Справа № 135/1119/16-ц
Провадження у справі № 2/135/166/16
06 вересня 2016 року Ладижинський міський суд Вінницької області
у складі: головуючого судді Волошиної Т.В.,
за участі секретаря судового засідання Білодіда П.В.,
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ладижин Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт» про визнання укладених договорів недійсним, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт» (далі- ТОВ «ЕкономКомфорт») про визнання договорів № ОСОБА_1 05418/16 від 13 квітня 2016 року та №05418 від 13 квітня 2016 року недійсними, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13 квітня 2016 року між ним та ТОВ «ЕкономКомфорт» в особі представника ОСОБА_2 укладено договір №05418/16, за умовами якого товариство зобов'язалося за плату вчинити від його імені та за його рахунок певні юридичні дії, спрямовані на отримання позивачем позики, розмір якої визначений в Додатку № 1 до Договору, в тому числі: включити позивача до складу програми "Економ"; присвоїти та повідомити учаснику його персональний код у програмі; організовувати та проводити розподіли свідоцтв; здійснювати весь необхідний об'єм документообігу та листування щодо участі позивача у програмі; здійснювати необхідні юридичні дії та провести оформлення необхідних юридичних документів щодо надання позивачу позики; представляти інтереси позивача в будь-яких державних, судових та інших органах, у підприємствах будь-якої форми власності, а також в органах виконавчої служби з питань, пов'язаних з виконанням даного Договору; надавати інші послуги та здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку та в строки, передбачені цим договором та додатками до нього.
Крім того, 13 квітня 2016 року між ним та ТОВ «ЕкономКомфорт» укладено договір № 05418, за яким замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання за плату в розмірі 2970 грн, здійснити такі дії: копіювання та сканування представлених замовником матеріалів і документації; перевірку достовірності наданої замовником інформації у реєстрі судових рішень та за іншими, незабороненими чинним законодавством України, джерелами та інформаційними базами даних; скласти, з урахуванням побажань замовника, договір та інші необхідні письмові документи щодо його участі у програмі "Економ", з дотриманням вимог чинного законодавства; надати інформаційні, консультативні, роз'яснювальні та довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі замовника у програмі та з питань податкового, цивільного, фінансового та господарського законодавства, щодо участі замовника у програмі.
Відповідно до умов договору ОСОБА_1 сплатив гарантійний платіж у сумі 2970 грн, а також 29 грн. 70 коп. комісії, всього на суму 2999 грн 70 коп. Проте, по даний час позику він так і не отримав. Позивач вважає, що спірні договори містять несправедливі умови щодо встановлення жорстких обов'язків споживача, а положенням ст. 19 Закону «Про захист прав споживачів» заборонена нечесна підприємницька практика, яка вводить споживача в оману, а також містить порушення статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" щодо здійснення фінансових послуг за наявності ліцензії.
Уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 просив визнати недійсними договори від 13 квітня 2016 року № 05418 та № 05418/16, стягнути з ТОВ "ЕкономКомфорт" збитки в сумі 2999 грн 70 коп. (2970 грн та 29 грн 70 коп. комісії), моральну шкоду в сумі 10 000 грн та судові витрати з огляду на порушені положення статті 19 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів " щодо нечесної підприємницької практики та несправедливих умов договору.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. При цьому, додатково пояснив, що зрозумівши, що його ошукали і кошти у позику йому не дадуть, він надіслав до відповідача заяву про розірвання договорів з вимогою повернути сплачені ним кошти в розмірі 2999 грн 70 коп. Відповідно до листа №Кл-28557 від 06 травня 2016 року товариство повідомило, що 25 квітня 2016 року договір № 05418/16 від 13 квітня 2016 року розірвано та зобов'язалося повернути вказані йому кошти на підставі п.9 додатку №2 договору. Проте, на даний час кошти йому так і не повернуто, а тому позивач вважає, що вказані договори були укладені також і шляхом введення його в оману, через ненадання йому необхідної інформації про умови договорів, що мають істотне значення, участі в пірамідальній схемі.
Відповідач представник ТОВ «ЕкономКомфорт» у судове засідання не з'явився, направив заяву про розгляду справи у його відсутності та письмове заперечення, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на не обґрунтованість вимог позивача. Вказавши, при цьому, на те, що оспорюваний договір не є договором про надання споживчого кредиту у групах, а є договором про надання послуг, спрямованих на отримання учасником грошових коштів у позику на певних умовах.
Зазначає, що не отримує прибутку від надання коштів у позику, оскільки проводить оформлення безвідсоткових позик. Відсутня обов'язкова ознака будь-якого кредиту - отримання прибутку за користування кредитними коштами.
Позивач жодного разу не звертався з вимогою роз'яснити чи уточнити умови договору, цим самим з ним погоджуючись. Також позивач не звертався з будь-якими скаргами чи претензіями на дії чи бездіяльність представника відповідача під час укладання та виконання умов договорів.
Додатковим підтвердженням дотримання відповідачем вимог Закону України "Про захист прав споживачів" є підписаний позивачем двосторонній акт виконаних робіт, в якому чітко зазначено, що послуги отримані позивачем з питань діяльності та подальшої участі замовника у програмі.
