ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
14 вересня 2016 року 12:27 № 826/3594/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., суддів: Аблова Є.В., Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Ферштей А.М., за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Конишева Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
доМіністерства закордонних справ України,
прозобов'язання вчинити дії,
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 14 вересня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_3 з позовом до Міністерства закордонних справ України, у якому просив зобов'язати Міністерство закордонних справ України направити звернення ОСОБА_3 із додатками до Державної міграційної служби.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він звернувся до Консульського відділу Посольства України в Чеській Республіці з повідомленням про добровільне набуття громадянства Чеської Республіки та проханням вжити заходів щодо втрати ним громадянства України, на що отримав лист від 29.12.2015 № 61313/19-091-2810 про відмову у наведеному та рекомендацією звернутись з даного питання до Державної міграційної служби України.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та вказав, що позивач станом на момент підготовки відповіді не оформив дозвіл про залишення на постійне проживання за кордоном відповідно до чинного законодавства, а тому повноваження, для реалізації яких позивач звернувся до відповідача, покладаються на Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства (Державна міграційна служба України), який здійснює повноваження, передбачені частиною першою статті 24 Закону України «Про громадянство України», стосовно осіб, які проживають на території України. Разом з тим, відповідач у судовому засіданні вказав на неможливість направлення заяви позивача від 13.12.2015 про вжиття заходів щодо втрати ним громадянства України з додатками до Державної міграційної служби України, оскільки відповідно до пункту 5 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань грома дянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Прези дента України від 27.03.2001 р. № 215/2001 (в редакції Указу Президента Украї ни від 27.03.2006 р. № 588/2006) передбачено, що заява та інші документи з питань громадянства подаються заявником особисто.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 03.12.2015 позивач звернувся до Посольства України в Чеській Рес публіці із заявою про вжиття заходів щодо втрати ним громадянства України (вх. №2429 від 03.12.2015), до якої додав копію паспорта громадянина України ОСОБА_3 для виїзду за кордон, переклад з чеської мови копії паспорта громадянина Чеської Республіки ОСОБА_3, переклад з чеської мови завіреної копії Свідоцтва про набуття ОСОБА_3 громадянства Чеської Республіки на підставі добровільної заяви, фотографію.
Листом Консульського відділу Посольства України в Чеській Республіці від 29.12.2015 № 61313/19-091-2810 ОСОБА_3 повідомлено, що пунктом 4 частини 1, 2 ст. 25 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 (із змінами) передбачено, що дипломатичні представництва і консульські установи готують подання про втрату особами громадянства України стосовно осіб, які відповідно до чинного законодавства України є такими, що постійно проживають за кордоном.
У даному листі також вказано, що у ході перевірки було встановлено, що станом на цей час не було позивачем оформлено дозвіл про залишення на постійне проживання за кордоном відповідно до чинного законодавства України.
Таким чином, відповідачем відповідно до пункту 3 частини першої та частини третьої статті 24 Закону України «Про громадянство України» по суті порушеного клопотання рекомендовано звернутися до Державної міграційної служби України.
ОСОБА_3 вважає, що Міністерством закордонних справ України внаслідок протиправної бездіяльності фактично незаконно відмовлено у розгляді його звернення, оскільки не направлено його заяву до Державної міграційної служби України за належністю, чим грубо порушено вимоги Закону України «Про звернення громадян» та конституційні права ОСОБА_3 на вільний вибір громадянства.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про громадянство України» Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та консульські установи України здійснюють такі повноваження, зокрема, готують подання про втрату особами громадянства України і разом з необхідними документами надсилають їх на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 цього ж Закону Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та консульські установи України здійснюють повноваження, передбачені пунктами 1 - 10 частини першої цієї статті, стосовно осіб, які відповідно до чинного законодавства України є такими, що постійно проживають за кордоном, а також приймають рішення про оформлення набуття громадянства України за підставою, передбаченою пунктом 1 статті 6 цього Закону, стосовно осіб, які народилися за межами України.
Як зазначив відповідач у судовому засіданні, у ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_3 станом на момент підготовки відповіді не оформив дозвіл про залишення на постійне проживання за кордоном відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про громадянство України» Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо, зокрема, підготовки подань про втрату особами громадянства України і разом із необхідними документами надсилання їх на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства.
Згідно ч. 3 ст. 24 цього ж Закону Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження, передбачені частиною першою цієї статті, стосовно осіб, які проживають на території України.
Таким чином, з урахуванням того, що на момент підготовки відповіді на заяву про вжиття заходів щодо втрати ОСОБА_3 громадянства України від 03.12.2015 (вх. №2429 від 03.12.2015) до Посольства України в Чеській Рес публіці позивачем не було оформлено дозволу про залишення на постійне проживання за кордоном відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням п. 3 ч. 1 ст. 24 і ч. 3 ст. 24 Закону України «Про громадянство України», порушення у діях Посольства України в Чеській Рес публіці відсутні, позивачу листом № 61313/19-091-2810 від 29.12.2015 було запропоновано звернутися по суті порушеного ним клопотання про вжиття заходів щодо втрати ним громадянства України до Державної міграційної служби України відповідно до норм чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з твердженням Консульського закладу щодо розмежування повноважень у розгляді питання щодо втрати громадянства між Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства та Міністерства закордонних справ України, дипломатичних представництв та консульських установ України, зважаючи на приписи статей 24, 25 Закону України «Про громадянство України».
Однак, позивач посилається на ч. 1, 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», відповідно до яких звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду; якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями, оскільки вважає, що Міністерство закордонних справ України повинно було направити його звернення за належністю до Державної міграційної служби України, а не надавати йому відмову по суті.
З урахуванням наведеного вище, позивач 15.03.2016 звернувся до Посольства України в Чеській Республіці із скаргою з проханням направити його заяву від 13.12.2015 про вжиття заходів щодо втрати ним громадянства України разом з додатками до Державної міграційної служби України (вх. № 566 від 15.03.2016).
У відповідь на згадану скаргу позивача листом № 61313/19-091-670 від 11.04.2016 ОСОБА_3 було знову поінформовано про те, що оскільки він, відповідно до вимог чинного законодавства України, вважа ється таким, що проживає на території України, повноваження з підготовки по дання про втрату ним громадянства України мають здійснюватися не Міністерством закордонних справ України, дипломатичними представництвами та консульськими установами України (згідно з пунктом 4 частини пер шої статті 25 та частиною другою статті 25 Закону України «Про громадянство України»), а Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства-Державною міграційною службою України (згідно з пунктом 3 частини першої статті 24 та частиною третьою статті 24 Закону України «Про громадянство України»).
При цьому вищезгаданим листом позивача було поінформовано про те, що пунктом 5 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань грома дянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Прези дента України від 27.03.2001 р. № 215/2001 (в редакції Указу Президента Украї ни від 27.03.2006 р. № 588/2006) передбачено, що заява та інші документи з питань громадянства подаються заявником особисто.
Пунктом 4 даного По рядку передбачено, що заяви та інші документи з питань громадянства особою, яка проживає в Україні, подаються до управління, відділу (сектору) мігра ційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (АР Крим) значення за місцем проживання особи в Україні.
Зважаючи на наведене, позивачу у вказаному вище листі №61313/19-091-670 від 11.04.2016 було запропоновано особисто звернутися по суті пору шеного ним клопотання про вжиття заходів щодо втрати ним громадян ства України до Державної міграційної служби України.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів не погоджується з даною позицією ОСОБА_3, так як у пункті 5 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань грома дянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Прези дента України від 27.03.2001 р. № 215/2001 (в редакції Указу Президента Украї ни від 27.03.2006 р. № 588/2006) чітко зазначено, що заява та інші документи з питань громадянства подаються заявником особисто, а тому, як наслідок, позовна вимога щодо зобов'язання Міністерство закордонних справ України направити звернення ОСОБА_3 із додатками до Державної міграційної служби задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.С. Мазур
Судді Є.В. Аблов
А.В. Літвінова