"13" вересня 2016 р.Справа № 923/293/16
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: В.В. Лашина
Суддів: Л.В. Поліщук
' О.Л. Воронюка
При секретарі Р.О. Кияшко
За участю представників сторін:
Від ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3
Представники Новотроїцького управління водного господарства та ПП "Вікторія Азов" в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на рішення господарського суду Херсонської області
від 19.04.2016 р.
у справі № 923/293/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,
до Новотроїцького управління водного господарства,
Приватного підприємства "Вікторія Азов",
про визнання договору недійсним
У березні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (в подальшому за текстом - ФОП ОСОБА_2) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Новотроїцького управління водного господарства Херсонського обласного управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів та приватного підприємства «Вікторія Азов» (далі - ПП «Вікторія Азов») про визнання недійсним договору на здійснення біологічної меліорації ставків від 28.01.2016 р., укладеного між зазначеними відповідачами.
ФОП ОСОБА_2 посилається на те, що спірним правочином порушено законний інтерес позивача на продовження господарської діяльності та відсутність у ПП «Вікторія Азов» досвіду і матеріальної бази на здійснення діяльності, передбаченої договором від 28.01.2016 р., а тому таким чином оспорюваний правочин фактично не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 19 квітня 2016 року (суддя Ярошенко В.П.) у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з цим рішенням, ФОП ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить його скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки суддя, який вирішив цю справу, вже приймав участь в іншій справі про визнання недійсними договорів підряду на ставках, що є предметом спору у даній справи. Також до участі у справі не була залучена Новотроїцька районна державна адміністрація Херсонської області, яка є власником ставків. Окрім цього, скаржник зазнача про неотримання відповідачами згоди власника ставків та сам власник у оспорюваному договорі взагалі не зазначений. ФОП ОСОБА_2 вказує на те, що у ставках, біологічну меліорацію яких зараз здійснює ПП «Вікторія Азов» згідно з оспорюваним договором, знаходиться майно, яке належало ТОВ «Южний-Аква», а саме: 82920 кг риби, які були подаровані позивачу у лютому 2015 року.
Від ПП "Вікторія Азов" по електронній пошті надійшов лист в якому заявник, крім іншого, просив розглядати апеляційну скаргу без участі підприємтсва.
Клопотання скаржника про залучення до участі у справі Новотроїцької районної державної адміністрації, як власника ставків які є предметом спірного договору не підлягає задоволенню, оскільки адміністрація не є стороною спірного договору і у разі якщо остання вважає що її права порушені, то не позбавлена права на захист своїх прав у встановленому законом порядку та способом.
Заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та не підлягаючою задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
За приписами частин 1, 2 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.
Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як вбачається з матеріалів справи, 28 січня 2016 року між Новотроїцьким управлінням водного господарства та ПП «Вікторія Азов» укладено договір, за умовами якого ПП «Вікторія Азов» зобов'язалося здійснити біологічне очищення ставків-накопичувачів від рослинності та засміченості Сиваської скидної системи: ставок № 2а - 280 га, ставок № 2-б - 330,894 га та ставок № 3 - 391,95 га, які розташовані у Каїрській затоці Новотроїцького району загальною площею 1002,884 га шляхом заселення рослиноїдних риб - біоміліфантів та одержання товарної аквакультури зі строком дії договору до 31 грудня 2021 року.
Згідно із п. 2.1 договору сторони узгодили, що договір є невідплатним.
Водночас, 04 січня 2011 року між Херсонським обласним виробничим управлінням меліорації та водного господарства та ТОВ «Южний-Аква» були укладені договори підряду, за якими ТОВ «Южний-Аква» прийняло на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати комплекс робіт по вирощуванню товарної риби з метою прискорення процесу самоочищення стаків-накопичувачів.
На виконання зазначених договорів ТОВ «Южний-Аква» здійснило зариблення, що підтверджується відповідними актами.
За договором дарування від 04.02.2015 р. ТОВ «Южний-Аква» передало ФОП ОСОБА_2 у власність наступне майно: товарну рибу, рибо посадковий матеріал, що знаходяться в ставках №№ 1, 2-а, 2-б, 3, розташованих в Каїрській затоці смт Новотроїцьке Новотроїцького району Херсонської області.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 15 квітня 2015 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01 липня 2015 року, договори підряду від 04 січня 2011 року були визнані недійсними.
Бажаючи у наступному продовжувати діяльність у зазначених ставках, а також враховуючи наявність переданої йому у власність риби у відповідних ставках, ФОП ОСОБА_2 07 жовтня 2015 року звернувся до Новотроїцького управління водного господарства із заявою щодо наміру укласти договір для виконання комплексу робіт по підтриманню задовільного технічного стану та догляду ставків - накопичувачів № 1, 2а, 2б, 3 із застосуванням біологічних засобів боротьби з масовим розвитком фітопланктонів шляхом біомеліоративних заходів очищення.
Листом від 12.10.2015 р. Новотроїцьке управління водного господарства відповіло про можливість укладання відповідної угоди, але за умови надання позивачем певного переліку документації.
Отже, враховуючи не укладання договору саме з ним, ФОП ОСОБА_2 вважає, що спірним правочином, укладеним між відповідачами, порушено його законний інтерес на продовження господарської діяльності, а також вказує на те, що оспорюваний правочин фактично не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів оспорюваним договором.
Аналізуючи матеріали справи, судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає їх зробленими при повному та всебічному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності із наданням спірним правовідносинам належної правової оцінки.
Посилання ФОП ОСОБА_2 на наявність порушених відповідачами прав та його законних інтересів, колегія суддів вважає помилковими.
Так, законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес
Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.
Одночасно з цим, реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Аналогічна правова позиція втілена й у пункті 2.10 постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відтак, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Отже, виходячи із наведених положень, позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір, не будучи його стороною, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Обов'язок доказування у даному випадку згідно зі ст. 33 ГПК України несе саме позивач.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в обґрунтування пред'явлених вимог вказує те, що договором відповідачі порушили його законні права та інтереси на продовження господарської діяльності та про відсутність волевиявлення сторін оспорюваного договору на реальне настання правових наслідків.
Однак твердження позивача про порушення його прав та інтересів спірним договором є недоведеним, оскільки ФОП ОСОБА_2 не є ані власником майна, відносно якого надаються послуги з біологічного очищення, ані користувачем даного майна.
Також слід зазначити, що предметом оспорюваного позивачем правочину не є правомочності володіння чи розпорядження, цим правочином не обумовлюється користування ПП «Вікторія Азов» належною позивачу на підставі договору дарування від 04.02.2015 р. власністю, а тому визнання договору від 26.01.2016 р. недійсним не призведе до повернення риби до ФОП ОСОБА_2, тобто не поновить його прав.
Окрім цього, обставини відмови в укладенні відповідного договору саме з позивачем не є достатньою правовою підставою для визнання правочину недійсним, оскільки відповідно до статтей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази надання ФОП ОСОБА_2 документів, про які йде мова у листі Новотроїцького управління водного господарства від 12.10.2015 р., тобто не міститься доказів підтвердження його пропозиції щодо укладання договору /а.с. 116/.
Наведене свідчить, що на момент укладення спірного договору права та охоронювані законом інтереси позивача не були порушені оспорюваним договором.
Не може погодитися судова колегія й з твердженнями ФОП ОСОБА_2 щодо порушення місцевим господарським судом принципу рівності внаслідок відхилення його клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та розгляду справи без участі його представника.
Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2 про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення з відмітками про вручення /а.с. 146/. Крім того, представник позивача неодноразово знайомився з матеріалами справи, що також свідчить про його обізнаність про хід справи.
ФОП ОСОБА_2 не навів обставин, за яких спір не міг бути вирішений без його участі, враховуючи безпідставність його позовних вимог та недоведеність порушення його прав.
При цьому, ФОП ОСОБА_2 не був позбавлений права і можливості забезпечити, за необхідності, участь у судовому засіданні іншого представника згідно приписів статті 28 ГПК України.
Неспроможними вважає судова колегія й посилання ФОП ОСОБА_2 на незадоволення його заяви про відвід судді.
Відповідно до ст. 20 ГПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.
У даному випадку ФОП ОСОБА_2 не довів існування обставин, з якими господарське процесуальне законодавство пов'язує необхідність відводу судді.
Суддя Ярошенко В.П. дійсно приймав участь у справі № 923/752/14 за позовом заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави до Херсонського обласного управління водних ресурсів та ТОВ «Южний-Аква» у складі колегії суддів: головуючий суддя Остапенко Т.А., судді - Ярошенко В.П. і Гридасов Ю.В.
Натомість, у цій справі вирішувалися інші правові питання, в ній не приймав участь ФОП ОСОБА_2 та його прав і законних інтересів не зачіпалося при її вирішенні.
За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 19.04.2016 р. по справі № 923/293/16 - без змін.
Головуючий суддя В.В. Лашин
Суддя О.Л. Воронюк
Суддя Л.В. Поліщук