36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
06.09.2016 р. Справа № 917/947/16
за позовом Кобеляцької міської ради, вул. Касьяна, 29, м. Кобеляки, Кобеляцький район, Полтавська область, 39200
до 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2
2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1
про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії
Суддя Погрібна С.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_3 довіреність б/н від 16.12.2015р.
від відповідача 1: ОСОБА_4 довіреність б/н від 13.07.2016р.
від відповідача 2: не з"явився
В судовому засіданні 06.09.2016р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.
Суть спору: Розглядається позовна заява Кобеляцької міської ради про:
- розірвання договору №29/14 оренди про тимчасове платне користування земельною ділянкою від 21.02.2013р., укладеного між Кобеляцькою міською радою та ФО-П ОСОБА_1, ФО-П ОСОБА_2;
- зобов"язання відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0609 га, кадастровий номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_3, привівши її у попередній стан придатний для використання, шляхом демонтажу приміщення кафе.
23.08.2016р. від позивача надійшло клопотання (вхід. №10519) про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, а саме висновок про технічний стан будівельних конструкцій нежитлового приміщення кафе "Молодіжне" по АДРЕСА_3".
Ухвалою від 06.09.2016р. суд зобов"язував позивача надати оригінал договору №29/14 оренди про тимчасове платне користування земельною ділянкою від 21.02.2013р. підписаний сторонами (для огляду в судовому засіданні) та належним чином завірену копію; докази самовільного зайняття відповідачами земельної ділянки площею 0,0609 га, кадастровий номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_3; обґрунтовані письмові пояснення з документальним підтвердженням, стосовного того у який саме попередній стан позивач просить суд зобов"язати відповідачів привести спірну земельну ділянку.
Однак, позивачем вимоги ухвали суду виконані не були.
Представник позивача в судовому засіданні 06.09.2016р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з мотивів викладених у позовній заяві.
Зокрема, позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначає наступне:
Рішенням виконавчого комітету Кобеляцької міської ради № 182 від 21.02.2013 року, вирішено укласти з ФО-П ОСОБА_1 та ФО-О ОСОБА_2 договір оренди про тимчасове платне користування земельною ділянкою площею 0,0609 га. по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі терміном на п'ять років (до 21.02.2018 року).
21.02.2013 року між Кобеляцькою міською радою (Орендодавець) та ФО-П ОСОБА_1, ФО-П ОСОБА_2 (Орендарі) укладено договір оренди про тимчасове платне користування земельною ділянкою площею 0,0609 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (ведення підприємницької діяльності), яка знаходиться по АДРЕСА_3. Строк дії вказаного договору до 21.02.2018 року.
На вказаній земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 знаходиться нежитлове приміщення колишнього кафе "Молодіжне".
Однак, ФО-П ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_2 свої обов'язки згідно договору не виконують, орендну плату за користування земельною ділянкою не сплачують.
Таким чином, у зв'язку із невиконанням ФО-П ОСОБА_1,ФО-П ОСОБА_2 істотних умов договору оренди про тимчасове платне користування земельною ділянкою площею 0,0609 га. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (ведення підприємницької діяльності), яка знаходиться по АДРЕСА_3 позивач просить суд розірвати вказаний договір в судовому порядку.
Крім того, за твердженням позивача, оскільки ФО-П ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_2 технічну документацію (проект відведення) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 не розробили, Кобеляцька міська рада рішення про надання в оренду спірної земельної ділянки, не приймала, земельна ділянка відповідачами використовується без правовстановлюючих документів.
Одночасно позивач, вказує на те, що оскільки ФО-П ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_2 використовують земельну ділянку без відповідного рішення Кобеляцької міської ради та за відсутності належно оформленого правочину щодо такої земельної ділянки, тобто без правовстановлюючих документів, спірна земельна ділянка використовується відповідачем самовільно.
Враховуючи те, що 01.12.2015 року на третьому пленарному засіданні першої сесії сьомого скликання Кобеляцької міської ради вирішено провести реконструкцію скверу ім. Богдана Хмельницького в м.Кобеляки, де розміщене приміщення колишнього кафе "Молодіжне", позивач письмово звертався до відповідачів з проханням вжити заходів, щодо термінової ліквідації вказаного нежитлового приміщення.
Вказані доводи на думку позивача, є підставою для зобов"язання відповідачів в судовому порядку звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, привівши її у придатний стан для використання, шляхом демонтажу нежитлового приміщення.
У свою чергу представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
06.09.2016р. від відповідача 2 до суду надійшла заява (вхід. №11029) відповідно до якої просить суд розглянути справу без його участі, проти задоволення позову заперечує.
19.07.2016р. до суду від відповідачів надійшов спільний відзив на позовну заяву (вхід. №8953) (а.с.45-47). Зокрема, за твердженням відповідачів, посилання позивача на самовільне зайняття ФО-П ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,069га по АДРЕСА_3 є безпідставним, оскільки на спірній земельній ділянці знаходиться об"єкт нерухомого майна - нежитлова будівля кафе "Молодіжне", що належить відповідачам на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу від 04.09.2012р.
Отже, за твердженням відповідачів вказана вимога позивача фактично спрямована на протиправне позбавлення відповідачів права власності на будівлю кафе, а тому суперечить положенням ст.41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (відповідач 1 по справі) та Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (відповідач 2 по справі) набули право власності у рівних частках кожен на нежитлове приміщення кафе "Молодіжне", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 169,4кв.м., розташоване на неприватизованій земельній ділянці, площею 0,0609га, кадастровий номер НОМЕР_1, на підставі договору купівлі-продажу від 04.09.2012р. (а.с. 48-49).
Частинами 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Судом встановлено, що земельна ділянка на якій знаходиться об"єкт нерухомого майна площею 0,0609га, кадастровий номер НОМЕР_1, є комунальною власністю, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.31).
Статтями 123 та 124 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі.
Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.
Рішенням виконавчого комітету Кобеляцької міської ради № 182 від 21.02.2013 року за результатами розгляду заяв ФО-П ОСОБА_1 (відповідач 1 по справі) та ФО-П ОСОБА_2 (відповідач 2 по справі) вирішено укласти з ФО-П ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_2 договір про тимчасове платне користування земельною ділянкою площею 0,0609га по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі термінам на п"ять років (до 21.02.2018р.) (а.с.16).
Як зазначає позивач, 21.02.2013 року між Кобеляцькою міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_2 (орендарі) укладено договір оренди про тимчасове платне користування земельною ділянкою, за умовами якого орендарі прийняли в тимчасове строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0609 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (ведення підприємницької діяльності), яка знаходиться по АДРЕСА_3 (а.с.17-18).
Відповідно до п.п. 9 та 11 Договору орендна плата вноситься орендарями в розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 12,00грн. за 1 кв.м. в рік земельної ділянки на день прийняття вищезгаданого рішення. Орендна плата сплачується рівними частками землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в сумі по 609,00грн. за місяць на Кобеляцьку міську раду.
В матеріалах справи також наявна Додаткова угода №26 від 18.03.2014р. до договору оренди земельної ділянки від 21.02.2013р., якою внесено зміни до пунктів 9 та 11 договору, та викладено їх в наступній редакції:
" 9. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі - 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у розмірі 25,12грн. за 1 кв.м. в рік земельної ділянки, що становить 15 298,08грн. за рік на день прийняття вищезгаданого рішення та на день укладення додаткової угоди.
11. Орендна плата вноситься в такі строки: сплачується рівними частками землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в сумі по 1274,84грн. за місяць на Кобеляцьку міську раду".
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ФО-П ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (відповідачі по справі) свої обов'язки згідно договору не виконують, орендну плату за користування земельною ділянкою не сплачують, що є підставою для розірвання даного договору.
Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами.
Однак, як вбачається з даного Договору та Додаткової угоди, вони є підписані лише одним з орендарів - ФО-П ОСОБА_1, підписи ФО-П ОСОБА_2, який по тексту договору є другим орендарем, відсутній.
Ухвалою від 09.08.2016р. суд зобов"язував позивача надати суду оригінал договору №29/14 оренди про тимчасове платне користування земельною ділянкою від 21.02.2013р. підписаний сторонами (для огляду в судовому засіданні).
Однак, позивачем вимоги ухвали суду виконані не були, про причини невиконання суду жодних пояснень надано не було.
Разом із тим, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.
За змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.
В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України у справі №6-162ц13 від 19.02.2014 року).
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що Договір №29/14 оренди про тимчасове платне користування земельною ділянкою від 21.02.2013р., зареєстрований в установлену чинним законодавством порядку не було, про що не заперечує і сам позивач.
Крім того, в матеріалах справи наявний лист-відповідь Кременчуцької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 21.04.2016р. на звернення Кобеляцької міської ради, відповідно до якого зазначено, що інформація про сплату за земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 за період з 2001-2015 роки та в подальшому кварталі 2016р. Фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутня. Крім того, зазначено, що в наданому Кобеляцькою міською радою реєстрі орендарів інформація щодо оренди земельної ділянки Фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також відсутня.
Відповідно до п.288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Відповідно до ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про розірвання Договору №29/14 оренди про тимчасове платне користування земельною ділянкою від 21.02.2013р., який в установленому законом порядку не є укладеним.
Крім того, за твердженням позивача, ФО-П ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_2 (відповідачами по справі) здійснюється самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,0609 га, яка знаходиться по АДРЕСА_3 на якій знаходиться об"єкт нерухомого майна, власниками якого є відповідачі.
Зокрема, позивач просить суд зобов"язати відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0609 га, кадастровий номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_3, привівши її у попередній стан придатний для використання, шляхом демонтажу приміщення кафе.
Обґрунтовуючи дану вимогу позивач посилається на те, що ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 використовують земельну ділянку без відповідного рішення Кобеляцької міської ради та за відсутності належно оформленого правочину щодо такої земельної ділянки, тобто без правовстановлюючих документів.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позовна вимога позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки від 21.02.2013р. перебуває у правовій суперечності з вимогою про зобов'язання відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку. Тобто, такі позовні вимоги є взаємносуперечливими та взаємновиключаючими.
Так відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними .
Відповідачі на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "НЗ-ІНВЕСТ" договору купівлі-продажу від 04.09.2012р. придбали (у рівних частках кожен) нежитлове приміщення кафе "Молодіжне", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 169,4кв.м., розташованої на неприватизованій земельній ділянці, площею 0,0609га, кадастровий номер НОМЕР_1.
Оскільки право власності відповідачів на нерухомість виникло на підставі договору купівлі-продажу, недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права власника нерухомості на користування нерухомістю та як наслідок - земельною ділянкою, на якій вона розташована, так як користування нерухомістю не можливе без користування земельною ділянкою.
Як роз"яснено п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 травня 2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.
Відповідно до з п. 3.2. вищевказаної постанови ВГСУ, за змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.
Як було встановлено судом вище, рішенням виконавчого комітету Кобеляцької міської ради № 182 від 21.02.2013 року за результатами розгляду заяв ФО-П ОСОБА_1 (відповідач 1 по справі) та ФО-П ОСОБА_2 (відповідач 2 по справі) вирішено укласти з ФО-П ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_2 договір про тимчасове платне користування земельною ділянкою площею 0,0609га по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі термінам на п"ять років (до 21.02.2018р.) (а.с.16).
Таким чином, відповідачі використовують вказану земельну ділянку не шляхом самовільного зайняття земельної ділянки, а на законних підставах, а саме на підставі рішення виконавчого комітету Кобеляцької міської ради № 182 від 21.02.2013 року.
Вказане рішення є чинним, доказів його про скасування суду надано не було, а тому твердження позивача є безпідставними.
Отже, виходячи з викладеного, суд вважає, що в діях відповідачів відсутнє самовільне зайняття спірної земельної ділянки, оскільки виходячи із приписів статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України, ФО-П ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_2 ставши власниками будівлі на підставі договору купівлі-продажу, правомірно ініціювали одержання земельної ділянки у користування за встановлених обставин законності користування такою земельною ділянкою .
Як вже зазначалося, зміст даної позовної вимоги зводиться до звільнення відповідачами спірної земельної ділянки, привівши її у попередній стан придатний для використання, шляхом демонтажу приміщення кафе.
Проте позивач у своїй позовній заяві не вказав та не надав будь-яких доказів, у який саме попередній стан відповідачі зобов'язані привести спірну земельну ділянку.
Відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України, п.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Так, відповідачі являються власниками у рівних частках нежитлового приміщення кафе "Молодіжне", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 169,4кв.м., (правовстановлюючі документи на вказане майно ніким не скасовані та не визнані недійсними), а тому на них розповсюджуються норми законодавства про неприпустимість обмеження права власності.
А отже, вимога позивача фактично спрямована на позбавлення відповідачів права власності на майно, а саме будівлю кафе, а тому суперечить положенням ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, оскільки право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Кобеляцької міської ради задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд-
В задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено та підписано: 15.09.2016р.
Суддя Погрібна С.В.