У вказаному акті позивач особисто підтвердив дотримання відповідачем всіх вимог чинного законодавства та відсутність будь-яких претензій до відповідача.
Позивач самостійно знайомився з умовами договору про участь у програмі і з умовами самої програми до їх підписання, що виключає можливість порушення відповідачем вимог Закону України "Про захист прав споживачів".
Додає, що визнання недійсним договору у зв'язку із введенням в оману на підставі законодавства про захист прав споживачів можливе лише за наявності ознак пірамідальної схеми. В решті випадків таке визнання має обґрунтовуватися доказами введення в оману, які має надати позивач.
Позивач не надав доказів введення його в оману під час укладення оспорюваних договорів. Його твердження є припущенням, які не можуть вважатися доказами в цивільному процесі.
Вказує, що жодних послуг, метою яких є операції з фінансовими активами учасників і будь-яких оплат за такі послуги умови договорів не містять.
Позивачем неправильно визначено правову природу договору. Зокрема, твердження про те, що послуги, які надаються відповідачем є фінансовими зроблене в результаті неправильного застосування норм матеріального права.
Сфера дії Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є обмеженою за суб'єктним складом і не поширюється на юридичних осіб, які не є фінансовими установами, тобто на ТОВ "ЕкономКомфорт".
Суд, з'ясувавши позиції сторін, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши усі зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Встановлено, що 13 квітня 2016 року між позивачем та ТОВ «ЕкономКомфорт» укладено договір № 05418, за яким замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання за плату в розмірі 2970 грн, здійснити такі дії: копіювання та сканування представлених замовником матеріалів і документації; перевірку достовірності наданої замовником інформації у реєстрі судових рішень та за іншими, незабороненими чинним законодавством України, джерелами та інформаційними базами даних; скласти, з урахуванням побажань замовника, договір та інші необхідні письмові документи щодо його участі у програмі "Економ", з дотриманням вимог чинного законодавства; надати інформаційні, консультативні, роз'яснювальні та довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі замовника у програмі та з питань податкового, цивільного, фінансового та господарського законодавства, щодо участі замовника у програмі (а.с.2).
Пунктом 2.1. даного договору передбачено, що сторони дійшли згоди, що оплата наданих послуг є договірною і становить 2970 грн.
З акта приймання-передачі виконаних робіт, наданих послуг від 13 квітня 2016 року вбачається, що виконавець (відповідач) забезпечив замовнику (позивачу) надання інформаційних, консультаційних, роз'яснювальних, довідкових та інших послуг з питань його участі у програмі "Економ", а також з питань податкового, цивільного, фінансового та господарського законодавства щодо діяльності програми, в т.ч. відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" та Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а замовник оплатив вартість робіт у сумі 2970 грн (а.с.40).
Також, 13 квітня 2016 року між позивачем та ТОВ «ЕкономКомфорт» укладено договір №05418/16, за умовами якого товариство зобов'язалося за плату вчинити від імені позивача та за його рахунок певні юридичні дії, спрямовані на отримання позивачем позики, розмір якої визначений в Додатку № 1 до Договору, в тому числі: включити позивача до складу програми "Економ"; присвоїти та повідомити учаснику його персональний код у програмі; організовувати та проводити розподіли свідоцтв; здійснювати весь необхідний об'єм документообігу та листування щодо участі позивача у програмі; здійснювати необхідні юридичні дії та провести оформлення необхідних юридичних документів щодо надання позивачу позики; представляти інтереси позивача в будь-яких державних, судових та інших органах, у підприємствах будь-якої форми власності, а також в органах виконавчої служби з питань, пов'язаних з виконанням даного Договору; надавати інші послуги та здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку та в строки, передбачені цим договором та додатками до нього (а.с. 3).
Пунктом 1.3. договору №05418/16 визначено, що ОСОБА_1 доручив ТОВ «ЕкономКомфорт» використовувати суми чистих платежів учасника для формування фонду програми та його розподілу, а також надавати відповідні суми у позику згідно умов програми.
На виконання умов договору № 05418 від 13 квітня 2016 року позивачем було сплачено 2970 грн, а також 29 грн. 70 коп. комісії (а.с.7).
Згідно листа ТОВ «ЕкономКомфорт» від 06 травня 2016 року №Кл-28557 договір № 05418/16 від 13 квітня 2016 року за заявою ОСОБА_1 розірвано з 25 квітня 2016 року (а.с.47).
Як вбачається зі змісту договору №05418/16 та умов програми «Економкомфорт» (додаток №2 до договору), послуга, яку за умовами даного договору передбачено надати ОСОБА_1 за своєю суттю є фінансовою послугою у виді адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (ст.4 ч.1 п.11-1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»), оскільки послуги, які є предметом договору, здійснюються шляхом створення адміністратором груп учасників та формування фонду групи для придбання на користь та за рахунок учасників бажаних товарів та/або отримання відповідної суми у позику, із проведенням розподілу права на отримання товару чи позики відповідно до визначеної процедури.
Така діяльність, підпадає під визначення п.1.2 Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (затверджених розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 09.10.2012 № 1676), згідно якого адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено обов'язковість отримання ліцензії у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у разі здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.
