29 серпня 2016 року Справа № 808/2283/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., при секретарі Резніченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за позовною заявою: Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції
до: Дружелюбівського виправного центру управління пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)
про: стягнення заборгованості у розмірі 3595,48грн., -
за участі представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 07-10-1222 від 14.06.2016)
від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 4/12-1182 від 25.07.2016)
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції до Дружелюбівського виправного центру управління пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1) про стягнення заборгованості у розмірі 3595,48грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV, Закону України "Про загальнообов'язкове"державне соціальне страхування від 23.09.1999 № 1105-ХІV та зазначає, що в результаті проведеної перевірки, за період з 01.07.2011 по 01.01.2016, позивачем були виявлені порушення, які відображено в Акті №513 від 30.03.2016. За наслідками перевірки було винесено Рішення №136 від 01.04.2016 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на загальну суму 3 595, 48 грн. Рішення №136 від 01.04.2016 про накладання фінансових санкцій Відповідачем оскаржене не було, проте заборгованість у добровільному порядку не погашена.
Ухвалою суду від 28.07.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №808/2283/16 та призначено справу до судового розгляду на 15.08.2016. Розгляд справи було відкладено на 29.08.2016.
У засіданні 29.08.2016, судом, відповідно до ст. 160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Разом з тим судом оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Відповідно до ст. 41 КАС України, під час судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Згідно з позовною заявою просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 9891,15 грн.
Відповідач у судовому засіданні проти позову не заперечив, письмових заперечень не надавав.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Судом встановлено, що відповідачем в ході проведення перевірки дотримання порядку використання та своєчасності і повноти повернення невикористаних коштів у позивача, було встановлено порушення ч.2 ст. 4, ч. 3 ст. 6, ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", із змінами та доповненнями, від 18.01.2001 № 2240-ІІІ (далі - Закон № 2240-ІІІ). Так, за результатом цієї перевірки є акт № 513 від 30.03.2016, та як наслідок винесено рішення від 01.04.2016 № 136 про повернення неправомірно витрачених страхових коштів 3 595, 48 грн.
Як свідчать матеріали справи та пояснення сторін, вищезазначене рішення відповідачем не оскаржувалось, а отже заборгованість є узгодженою та підлягає сплаті.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону № 2240 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У відповідності до ст.1 Закону № 2240 застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Страхувальник відповідно до Закону № 2240 - це:
а) роботодавець - для осіб, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону;
б) особи, зазначені у частинах другій та третій статті 6 цього Закону.
У частині 1 статті 6 Закону № 2240 визначено коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності:
- особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;
- члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.
До зазначеного переліку осіб члени фермерського господарства не входять, на них розповсюджується ч.3 ст. 6 Закону № 2240, якою передбачено, що особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 2240 особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Згідно з ч. 6 ст. 15 Закону №1105, роботодавці як страхувальники у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.
Відповідно до ст. 17 Закону №1105 спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку. Строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вище викладене, заявлені позивачем вимоги про стягнення з Дружелюбівського виправного центру управління пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1) заборгованості у розмірі 3595,48 грн. є доведеними, а відтак, підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167, КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Дружелюбівського виправного центру управління пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1) код ЄДРПОУ 08594542) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції (р/р 37179200900001 в ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 20485413) заборгованість у розмірі 3595,48 грн. (три тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 48 коп.) по рішенню № 136 від 01.04.2016.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції
Суддя О.М. Нечипуренко