ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.08.2016Справа №910/11987/16
За позовом Приватного підприємства «Автомагістраль»
до Публічного акціонрнеого товариства «Київметробуд»
про стягнення 254 194,79 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача Корзаченко В.М. - по дов. №б/н від 12.01.2016р.
Від відповідача Кошкіна І.В. - по дов. №б/н від 10.06.2016р.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Приватного підприємства «Автомагістраль» до Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» про стягнення 254 194,79 грн., із яких: 229 974, 96 грн. основний борг, 11 498, 75 грн. - пеня, 3 062, 13 грн. - 3% річних, 9 658, 95 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2016 порушено провадження у справі № 910/11987/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.07.2016, зобов'язано сторін надати певні документи.
Через відділ діловодства суду 19.07.2016 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника відповідача у судове засідання, оскільки останній з 15 липня 2016 року по 29 липня 2016 року перебуває у відпустці.
Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Також відповідачем не виконано вимог ухвал суду у даній справі, оскільки він міг подати витребуваний судом письмовий відзив на позовну заяву через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва, як він це зробив, подавши клопотання про відкладення розгляду цієї справи.
Представник позивача у судовому засіданні 20.07.2016 надав суду оригінали документів, що долучені до позовної заяви, для огляду.
Відповідач уповноважених представників до судового засідання 20.07.2016 не направив, проте, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.
Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, для забезпечення принципів рівності змагальності сторін у справі, недопущення порушення прав охоронюваних законом інтересів відповідача, визнав за доцільне відкласти розгляд даної справи на 08.08.2016р.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представіник відповідача проти задоволення позову заперечував із підстав викладених в письмовому відзиві.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.08.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
14.12.2015 між Приватним підприємством «Автомагістраль» (надалі позивач) та Публічним акціонерним товариством "КИЇВМЕТРОБУД" (надалі відповідач) був укладений договір субпідлярду №14/002, умовами якого передбачено, що замовник передає, а виконавець приймає на себе виконання робіт з при будівництві дільниці Куренівсько-Червоноармійської лінії Київського метрополітену від станції «Виставковий центр» до Одеської площі по відновленню тротуарів біля ОВУ - 99 та вестибюлю №2 станціїї «Іподром».
Вартість робіт по даному договору визначається у відповідності до ДСТУ, є динамічною договірною ціною та складає 237444,12 грн., включаючи ПДВ - 39574,02 грн. (п. 3.1 договору).
Строки виконання робіт за договором: початок - через три дні після отримання авансу, закінчення - до 31.12.2015р..
Відповідно до п. 12.3.3 договору оплата виконаних робіт здій снюється протягом 15 днів з дня підписання актів форми №КБ-2в та довідки форми №КБ3 генпідрядником за умови наявності на рахунку генпідрядника відповідних коштів, отриманих від замовника.
Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2015, але у будь-якому разі не раніше дати повного виконання своїх зобов»язань сторонами, в тому числі гарантійних зоблов»язань позивача (п. 18.1 договору, 18.1.1).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно договору були виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на суму 234 688,33 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних послуг за грудень 2015 року, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками (копія в матеріалах справи).
З урахуванням п. 12.2.2 договору позивач відрахував 2% послуг наданих відповідачем, а тому до сплати підлягала сума в розмірі 229 974, 96 грн.
Відповідач за виконані роботи не розрахувався.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних робіт позивача, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 229 974,66 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 14/002 від 14.12.2015р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по акту приймання виконаних будівельних послуг за грудень 2015 року.
Відповідач за виконані роботи не розрахувався, в результаті чого заборгував позивачеві 229 974,96 грн.
Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені п. 12.3.3. договору, обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи позивача в розмірі 229 974,96 грн. настав після спливу 15 денного строку з моменту підписання акту приймання передачі.
Проте, станом на день прийняття рішення по справі, відповідач за виконані роботи не розрахувався.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією від 04.05.20016р. про оплату виконаних робіт. На доказ відправлення претензії відповідачу позивач надав суду копію фіскального чеку № 0038 від 05.05.2015 та повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення.
Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, за виконані роботи по договору не розрахувався.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт позивачем та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 14/002 від 14.12.2015р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 229 974,96 грн. заборгованості.
Також, за прострочення виконання зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт позивачем заявлено до стягнення з відповідача 11498,75 грн. пені нарахованої з 19.01.2016 по 28.06.2016.
Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.
Відповідно до п. 15.3 договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник зобов'язаний сплатити на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше 5% від суми несвоєчасно оплачених виконаних робіт.
Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства України.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 11 498,75 грн. за розрахунком позивача.
Позивач також заявив про стягнення з відповідача 9 658,95 грн. інфляційних та 3 062,13 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
Перевіривши розрахунок 3% річних та збитків від інфляції наданий позивачем, суд встановив, що позивач здійснив розрахунок 3% річних та збитків від інфляції у відповідності до вимог чинного законодавства.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 9 658,95 грн. та 3 062,13 грн. відповідно до розрахунку позивача.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача: при відмові в позові -на позивача; при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі ж зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір").
З урахуванням положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Заперечення відповідача викладені в письмовому відзиву судом до уваги не приймаються з огляду на наступне:
Посилання замовника на відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором субпідряду, не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.
Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.
Представником відповідача при розгляді спраив заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення суду на 4 місяці.
Представник позивача проти задоволення даної заяви заперечував.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Зважаючи на важке фінансове становище та специфіку роботи Відповідача, суд вважає доцільним частково задовольнити його клопотання та розстрочити виконання рішення на чотири місяці.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "КИЇВМЕТРОБУД" (01601, м. Київ, вулиця Прорізна, 8, код ЄДРПОУ 01387432), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства «Автомагістраль» (07351, Київська обл. , Вишгородськитй район, с. Синяк, код ЄДРПОУ 31481658) 229 974 (двісті двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 96 коп. заборгованості, 11 498 (одинадцять тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 75 коп. пені, 9 658 (дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн. 95 коп. збитків від інфляції, 3 062 (три тисячі шістдесят дві) грн. 13 коп. 3% річних та 3 840 (три тисячі вісімсот сорок) грн. 00 коп. - судового збору, розстрочивши виконання рішення на чотири місяці наступним чином:
64 501 грн. 93 коп. - до 31.08.2016р.
64 501 грн. 93 коп. - до 30.09.2016р.
64 501 грн. 93 коп. - до 31.10.2016р.
64 501 грн. 92 коп.- до 30.11.2016р.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 11.08.2016 р.
Суддя Трофименко Т.Ю.