13 вересня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Лященко Н.П.,
Охрімчук Л.І.,
Яреми А.Г.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення Галицького районного суду м. Одеси від 22 липня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Одеської області від 1 грудня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсними кредитних договорів,
Рішенням Галицького районного суду м. Одеси від 22 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 1 грудня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, судові рішення у справі залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_4 порушує питання про скасування ухвалених у справі рішень та ухвалення нового рішення про задоволення його позову з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_4 посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2014 року.
Одночасно ОСОБА_4 просить поновити строк на звернення до суду із заявою про перегляд, посилаючись на поважність причин його пропуску, зокрема на те, що копія ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року, була відправлена йому судом касаційної інстанції лише 23 травня 2016 року, про що свідчить копія супровідного листа.
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає за можливе поновити ОСОБА_4 строк на звернення до суду з заявою про перегляд судових рішень враховуючи поважність причин його пропуску. Разом з тим колегія суддів вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положенням пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
У справі про перегляд якої подано заяву, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, дійшов висновку про те, що позивач був вільним у виборі фінансової установи, валюти кредитування, був ознайомлений з детальним розписом сукупної вартості кредиту із зазначенням реальної процентної ставки та абсолютним значенням подорожчання кредиту, а отже доводи позивача про порушення його прав з боку банку як споживача не підтвердилися.
Разом з тим в наданій як приклад неоднакового застосування норм матеріального права ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що в оскаржуваному кредитному договорі не було відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, не було вказано повної орієнтовної вартості кредиту, а розрахунок проведено поверхово та є незрозумілим для позивача, а тому були наявні підстави визнання оскаржуваного кредитного договору недійсним.
Отже, у справі про перегляд якої подано заяву та у справі, судове рішення в якій надано заявником для порівняння, встановлено різні фактичні обставини, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.
За викладених обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.
Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.
Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Поновити ОСОБА_4 строк на звернення до суду із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року.
У допуску справи за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсними кредитних договорів до провадження Верховного Суду України відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає
Судді: Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук
А.Г. Ярема