79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"13" вересня 2016 р. Справа № 914/3604/15
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючий суддя Желік М.Б.
Суддів Костів Т.С.
ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 “Укргазбанк” №513021/708/2016 від 16.05.16
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.03.2016 року
у справі № 914/3604/15
за заявою: Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 “Укргазбанк”, м. Київ
про грошові вимоги до боржника: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Агро-Союз”, м. Львів
за заявою: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Зернотрейдер”, с. Булахівка Павлоградського району Дніпропетровської області
про банкрутство ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Агро-Союз” (79034, м.Львів, вул. Навроцького, буд. 25; код ЄДРПОУ 31682313),
за участю представників:
від ПАТ "Укрсоцбанк": ОСОБА_4
від ПАТ "Укрсоцбанк": ОСОБА_5
від ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України": ОСОБА_6
представник Арбітражного керуючого ОСОБА_7: ОСОБА_8
Учасникам процесу роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20,22 ГПК України. 31.08.2016 року представником Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” подано заяву про відвід складу суду у справі № 914/3604/15, у задоволенні якої відмовлено, про що винесено відповідну ухвалу від 31.08.2016 року. За клопотанням представника ПАТ «Укрсоцбанк» здійснювалась технічна фіксація судового процесу.
У судовому засіданні 13.09.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
01.03.2016 року господарським судом Львівської області (суддя Чорній Л.З.) у справі № 914/3604/15 розглянуто заяву Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «Укргазбанк» про грошові вимоги до боржника ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство «Агро-Союз» та включено грошові його вимоги в розмірі 65 356 433,71 грн. до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство «Агро-Союз», а саме: 48 586 233,22 грн. окремо як вимоги, забезпечені заставою майна боржника, 16 767 764,49 грн., як вимоги шостої черги та 2 436,00 грн., як вимоги першої черги.
Не погодившись з ухвалою від 01.03.2016 року, ПАТ «Акціонерний Банк «Укргазбанк» подав апеляційну скаргу вх. №513021/708/2016 від 16.05.16 року. Скаржник вважає, що вимоги в розмірі 18 586 233,22 грн. судом безпідставно визнано забезпеченими, а не конкурсними, як просив банк. Суд першої інстанції неправомірно не прийняв відмову банку від частини забезпечення за кредитом згідно із заявою від 26.11.2015 року, оскільки договорами застави майнових прав не передбачалося, що зміни і доповнення мають обов'язково бути оформлені у формі двосторонніх договорів між сторонами, що в свою чергу відповідає приписам ст.654 ЦК України. Крім цього, банк вважає, що в даному випадку підлягають застосуванню також норми ст. 605 і 607 ЦК України (зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає). Відтак, скаржник просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 01.03.2016 року у справі № 914/3604/15 за результатами розгляду заяви ПАТ ОСОБА_2 “Укргазбанк” та постановити нову ухвалу, якою визнати вимоги ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство «Агро-Союз» в розмірі 65 356 433,71 грн., включивши їх до реєстру вимог кредиторів наступним чином:
2 436,00 грн. як вимоги першої черги;
35 353 997,71 грн. як вимоги шостої черги;
30 000 000,00 грн. окремо як забезпечені заставою майна боржника.
Згідно з автоматизованим розподілом справ КП “Документообіг господарських судів”, 07.06.2016 року справу за № 914/3604/15 розподілено до розгляду судді - доповідачу Желіку М.Б., членам колегії суддів Костів Т.С., Марко Р.І.
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року поновлено скаржнику строк на подання апеляційної скарги, матеріали апеляційної скарги визнано достатніми для прийняття їх до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.07.2016 року. Рух справи відображено в ухвалах від 06.07.2016 року, від 27.07.2016 року, від 03.08.2016 року, від 31.08.2016 року, від 07.09.2016 року.
У зв'язку з перебуванням суддів Марко Р.І. та Костів Т.С. у відпустці 22.07.2016 року здійснено автоматизовану зміну складу колегії суддів, внаслідок чого до складу колегії суддів включено суддю Матущак О.І. та суддю Кузь В.Л.
Ухвалою від 27.07.2016 року відкладено розгляд справи на 03.08.2016 року.
03.08.2016 року представником апелянта подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
Ухвалою суду від 03.08.2016 року задоволено клопотання про витребування доказів та відкладено розгляд справи на 31.08.2016 року.
У зв'язку з перебуванням члена колегії - судді Кузь В.Л. у відпустці, 30.08.2016 року здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів, внаслідок чого до складу колегії суддів включено суддю Костів Т.С.
У судовому засіданні 13.09.2016 року представник апелянта не з'явився, 06.09.2016 року на адресу суду надійшло клопотання від представника ПАТ "АБ "Укргазбанк" про розгляд справи без його участі та про підтримання ним вимог апеляційної скарги у повному обсязі.