По договору № 05418/16 передбачено залучення коштів фізичної особи. Отже, для здійснення відповідачем діяльності, що стала предметом договору №05418/16, відповідачу необхідно мати ліцензію.
Не заслуговують на увагу посилання відповідача в запереченні на те, що зазначена у договорі № 05418/16 послуга не має ознаки фінансової послуги. Оскільки відповідно до п. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
У цьому визначенні мета отримання прибутку не є критерієм віднесення операції з фінансовими активами до поняття фінансової послуги, а «мета отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів» стосується лише залучення фінансових активів від інших осіб.
Безпідставними є також посилання відповідача на те, що на товариство не поширюється дія Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки до визначених у ст.2 ч.3 цього Закону установ, на діяльність яких не поширюються положення Закону, відповідач не належить.
Відповідно до ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 227 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
А тому, з урахуванням вказаних вище обставин справи та норм матеріального права, договір №05418/16 від 13 квітня 2016 року є недійсним, оскільки вчинений юридичною особою без відповідного дозволу (ліцензії) для надання послуг з адміністрування фінансування активів для придбання товарів (позик) у групах, хоча спірний договір сторонами було укладено у період, коли закон вимагав отримання такої ліцензії і відповідач не належить до установ, на діяльність яких не поширюється положення щодо її отримання.
Наведене вище відповідає правовій позиції Верховного Суду України, що викладена в його постановах від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2389цс15; від 16 березня 2016 року у справі № 6-2629цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Також, з обставин справи вбачається, що відповідач, пропонуючи позивачу надання фінансової послуги, укладає групу договорів, при тому, що позивач, як споживач послуги і так має право, без укладення договору №03677 на отримання повної інформації про послугу та її виконавця, згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст.627 ч.2 ЦК України, у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Самі по собі послуги, що є предметом договору №03677, позивачу не потрібні, в разі неможливості досягнення основної мети відносин із відповідачем - отримання позики. З урахуванням того, що відповідач не повідомив ОСОБА_1 про відсутність у ТОВ «ЕкономКомфорт» ліцензії, позивач був позбавлений можливості свідомого вибору: оформляти чи не оформляти договір про участь у програмі «Економкомфорт» (дбайливе оформлення якого є предметом оспорюваного договору №05418), отримувати чи ні консультативно-довідкові послуги з питань діяльності програми. За таких умов, така підприємницька практика вводить споживача в оману і кваліфікується як нечесна (ст.19 ч.2 п.4, 5 та другий абзац ч.2 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Відповідно до положень ч. 1, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
З огляду на це, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним і договору №05418 від 13 квітня 2016 року, у зв'язку з здійсненням відповідачем нечесної підприємницької практики.
Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За таких умов, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти в сумі 2790 грн, а також 29 грн 70 коп. комісії, сплачених позивачем на виконання недійсних правочинів.
Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 227 ЦК України якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.
Частиною 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
ОСОБА_1 у своїй позовній заяві не зазначив в чому конкретно полягали втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних порушенням відповідачем його прав, не надав належних доказів, що така шкода дійсно йому була завдана, а обмежився загальними посиланнями на те, що внаслідок неотримання позики, у нього підвищився артеріальний тиск та внутрішньочерепний тиск, який супроводжувався головними болями та шумом в голові, а враховуючи висновок МСЕК йому протипоказане психоемоційне навантаження.
Відтак, позивач не довів наявності факту завдання йому моральної шкоди, а тому суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо її стягнення задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до п. 1.1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір визначається в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто в даному випадку 551 грн 20 коп.
Відповідно до п. 1.2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір визначається в розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551 грн 20 коп.
Пунктом 13 Постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 роз'яснено, що, якщо в заяві об'єднано декілька позовних вимог, то судовий збір сплачується окремо за кожну із них.
Дана позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру та дві вимоги майнового характеру.
Отже, зважаючи на пропорційність задоволених вимог позивача, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 1653 грн 60 коп.
На підставі викладеного вище та керуючись ст. 3, ч. 2 ст. 203, ст. 227, ч. 2 ст. 627 ЦК України, п. 5 ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 2, п. 11-1 ч. 1 ст. 4, п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 4, 5 ч. 2, ч. 6 ст. 19 «Про захист прав споживачів», п. 1.1, 1.2 ч. 2 ст. 4, ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір», п. 13 Постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014, п. 1.2, 6.1 Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, затверджених розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 09.10.2012 № 1676, ст.ст. 10, 60, ч. 3 ст. 88, 212-216 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним договір № 05418 від 13 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт».
Визнати недійсним договір №05418/16 від 13 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт» (ідентифікаційний код юридичної особи 37482421, майдан Путятинський, 2, офіс 618, м. Житомир) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 2999 (дві тисячі девятсот девяносто девять) грн 70 коп., сплачених за договором №05418 від 13 квітня 2016 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт» (ідентифікаційний код юридичної особи 37482421, майдан Путятинський, 2, офіс 618, м. Житомир) на користь держави судовий збір в сумі 1653 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) грн 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: