"15" вересня 2016 р.Справа № 11/19/10
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Воронюка О.Л.
Суддів: Лашина В.В., Богатир К.В.
при секретарі: Кияшко Р.О.
За участю:
Ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "Карден" - Сніткіна І.А.;
Представники інших учасників по справі у судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражного керуючого Сніткіної Ірини Анатоліївни
на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 05.07.2016
у справі №11/19/10
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Карден"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська торгово-промислова компанія"
про визнання банкрутом
Встановила:
02.06.2016 до господарського суду Миколаївської області від ліквідатора ТОВ «Карден» надійшла заява про визнання недійсною мирової угоди.
05.07.2016 ухвалою господарського суду Миколаївської області у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ «КарДен» Сніткіної І.А. про визнання недійсною мирової угоди, укладеної у справі №11/19/10 про банкрутство ТОВ «Вознесенська торгово-промислова компанія», затвердженої ухвалою суду від 03.07.2014р. відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ «Карден» господарський суд Миколаївської області послався на те, що мирова угода укладена у відповідності до приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції, що діяла до 18.01.2013р. та вимог чинного законодавства, тому підстави для визнання її недійсною відсутні.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою до Одеського апеляційного господарського суду від ліквідатора ТОВ «КарДен» надійшла апеляційна скарга в якій ліквідатор просить суд скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 05.07.2015 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсною мирову угоду від 20.06.2014 укладену між комітетом кредиторів ТОВ «Вознесенська торгово- промислова компанія» та боржником в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Догарєва А.С. та поновити провадження у справі.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що мирову угоду затверджено судом без надання оцінки правомірності рішення комітету кредиторів про укладання мирової угоди, зокрема: чи було засідання комітету кредиторів правомочним, чи є повноваження у представників кредиторів брати участь у засіданнях комітету кредиторів та приймати рішення про укладення мирової угоди, повноваження особи, яка є головою комітету кредиторів, чи не суперечать умови мирової угоди законодавству, чи не порушує мирова угода права кредиторів або інших осіб.
Крім того, скаржник зазначив про те, що при затвердженні мирової угоди та розгляді заяви про її скасування безпідставно залишено поза увагою те, що умови мирової угоди в частині прощення боргів ТОВ «Карден» в обмін на погашення 3% вимог віднесених до шостої черги є прямим порушенням вимог ст. 42, ч.2 ст. 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
В результаті затвердження судом першої інстанції мирової угоди ТОВ «Карден» отримано кошти в сумі 20 073,9 грн. та прощено боргу ТОВ « Вознесенська промислова компанія» перед ТОВ «Карден» на суму 1 115 879,1грн. у період, коли тривало провадження у справі про банкрутство ТОВ «Карден» та сума вимог кредиторів до останнього перевищувала вартість прощеного боргу.
29.08.2016 до суду від скаржника надійшли доповнення до апеляційної скарги зі змісту яких вбачається зо ТОВ «Карден» підтримує свою апеляційну скаргу у повному обсязі.
Згідно з положеннями ст.101, 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень та ухвал місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п. п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення ліквідатора ТОВ «Карден» перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне.
Статтею 1 Закону визначено, що мирова угода - домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін.
Статтею 35 Закону визначено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди (ч. З ст. 35 Закону).
Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її (ч. 4 ст. 35 Закону).
Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів (ч.5 ст. 35 Закону).
Закон встановлює тільки істотні умови мирової угоди (розстрочка, відстрочка, прощення боргів). Інші конкретизуючі умови угоди не встановлюються і не нав'язуються правовою нормою, а визначаються учасниками угоди самостійно шляхом різного роду погоджень.
Вищезазначене надає змогу кваліфікувати мирову угоду як господарський договір, що переважно містить публічно-правову основу та елементи приватноправового характеру. Мирова угода - це насамперед господарсько-правовий договір, що несе господарсько-процесуальне навантаження.
Укладаючи її, сторони - кредитори та боржник домовляються про шляхи виходу з процедури банкрутства, про умови та порядок оплати боргу, спосіб фінансового оздоровлення.
У мировій угоді містяться належні та можливі умови. Мирова угода повинна містити положення про розмір, порядок та строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку або розстрочку, прощення (списання боргів та їх частини). Вона може містити умови про виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на акції боржника; задоволення вимог кредиторів іншими способами, які не можуть суперечити законодавству.
Рішення про укладення мирової угоди приймається не всіма кредиторами, а більшістю комітету кредиторів, причому більшістю не в кількості кредиторів, а голосів конкурсних кредиторів комітету кредиторів. А умови мирової угоди поширюються на всіх кредиторів, у тому числі на тих, що не брали участі у голосуванні або які голосували проти.
Мирова угода має бути комплексним договором, у якому переплітаються інтереси всіх учасників процедури банкрутства: кредиторів, боржника, власника, інвесторів тощо. У такій угоді зобов'язання між учасниками повинні бути чітко регламентовані для запобігання виникнення додаткових спорів.
Він імені боржника у процедурі санації правом підпису володіє арбітражний керуючий.
При укладенні мирової угоди у процедурі санації, оскільки вона є комплексним договором, є можливість включення поточної заборгованості до об'єкта мирової угоди.
Згідно зі статтею 4 Закону мирова угода є процедурою банкрутства. Тому слід розрізняти мирову угоду як процесуальну угоду і як процедуру банкрутства.
Процедура мирової угоди являє собою порядок досягнення домовленості між кредиторами та боржниками про умови відстрочки (розстрочки), прощення боргів, а також процес затвердження господарським судом цієї мирової угоди.
Основне значення мирової угоди полягає в тому, що вона є механізмом фінансового оздоровлення фінансово неспроможних підприємств.
Частиною 4 статті 37 Закону передбачено істотні умови мирової угоди, а саме вона повинна містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 38 Закону про банкрутство, господарський суд розглядаючи мирову угоду зобов'язаний перевірити встановлений цим Законом порядок її укладення та дослідити умови мирової угоди на предмет їх відповідності чинному законодавству.
Як вбачається із матеріалів справи, 20.06.2014 відбулися збори комітету кредиторів ТОВ «Вознесенська торгово - промислова компанія», які оформлені протоколом № 2 від 20.06.2014, за результатами якого вирішено схвалити підписання Мирової угоди від 20.06.2014 між Боржником та кредиторами, щодо порядку погашення заборгованості на умовах викладених у мировій угоді, доручити, відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», голові комітету кредиторів - представнику ТОВ «Карден» підписати мирову угоду від імені ТОВ «Карден».
На зборах кредиторів ТОВ «Вознесенська торгово - промислова компанія» були присутні представники від Вознесенської ОДПІ Миколаївської області, ТОВ «Карден», ОСОБА_4, ТОВ «Чарівне кіно», ТОВ «Строй ресурс» та керуючий санацією Догарєв А.С.
Мирова угода від імені боржника підписана керуючим санацією Догарєвим А.С. та від імені кредиторів головою комітету кредиторів ТОВ «Карден» ліквідатором останнього Солдакіним С.В.
Із матеріалів справи вбачається, що до ТОВ «Карден» , який у зазначеній справі є головою комітету кредиторів триває процедура банкрутства.
18.12.2013 постановою господарського суду Одеської області ТОВ «Карден» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Солдакіна С.В.
Згідно ч. 6 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (ліквідатор) зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
Ст. 242 ЦК України встановлює випадки представництва за законом.
У контексті ч. 3 ст. 242 ЦК законним представником може бути інша особа у випадках, встановлених законом. У даному випадку законними представниками в певному відношенні виступає і ліквідатор у процедурі банкрутства.
В даному випадку представницькі відносини виникають на підставі акта адміністративного органу у вигляді ухвали господарського суду.
Відповідно до ст.22, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, усі права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута переходять до ліквідатора.
Відповідно до ст. 25 наведеного Закону ліквідатор із дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута. При здійсненні повноважень з управління справами боржника-юридичної особи та виконанні функцій органу управління юридичної особи арбітражні керуючі вчиняють правочини, інші юридичні та фактичні дії (відмова від невигідних договорів; скликання зборів кредиторів, ведення реєстру їх вимог; складання плану зовнішнього управління (план санації); реалізація майна боржника тощо).
Ліквідатор здійснює правомочності органу управління боржника-юридичної особи в інтересах неспроможного боржника та його кредиторів у рамках неспроможності боржника (банкрутства) як самостійного інституту, що обумовлює припустимість поширення положень про представництво на діяльність ліквідатора у частині, що не суперечить процедурам банкрутства, передбаченим відповідним законодавством.
Проте, надаючи пояснення у судовому засідання, скаржником звернуто увагу колегії суддів на те, що у матеріалах справи № 5016/2087/2011(5/66)-31/17-5166-2011 про банкрутство ТОВ «Карден» комітетом кредиторів останнього рішення щодо надання згоди на підписання мирової угоди та прощення боргів ТОВ «Вознесенська торгово - промислова компанія» не приймалося та взагалі дане питання не доводилося до відома комітету кредиторів чи суду.
Кредиторська заборгованість ТОВ «Вознесенська торгово - промислова компанія» є активом ТОВ «Карден», а тому, на думку скаржника, не може бути прощена умовами мирової угоди, оскільки таке прощення боргів завдають збитків кредиторам ТОВ «Карден».
Так відповідно до умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.07.2014 п 3.7.3 визначено, що відповідно до статей 35 та 37 Закону Сторони даної МИРОВОЇ УГОДИ досягли згоди про те, що після затвердження МИРОВОЇ УГОДИ ухвалою господарського суду Миколаївської області інша заборгованість 6-ої черги вважатиметься прощеною (погашеною).
Так, прощенню підлягає наступна заборгованість по 6-й черзі вимог кредиторів Боржника:
1) борг перед ТОВ «Карден» в розмірі 466823,00 грн.;
3) борг перед ТОВ «Чарівне кіно» в розмірі 755000,00 грн.
Відповідно до п . 3.6.3. у випадку погашення Боржником або третьою особою до 01.09.2014 року заборгованості перед кожним кредитором у розмірах передбачених пунктами 3.6.2.1., 3.6.2.2., 3.6.2.3., 3.6.2.4., 3.6.2.5., інша сума заборгованості по 4-й черзі вважатимуться прощеними (погашеними).
В такому випадку прощенню підлягає наступна заборгованість:
1) борг перед ТОВ «Карден» в розмірі 649056,1 грн. (шістсот сорок дев'ять тисяч п'ятдесят шість грн. 10 коп.);
2) борг перед ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» в розмірі 74024,48 грн. (сімдесят чотири тисячі двадцять чотири грн. 48 коп.);
3) борг перед ОСОБА_1 в розмірі 145 500 грн. (сто сорок п'ять тисяч п'ятсот грн.);
4) борг перед ТОВ «Чарівне кіно» в розмірі 732350 грн. (сімсот тридцять дві тисячі триста п'ятдесят грн.);
5) борг перед ТОВ «Строй Ресурс» в розмірі 21594,40 грн. (двадцять одна тисяча п'ятсот дев'яносто чотири грн. 40 коп.)
Згідно абзаців 9 та 10 пункту 28 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. № 01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)», якщо в ліквідаційній процедурі бере участь юридична особа, якій передаються в управління непродані активи боржника (частина шоста статті 45 Закону), то у цьому випадку боржником і кредиторами укладається мирова угода, яка згідно з приписами частини дев'ятої статті 77 Закону підписується керівником такої юридичної особи і повинна передбачати, зокрема, задоволення грошових вимог кредиторів на суму вартості майна боржника. Провадження у справі про банкрутство у такому випадку може бути припинено лише у зв'язку із затвердженням мирової угоди. Розірвання і визнання недійсною відповідної мирової угоди та відновлення вимог кредиторів здійснюється на загальних підставах, встановлених Законом (частина восьма статті 82 Закону).
Порядок укладання, розірвання та визнання мирової угоди недійсною у справі про банкрутство регулюється положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Частиною 4 статті 203 ЦК України встановлена вимога, додержання якої є необхідним для чинності правочину: правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Статтями 639, 640 Цивільного кодексу України встановлено правила щодо форми договору та моменту його укладення. У сукупності, наведені вище норми Цивільного кодексу України вказують не те, що змістом мирової угоди є умови, які породжують правові наслідки (зобов'язання) виключно у випадку затвердження такої мирової угоди ухвалою суду. Отже, мирова угода та ухвала про її затвердження є єдиним документом, який слід кваліфікувати, як складний юридичний факт виникнення цивільно (господарсько)-правових зобов'язань.
Як вбачається із тексту мирової угоди, вона укладена між боржником та кредиторами в особі голови комітету кредиторів - ТОВ «Карден» ліквідатором останнього Солдакіним С.В. Таким чином ліквідатор ТОВ «Карден» є стороною цього правочину.
Як зазначено вище, відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство мирова угода - домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про припинення зобов'язання за угодою сторін (прощення боргів).
Така можливість закріплена у ст. 605 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
На думку колегії суддів, для вказаної дії необхідна згода кредитора та відсутність порушення прав третіх осіб щодо майна кредитора. При цьому, ні положення даної статті, ні положення Закону про банкрутство не встановлюють певних меж (процентного співвідношення, тощо) по відношенню до об'єму прощення - вцілому чи частково.
Як зазначено вище комітетом кредиторів ТОВ «Карден» рішення щодо надання згоди на підписання мирової угоди та прощення боргів ТОВ «Вознесенська торгово - промислова компанія» не приймалося та взагалі дане питання не доводилося до відома комітету кредиторів чи суду.
Колегія суддів вважає, що висновок господарського суду в частині затвердження мирової угоди щодо прощення боргів, а саме: борг перед ТОВ «Карден» в розмірі 466823,00 грн.; та борг ТОВ «Кардент» у розмірі 649056,1 грн є передчасним.
Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Колегія суддів вважає, що господарський суд, затверджуючи мирову угоду, а саме щодо прощення боргу перед ТОВ «Карден» в розмірі 466823,00грн. не взяв до уваги те, що до голови комітету кредиторів ТОВ «Карден» триває процедура банкрутства, прощення боргів у даній справі завдають збитків кредиторам ТОВ «Карден» у справі 5016/2087/2011(5/66)-31/17-5166-2011.
За змістом положень ч. 1 ст. 39 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» укладена у справі про банкрутство мирова угода може бути визнана недійсною за заявою будь-кого із конкурсних кредиторів за наявності підстав для визнання такої угоди недійсною, що передбачені цивільним законодавством України.
Отже, мирова угода у справі про банкрутство може бути визнана судом недійсною у разі наявності підстав, встановлених ст. 215 Цивільного кодексу України. При цьому такі підстави повинні існувати на момент укладення мирової угоди.
Стаття 217 Цивільного кодексу України встановлює, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому
Відповідно до п. 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 ,,Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" за загальним правилом статті 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини.
У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання вимоги кредиторів, щодо яких були надані відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) боргів, відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині.
Відповідно до п.2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
Аналізуючи матеріали справи, судова колегія приймає до уваги доводи, викладені в апеляційній скарзі та доходить до висновку про передчасність висновків суду першої інстанції, які зроблені при неповному з'ясуванні усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
постановила:
Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Сніткіної Ірини Анатоліївни задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 05.07.2016 у справі №11/19/10 - скасувати.
Заяву ліквідатора ТОВ «Карден» про визнання недійсною мирової угоди задовольнити частково.
Визнати недійсним п. 3.6.3 підпункт 1 Мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.07.2014, в частині прощення заборгованості боржника перед ТОВ «Карден» по 4 черзі в розмірі 649056,1 грн.
Визнати недійсним п. 3.7.3. підпункт 1 Мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.07.2014, в частині прощення заборгованості боржника перед ТОВ «Карден» по 6 черзі в сумі 466823,00 грн.
В решті Мирову угоду затверджену ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.07.2014, залишити без змін.
Головуючий суддя О.Л. Воронюк
Суддя В.В. Лашин
Суддя К.В. Богатир