16 вересня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Гуменюка В.І.,
Лященко Н.П., Сімоненко В.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня
2016 року в справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області, про знесення самочинно збудованої господарської будівлі,
Деснянський районний суд м. Чернігова рішенням від 29 травня
2015 року позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнив частково: зобов'язав ОСОБА_6 за власний рахунок знести самочинно збудовану господарську будівлю, яка розташована на місці літньої кухні, позначеної на генеральному плані ділянки літерою «В», за адресою: АДРЕСА_1; в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_7 відмовив; вирішив питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд Чернігівської області 25 грудня 2015 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 травня 2015 року в частині задоволення позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про зобов'язання знести за власний рахунок самочинно збудовану господарську будівлю та в частині стягнення судових витрат скасував та ухвалив в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін; вирішив питання розподілу судових витрат.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 18 травня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилила, рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 25 грудня 2015 року залишила без змін.
15 серпня 2016 року до Верховного Суду України звернулася
ОСОБА_4 із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року, з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини першої статті 376 ЦК України.
Для прикладу заявниця надала рішення та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 квітня 2014 року, 29 квітня й 2 грудня 2015 року, 3 лютого 2016 року, а також постанови Верховного Суду України від 4 грудня 2013 року та
30 вересня 2015 року.
Перевіривши доводи заявниці, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
У справі, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки на спірній земельній ділянці, що належить ОСОБА_8 на праві власності (суміжна із земельною ділянкою, що належить ОСОБА_4) проводилися роботи з перебудови (перепланування) будівлі - літньої кухні, на яку право власності відповідачка вже отримала, тому дана будівля не може бути віднесена до самочинного будівництва, ураховуючи, що за змістом положень пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від
24 травня 2001 року № 127, зміна матеріалу частини стін без збільшення розміру фундаменту не належить до самочинного будівництва.
Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня та 2 грудня 2015 року не можуть бути прикладами неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував ухвалені у справах рішення та передав справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справ.
Наданим для порівняння рішенням від 3 лютого 2016 року суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог про виділ частки в окремий об'єкт нерухомості та визнання права власності на нього; судові рішення щодо відмови в задоволенні позову про зміну ідеальних часток у праві спільної часткової власності не оскаржувалися і судом касаційної інстанції не переглядались.
Таким чином, у справі, в якій ухвалено рішення від 3 лютого 2016 року та у справі, рішення в якій просить переглянути заявник, наявні різні предмети позову, зміст позовних вимог та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.
Ухвалою від 23 квітня 2014 року суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, яким задоволено позовні вимоги в частині знесення самочинно збудованих споруд з підстав того, що споруди збудовані з порушенням будівельних норм та правил передбачених п. 3.31 ДБН 360-92 «Планування і забудова сільських та міських поселень» і порушують право власності позивача (власника сусіднього будинку) на належне володіння, користування та розпорядження будинком відповідно до положень статті 317 ЦК України.
У наданій для порівняння ухвалі від 23 квітня 2014 року та в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня
2016 року встановлено різні фактичні обставини справи, що не дає підстав для висновку про те, що суди касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосували норми матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у побідних правовідносинах.
Постанова Верховного Суду України від 4 грудня 2013 року (№ 6-130цс13) року прийнята у справі про виділ майна зі спільної часткової власності та визнання права власності на це майно; постанова від 30 вересня 2015 року (№ 6-286цс15) - у справі про усунення перешкод у користуванні власністю, виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності, припинення права на частку майна, визначення порядку користування земельною ділянкою, розірвання договору дарування.
У зазначених постановах Верховний Суд України сформував правовий висновок, що об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти не є об'єктами права власності (ч. 2 ст. 376 ЦК України), а тому не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно із нормами ст. ст. 364, 367 ЦК України.
Порівняння змісту наданих постанов Верховного Суду України зі змістом ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року, про перегляд якої подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що зазначена ухвала суду касаційної інстанції не відповідає викладеним у вказаній постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.
Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.
Керуючись статтями 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області, про знесення самочинно збудованої господарської будівлі за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
В.М. Сімоненко