Справа № 653/1836/16-ц
Провадження № 2/653/645/16
іменем України
15.09.2016
Генічеський районний суд Херсонської області у складі:
головуючої судді - Шарко Н.А.,
при секретарі - Карпенко І.Д.,
за участю позивача - ОСОБА_1, та його представника - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3, та її представника - ОСОБА_4,
представника третьої особи - Малецького Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Генічеську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, за участю служби у справах дітей Генічеської районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визначити його участь у вихованні спільного сина ОСОБА_6, а саме: без присутності матері кожної неділі з 09 ранку до 19 год.; кожної середи з 15 год. до 19 год.; у святкові дні, дні народження - на три години; зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що від спільного проживання у шлюбі, у сторін по справі народився син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу, дитина залишилась проживати разом з матір'ю. Між сторонами немає порозуміння щодо участі позивача у вихованні сина, його відвідуванні, а намагання позивача врегулювати даний спір мирним шляхом призводять до конфліктів. Відповідач перешкоджає йому, не бажає його присутності та штучно створює такі обставини, через які він не може нормально зустрічатися з сином. Позивач має постійне місце роботи, задовільні житлові умови, має бажання спілкуватись з дитиною, приймати участь у її вихованні та житті, однак лише шляхом ухвалення рішення може реалізувати свої батьківські права, що й стало підставою звернення до суду з вказаним позовом.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги. Зазначив, що спілкування з дитиною для нього має важливе значення, бажає всіляко приймати участь у його вихованні та забезпечувати усім необхідним. Оскільки відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, тому просив задовольнити його позовні вимоги, та встановити запропонований ним порядок спілкування.
Представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Зазначила, що батько має такі ж права на спілкування з дитиною, як і матір. Проте, остання безпідставно чинить перешкоди, у зв'язку з чим просила встановити запропонований позивачем спосіб участі його у вихованні дитини.
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечила. Зазначила, що вона жодних перешкод позивачу у здійсненні його прав та обов'язків щодо дитини не чинить. Останній сам не бажає спілкуватись з дитиною, оскільки дуже зайнятий власним бізнесом. Дитина ще дуже маленька, має неврологічну хворобу, у зв'язку з чим повинен бути забезпечений сталий режим дня, який позивач по справі не зможе дотриматись. Вважає прийнятним спосіб участі батька визначений висновком органу опіку та піклування Генічеської РДА, оскільки ним визначено, що зустрічі батька з дитиною будуть відбуватись у її присутності та за попередньою домовленістю, за умови задовільного стану здоров'я дитини, що буде повністю відповідати інтересам дитини.
Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що позивачу жодних перешкод зі сторони відповідача не чиняться. Вважає, що запропонований позивачем спосіб участі є неприйнятним, у зв'язку з тим, що дитина є дуже маленькою, біологічно прив'язана до матері, має неврологічну хворобу, та й сам позивач в силу своєї завантаженості на роботі не в змозі задовольнити належний догляд за дитиною.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі у період з 03 жовтня 2009р. по 24 травня 2016р. перебували у зареєстрованому шлюбі. Від спільного проживання у них народився син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Генічеського районного управління юстиції у Херсонській області видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 07 травня 2014р. Батьками вказаної дитини записані - ОСОБА_3 та ОСОБА_1
У лютому 2016р. сторони перестали проживати як подружжя, та відповідач з дитиною переїхала проживати до своєї бабусі, за адресою: АДРЕСА_1.
24 травня 2016р. Генічеським районним судом Херсонської області ухвалено рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 На час розірвання шлюбу, спору між сторонами щодо виховання дитини не було.
Після розлучення дитина залишилась проживати з матір'ю.
Починаючи з травня 2016р. між сторонами виник спір про участь батька у вихованні дитини та спілкуванню з нею.
У судовому засіданні позивач зазначив, що бажає приймати участь у вихованні своєї дитини та піклуватися про його здоров'я, духовний та моральний розвиток і має для того все необхідне, проте не може реалізувати своє право через перешкоди з боку відповідача.
Вказані обставини щодо перешкод з боку відповідача ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні малолітнього ОСОБА_7, підтвердив допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8, який є батьком позивача, при цьому також зазначив, що відповідач умисно створює перешкоди у спілкуванні позивача зі своїм сином, постійно придумує різного роду відмовки, аби не давати батьку бачитись з дитиною. Крім того, усі родичі з боку позивача також не мають можливості бачитися та спілкуватися з дитиною. При цьому, пояснив, що позивач ніяким чином не перешкоджає нормальному розвитку сина, а навпаки дуже любить його, завжди приймав участь та на теперішній час намагається приймати участь у вихованні та утриманні сина та має для того все необхідне.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він намагався допомогти ОСОБА_1 побачитись з сином, у зв'язку з чим телефонував матері ОСОБА_10, з метою визначення дати та часу зустрічі батька з дитиною. Домовленість про зустріч у суботу була не виконана зі сторони відповідача та її близьких, з тих мотивів, що у них родичі, які також бажають побачити дитину.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які приходяться відповідачу матір'ю та бабусею, суду пояснили, що відповідач жодних перепон у спілкуванні з дитиною не чинить. За весь час проживання відповідача з позивачем, останній фактично з власного бажання самоусувався від спілкування сина. Він не знає потреб дитини. Вважають, що надавати дитину батьку без присутності матері є недопустимим, оскільки позивач інколи веде себе неадекватно. Крім того, позивач почав зустрічатись з іншою жінкою, а тому у разі якщо дитина буде бачити їх разом це негативно відобразиться на його психоемоційному стані.
Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 суду пояснили, що є сусідами бабусі ОСОБА_12. Знають, що ОСОБА_12 з дитиною проживає у своєї бабусі. За весь час, батька дитини бачили один раз, коли він з працівниками поліції намагався зустрітись з дитиною.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались мі сторонами суд зазначає наступне.
Підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, інших членів сім'ї та родичів визначений Сімейним кодексом України.
Зокрема, особисті немайнові права і обов'язки батьків та дітей визначені главою 13 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 1,2 ст 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Право на виховання дитини - це особисте немайнове право батьків. Воно є таким, що тісно пов'язане з особою. Батьки не можуть бути позбавлені цього права не інакше як за рішенням суду.
Право батьків на виховання дитини включає: право на особисте виховання; право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства; право вимагати невтручання у здійснення батьками права на виховання дитини (ст 5 Сімейного кодексу України); право на захист порушеного права на виховання дитини (ст. ст.18, 158, 159, 162, 163 Сімейного кодексу України).
Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до права та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, зобов'язані також піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, моральний та духовний розвиток (ст. 150 Сімейного кодексу України). Батьки мають рівні права на виховання дитини та спілкування з нею, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Закріплення права батьків та дитини на спілкування у чинному законодавстві України відповідає світовим стандартам захисту прав дитини.
Стаття 9 Конвенції прав дитини передбачає право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному і фізичному здоров'ю.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden) від 27.11.1992 р., статус рішення - остаточне), і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько, мають рівні права та обов'язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст. 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Стаття 157 Сімейного кодексу України визначає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
З пояснень сторін, свідків, та матеріалів справи судом встановлено, що сторони вже тривалий час припинили проживати однією сім'єю, з травня 2016р. офіційно розірвали шлюб, відповідач переїхала жити до своєї бабусі разом з їхньою дитиною. Протягом цього часу відповідач з надуманих мотивів перешкоджала позивачу у зустрічах з сином, з яким він у цей період зустрічався декілька разів (у тому числі у присутності правоохоронних органів). Відповідач не дозволяє йому бачитись з дитиною, не відповідає на дзвінки, знаходить постійно відмовки, щоб не давати дитину, таким чином створюючи йому перешкоди у реалізації права на виховання та спілкування із дитиною.
Крім того, судом встановлено, що сторони перебувають в загострених відносинах та не можуть дійти згоди щодо виховання сина в добровільному порядку. Сторони фактично не заперечують про те, що між ними мають місце розбіжності з приводу порядку зустрічей батька з дитиною.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено той факт, що відповідачем чиняться перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
Частинами 1 та 2 статті 159 Сімейного кодексу України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
У ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Суд вважає, що між тим з батьків, хто проживає окремо, і дитиною повинний існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дитини з батьками, а батьків зі своїми дітьми служить задоволенню життєво важливих потреб дитини. Крім того, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Дитина має рости під опікою і відповідальністю обох батьків. Суд вважає, що участь батька у вихованні дитини, спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а буде відповідати й інтересам дітей.
Відповідно до ст. 159 Сімейного кодексу України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особистої прихильності дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я, інших обставин, що мають істотне значення, у тому числі психічного здоров'я одного з них, зловживання алкогольними напоями чи наркотичними засобами.
Згідно ч. 2 ст. 159 Сімейного кодексу України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Зважаючи на норми чинного законодавства, з урахуванням поведінки сторін, їх загострених відносин, при визначенні способу участі батька у вихованні сина та в спілкуванні з ним, суд враховує вік дитини, наявність захворювання, відвідування ним дитячого садку, права та бажання батька підтримувати постійний контакт з малолітнім сином, відсутність доказів , що батько дитини, несе загрозу та його спілкування суперечить інтересам дитини, бажання та можливість піклування про здоров'я та інтереси дитини обох батьків, а також виходить із розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Так, суд враховує, що позивач є приватним підприємцем, має достатній рівень доходу, позитивно характеризується за місцем проживання, не має судимостей, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, має у власності нерухоме майно будинок АДРЕСА_2, де створені умови для проживання та розвитку дитини, відповідно до акту обстеження умов проживання складеного комісією виконавчого комітету Новоолексіївської селищної ради.
