"13" вересня 2016 р. Справа № 920/1781/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1977 С/1-7) на рішення господарського суду Сумської області від 04.07.16 у справі
за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до ТОВ "Сумитеплоенерго", м. Суми,
про стягнення 771 615,60 грн.
Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 771615,60 грн., в тому числі пеню у сумі 207385,41 грн., 3 % річних у сумі 20862,63 грн. та суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 543367,56 грн. за несвоєчасну оплату природного газу, відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 2805/14-ТЕ-29 від 23.05.2014 року, а також витрати по сплаті судового збору.
Рішенням господарського суду Сумської області від 04.07.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Левченко П.І., суддя Жерьобкіна Є.А., суддя Моїсеєнко В.М.) позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. Друга Залізнична, 10, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 33698892) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720) 57156,51 грн. пені, 7268,21 грн. 3 % річних, 17869,88 грн. інфляційних збитків, 1234,42 грн. судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.
Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що договорами про організацію взаєморозрахунків та спільними протокольними рішеннями були внесені зміни до умов договору в частині строків та порядку оплати заборгованості, а тому - підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Правова позиція позивача ґрунтується на тому, що ним не нараховувалися штрафні та фінансові санкції на суми, які було сплачено (визначено) за договорами про проведення взаєморозрахунків, а стосовно спільних протокольних рішень, позивач зазначає, що вони не є формою договору, а тому враховуючи норми статті 654 Цивільного кодексу України не можуть змінювати первісного обов'язку за договором купівлі-продажу № 2805/14-ТЕ-29 від 23.05.2014 року та не впливають на порядок проведення розрахунків за отриманий відповідачем природний газ.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
ч. 1 ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обов'язків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції» 2), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 2805/14-ТЕ-29 від 23.05.2014 року (далі - договір), позивач зобов'язується передати у власність відповідача у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити природний газ на умовах передбачених договором.
Газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за липень - грудень 2014 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 47721371,67 грн.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 626 цього ж Кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 зазначеного Кодексу передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За умовами пункту 6.1 договору купівлі-продажу природного газу, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий та визначений в актах приймання-передачі газ грошовими коштами здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до пункту 7.2 договору, у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 цього договору, останній зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 207385,41 грн., в тому числі: в сумі 47374,88 грн. за період з 15.08.2014 року по 12.09.2014 року, виходячи з суми боргу за липень 2014 року з урахуванням часткових оплат, в сумі 4012,27 грн. за період з 15.09.2014 року по 10.10.2014 року, виходячи з суми боргу за серпень 2014 року з урахуванням часткових оплат, в сумі 2325,35 грн. за період з 15.10.2014 року по 03.11.2014 року, виходячи з суми боргу за вересень 2014 року з урахуванням часткових оплат, в сумі 7308,20 грн. за період з 15.11.2014 року по 20.11.2014 року, виходячи з суми боргу за жовтень 2014 року з урахуванням часткових оплат, в сумі 22267,14 грн. за період з 15.12.2014 року по 22.12.2014 року, виходячи з суми боргу за листопад 2014 року з урахуванням часткових оплат, в сумі 124097,57 грн. за період з 15.01.2015 року по 24.02.2015 року, виходячи з суми боргу за грудень 2014 року з урахуванням часткових оплат.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3 % річних в загальній сумі 20862,63 грн. та інфляційні збитки в загальній сумі 543367,56 грн., в тому числі: 3 % річних в сумі 5684,99 грн. та інфляційні збитки в сумі 22885,88 грн. за період з 15.08.2014 року по 12.09.2014 року, виходячи з суми боргу за липень 2014 року з урахуванням часткових оплат, 3 % річних в сумі 481,47 грн. та інфляційні збитки в сумі 22447,01 грн. за період з 15.09.2014 року по 10.10.2014 року, виходячи з суми боргу за серпень 2014 року з урахуванням часткових оплат, 3 % річних в сумі 279,04 грн. та інфляційні збитки в сумі 11640,01 грн. за період з 15.10.2014 року по 03.11.2014 року, виходячи з суми боргу за вересень 2014 року з урахуванням часткових оплат, 3 % річних в сумі 783,02 грн. та інфляційні збитки в сумі 39119,73 грн. за період з 15.11.2014 року по 20.11.2014 року, виходячи з суми боргу за жовтень 2014 року з урахуванням часткових оплат, 3 % річних в сумі 2385,77 грн. та інфляційні збитки в сумі 161405,19 грн. за період з 15.12.2014 року по 22.12.2014 року, виходячи з суми боргу за листопад 2014 року з урахуванням часткових оплат, 3 % річних в сумі 11248,34 грн. та інфляційні збитки в сумі 285869,73 грн. за період з 15.01.2015 року по 24.02.2015 року, виходячи з суми боргу за грудень 2014 року з урахуванням часткових оплат.
Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2014 року між позивачем, відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області, Департаментом фінансів Сумської облдержадміністрації, Департаментом фінансів, економіки та бюджетних відносин Сумської міської ради, Департаментом інфраструктури міста Сумської міської ради, Комунальним підприємством «Міськводоканал», укладено договори № 1579/30, № 1580/30 та № 1582/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року № 30 (а.с. 75-80).
