07 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
представника власника майна ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ Національної поліції України ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, яке було вилучене 22 липня 2016 року в ході обшуку зареєстрованого за ОСОБА_6 автомобіля «TOYOTA LAND CRUІZER 200», д.н.з. НОМЕР_1 , а саме грошові кошти в сумі 378740, 00 грн. з забороною розпоряджатися зазначеним майном, або відчужувати його у будь-який спосіб.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що надані слідчим матеріали вказують про наявність правових підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
В апеляційній скарзі представник власника майна просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на відсутність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки надані слідчим матеріали не містять жодних даних на підтвердження доводів слідчого, що грошові кошти мають відношення до кримінального провадження. Також, апелянт вважає і необґрунтованою постанову слідчого про визнання грошових коштів речовими доказами. Крім того, на думку представника, сама процедура вилучення цих коштів є незаконною, тому що судом не було надано дозволу на їх вилучення.
Крім того, представник вказує на своєчасність оскарження ухвали слідчого судді, оскільки розгляд справи відбувся без повідомлення власника майна, а копія судового рішення на його адресу не направлялася, у зв'язку з чим просить обраховувати строк на оскарження ухвали слідчого судді з моменту коли йому стало про неї відомо.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого відбувся без повідомлення власника майна, а про результат розгляду даного клопотання йому фактично стало відомо 25 серпня 2016 року, після ознайомлення представника з матеріалами судового провадження, що підтверджується відповідною розпискою, колегія суддів, відповідно до вимог ст. 395 КПК України, приймає доводи апелянта щодо своєчасності оскарження ухвали слідчого судді.
Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу незаконності і необґрунтованості прийнятого судом рішення, то колегія суддів вважає наступне.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, при розгляді клопотання слідчого про накладення арешту на майно, вказаних вимог закону дотримався.
Так, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015000000000634 від 09 грудня 2015 року за фактом розтрати державного майна в особливо великих розмірах службовими особами ГПУ «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Як вбачається зі змісту клопотання слідчого, в ході проведення досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження установлено, що Перший заступник директора з виробництва та технічних питань ГПУ «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування» ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з начальником УСП «Котельва» Солохівського виробничого цеху ГПУ «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування» ОСОБА_9 , начальником Солохівського цеху з видобутку нафти, газу і конденсату ГПУ «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування» ОСОБА_10 , менеджером ПрАТ «ПЛАСТ» та комерційним директором ТОВ «ПК-Інвестгрупп» ОСОБА_11 , головним механіком ПрАТ «ПЛАСТ» ОСОБА_12 , директорами ТОВ «Надра Геоцентр» ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , директорами ТОВ «Фірма «ХАС» ОСОБА_15 та ОСОБА_16 та іншими невстановленими розслідуванням особами, з метою заволодіння державним майном в особливо великих розмірах, впродовж 2014-2016 років організували розтрату видобутих вуглеводнів з державних свердловин газового урочища УСП «Котельва», Солохівського виробничого цеху ГПУ «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування», розташованого на 9-км. під'їзду автотраси Котельва-Полтава, смт. Котельва Полтавської області, на користь приватних підприємств.
Зазначені особи, на підставі проїзних документів із внесеними неправдивими відомостями, виписаних нібито в рамках договорів про спільну діяльність з ТОВ «Надра Геоцентр» та ТОВ «Фірма «ХАС», вивозили викрадений з державних свердловин газового урочища УСП «Котельва» газовий конденсат автомобільним транспортом на розташовану в с. Сагайдак по вул. Шишацький шлях, 3/а, Шишацького району Полтавської області установку стабілізації конденсату, яка належить ТОВ «ПАСІПОЛ» та орендується ТОВ «Енергетична альтернатива-7», на замовлення ТОВ «Дербут», ТОВ «Дніпронафта-сервіс», ТОВ «КТД «Зернопродукт» та інших підприємств.
На цій установці викрадені вуглеводні перероблялися на підставі договорів про переробку давальницької сровини, укладених між ТОВ «Енергетична альтернатива-7» та ТОВ «Дніпронафта-сервіс», ПП «Меркурій-С», ТОВ «УТНК», і реалізувалися кінцевим споживачем через фіктивні підприємства по підробленим документам за готівку.
При цьому, з метою прикриття злочинної діяльності викрадені вуглеводні, які надавалися для переробки на установку стабілізації конденсату, оформлялися на підставі підроблених документів, що вони були придбані ТОВ «Дніпронафта-сервіс» у ТОВ «Дербут» та ТОВ «КИЇВМЕНТ», які не мають фінансово-господарських відносин з ТОВ «Надра Геоцентр» та ТОВ «Фірма «ХАС».
В результаті цього ГПУ «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування» завдано збитків на суму понад 35 млн. грн.
22 липня 2016 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва надано дозвіл на проведення обшуку в автомобілі «TOYOTA LAND CRUIZER 200», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить засновнику та генеральному директору ТОВ «ПАСІПОЛ» ОСОБА_6
11 серпня 2016 року під час проведення обшуку в зазначеному автомобілі було виявлено та вилучено 378740,00 грн., які визнано речовим доказами.
Звертаючись до суду з клопотанням про накладення арешту на вказані грошові кошти, слідчий вказав, що зібрані в ході досудового розслідування матеріали дають підстави вважати, що вилучені в ході обшуку грошові кошти отримані від реалізації незаконно перероблених викрадених вуглеводнів та є предметом вчинення кримінального правопорушення.
Дослідивши доводи клопотання слідчого та перевіривши надані матеріали, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання та накладення арешту на вказане в ньому майно.
Так, ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
На даному етапі провадження до завдань суду не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для втручання в права та інтереси відповідних осіб.
Колегія суддів вважає, що слідчим доведена необхідність накладення арешту на майно, оскільки надані ним матеріали містять достатньо даних, які вказують на наявність підстав передбачених ст. 170 КПК України для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
В зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що надані суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Крім того, постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_7 від 12 серпня 2016 року вилучені під час обшуку 11 серпня 2016 року з автомобіля «TOYOTA LAND CRUIZER 200», д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_6 , грошві кошти в сумі 378740, 00 грн. визнано речовими доказами.
Доводи представника про незаконність даної постанови не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.
Також, є безпідставними і посилання представника на незаконність вилучення вказаних в клопотанні слідчого грошових коштів. Як вбачається з наданих суду матеріалів, обшук автомобіля, який належить ОСОБА_6 проводився на підставі ухвали слідчого судді та з дотриманням порядку передбаченого чинним кримінальним законодавством.
Що стосується тих обставин, що вилучені грошові кошти не входять до переліку тих речей і документів дозвіл на відшукання яких прямо не надано в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, то Кримінальний процесуальний кодекс України, передбачає можливість вилучення таких речей і документів та відповідно до вимог ч. 7 ст. 236 КПК України вони вважаються тимчасово вилученими.
Таким чином, на переконання колегії суддів, слідчим суддею при розгляді клопотання про накладення арешту на майно дотримано вимог чинного кримінального процесуального законодавства з якими пов'язано застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією судді в ході апеляційного розгляду справи не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, а тому не вбачає підстав для її скасування, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ Національної поліції України ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, яке було вилучене 22 липня 2016 року в ході обшуку зареєстрованого за ОСОБА_6 автомобіля «TOYOTA LAND CRUІZER 200», д.н.з. НОМЕР_1 , а саме грошові кошти в сумі 378740, 00 грн. з забороною розпоряджатися зазначеним майном, або відчужувати його у будь-який спосіб, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не
підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/796/3008/2016 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїОСОБА_17
Доповідач ОСОБА_1