33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"12" вересня 2016 р. Справа № 918/542/16
Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Конончук С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Державної екологічної інспекції у Полтавській області до Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_1П.А."
про стягнення 223 648 грн. 00 коп.
за участі представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 3012/01-14/02-20 від 11 серпня 2016 року;
від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 70 № 71 від 24 лютого 2016 року.
Відповідно до частини 7 статті 811 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер G01d8074-693b2.
В судовому засіданні 12 вересня 2016 року, відповідно до статті 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У липні 2016 року Державна екологічна інспекція у Полтавській області (далі - Інспекція) звернулася до господарського суду Рівненської області з даним позовом посилаючись на те, що у листопаді 2015 року на території потужностей Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_1П.А." (далі - Представництво) державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, в ході якої був зафіксований факт здійснення відповідачем самовільного користування надрами (підземними водами) для задоволення виробничих потреб підприємства при відсутності спеціального дозволу на користування надрами, у зв'язку з чим державі було заподіяно збитки в розмірі 223 648 грн. 00 коп. У зв'язку з тим, що вказане правопорушення, на думку Інспекції, відбулося через неналежне виконання відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо охорони і використання надр на підвідомчій йому території, однак останній відмовляється в добровільному порядку відшкодувати заподіяну державі шкоду, позивач, посилаючись на статті 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статтю 65 Кодексу України про надра та статті 1166, 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд стягнути з Представництва вищенаведену суму грошових коштів.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 8 липня 2016 року позовну заяву Інспекції від 23 червня 2016 року № 2359/0114/02-16 прийнято до розгляду суддею Політикою Н.А., порушено провадження у справі № 918/542/16 та призначено її до розгляду на 25 липня 2016 року.
Ухвалою суду від 25 липня 2016 року розгляд справи було відкладено на 29 серпня 2016 року.
До початку даного судового засідання через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання Представництва від 25 серпня 2016 року про здійснення фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів (а.с. 71). Вказане клопотання було задоволено судом.
Крім того, 29 серпня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача також надійшов відзив на позовну заяву від 25 серпня 2016 року (а.с. 73-77), в якому останній заперечив проти задоволення вимог Інспекції з огляду на те, що Представництво є землекористувачем земельної ділянки, в межах якої здійснювалося видобування підземних вод. Крім того, правові підстави для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення завданих державі збитків, на думку останнього, відсутні в силу прямої вказівки, що міститься в Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі".
Ухвалою суду від 29 серпня 2016 року строк розгляду спору у справі № 918/542/16 було продовжено на 15 днів - до 22 вересня 2016 року.
У той же час у судовому засіданні 29 серпня 2016 року оголошувалася перерва до 12 вересня 2016 року.
9 вересня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача (а.с. 87-90), в яких останній вказав, зокрема, що з огляду на відсутність у відповідача статусу землекористувача земельної ділянки, в межах якої останнім здійснювалося видобування підземних вод, правові підстави для застосування положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі", на думку Інспекції, відсутні.
Крім того, до початку призначеного судового засідання через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли додаткові письмові пояснення відповідача від 12 вересня 2016 року (а.с. 91-94), в яких останній зазначив, зокрема, про необґрунтованість застосування позивачем для обрахунку заявлених до стягнення збитків на підставі ОСОБА_2 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державні внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року № 389 (далі - ОСОБА_2).
У судовому засіданні 12 вересня 2016 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням поданих Інспекцією додаткових письмових пояснень, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у даному судовому засіданні проти задоволення цього позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 25 серпня 2016 року та додаткових письмових поясненнях від 12 вересня 2016 року.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій документів поданим учасниками процесу оригіналам цих документів, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
З 4 по 24 листопада 2015 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Полтавської області згідно плану заходів Державної екологічної інспекції у Полтавській області на IV квартал 2015 року на території розміщення потужностей Представництва було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої було складено відповідний акт № 239/01-01-14 (а.с. 9-16).
Вказаним актом було встановлено факт здійснення відповідачем самовільного користування надрами (підземними водами) на земельній ділянці на території виробничої бази Хорольської міжгосподарівської пересувної шляхової дільниці № 22 по вулиці Фрунзе, 116 у місті Хорол Полтавської області для задоволення виробничих потреб підприємства при відсутності спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням статей 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра.
У зв'язку із виявленими порушеннями на спеціаліста з питань екології Представництва ОСОБА_4 11 грудня 2015 року складено протокол про адміністративне правопорушення № 003515, передбачене статтями 47, 60, частиною 2 статті 61, статтями 82-1, 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за результатами розгляду якого старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області ОСОБА_5 винесено постанову від 11 грудня 2015 року № 05-22-673, за якою спеціаліста з питань екології Представництва ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 47, 60, частиною 2 статті 61, статтями 82-1, 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 544 грн. 00 коп. (а.с. 30).
З матеріалів справи вбачається, що вищенаведена сума штрафу була сплачена у добровільному порядку, що підтверджується копією відповідного платіжного доручення від 16 грудня 2015 року № 10018 (а.с. 31).
У подальшому позивачем на підставі вищенаведеного акту перевірки № 239/01-01-14 та згідно ОСОБА_2 проведено розрахунок збитків, заподіяних Представництвом самовільним водокористуванням водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу на користування надрами на суму 223 648 грн. 00 коп. виходячи з обсягу фактично відібраної зі свердловини № 3 води, який у період з 1 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року становив 5800 м3.
Враховуючи вище викладене, Інспекція звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Представництва збитків в сумі 223 648 грн. 00 коп., завданих порушенням природоохоронного законодавства.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного позову з огляду на наступне.
Відповідно до статті 151 Господарського кодексу України порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.
Тобто, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
Відповідно до частин 1, 3 статті 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Разом з тим, Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 вказаного кодексу).
Згідно частини 1 статті 23 Кодексу України про надра землевласники та землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.
З матеріалів справи вбачається, що Представництво протягом квітня-грудня 2014 року зі свердловини № 3 за адресою: Полтавська область, місто Хорол, вулиця Фрунзе, 116, видобуло 5800 м3 підземних вод, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією звіту відповідача про використану воду та інформації щодо кількості видобутої води з водних свердловин Представництва (а.с. 25-26). У той же час позивачем не було надано суду жодних доказів, які б свідчили про перевищення відповідачем рівня продуктивності водозаборів підземних вод, тобто видобування вказаних вод у розмірі 300 кубічних метрів на добу чи більше.
Так, при використанні 5800 м3 води протягом 9 місяців (з 1 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року), середньодобовий забір води зі свердловини відповідача № 3 в середньому становитиме 21,5 м3 води, що майже в 15 разів менше встановленого статтею 23 Кодексу України про надра граничного розміру добового видобування води, необхідного для можливості видобування підземних вод для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання без спеціальних дозволів та гірничого відводу.
Слід також зазначити, що 15 квітня 2014 року Представництво отримало дозвіл на спеціальне водокористування № 0103/Пол терміном дії по 21 березня 2019 року (а.с. 21-22).
Згідно наведеного дозволу водокористування дозволяється при дотриманні наступних умов: забір підземних вод не більше 84,828 м3 на добу (менше 300 кубічних метрів) та 25,703 тис. м3 на рік. У той же час проведеною працівниками позивача перевіркою дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства було встановлено, що ліміти забору та використання води Представництвом дотримуються.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 26 листопада 2015 року між Представництвом та Кременчуцькою КГЕ КП "Південукргеологія" був укладений договір на виконання робіт з юридичними особами № 48/8, за умовами якого останнє, зокрема, зобов'язалося надати Представництву науково-технічні послуги, пов'язані з виконанням робіт по складанню пояснювальної записки для отримання спеціального дозволу на користування надрами для водозабору відповідача, розташованому на території виробничої бази Хорольської міжгосподарівської пересувної шляхової дільниці № 22 по вулиці Фрунзе, 116 у місті Хорол Полтавської області.
Вказана угода підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками зазначених суб'єктів господарювання.
Дослідивши зміст даного правочину, зокрема, його предмет та мету укладення в сукупності з іншими матеріалами справи, суд дійшов висновку про те, що підписанням наведеного договору Представництво фактично розпочало процес отримання відповідного дозволу на користування надрами за вищенаведеною адресою.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 8 грудня 2015 року № 867-VIII землевласники і землекористувачі, які на момент набрання чинності цим Законом розпочали відповідно до вимог законодавства процес отримання спеціальних дозволів та гірничого відводу, не потребують з моменту набрання чинності цим Законом таких спеціальних дозволів та гірничого відводу для видобування підземних вод (крім мінеральних), а також не несуть відповідальності за видобування до набрання чинності цим Законом підземних вод (крім мінеральних) без таких спеціальних дозволів та гірничого відводу у разі, якщо таке видобування здійснювалося в обсягах, передбачених частиною першою статті 23 Кодексу України про надра.
За таких обставин, враховуючи вищенаведені факти, а також зважаючи на наявність у відповідача дозволу на спеціальне водокористування від 15 квітня 2014 року № 0103/Пол терміном дії по 21 березня 2019 року, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Представництва заявленої Інспекцією до стягнення суми збитків у зв'язку з прямою вказівкою Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" на звільнення від відповідальності землекористувачів, які на момент набрання чинності цим Законом розпочали відповідно до вимог законодавства процес отримання спеціальних дозволів та гірничого відводу, за видобування до набрання чинності цим Законом підземних вод (крім мінеральних) без таких спеціальних дозволів та гірничого відводу.
Посилання інспекції на те, що Представництво не є землекористувачем земельної ділянки на території виробничої бази Хорольської міжгосподарівської пересувної шляхової дільниці № 22 по вулиці Фрунзе, 116 у місті Хорол Полтавської області, де проводився видобуток підземних вод, не беруться судом до уваги з огляду на таке.
Судом встановлено, що 13 березня 2013 року між Представництвом та Хорольською міжгосподарською пересувною шляховою дільницею № 22 був укладений договір оренди № KHR/R/6-13, за умовами якого остання передала відповідачу в строкове платне користування асфальто-бетонну площадку для складування матеріалів та техніки (а.с. 17).
Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
За змістом пункту 1.5 наведеної угоди крім об'єкту оренди орендодавець на час дії договору безоплатно надає відповідачу право користування прилеглою до об'єкту оренди земельною ділянкою загальною площею 2500 м2.
Слід також зазначити, що у виданому Представництву дозволі на спеціальне водокористування від 15 квітня 2014 року № 0103/Пол місцезнаходження свердловини було зазначено на території виробничої бази Хорольської міжгосподарівської пересувної шляхової дільниці № 22 по вулиці Фрунзе, 116 у місті Хорол Полтавської області, що збігається з адресою земельної ділянки, наданої відповідачу в користування за вищенаведеним правочином.
За таких обставин посилання Інспекції на те, що відповідач не є землекористувачем зазначеної земельної ділянки, є необгрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач не може нести майнову відповідальність за самовільне користування надрами, оскільки він здійснював використання підземних вод для власних господарсько-побутових потреб, що не перевищувало 300 кубічних метрів на добу на підставі дозволу на спеціальне водокористування, що з урахуванням приписів частини 3 статті 19 та частини 1 статті 23 Кодексу України про надра звільняє водокористувача від обов'язку отримання спеціального дозволу, та не є самовільним.
Цей висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного суду України у постанові від 1 квітня 2015 року у справі № 922/2610/14, в якій Верховним судом України надано аналіз наведених вище норм законодавства та застосування їх до подібних правовідносин. Наявність окремого нормативного регулювання відносин водокористування та користування надрами зумовлює існування двох дозволів для використання суб'єктами господарювання водних ресурсів, проте видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу для власних господарсько-побутових потреб, є правомірним.
У відповідності до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (стаття 43 ГПК України).
Зважаючи на все вищевикладене, а також враховуючи, що позивачем не було доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до Представництва, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову Інспекції, у зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.
Судові витрати згідно статті 49 ГПК України залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 1, 12, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 19 вересня 2016 року.
Суддя Політика Н.А.
Віддруковано 4 примірники:
1 - до справи;
2- позивачу рекомендованим (36039, м. Полтава, вул. Коцюбинського, 6);
3-4 - відповідачу рекомендованим (33024, м. Рівне, вул. Соборна, 446, 10025, м. Житомир, вул. Корольова, 132).