ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
08 вересня 2016 року № 826/9255/15
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Данилишина В.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної фіскальної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 (надалі - позивач/ОСОБА_1.) з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач/ДФС України), в якому просить суд:
1. Скасувати рішення ДФС України №3193/Р/99-99-1001-0715 від 07.04.2015 р.
Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2015 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
В судове засідання позивач не з'явився, водночас, як вбачається з матеріалів справи разом з позовними вимогами, ОСОБА_1 було заявлено клопотання про розгляд справи за її відсутності.
В судове засідання з'явився представник відповідача, який проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить суд в їх задоволенні відмовити з підстав викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначає, що оскаржуване рішення №3193/Р/99-99-1001-0715 від 07.04.2015 р. було прийнято ДФС України правомірно та з дотриманням норм чинного законодавства.
Зважаючи на відсутність в судовому засіданні позивача та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, заступником начальника - начальником Високопільського відділення Новокаховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області Майстренко Н.А. відносно ОСОБА_1 були винесені рішення про застосування штрафних санкцій на нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 05.11.2014 р. №1647/02-2/1 та №1647/02-2, від 06.11.2014 р. №1647/02-2/2.
Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями, позивачем було подано до ГУ ДФС у Херсонській області скаргу, в якій остання просила скасувати рішення про застосування штрафних санкцій на нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 05.11.2014 р. №1647/02-2/1 та №1647/02-2, від 06.11.2014 р. №1647/02-2/2.
Розглянувши скаргу позивача, 11.12.2014 р. начальником ГУ ДФС у Херсонській області Лазарєвим В.О. було прийнято рішення №436/10/21-22-10-04-06 від 11.12.2014 р., яким було відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 та залишено оскаржувані рішення без змін.
Водночас, не погоджуючись з рішенням начальника ГУ ДФС у Херсонській області Лазарєва В.О. №436/10/21-22-10-04-06 від 11.12.2014 р. про відмову в задоволенні первинної скарги, ОСОБА_1 було подано скаргу до ДФС України, в якій остання просила скасувати рішення про застосування штрафних санкцій на нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 05.11.2014 р. №1647/02-2/1 та №1647/02-2, від 06.11.2014 р. №1647/02-2/2 винесених Високопільським відділенням Новокаховської ОДПІ ГУ Міндоходів в Херсонській області та рішення ГУ ДФС в Херсонській області про результати розгляду первинної скарги №436/10/21-22-10-04-06.
Розглянувши скаргу позивачки, 19.01.2015 р. Головою ДФС України ОСОБА_4 було прийнято рішення №311/Р/99-99-10-01-07-15, яким скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, зокрема, скасовано рішення про застосування штрафних санкцій на нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 05.11.2014 р. №1647/02-2/1 та №1647/02-2, а також №1647/02-2/2 від 06.11.2014 р., винесені Високопільським відділенням Новокаховської ОДПІ ГУ Міндоходів в Херсонській області, рішення за результатами розгляду первинної скарги №436/10/21-22-10-04-06 від 11.12.2014 р. в частині залишення без змін вищевказаних рішень про застосування штрафних санкцій було також скасовано, в іншій частині залишено без змін.
Разом з тим, зобов'язано Високопільське відділення Новокаховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області винести та направити позивачу нові рішення у відповідності до вимог чинного законодавства та з урахуванням висновків викладених у прийнятому ДФС України рішенні.
Враховуючи вищевикладене, 02.02.2015 р. Високопільським відділенням Новокаховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області були винесені нові рішення про застосування штрафних санкцій на нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №1647/02-2-1 та №1647/02-2-2.
Не погоджуючись з винесеними рішеннями, 10.03.2015 р. після отримання від ГУ ДФС у Херсонській області відмови у задоволенні її первинної скарги, ОСОБА_1 звернулася до ДФС України з повторною скаргою, в якій просила скасувати прийняті Високопільським відділенням Новокаховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області рішення про застосування штрафних санкцій на нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 02.02.2015 р. №1647/02-2-1 та №1647/02-2-2, а також рішення ГУ ДФС у Херсонській області про результати розгляду первинної скарги №41/ФОП/21-22-10-04-06 від 03.03.2015 р.
Розглянувши скаргу ОСОБА_1, 07.04.2015 р. ДФС України було прийнято оскаржуване рішення №3193/Р/99-99-1001-0715, яким у задоволенні скарги позивачки було відмовлено в повному обсязі.
Так, не погоджуючись із винесених ДФС України рішенням №3193/Р/99-99-1001-0715 від 07.04.2015 р., вважаючи його протиправним та таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до положень ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та введення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон №2464).
Частиною 1 ст.4 Закону №2464 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у проваджені ними підприємницької діяльності.
Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у п.4 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно ч.10 ст.9 Закону №2464 днем сплати єдиного внеску вважається:
1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;
2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;
3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464).
Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч.10 ст.25 Закону №2464).
Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (п.13 ст.25 Закону №2464).
Так, з матеріалів справи вбачається, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 02.02.2015 р. №1647/02-2-1 та №1647/02-2-2 винесені Високопільським відділенням Новокаховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області правомірно згідно розрахунків штрафних санкцій і пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску наданих УПФУ в Високопільському районі Херсонської області листами №1647/02 від 29.04.2014 р. та №3532/02 від 27.10.2014 р., у зв'язку з проведенням адміністративної реформи та покладенням функцій з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на Міністерство доходів і зборів України.
За таких обставин, суд критично ставиться до доводів позивача щодо протиправності оскаржуваного Рішення №3193/Р/99-99-10-01-07-15 винесеного ДФС України за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 10.03.2015 р., зокрема яким вищевказані рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 02.02.2015 р. №1647/02-2-1 та №1647/02-2-2 залишені без змін, а сама скарга без задоволення.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, спростовано доводи позивача та доведено правомірності свого рішення, а отже суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладені обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.71, ст.86, ст.158-163, ст.167, ст.254 КАС України, суд -
1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Головуючий суддя І.А. Качур
Судді В.І. Келеберда
В.М. Данилишин