"14" вересня 2016 р.Справа № 916/991/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Лавриненко Л.В.
суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
при секретарі судового засідання - Мельник Ю.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Одеса
на рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2016 р.
у справі №916/991/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" м. Москва, Російська Федерація
до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Одеса
про стягнення 103 000 грн.
за участю представників сторін:
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" м. Москва, Російська Федерація: Роман В.С. - за довір.
від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Одеса: особисто, ОСОБА_3 - за довір.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2016 р., у складі колегії суддів, головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів Пироговського В.Т., Філінюка І.Г. прийнята до провадження та призначена до розгляду апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2016 р. по справі № 916/991/16.
У зв'язку з перебуванням судді - учасника колегії Пироговського В.Т. у відпустці з 13.09.2016 р. по 15.09.2016 р., на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 14.09.2016 р. № 727 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом автоматичної заміни складу колегії суддів визначено суддю - учасника колегії Богатиря К.В.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 р. апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Одеса прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційна скарга розглянута в межах процесуального строку, встановленого ст. 102 ГПК України.
У квітні 2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" м. Москва, Російська Федерація звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Одеса про стягнення компенсації у сумі 103 000 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 м. Одеса порушила виключні майнові права Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" м. Москва, Російська Федерація шляхом поставки контрафактних дитячих шкарпеток для реалізації Виробничо-комерційною фірмою „Юна-сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.06.2016 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" м. Москва, Російська Федерація задоволено частково, стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Одеса компенсацію у розмір 29 000 грн. та судовий збір у розмірі 1545 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Зазначене рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "ІНФОРМАЦІЯ_1" та на його складові частини, в тому числі і на персонаж "ІНФОРМАЦІЯ_2".
Не погодившись з наведеним судовим рішенням, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 м. Одеса звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" м. Москва, Російська Федерація в поданому відзиві проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує та просить суд оскаржуване рішення залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Одеса підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на умовах договору авторського замовлення від 01.04.2008 р. № ОК-2/2008, згідно зі службовим завданням від 12.05.2008 р. № МиМ-С1 ОСОБА_6 створено аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал „ІНФОРМАЦІЯ_1" та всі його складові частини та елементи, в т.ч. зображення персонажу „ІНФОРМАЦІЯ_2".
23.09.2008 р. автор ОСОБА_6, згідно з умовами договору від 01.04.2008 р. № ОК-2/2008, за актом приймання-передачі робіт передав виключне право на сценарій восьми серій дитячого телевізійного серіалу „ІНФОРМАЦІЯ_1" замовнику - Товариству з обмеженою відповідальністю Студія „Анімаккорд".
Право на аудіовізуальний твір - „ІНФОРМАЦІЯ_1" Товариство з обмеженою відповідальністю „Анімаккорд" набуло згідно акту приймання фільму від 06.01.2009 р. від режисера-постановника ОСОБА_7
09.06.2008 р. між ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Студією „Анімаккорд" укладено ліцензійний договір № ЛД-1/2008 про надання права використання творів образотворчого мистецтва (виключна ліцензія), згідно якого ОСОБА_6 передав товариству на умовах виключної ліцензії право використання малюнків, що зображують персонажів, передбачуваних до виробництва анімаційного аудіовізуального твору під назвою „ІНФОРМАЦІЯ_1".
Вказаний договір сторонами розірвано угодою від 07.06.2010 р.
08.06.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" м. Москва, Російська Федерація та ОСОБА_6 укладено ліцензійний договір № ЛД-1/2010 про надання права використання творів образотворчого мистецтва (виключна ліцензія), за умовами якого товариство набуло виключне право використання створених оригінальних малюнків, що зображують персонажів аудіовізуального твору - анімаційного серіалу „ІНФОРМАЦІЯ_1" під назвою „ІНФОРМАЦІЯ_3" та право використання творів у встановлених договором межах, на умовах виключної ліцензії.
Відповідно до п. 1.1. договору ліцензіар надає ліцензіату на термін дії договору за оплачувану ліцензіатом винагороду право використання творів у встановлених договором межах, на умовах виключної ліцензії, тобто без збереження за ліцензіаром права видачі ліцензій на використання творів способами, передбаченими Договором, іншим особам.
Пунктом 2.1. договору визначено, що право використання творів способами, передбаченими договором, надаються ліцензіаром ліцензіату на території всіх країн світу на термін з дати укладення договору до 30.06.2025 р., включно.
За умовами п.2.2. договору ліцензіар надає ліцензіату право використовувати твори як разом, так і окремо способами, встановленими договором.
Пунктами 2.5. - 2.7. договору від 08.06.2010 р. № ЛД-1/2010 ліцензіату надано право видавати субліцензії без попередньої згоди ліцензіара, реєструвати твори або їх частини, назви та персонажів як торговельні марки.
Згідно з п. 2.10. договору, якщо треті особи порушують виключне право ліцензіара, а таке порушення буде зачіпати права ліцензіата, то названі особи зобов'язуються разом захищати свої права. Відмова ліцензіара від захисту своїх прав, як і його бездіяльність не є перешкодою для самостійного вжиття ліцензіатом доречних заходів захисту його прав в передбаченому законом порядку.
08.06.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Студія „Анімаккорд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" м. Москва, Російська Федерація укладено договір № 010601-МиМ про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір, згідно якого правовласник у порядку, передбаченому цим договором, передає набувачу виключне право на аудіовізуальний твір - серіал „ІНФОРМАЦІЯ_1", що має статус „національного фільму", а набувач зобов'язується сплатити правовласнику обумовлену договором винагороду.
Передачі підлягає виключне право на 8 серій аудіовізуального твору. Згідно з п. 1.1. цього договору, основні ідентифікуючі характеристики серій аудіовізуального твору, виключне право на які передаються за договором, наведені у додатку №1, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. п. 1.4., 1.7. договору виключне право на аудіовізуальний твір передається правовласником набувачу у повному обсязі для використання його будь-яким способом у будь-якій формі.
До набувача переходять права ліцензіара за всіма діючими ліцензійними договорами (у відповідності до повного переліку, наведеного у додатку №7 до цього договору), укладеним правовласником у відношенні аудіовізуального твору, право на який підлягає передачі за цим договором. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" м. Москва, Російська Федерація є власником аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1", в тому числі персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_2".
Причиною виникнення спору по даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" м. Москва, Російська Федерація передбаченої Законом України «Про авторське право та суміжні права» компенсації в сумі 103 000 грн., у зв'язку з порушенням майнових авторських прав.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.01.2016 р. по справі № 916/4290/15, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 р. та набрало законної сили, частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" м. Москва, Російська Федерація про стягнення з Виробничо-комерційної фірми „Юна-сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю компенсації, у зв'язку з порушення відповідачем виключних майнових авторських прав позивача.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.11.2015 р. фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 м. Одеса залучено в якості третьої особи, яке не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Під час розгляду наведеної справи, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що постачальником шкарпеток, які містять зображення персонажу „ІНФОРМАЦІЯ_2", для магазину „ІНФОРМАЦІЯ_4", в якому здійснювала господарську діяльність Виробничо-комерційна фірма „Юна-сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, була фізична особа - підприємця ОСОБА_1 м. Одеса.
З огляду на наведені обставини, а також на приписи ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" м. Москва, Російська Федерація звернулось до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Одеса за захистом свого порушеного права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
За приписами ч. ч. 2 - 4 ст. 426 наведеного Кодексу особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб; використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом; умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Статтею 435 Цивільного кодексу України визначено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору.
За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).
Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
Частиною 1 статті 8 цього Закону до об'єктів авторського права віднесено твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема аудіовізуальні твори.
Приписами ст. 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.
Статтею 443 Цивільного кодексу України передбачено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ст. 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є:
1) право на використання твору;
2) виключне право дозволяти використання твору;
3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:
а) виключне право на використання твору;
б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:
1) відтворення творів;
2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;
3) публічну демонстрацію і публічний показ;
4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;
5) переклади творів;
6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;
7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;
8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;
9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;
10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;
11) імпорт примірників творів.
Цей перелік не є вичерпним.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково.
Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Згідно зі ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є:
а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав;
б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;
в) плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;
г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;
д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;
е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;
є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;
ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.
Частиною 1 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
Приписами п. 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" визначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач, зокрема, повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем;
2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.
Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного перегляду, що фізична особа - підприємця ОСОБА_1 м. Одеса шляхом розповсюдження шкарпеток з зображенням персонажу «ІНФОРМАЦІЯ_2», який є самостійною складовою частиною аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1", порушило належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" м. Москва, Російська Федерація виключні права на використання зображення названого персонажу, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Одеса компенсації за допущене порушення прав інтелектуальної власності заявлені обґрунтовано.
Згідно із ст. 52 Закону України "Про авторське право та суміжні права" при порушенні будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст. 50 цього Закону, суб'єкти авторського права (і особи, які представляють їх інтереси) мають право подавати позови про виплату компенсації, а суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
Щодо стягнення місцевим господарським судом з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Одеса компенсації у розмірі 20 мінімальних заробітних плат за факт протиправного розповсюдження, в якості посередника, контрафактної продукції, що складає 29000грн., Одеський апеляційний господарський суд зазначає наступне.
У визначенні розміру компенсації необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Відповідно до п. 51.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17.10.2012 р. № 12, розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини та інших обставин. Зокрема, враховується:
тривалість порушення та його обсяг (одно - або багаторазове використання об'єкта авторського права);
передбачуваний розмір збитків потерпілої особи;
розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення;
кількість потерпілих осіб;
наміри;
наявність раніше вчинених порушень;
можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.
Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.
У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, Господарський суд Одеської області, дійшовши висновку про необхідність стягнення з відповідача 20 мінімальних розмірів заробітних плат, не врахував положення п. 51.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17.10.2012 р. №12 та не обґрунтував мотиви визначення саме такого розміру компенсації.
З огляду на цю обставину, а також виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зменшити розмір компенсації до встановленого законом мінімуму, а саме до 10 мінімальних заробітних плат.
Враховуючи викладені обставини, їх дослідження в межах цієї справи та виходячи із приписів законності, справедливості, добросовісності, розумності та запобігаючи можливості надмірного збагачення Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" м. Москва, Російська Федерація за рахунок компенсації, Одеський апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у мінімальному розмірі, встановленому ст.52 Закону України "Про авторське право та суміжні права", що складає 13 780 грн.
Крім того, судовим рішенням від 23.06.2016 р, яке оскаржене в апеляційному порядку, Господарський суд Одеської області, стягнувши з відповідача компенсацію у розмірі 20 мінімальних заробітних плат (29 000 грн.) виходив з того, що на момент прийняття цього рішення, мінімальний розмір заробітної плати складав 1450 грн.
Суд апеляційної інстанції з таким висновком погодитись не може, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошей ціна позову визначається стягуваною сумою.
Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення до суду з відповідним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" м. Москва, Російська Федерація визначило суму компенсації (ціну позову) за порушення авторського права в сумі 103 000 грн., що складає приблизно 74,74 мінімальної заробітної плати (про що зазначив сам позивач). Обчислення цієї суми здійснювалось з урахуванням ставки мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», а саме 1 378 грн.
Вказана ставка мінімального розміру заробітної плати, відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», діяла до 30.04.2016 р.
З 01.05.2016 р. мінімальний розмір заробітної плати збільшився до 1 450 грн.
Позивач цієї обставини не врахував, наданим йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правом на збільшення ціни позову не скористався, до місцевого господарського суду з відповідною заявою не звернувся.
Пунктом 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд помилково при обчисленні належної до стягнення суми компенсації послався на ставку мінімальної заробітної плати, яка діяла з 01.05.2016 р.
Таким чином, оскаржуване рішення від 23.06.2016 р. по справі № 916/991/16 слід змінити, у зв'язку з чим, апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Одеса підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 85, 91, 93, 99, 101-105 ГПК України, суд -
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Одеса задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2016 р. по справі №916/991/16 змінити.
Викласти п. 2 резолютивної частини рішення від 23.06.2016 р. по справі №916/991/16 в наступній редакції:
«Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (65045, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Маша і Мєдвєдь" (129085, м. Москва, вул. Годовікова,9, буд.3, код 1107746264152) 13 780 грн. (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят гривень) компенсації за порушення авторського права. Судовий збір в сумі 206,70 (двісті шість гривень сімдесят копійок).»
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 19.09.2016 р.
Головуючий суддя Л.В. Лавриненко
Судді К.В. Богатир
І.Г. Філінюк