08 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представників власника майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7
власника майна ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_9 , погоджене із прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_10 , та накладено арешт на майно, яке було вилучене 12 липня 2016 року в ході обшуку приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на грошові кошти в сумі 31 890 доларів США.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що надані слідчим матеріали містять достатньо даних, які вказують про наявність правових підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
В апеляційній скарзі представник власника майна просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на відсутність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки надані слідчим матеріали, на думку представника, не містять жодних даних на підтвердження доводів слідчого, що грошві кошти мають відношення до кримінального провадження. Також, апелянт вважає і необґрунтованою постанову слідчого про визнання грошових коштів речовими доказами. Крім того, на думку представника, сама процедура вилучення цих коштів є незаконною, тому що судом не було надано дозволу на їх вилучення.
Крім того, представник вказує на необґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а також стверджує, що дані грошові кошти є особистим майном останнього та не має ніякого відношення до кримінального провадження в рамках якого їх було вилучено.
Таким чином, на думку представника, висновки слідчого судді з приводу того, що вилучені грошові кошти отримані незаконним шляхом, не підтверджуються матеріали провадження.
Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна і його представників, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення поданої апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, при розгляді клопотання слідчого про накладення арешту на майно, вказаних вимог закону дотримався.
Так, СУ ФР ДФС у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32016110000000013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, в ході проведення досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження установлено, що ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 та інші на даний час організовують незаконне, систематичне переміщення контрафактної техніки «Apple», з приховуванням від митного контролю, через кордон України, чим порушують встановлені митні правила, що призводить до фактичного ненадходження до бюджету обов'язкових платежів, використовуючи підставних суб'єктів господарювання, а саме: ТОВ «ЗТ-Інвест», ТОВ «Інтерном Плюс», ТОВ «Інтерном», ТОВ «Вд Гранде», ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_18 та інших, між якими укладаються в тому числі і фіктивні господарські операції, а також реалізовують контрафактну техніку «Apple» кінцевому споживачу, також без відповідного оформлення у бухгалтерському та податковому обліку, що призводить до фактичного ненадходження до бюджету сплати податків у розмірі понад 3,5 млн. грн.. щорічно, що являється особливо великим розміром.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22 червня 2016 року, в рамках даного кримінального провадження, було надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході проведення обшуку 12 липня 2016 року за вказаною адресою виявлено та вилучено грошові кошти у розмірі 31 890 доларів США, які постановою слідчого від 12 липня 2016 року визнано речовими доказами.
Звертаючись до суду з клопотанням про накладення арешту на вказані грошові кошти, слідчий вказав, що зібрані в ході досудового розслідування матеріали дають підстави вважати, що вилучені в ході обшуку грошові кошти являються предметом кримінального правопорушення та одержані в наслідок вчинення кримінального правопорушення.
Дослідивши доводи клопотання слідчого та перевіривши надані матеріали, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання та накладення арешту на вказане в ньому майно.
Так, ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
На даному етапі провадження до завдань суду не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для втручання в права та інтереси відповідних осіб.
Колегія суддів вважає, що слідчим доведена необхідність накладення арешту на майно, оскільки надані ним матеріали містять достатньо даних, які вказують на наявність підстав передбачених ст. 170 КПК України для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
В зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що надані суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Також, ч 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Санкцією ч. 3 ст. 212 КК України передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Крім того, постановою старшого слідчого в ОВС ВРКП СУФР ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_9 від 12 липня 2016 року вилучені грошві кошти в сумі 31 890 доларів США визнано речовими доказами.
Доводи представника про незаконність даної постанови не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.
Також, є безпідставними і посилання представника на незаконність вилучення вказаних в клопотанні слідчого грошових коштів. Як вбачається з наданих суду матеріалів, обшук приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , проводився на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22 червня 2016 року та з дотриманням порядку передбаченого чинним кримінальним законодавством.
Що стосується тих обставин, що вилучені грошові кошти не входять до переліку тих речей і документів дозвіл на відшукання яких прямо не надано в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, то Кримінальний процесуальний кодекс України, передбачає можливість вилучення таких речей і документів та відповідно до вимог ч. 7 ст. 236 КПК України вони вважаються тимчасово вилученими.
Не доведено стороною захисту і доводів апеляційної скарги з приводу того, що грошові кошти в сумі 31 890 доларів США є особистим майно ОСОБА_8 та не мають ніякого відношення до кримінального провадження. Крім того, дані обставини не впливають на арешт майна з підстав передбачених п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Таким чином, на переконання колегії суддів, слідчим суддею при розгляді клопотання про накладення арешту на майно дотримано вимог чинного кримінального процесуального законодавства з якими пов'язано застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією судді в ході апеляційного розгляду справи не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, а тому не вбачає підстав для її скасування, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_9 , погоджене із прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_10 , та накладено арешт на майно, яке було вилучене 12 липня 2016 року в ході обшуку приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на грошові кошти в сумі 31 890 доларів США, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не
підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/796/2787/2016 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїОСОБА_19
Доповідач ОСОБА_1