоги. Іншої форми висновку не передбачено.
А відтак, чинним законодавством передбачено подання Львівським обласним військовим комісаріатом головному розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України лише висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, прийняття інших розпорядчих актів не передбачено.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
При цьому, судом не беруться до уваги інші мотиви позовної заяви з урахуванням викладеного.
Таким чином, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі не належить стягувати зі сторін.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
3. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 вересня 2016 року.
Суддя В.Я.Мартинюк