13 вересня 2016 рокусправа № 804/5019/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшков В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого товариства «ЮВІС ТЕХНОЛОГІЇ» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року у справі № 804/5019/16 за позовом Приватного науково-виробничого товариства «ЮВІС ТЕХНОЛОГІЇ» до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна Станіслава Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «МЕГАБАНК» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, -
Приватне науково-виробниче товариство «ЮВІС ТЕХНОЛОГІЇ» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна Станіслава Юрійовича від 08 липня 2016 року № 30385926 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким проведено державну реєстрацію права власності на частину будівлі літ. АЕ-2 загальною площею 2898,8 кв.м. за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вулиця Краснозаводська, будинок 14 за Публічним акціонерним товариством «МЕГАБАНК», номер запису: 153200031.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року у відкритті провадження відмолено, оскільки позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись із ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржену ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт зазначає, що позивач не заявляє про правомірність чи неправомірність звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідачем у даній справі визначено приватного нотаріуса, який є спеціальним суб'єктом, на якого покладені функції державного реєстратора прав на нерухоме майно і який без надання банком необхідних документів прийняв рішення № 30385926 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та проведено державну реєстрацію права власності на частину будівлі літ. АЕ-2 загальною площею 2898,8 кв.м. за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вулиця Краснозаводська, будинок 14 за Публічним акціонерним товариством «МЕГАБАНК», що належало позивачу.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник третьої особи просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін.
У судове засідання відповідач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги не прибув, про причини неприбуття не повідомив.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженої ухвали суду першої інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для її скасування, виходячи з наступного.
Як вбачається зі змісту оскарженої ухвали, підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Приватного науково-виробничого товариства «ЮВІС ТЕХНОЛОГІЇ» до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна Станіслава Юрійовича стало те, що даний спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції.
Здійснюючи перевірку доводів апелянта, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справа адміністративної юрисдикції, як визначено пунктом 1 частини 1 статті 3 цього ж Кодексу - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, спірні правовідносини виникли з приводу правомірності звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 06.03.2013 року № 2-03/2013-МК-UAH-3.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Спірні правовідносини у даній справі пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, тому колегія суддів дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватись за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 року у справі № 21-41а16.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що відмовляючи у відкритті провадження у даній справі суд першої інстанції обґрунтовано послався на пункт 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України щодо неналежності розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.
Згідно частини 2 статті 4 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Позивачу слід роз'яснити про право звернення з позовом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржена ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі прийнята з дотриманням норм процесуального права і скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 195-196, 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого товариства «ЮВІС ТЕХНОЛОГІЇ»- залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року у справі № 804/5019/16 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко