Справа № 127/10138/16-ц
Провадження № 2/127/3882/16
12.09.2016 м. Вінниці
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Романюк Л.Ф.,
при секретарі Курутіній О.В.,
за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2.
відповідачки ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
3-ї особи ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Плюс» до ОСОБА_3 за участі третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про визнання недійсним договору безвідсоткової позики,-
ТОВ «Органік Плюс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, за участі третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про визнання недійсним договору безвідсоткової позики, мотивуючи свої вимоги тим, що між ТОВ «Органік Плюс та ОСОБА_3 06.03.2013 року укладено договір безвідсоткової позики, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику у власність грошові кошти у якості безвідсоткової позики в сумі 297 000 грн., а позичальник зобов'язується повернути суму позики у визначений цим договором строк.
Вказаний договір між позивачем та відповідачем укладався лише з метою оформлення поповнення оборотних грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Органік Плюс», які фактично були отриманні за договором позики від 01.03.2013 року від фізичної особи ОСОБА_5
На підтвердження зазначених обставин свідчить також та обставина, що відповідачка на виконання договору безвідсоткової позики від 06.03.2013 року грошові кошти позивачу не перераховувала та не вносила через касу.
Також зазначене підтверджується тим, що відповідачка, як до моменту укладення договору та і під час виконання даного договору не мала фінансової можливості виконати зобов'язання за договором безвідсоткової позики від 06.03.2013 року та надати кошти в розмірі 297 000 грн.
Уклавши договір безвідсоткової позики, ані позивач, ані відповідачка не мали дійсного наміру створити наслідки, які обумовлювались у цьому правочині. Тобто мала місце лише імітація правочину, відповідачка достеменно знала, що договір не буде виконаний.
Оскільки був відсутній намір у відповідачки ОСОБА_6 передати на виконання договору безвідсоткової позики від 06.03.2013 року позивачу ТОВ «Органік Плюс» відповідні грошові кошти, а тому вказаний є недійсним.
В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожен окремо, позовні вимоги підтримали за обставин викладених в позові, просили суд позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4, кожен окремо, в судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги визнав, зазначив, що коштів ОСОБА_3 ТОВ «Органі Плюс» не надавала, договір був підписаний з метою оформлення поповнення оборотних грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Органік Плюс».
Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що між ТОВ «Органік Плюс та ОСОБА_3 06.03.2013 року укладено договір безвідсоткової позики, відповідно до умов якого ОСОБА_3 надає ТОВ «Органік Плюс» у власність грошові кошти у якості безвідсоткової позики в сумі 297 000 грн., а ТОВ «Органік Плюс» зобов'язується повернути суму позики у визначений цим договором строк (а.с.7).
Представники позивача зазначають, що вказаний договір між сторонами укладався лише з метою оформлення поповнення оборотних грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Органік Плюс», які фактично були отриманні за договором позики від 01.03.2013 року від ОСОБА_5
Відповідно до договору позики від 01.03.2013 року ОСОБА_5 передав ТОВ «Органік Плюс» у власність 962 000 грн. для внесення оборотних коштів в якості повторної фінансової допомоги, а ТОВ «Органік Плюс» зобов'язалось повернути зазначену суму в обумовлений строк (а.с.6).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7, яка працює бухгалтером на ТОВ «Органік Плюс» з 01.10.2013 року суду пояснила, що договори позики між ТОВ «Органік Плюс» ОСОБА_3, ТОВ «Органік Плюс» та ОСОБА_5 були підписані до того, як вона почала працювати на підприємстві. Також свідок зазначила, що квитанція № 70 на а.с.38 про перерахування на підприємство 297 000 грн. - є первинним бухгалтерським документом. Підприємство не може собі надавати поворотну допомогу. Остання може надаватись лише фізичним особам.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні, суду показав, що ОСОБА_3 коштів ТОВ «Органік Плюс» не надавала, позику підприємству надав ОСОБА_5
Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_8, оскільки останній є чоловіком співзасновника ОСОБА_9 та директором ТОВ «Органік Плюс», а відповідно являється зацікавленою особою.
Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду, суд враховує наступне.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину (стороною) сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятись у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. ст. 1046, 1047 ч.2 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути продавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей такого ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 207 ч.1 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним» від 6 листопада 2009 року № 9, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити умисл всіх сторін правочину, судам необхідно врахувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь - яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визначення правочину недійсним без застосування будь - яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Виходячи з вищевказаних норм закону, у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно і ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину.
Як вбачається з матеріалів справи позикодавець ОСОБА_3 та позичальник ТОВ «Органік Плюс» в особі директора ОСОБА_8 06.03.2013 року підписали договір безвідсоткової позики, оскільки саме підприємство не могло надати собі поворотної допомоги, а лише через фізичну особу, що свідчить про реальне настання наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до квитанції №70, яка є первинним бухгалтерським документом, 06.03.2013 року ОСОБА_3 перерахувала ТОВ «Органік Плюс» кошти в сумі 297 000 грн. з призначенням платежу: поворотна фінансова допомога ( а.с.38).
Згідно банківської виписки ПАТ «Альфа-Банк» цього ж числа 06.03.2013р. з рахунків даного банку через термінал ОСОБА_3 було знято готівку в сумі 251 000 грн., а 22.02.2013р. - 255 480 грн., що підтвержує її платоспроможність та спростовує покази свідка ОСОБА_10 та представників позивача, що даний договір був фіктивним та ОСОБА_3 не мала таких коштів для надання фінансової допомоги ТОВ «Органік Плюс» ( а.с.48-49).
Таким чином, під час розгляду справи не встановлено наявності жодної підстави, з числа визначених ст. 203 ЦК та ст. 234 ЦК України для визначення оспорюваного правочину недійсним.
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 215,216,234, 319 ЦК України, суд, -
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Плюс» до ОСОБА_3 за участі третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про визнання недійсним договору безвідсоткової позики - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Рішення може бути оскаржено сторонами до апеляційного суду Вінницької області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: