Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" вересня 2016 р.Справа № 922/2501/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.
розглянувши справу
за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954;
до Військової частини № 3005, 61093, м. Харків, вул. Семінарська, буд. 22, код ЄДРПОУ 08803543;
про стягнення 4 810,19 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Сітаро О.В. дов. № 01-16юр/3219 від 25.04.2016 року
відповідача - Перепада В.І., дов. № 1900 від 08.07.2016 року
За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Позивач, АК "Харківобленерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Військової частини № НОМЕР_1 , в якій просить суд стягнути пеню в сумі 3840,10 грн. за період з квітня по червень 2016 р., 3% річних у сумі 314,53 грн. за період з квітня по червень 2016 р., інфляційні втрати в сумі 655,56 грн. за період з квітня по червень 2016 р. Вимоги обґрунтовані тим, що відповідач несвоєчасно оплачує електричну енергію відповідно до умов Договору про постачання електричної енергії № 0041.02 від 25 липня 2004 року. Позивач просить також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
Суд перейшов до розгляду справи по суті 15 серпня 2016 р.
У судовому засіданні 15 серпня 2016 р. було оголошено перерву до 12:30 12.09.2016 р.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні та у наданому до канцелярії суду клопотанні про зменшення суми пені, зазначає, що відповідач не погоджується з включенням в ціну позову суму пені, нараховану позивачем на загальну суму боргу у зв'язку з існуванням поважних причин несвоєчасної сплати заборгованості, оскільки виникнення заборгованості та недостатність фінансування військової частини пов'язані з виконанням відповідачем в першу чергу завдань переоснащення підрозділів в особливий період під час проведення антитерористичних заходів, в яких приймає безпосередню участь відповідач; просить зменшити суму пені на 90%, оскільки стягнення додаткових коштів у вигляді неустойки негативно позначиться на рівень матеріального забезпечення особового складу, значно вплине на можливість здійснення видатків для забезпечення участі відповідача в антитерористичній операції.
Представник позивача у судовому засіданні проти клопотання відповідача про зменшення суми пені на 90 % заперечує.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, атому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
25 липня 2004 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (позивачем, постачальником) та Військовою частиною № НОМЕР_1 (відповідачем, споживачем) було укладено договір про постачання електричної енергії № 0041.02. Відповідно до пункту 9.11 договір пролонгований на 2016 рік.
12 березня 2016 року між сторонами було підписано договір про закупівлю електроенергії № 9/КЕС-2016/0041.02.
Відповідно до п. 1.1 договору про закупівлю електроенергії № № 9/КЕС-2016/0041.02. позивач постачає електричну енергію для потреб обслуговування військових містечок, як різновид товару для забезпечення потреб відповідача, а відповідач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору про постачання електричної енергії № 0041.02. від 25.07.2004 р. Всі умови Договору про постачання електричної енергії залишаються чинними та обов'язковими для виконання їх сторонами. В разі виникнення спірних питань між умовами цього договору та умовами договору про постачання електричної енергії пріоритет має договір про постачання електричної енергії.
Відповідно до п. 10.1. Договору № 9/КЕС-2016/0041.02., договір набирає чинності з дня його підписання і діє з 01.02.2016 року до 31.12.2016 р.
Згідно з п. 5.2 Договору № 9/КЕС-2016/0041.02., місце поставки товару та надання послуг: м. Харків, вул. Володарського, 22.
Згідно Закону України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР та "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою Національної комісії з питання регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (зі змінами та доповненнями) (Правила), договір є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Зокрема, укладення договору означає, що між сторонами досягнуто згоди з усіх його умов.
Як свідчать матеріали справи, позивач, як постачальник електричної енергії за договором, виконав свої зобов'язання по договору, здійснивши відпуск електричної енергії спожитої відповідачем у період з квітня по червень 2016 р.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до умов договору про закупівлю електроенергії № 9/КЕС-2016/0041.02., а саме розділом 4 передбачено, що розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунку. Розрахунки проводяться у відповідності до додатка № 2 "Порядок розрахунків", який є невід'ємною частиною цього договору..
Згідно пункту 2.3.3 договору про постачання електричної енергії № 0041.02, у редакції додаткової угоди від 27.01.2016 р., споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку 2 "Порядок розрахунків".
Відповідно до пункту 5 додатка 2 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунка, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії.
Згідно пункту 5 додатка 2 до договору про постачання електричної енергії від 25 липня 2004 року споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання.
З рахунків та виписок з книги реєстрації видачі рахунків на оплату вбачається, що позивачем своєчасно виставлялись, а відповідачем отримувались рахунки на оплату електроенергії за квітень - червень 2016 р., однак оплата по таким рахункам була здійснена несвоєчасно.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе обов'язків щодо повного та своєчасного розрахунку за спожиту електричну енергію, позивачем станом на 01.07.2016 року нараховано борг у розмірі 4810,19 грн., який складається з 3840,10 грн. пені за період з квітня по червень 2016 р., 314,53 грн. - 3% річних за період з квітня по червень 2016 р., 655,56 грн. інфляційних втрати за період з квітня по червень 2016 р.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Частинами 1, 3 ст. 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст.202-205 Господарського кодексу України, ст.ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, зокрема за ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).
Отже, виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем, яке виконано боржником з порушенням строків, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на які заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період прострочення платежу.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 314,53 грн. та 655,56 грн. інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач, відповідно до п. 4.2.1 договору про постачання електричної енергії та п. 6 "Порядку розрахунків" (Додаток № 2 до договору) за порушення строків виконання зобов'язання за період квітень-червень 2016 р. нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу за весь час прострочення в розмірі 3840,10 грн. та просить суд стягнути її на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго".
Згідно з п. 4.2.1 Договору у випадку порушення строків оплати, передбачених п.п. 2.3.3-2.3.4, визначених додатком 2" "Порядок розрахунків" до Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індекс інфляції. Даним пунктом також передбачена можливість нарахування пені до дня сплати заборгованості включно.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені в сумі 3840,10 грн., яка нарахована за період з квітня по червень 2016р.
Наданий розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства, умовам Договору та відносинам, що склалися між сторонами.
Проте, відповідач просить зменшити стягувану суму пені на 90% в порядку ч. 3 ст. 551 ЦК України (клопотання від 10.08.16 р. вх. № 26564), ст. 83 ГПК України обґрунтовуючи клопотання тим, що військова частина № 3005 фінансується за рахунок державного бюджету України. Кошторисом Військової частини № 3005 на 2016 рік не передбачені видатки для сплати будь-яких штрафних санкцій (пені) та 3% річних та індексу інфляції. Під час проведення антитерористичних заходів, в яких приймає участь відповідач, стягнення додаткових коштів у вигляді неустойки (штрафу, пені) негативно позначається на рівні матеріального забезпечення особового складу, значно впливає на можливість здійснення видатків для забезпечення участі відповідача в антитерористичній операції.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватися виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормами права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу. пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 ГК України.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін , які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Згідно Бюджетного кодексу України (БК України) бюджетна установа - орган, установа або організація, визначена Конституцією України, а також установа або організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету або місцевого бюджетів, бюджетні установи є неприбутковими (абзац шостий частини 1 статті 2 БК України).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є державною установою, з призначеними для виконання завдань, пов'язаних з забезпеченням оборони України. Відповідно до ст.19 ЗУ «Про Збройні Сили України» фінансування ЗС України здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Сума пені є досить значною, при цьому позивачем не доведено наявність збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань. Одночасно з цим, стягнення значної суми пені безумовно вплине на обсяг фінансування Збройних сил України та погіршить обороноздатність держави. З урахуванням напруженої ситуації на сході країни, збройних конфліктів та наявністю бойових дій на території де здійснюється АТО, погіршення обороноздатності країни є неприпустимим.
За таких обставин, беручи до уваги особливий статус та роль відповідача у забезпеченні Збройних Сил України та виконання ними завдань щодо захисту територіальної цілісності України, правопорядку і безпеки громадян, а також враховуючи те, що відповідач повністю виконав взяті на себе за Договором зобов'язання, а позивач не довів, що останнім було отримано які-небудь збитки внаслідок наявності відповідного прострочення, суд, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 90 % від визначеної судом за вірним розрахунком до стягнення суми, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін .
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в розмірі 384,01 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно приписів п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу. пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Враховуючи вищевикладене судові витрати по даній справі покладаються на відповідача повністю.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини № НОМЕР_1 (61093, вул. Володарського, 22, м. Харків; код ЄДРПОУ 08803543) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, вул. Плеханівська, 149, м. Харків; п/р НОМЕР_2 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 38085; код ЄДРПОУ 00131954) пеню в сумі 384,01 грн., 3% річних в сумі 314,53 грн., інфляційні втрати в сумі 655,56 грн., судовий збір в сумі 1378,00 грн.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В частині стягнення пені в сумі 3456,09 грн. відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 19.09.2016 р.
Суддя Н.А. Новікова