Представник ПАТ «Укрсоцбанк» у судовому засіданні 13.09.2016 року підтримав подане через канцелярію суду клопотання про залучення до участі у справі ТОВ «Корпорація «Агро-Союз» у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні боржника, оскільки вважає, що у разі включення до реєстру вимог кредиторів вимог ПАТ «Укрсоцбанку» таке рішення вплине на права та інтереси ТОВ «Корпорація «Агро-Союз».
Відповідно до ч.1 ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї зі сторін.
Колегія суддів звертає увагу, що ТОВ «Корпорація «Агро-Союз» згідно з ухвалами місцевого суду від 01.03.2016 року є кредитором ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Агро-Союз”, його вимоги визнані судом та включені в реєстр вимог кредиторів, тобто він вже є учасником - кредитором провадження у справі про банкрутство. Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні поданого клопотання як безпідставного та необгрунтованого.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вимоги апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 “Укргазбанк” №513021/708/2016 від 16.05.16 року є такими, що підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Ухвалою суду від 29.10.2015р. порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство «Агро-Союз».
Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.12.2015 р. у справі №914/3604/15 прийнято до розгляду заяву кредитора ПАТ АБ «Укргазбанк» про грошові вимоги до боржника ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство «Агро-Союз» на загальну суму 65 353 997,71 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 29.02.2012 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз» укладено кредитний договір №1/12/к, відповідно до якого (з врахуванням змін та доповнень) банком відкрито позичальнику відновлювану кредитну лінію з лімітом 40 000 000,00 грн. на строк з 29.02.2012 року по 27.02.2015 року зі сплатою процентів за користування кредитом з 29.02.2012 по 30.03.2014 року в розмірі 19,0% річних; з 31.03.2014 по 27.02.2015 року - 22,0% річних.
Згідно з випискою по особовому рахунку банком надано кредит на загальну суму 40 000 000 грн.:
- 29.02.2012 року - 12 000 000,00 грн.;
- 30.03.2012 року - 19 030 500,00 грн.;
- 27.04.2012 року - 4 700 000,00 грн.;
- 03.05.2012 року - 1 600 000,00 грн.;
- 10.05.2012 року - 2 669 500,00 грн.
Відтак, банком виконано свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, натомість боржником у встановлений кредитним договором строк кредит не повернуто, проценти за користування кредитом не сплачуються, у зв'язку з чим станом на 29.10.2015 року борг за тілом кредиту становить 40 000 000,00 грн., прострочені проценти за період з 01.10.2015р. по 29.10.2015р. - 858 082,19 грн., прострочені проценти за період до 30.09.2015р. включно - 7 728 151,03 грн. (відповідно за основним зобов'язанням - 48 586 233,22 грн.), пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 15 068 493,14 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 1 699 271,35 грн. (штрафні санкції (пеня) за кредитним договором - 16 767 764,49 грн.).
Згідно з договором застави (товарів в обороті) №1/12/к/3-5 від 31.03.2012 року (зі змінами та доповненнями), укладеним між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз», забезпечуються вимоги банку, які випливають з кредитного договору №1/12/к. Предметом застави є товари в обороті згідно з переліком, що є в додатку №1 (505 одиниць), балансовою вартістю 30 000 000,00 грн., що зберігаються на складі за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1т.
Крім цього, зобов'язання боржника також забезпечені заставою майнових прав на отримання виручки за контрактами на поставку продукції, де боржник виступає постачальником, а саме:
- прав вимоги до ООО «ПМТО «Континент-Агро» (РФ, мовою оригіналу) сплати грошових коштів в сумі 800 000 000,00 (Вісімсот мільйонів) рублів за Контрактом на поставку продукції №3 від 01.02.2011 р., обтяжених заставою за договором про заставу майнових прав №1/12/к/3-8 від 30.03.2012 року;
- прав вимоги до ОАО БМТО «Шелеховагропромснаб» (РФ, мовою оригіналу) сплати грошових коштів в сумі 90 000 000,00 (Дев'яносто мільйонів) рублів за Контрактом на поставку продукції №Р14-03 від 16.01.2014 р, обтяжених заставою за договором про заставу майнових прав №1/12/к/3-9 від 31.03.2014 року; договором про заставу майнових прав №1/12/к/3-9 від 31.03.2014 року;
- прав вимоги до ООО «Дифензоре» (РФ, мовою оригіналу) сплати грошових коштів в сумі 800 000 000,00 (Вісімсот мільйонів) рублів за Контрактом на поставку продукції №15 від 25.12.2013 р., обтяжених заставою за договором про заставу майнових прав №1/12/к/3-10 від 31.03.2014 року.
Кредитором долучено до матеріалів заяви копію заяви вих.№513/1506/2015 від 26.11.2015 року, адресована боржнику, зі змісту якої випливає, що банк відмовляється від майнових прав як від забезпечення за зобов'язаннями боржника у зв'язку з очевидною неможливістю їх реалізації (вказані контракти фактично не виконуються, раніше поставлений товар оплачений, новий товар не поставлявся). У зв'язку із наявністю такої заяви, кредитор вважає, що вимоги, забезпечені заставою, визначаються розміром 30 000 000 грн., а не 48 586 233,22 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, передбачене ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» право заставного кредитора на відмову від забезпечення повинно бути реалізовано на нормах матеріального права, якими врегульовані правовідносини забезпечення основного зобов'язання. Будь-яких спеціальних норм права, які б відрізнялися від іншого матеріального права. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в цій частині не містить.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч.1 ст.547 ЦК України).
Особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин (ч.ч.2,3 ст.214 ЦК України).
У Постанові Вищого господарського суду від 26.01.2016 р. у справі №914/1606/14 колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що виходячи зі змісту вимог ч. 3 ст. 214, ст. 547 ЦК України, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, ч. ч. 1, 2, 8 ст. 23, у разі відмови від забезпечення, забезпечений кредитор зобов'язаний подати заяву про відмову від забезпечення у письмовому вигляді на адресу господарського суду, а також документи, в обґрунтування вказаної заяви, тобто заставний кредитор у разі відмови від забезпечення у повному обсязі чи частково, повинен оформити своє волевиявлення у письмовому вигляді та направити його на адресу господарського суду та боржника - заставодавця.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки відмова від забезпечення є одностороннім правочином щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинення такого правочину регулюється статтею 547 Цивільного кодексу України, яка в свою чергу обов'язковою умовою визначає письмову форму. Оскільки законом не встановлено спеціального режиму відмови кредитора від забезпечення, таку відмову може бути оформлено у будь-якому письмовому документі, який надається (надсилається) заставодавцю. Відмову від забезпечення може бути здійснено, в тому числі, і в заяві про порушення справи про банкрутство, і в заяві із грошовими вимогами до боржника. Закон не обмежує заставодержателя якимось часом, протягом якого він має можливість скористатися своїм правом на відмову від забезпечення, тому таку відмову може бути вчинено в будь-який час.
Судом першої інстанції правильно зазначено, що станом на 26 січня 2016 р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровані записи про наявність обтяжень за вказаними Договорами застави (№1/12/к/З-8 від 30.03.2012 року, №1/12/к/З-9 від 31.03.2014 року, №1/12/к/З-10 від 31.03.2014 року), що підтверджується відповідними витягами в додатках до цих пояснень. Разом з тим, законодавством не передбачено конкретного моменту процесу закінчення відмови кредитора від забезпечення. Крім цього, відповідно до ст.16 Закону України «Про заставу» реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.
Як зазначено в п. 4.3.3. постанови ВГС України 24.11.2014 № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», реєстрація застави рухомого майна здійснюється у порядку, передбаченому Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Юридичне значення реєстрації застави рухомого майна полягає в тому, що заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше (частина п'ята статті 18 Закону України "Про заставу"). Разом з тим, слід враховувати, що реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави (частина друга статті 16 Закону України "Про заставу").
Стосовно твердження в апеляційній скарзі, що в даному випадку підлягають застосуванню норми ст. ст. 605, 607 ЦК України (зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає), колегія суддів зазначає, що заява про включення до реєстру кредиторських вимог та заява про відмову від частини забезпечення від кредиту обгрунтована заявником положеннями ч.2 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та фактичним невиконанням, на думку кредитора, контрактів на поставку продукції. Положення ст. ст. 605, 607 ЦК України містять інші підстави для припинення зобов'язання, ніж зазначені кредитором при зверненні із заявою до суду першої інстанції, і суд першої інстанції не досліджував наявності чи доведеності таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; змінити рішення.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Враховуючи встановлені обставини справи та нормативні положення, колегія суддів вважає ухвалу господарського суду Львівської області від 01.03.2016 року у справі № 914/3604/15 за заявою ПАТ АБ “Укргазбанк” про грошові вимоги до боржника ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Агро-Союз” такою, що підлягає скасуванню.
Сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 2 679,60 грн. (1218*2*110%) покладається на боржника та підлягає відшкодуванню кредитору у порядку черговості, визначеної ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 “Укргазбанк” №513021/708/2016 від 16.05.16 року задоволити.
2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 01.03.2016 року у справі № 914/3604/15 за заявою ПАТ АБ “Укргазбанк” про грошові вимоги до боржника ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Агро-Союз” скасувати.
Прийняти нове рішення, яким заяву ПАТ АБ “Укргазбанк” про визнання кредиторських вимог задоволити та включити грошові вимоги ПАТ АБ “Укргазбанк” в розмірі 65 356 433,71 грн. до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство «Агро-Союз», а саме: 30 000 000,00 грн. окремо як забезпечені заставою, 35 353 997,71 грн. як вимоги шостої черги та 2 436,00 грн. як вимоги першої черги.
Судовий збір у розмірі 2 679,60 грн. відшкодувати Публічному акціонерному товариству ОСОБА_2 “Укргазбанк” за рахунок коштів ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Агро-Союз” у порядку черговості, визначеної ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 19.09.2016 року.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Костів Т.С.
суддя Матущак О.І.