Відповідно до умов зазначених договорів сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за спожитий природний газ за 2014 рік за договором № 2805/14-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 23.05.2014 року в сумі 500000,00 грн., в сумі 1500000,00 грн. та в сумі 300000,00 грн.
Згідно з платіжними дорученнями №№ 19, 18, 21 від 25.12.2014 року грошові кошти на підставі вищевказаних договорів про організацію взаєморозрахунків в сумі 1500000,00 грн., в сумі 500000,00 грн. та в сумі 37900,94 грн. сплачені відповідачем на користь позивача (а.с. 82-83).
Вказана оплата, згідно наданого позивачем розрахунку, врахована останнім як погашення заборгованості за поставлений природний газ за грудень 2014року.
Механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.
Відповідно до пункту 7 Порядку, для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства «Енергоринок», які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб'єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.
Відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Державного казначейства України від 03.02.2009 № 55/57/43, між позивачем, відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області, Департаментом фінансів Сумської облдержадміністрації, були укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету № 1689 від 18.08.2014 року, № 1863 від 18.09.2014 року, № 1978 від 14.10.2014 року, № 2130 від 13.11.2014 року, № 2355 від 15.12.2014 року, № 11 від 19.01.2015 року.
На виконання зазначених спільних протокольних рішень було здійснено погашення заборгованості за поставлений у 2014 році природний газ наступним чином:
- згідно з протокольним рішенням № 1689 від 18.08.2014 року сплачено 627000,00 грн. 21.08.2014 року (платіжне доручення № 10 від 19.08.2014 року);
- згідно з протокольним рішенням № 1863 від 18.09.2014 року сплачено 505000,00 грн. 24.08.2014 року (платіжне доручення № 11 від 22.08.2014 року);
- згідно з протокольним рішенням № 1978 від 14.10.2014 року сплачено 485000,00 грн. 21.10.2014 року (платіжне доручення № 15 від 15.10.2014 року);
- згідно з протокольним рішенням № 2130 від 13.11.2014 року сплачено 2060000,00 грн. 20.11.2014 року (платіжне доручення № 16 від 14.11.2014 року);
- згідно з протокольним рішенням № 2355 від 15.12.2014 року сплачено 7170000,00 грн. 22.12.2014 року (платіжне доручення № 8 від 16.06.2014року);
- згідно з протокольним рішенням № 11 від 19.01.2015 року сплачено 3337922,92 грн. 24.02.2015 року (платіжне доручення № 5 від 24.02.2015 року).
Загалом, згідно з зазначеними спільними протокольними рішеннями, оплачено поставлений природний газ на загальну суму 14184922,92 грн.
Вказані оплати, згідно з розрахунком позивача, враховані наступним чином: погашення заборгованості за поставлений природний газ за липень 2014 року в сумі 627000,00 грн.; погашення заборгованості за поставлений природний газ за серпень 2014 року в сумі 505000,00 грн.; погашення заборгованості за поставлений природний газ за вересень 2014 року в сумі 485000,00 грн.; погашення заборгованості за поставлений природний газ за жовтень-листопад 2014 року в сумі 2060000,00 грн.; та погашення заборгованості за поставлений природний газ за грудень 2014 року в сумі 7170000,00 грн., в сумі 3337922,92 грн.
З матеріалів справи, зокрема виписки позивача по операціям з ТОВ «Сумитеплоенерго» за період з 14.08.2014року по 01.03.2015 року, вбачається, що частину основного боргу за договором № 2805/14-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 23.05.2014 року відповідач сплатив самостійно за рахунок коштів товариства в загальній сумі 32848547,81 грн.
Станом на час звернення позивача з позовом до суду основна заборгованість за поставлений природний газ за липень-грудень 2014 року за договором № 2805/14-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 23.05.2014 року відсутня.
За змістом підпунктів 1, 2, 3 пункту 11 договорів про організацію взаєморозрахунків, сторони зобов'язалися забезпечити подання до територіальних органів Казначейства належним чином оформлених договорів та платіжних документів згідно з Порядком та умовами надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування; не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.
Зі змісту спільних протокольних рішень вбачається, що розрахунки між сторонами, проведені на підставі спільних протокольних рішень здійснювались в межах договору № 2805/14-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 23.05.2014 року та були одночасно процедурою погашення зобов'язань відповідача з остаточної оплати вартості поставленого природного газу у визначеному місяці в розмірі отриманих за спільним протокольним рішенням сум пільг і субсидій населенню. Тобто, підписання сторонами у 2014 році спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень Постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, Наказу Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Державного казначейства України від 03.02.2009 № 55/57/43, свідчить, що сторони фактично погодились, що оплати поставленого природного газу за договором № 208/14-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 23.05.2014 року підлягають сплаті шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення.
Таким чином, колегія суддів погоджується доводами апеляційної скарги про те, що уклавши договори про організацію взаєморозрахунків та підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу, тому для застосування санкцій у вигляді пені та наслідків порушення грошового зобов'язання необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків, відповідно до пунктів 15, 16 яких сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору та поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями.
Вищевказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 30.09.2014 року у справі № 5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 16.09.2014 року у справі № 5011-42/1230-2012-69/542-2012, правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постановах від 19.01.2016 року № 922/4596/15, від 15.12.2015 року № 908/2215/15-г.
З матеріалів справи вбачається, що прострочення оплати на умовах договорів про організацію взаєморозрахунків та на умовах спільних протокольних рішень відповідачем не допущено.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає неправомірними та необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних збитків, 3% річних, які нараховані виходячи з суми боргу за липень 2014 року на суму 627000,00 грн., за серпень 2014 року на суму 505000,00 грн., за вересень 2014 року на суму 485000,00 грн., за жовтень 2014 року на суму 539670,15 грн., за листопад 2014 року на суму 1559007,51 грн., за грудень 2014 року на суму 5610992,49 грн., на суму 1500000,00 грн., на суму 500000,00 грн., на суму 37900,94 грн. та на суму 3337922,92 грн., оскільки оплата вказаних сум вартості природного газу була здійснена на умовах договорів про організацію взаєморозрахунків та на умовах спільних протокольних рішень, без прострочення виконання грошового зобов'язання.
Щодо частини позовних вимог про з відповідача пені 57156,51 грн. пені, 7268,21 грн. 3% річних, 17869,88 грн. інфляційних збитків, які задоволені господарським судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Враховуючи виконання умов договорів про організацію взаєморозрахунків від 23.12.2014 р. № 1580/30, №1582/30, №1579/30 на підставі платіжних доручень від 25.12.2014 р. № 19, 18, 21, тобто після проведення самостійної оплати відповідачем заборгованості за отриманий природний газ, в тому числі, за грудень 2014 року, посилання апелянта про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ "Сумитеплоенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені, передбаченої умовами п. 7.2 основного договору, 3% річних та інфляційних втрат, визначених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, в тому числі за проведення самостійної оплати відповідачем заборгованості за отриманий природний газ, не ґрунтується на нормах матеріального права, оскільки в розумінні статті 610 Цивільного кодексу України не має місце виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом договорів про організацію взаєморозрахунків (неналежне виконання).
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов неправомірного висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Сумитеплоенерго» 57 156 грн. 51 коп. - пені; 7268 грн. 21 коп. - 3 % річних; 17869 грн. 88 коп. - інфляційних збитків. Чим порушив ч.2 ст. 625 ЦК України, ст. 216, ч.1 ст. 218 ГК України, оскільки застосував ці норми права безпідставно.
Крім того, поза увагою місцевого господарського суду залишились обставини, встановлені постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2016 року по справі №920/1782/15, якою відмовлено в задоволенні аналогічних позовних вимог позивача до відповідача, які ґрунтувалися на тому ж самому договорі що і по цій справі (договором купівлі-продажу природного газу від 23.05.2014 р. № 2805/14-ТЕ-29) та аналогічних обставинах (змінені умови договору купівлі продажу природного газу на підставі укладених договорів про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків).
Так, постановою Харківського апеляційного суду від 05 квітня 2016 року по справі №920/1782/15 встановлено, що укладення позивачем та відповідачем договорів про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків змінює умови договору купівлі-продажу природного газу від 23.05.2014 р. № 2805/14-ТЕ-29 в частині строків оплати та порядку застосування штрафних санкцій. За умови дотримання Відповідачем строків оплати, що визначені у відповідності до договорів про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків не має місця порушення умов договору купівлі-продажу природного газу від 23.05.2014 р. № 2805/14-ТЕ-29. Отже вимоги Позивача в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3%річних безпідставні.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.3 ст. 35 ГПК України).
Суд апеляційної інстанції у справі №920/1782/15 між тими ж особами, що і у справі №920/1781/15 встановив, що за умови дотримання Відповідачем строків оплати, що визначені у відповідності до договорів про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків не має місця порушення умов договору купівлі-продажу природного газу від 23.05.2014 р. № 2805/14-ТЕ-29. Тому Позивачу відмовлено в задоволенні позову по стягненню з відповідача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань. По справі №920/1782/15 суд розглядав період поставки газу з січня по травень 2014 року.
У справі №920/1781/15 місцевий господарський суд правильно становив відсутність прострочення оплати на умовах договорів про організацію взаєморозрахунків та на умовах спільних протокольних рішень за поставлений в період з червня по грудень 2014 природний газ, проте, всупереч приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України місцевий суд зробив неправомірний висновок, про те, що з Відповідача підлягають стягненню пеня, 3 % річних та інфляційні збитки.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних збитків місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні, оскільки, уклавши договори про організацію взаєморозрахунків та підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу, та прострочення оплати на умовах договорів про організацію взаєморозрахунків та на умовах спільних протокольних рішень відповідачем не допущено.
Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи апеляційним господарським судом, а також те, що оскаржуване рішення, з огляду на викладене, прийнято за умов неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, це рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 04.07.2016 року скасувати за постановити нове - у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 19.09.2016 року.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Терещенко О.І.
Суддя Тихий П.В.