Оскільки позивач ОСОБА_1 проживає окремо від дитини, суд, встановлюючи порядок участі позивача у вихованні сина, спілкуванні з ним, вважає, що спілкування батька і сина повинно бути регулярним, однак з пріоритетним врахуванням інтересів дитини, його віку стану його здоров'я, режиму дня, тощо.
Згідно висновку органу опіку та піклування Генічеської РДА від 26 серпня 2016р. за №302/09-362/02/29, ОСОБА_1 встановлено дні для спілкування, а саме: вихідні дні з 09 год. до 13 год. суботи та неділі першого та третього тижня місяця, за місцем проживання ОСОБА_3, враховуючи стан здоров'я, погодні умови та бажання дитини щодо спілкування; за попереднім повідомленням ОСОБА_3 (не пізніше ніж за одну добу) за її згоди та у її присутності, побачення з дитиною на чотири години у бідній день, не частіше одного разу на місяць для відвідування дитячих заходів та розважальних закладів у м. Генічеську.
Відповідно до ч.6 ст. 19 Сімейного кодексу України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Досліджуючи висновок органу опіку та піклування, суд не приймає його до уваги, оскільки жодної обставини в обґрунтування порядку участі батька у вихованні дитини у висновку не вказано, а сам висновок складено формально, він не відповідає наведеним вище положенням закону та інтересам дитини.
Не врахування права та обов'язку позивача приймати участь у вихованні дитини самостійно, а не тільки за домовленістю і в присутності відповідача, протиправно обмежить як права позивача на спілкування з сином, так і права дитини на спілкування з батьком, призведе до порушення рівності прав та обов'язків батьків, а відтак на думку суду висновок органу опіки та піклування про спілкування батька з сином виключно в присутності матері є таким, що не сприяє інтересам дитини та не доцільним. Крім того на думку суду, визначення кількості годин органом опіки і піклування для зустрічей батька з дитиною є таким, що не в повній мірі відповідає інтересам дитини та суттєво звужує права батька на спілкування з сином, так і права дитини на спілкування з батьком.
Крім того, у судовому засіданні відповідач не надала суду жодних доказів того, що спілкування позивача із сином у її відсутності перешкоджає нормальному розвитку дитини. Не надано доказів того, що позивач не спроможний забезпечити під час особистих зустрічей з дитиною дотримання режиму харчування, розвитку та відпочинку дитини. При цьому суд вважає, що відповідач не позбавлена можливості надавати поради позивачу щодо раціону дитини, організації часу відпочинку, тощо.
Суд вважає, що відповідачем не надано допустимих та беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 як батько дитини, несе загрозу та його спілкування суперечить інтересам дитини.
Також, суд не приймає посилання відповідача на те, що позивач зустрічається з жінкою іншої віри, що може негативно вплинути на дитину, оскільки вказані посилання є надуманими, та такими, що не заслуговують на увагу.
У суді беззаперечно встановлено, що між сторонами по справі склалися конфліктні неприязні стосунки, які самі по собі не можуть впливати, та як наслідок, усунути позивача від спілкування з дитиною.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що для забезпечення інтересів дитини, з метою створення умов для виконання батьком, який проживає окремо, обов'язку по вихованню дитини та здійснення ним права на особисте спілкування з ним, необхідно визначити спосіб участі позивача у вихованні малолітнього сина.
При визначенні часу спілкування позивача з малолітнім сином, суд враховує, що позивач як батько має право на особисте спілкування з дитиною, на вікові особливості сина, і вважає, що в цьому віці доцільно встановити такий порядок участі позивача у вихованні дитини, як особисте спілкування: побачення двічі на тиждень, а саме: кожної середи з 16 год. до 19 год. та кожної неділі з 08 год. до 12-30 год. за місцем проживання, перебування позивача; спільний відпочинок шляхом встановлення систематичних побачень з дитиною на чотири години у будній день не частіше чотирьох разів на місяць за попереднім повідомленням ОСОБА_3 та у її присутності, для відвідування дитячих та розважальних заходів у м. Генічеську.
Встановлення такого порядку спілкування з дитиною, на думку суду, надасть можливість обом батькам приймати участь у вихованні сина, піклуватися про стан його здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечить можливість виконання батьком, який проживає окремо від дитини, одного з найважливіших обов'язків батьків виховання дитини, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд
вирішив:
позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визначити участь ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.:
- шляхом встановлення систематичних побачень батька з сином кожної середи з 16 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. та неділі з 08 години 00 хвилин до 12 години 30 хвилин без присутності матері дитини;
- шляхом встановлення систематичних побачень з дитиною на чотири години у будній день не частіше чотирьох разів на місяць за попереднім повідомленням ОСОБА_3 та у її присутності, для відвідування дитячих та розважальних заходів у м. Генічеську.
Зобов"язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Н. А. Шарко