04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"19" вересня 2016 р. Справа№ 910/905/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Корсакової Г.В.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 19.09.2016
розглядаючи апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Креатив" на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2016 (повне рішення складено 11.04.2016)
у справі №910/905/16 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом приватного акціонерного товариства "Креатив"
до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив Постач"
про визнання недійсним договору,-
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2016 у справі №910/905/16 у позові відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПрАТ "Креатив" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2016 у справі №910/905/16 та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.
В своїх доводах апелянт посилається на те, що висновки, які викладені в рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи та має місце порушення норм матеріального і процесуального права.
Ухвалою від 11.05.2016 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В. прийнято вказану вище апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи №910/905/16 за участю уповноважених представників сторін.
Ухвалами від 30.05.2016 та 23.06.2016 Київським апеляційним господарським судом відкладено розгляд справи.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.07.2016, у зв'язку з виходом 06.07.2016 судді Лобаня О.І. у відпустку, для розгляду справи №910/905/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гончаров С.А., Федорчук Р.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гончаров С.А., Федорчук Р.В. прийнято до свого провадження вказану вище апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 відкладено розгляд справи у зв'язку з неявкою в судове засідання представників третьої особи.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.08.2016, у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, для розгляду справи №910/905/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Корсакова Г.В., Федорчук Р.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Корсакова Г.В., Федорчук Р.В. прийнято до свого провадження вказану вище апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 відкладено розгляд справи у зв'язку з неявкою в судове засідання представників третьої особи.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.09.2016, у зв'язку з припиненням повноважень судді Федорчука Р.В., для розгляду справи №910/905/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Корсакова Г.В., Сулім В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Корсакова Г.В., Суліма В.В. прийнято до свого провадження вказану вище апеляційну скаргу.
Представник відповідача брав участь в судовому засіданні, заперечував щодо доводів апеляційної скарги, надавав пояснення та просив апеляційну скаргу ПрАТ "Креатив" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2016 у справі №910/905/16 - без змін.
Представник позивача брав участь у судових засіданнях, в яких надавав свої пояснення та просив апеляційну скаргу ПрАТ "Креатив" задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2016 у справі №910/905/16 - скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В дане судове засідання позивач та третя особа повноважних представників не направили, своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, не скористалися.
Згідно із п. 3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка учасників судового процесу без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та третьої особи.
Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 14.01.14 між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Приватним акціонерним товариством "Креатив" було укладено договір кредитної лінії № 1, що діє зі змінами та доповненнями внесеними: додатковим договором № 1 від 14.01.15 до договору кредитної лінії № 1 від 14.01.14; додатковим договором № 2 від 27.02.15 до договору кредитної лінії № 1 від 14.01.14; додатковим договором № 3 від 31.03.15 до договору кредитної лінії № 1 від 14.01.14; додатковим договором № 4 від 29.05.15 до договору кредитної лінії № 1 від 14.01.14; додатковим договором № 5 від 30.06.15 до договору кредитної лінії № 1 від 14.01.14; додатковим договором № 6 від 31.08.15 до договору кредитної лінії № 1 від 14.01.14, згідно якого банк зобов'язався надати позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у вигляду відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом кредитування в розмірі 20 000 000, 00 (двадцять мільйонів) доларів США з остаточним терміном повернення кредитних коштів не пізніше 15.01.17 у порядку та на умовах, визначених кредитним договором.
Відповідно до пункту 2.7.3. кредитного договору передбачено, що нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти повинні бути сплачені позичальником не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім, а в разі дострокового повернення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 10 лютого 2014 року.
Згідно з п.п. 2.3.4 кредитного договору позичальник зобов'язався здійснити погашення кожного траншу не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту його отримання незалежно від діючого ліміту кредитування.
Так, п.п. 1.1.4 додаткового договору №5 від 30.06.15 до кредитного договору визначено, що у відхилення від узгоджених в пп. 2.3.4 кредитного договору умов погашення кожного траншу, сторони погодили перенести останню дату строку погашення траншу в розмірі 20 000 000,00 (двадцять мільйонів) доларів США на 01.09.15 (включно).
Пунктом 2.7 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку і розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються банком за фіксованою процентною ставкою.
Згідно з п. 2.7.1 кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі фіксованої процентної ставки в розмірі:
- період до 30.11.14 в розмірі 11 (одинадцять) процентів річних;
- починаючи з 01.12.14 в розмірі 11,5 (одинадцять цілих п'ять десятих) процентів річних.
Підпунктом 2.7.3. кредитного договору передбачено, що нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти сплачуються позичальником не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітнім, а в разі дострокового повернення кредиту - одночасно з погашенням кредиту, а відповідності до п.5.3.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний належним чином виконувати всі умови кредитного договору та взяті на себе цим договором зобов'язання.
В обґрунтування позову позивач вказує, що спірний договір був укладений внаслідок зловмисної домовленості попереднього керівництва позивача та відповідача (банку) тому на підставі ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним.
При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, на підставі того, що позивачем за заявленими вимогами та їх правовими підставами не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними.
Не погоджуючись із рішення суду першої інстанції, апелянт звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2016 у справі №910/905/16 та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити на підставі ст. 232 ЦК України визнати недійсним Договір кредитної лінії №1 від 14.01.2014, укладений між ПрАТ «Креатив» та ПАТ «Державний ощадний банк України», як такий що вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу ПрАТ "Креатив" слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін з наступних підстав.
Частиною 1 статті 232 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.09 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
При винесені рішення, судом першої інстанції зазначено, що зобов'язання банка по наданню кредиту за кредитним договором виконано повністю, 16.01.14 банком надано транш у розмірі 20 000 000, 00 доларів США, що підтверджується виписками по рахунку обліку заборгованості позичальника. Заперечення позичальника та поручителя щодо таких обставин відсутні. Також зазначено, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що ОСОБА_3, який на час укладення спірного договору займав посаду Генерального директора позивача та діяв на підставі статуту, як представник Приватного акціонерного товариства "Креатив", вступив при укладенні оспорюваного кредитного договору з ОСОБА_5, який на час укладення спірного договору займав посаду начальника філії - Кіровоградського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" та діяв на підставі довіреності від 10.06.2013 року, посвідченої, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В. зареєстрованої в реєстрі за №2051, як представником ПАТ "Державний ощадний банк України", в зловмисну домовленість.
З урахуванням встановлених у даній справі обставин та доказів колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, враховуючи таке.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з приписами статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним Договору кредитної лінії №1 від 14.01.2014, який укладено між ПрАТ ,,Креатив" та ПАТ ,,Державний експортно - імпортний банк України" на підставі ст. 232 ЦК України.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.
Як роз'яснено у п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 ,,Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення).
Пунктом 3.10 даної Постанови роз'яснено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.
Відповідно до положень ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.
Приписами ст. 161 ЦК України унормовано, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).
Згідно з ст. 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов'язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема кредитний комітет, так в АТ «Ощадбанк» з метою управління ризиками створено колегіальний орган - кредитний комітет.
Відповідно до Положення про кредитний комітет АТ «Ощадбанк» (яке діяло на час підписання Кредитного договору), затвердженого постановою правління АТ «Ощадбанк» від 28.09.12 № 528, кредитний комітет є колегіальним робочим органом, що створюється відповідно до рішення правління банку, основні завдання якого полягають у забезпеченні додаткових заходів з метою управління ризиками та у формуванні і проведенні кредитної політики банку (крім клієнтів роздрібного бізнесу) згідно зі стратегічними та поточними планами діяльності банку, його бізнес-планом.
Метою діяльності кредитного комітету є управління активами банку шляхом визначення структури/напрямків розміщення залучених коштів в кредитні та інші активні операції, управління активними операціями (крім операцій роздрібного бізнесу), в тому числі пов'язаними з кредитуванням, організація виконання прийнятих рішень та забезпечення контролю за їх виконанням. До компетенції кредитного комітету відноситься розгляд питань щодо проведення конкретних кредитних операцій за зверненнями підприємств, організацій, фінансових установ, фізичних осіб та приймає рішення про їх доцільність і умови проведення кожної конкретної операції.
Рішенням кредитного комітету АТ «Ощадбанк» від 14.01.2014 (протокол № 1-1, питання 3) було надано повноваження філії-Кіровоградському обласному управлінню АТ «Ощадбанк» відкрити ПрАТ «Креатив» кредитну лінію з максимальним лімітом 20 000 000 дол. США, з відсотковою ставкою в розмірі 11% річних та з остаточним терміном повернення не пізніше 15.01.17 та уповноважено начальника філії-Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_5 укласти кредитний договір. На момент укладення Кредитного договору повноваження начальника філії-Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» підтверджувались довіреністю від 10.06.13, посвідченою приватним нотаріусом КМНО Лосевим В.В. та зареєстрованої в реєстрі за №2051.
Відповідно до постанови правління ВАТ «Ощадбанк» від 05.12.05 № 117-2, було погоджено проект змін до Регламенту надання ВАТ «Державний ощадний банк України» надання кредитів юридичним особам та комерційним банкам, затвердженого рішенням наглядової ради ВАТ «Ощадбанк» (протокол від 14.07.04 № 1), де, зокрема, передбачено, що надання кредитів юридичним особам у національній та іноземній валютах здійснюється на підставі прийнятих позитивних рішень кредитними комітетами в межах їх повноважень щодо розміру суми кредиту (ліміту кредиту), а у разі перевищення ліміту кредиту - після затвердження рішення відповідним органом управління банку, при цьому кредитним комітетом банку встановлено ліміт до 5 млн. євро (включно), в сумі від 5 млн. євро відповідне рішення кредитного комітету банку підлягає затвердженням правлінням банку.
З огляду на викладене, зазначене рішення кредитного комітету банку було затверджене постановою правління АТ «Ощадбанк» № 09 від 14.01.14.
Відповідно до п. 9.2 статуту ПрАТ "Креатив", до компетенції наглядової ради відноситься прийняття рішень про укладання кредитних угод, іпотеки, застави, давальницьких, розпорядження основними фондами, майновими правами на суму більше 100 000 грн.
10.01.14 наглядовою радою ПрАТ «Креатив» було надано згоду (оформлену протоколом засідання № 1), на укладення з АТ «Ощадбанк» договору кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в еквіваленті 20 000 000 дол. США з фіксованою відсотковою ставкою в розмірі 11% річних та з остаточним терміном повернення не пізніше 15.01.17 та надано генеральному директору ПрАТ «Креатив» ОСОБА_3 повноваження на підписання від імені Позивача Кредитного договору.
Отже, Кредитний договір від імені ПрАТ «Креатив» та АТ «Ощадбанк» підписано представниками на підставі рішень повноважних колегіальних органів, що виключає можливість будь-яких зловмисних домовленостей представника однієї сторони з другою стороною.
Колегія суддів також зазначає, що у даному випадку оспорюваний правочин укладено з боку позивача Генеральним директором ОСОБА_3, який діяв на підставі Статуту товариства, тобто не представником, а виконавчим органом товариства та згода на укладання ним оспорюваного правочину надана на засіданні Наглядової ради ПрАТ ,,Креатив".
За приписами ст. 232 ЦК України категорія ,,представник" може бути використана тільки щодо особи. Водночас, орган юридичної особи є складовою самої юридичної особи, що виключає можливість визнання недійсним правочину, вчиненого органом, внаслідок зловмисної домовленості з іншою стороною.
Також слід зазначити, що господарський суд не наділений повноваженнями щодо встановлення обставин злочинної діяльності певних осіб або встановлення факту злочинної змови, такі обставини можуть доказуватись, зокрема, матеріалами кримінального провадження, вироком суду у кримінальному провадженні тощо, а позивач, у разі наявності підстав вважати, що у даному випаду мають місце злочинні дії будь-яких осіб, не позбавлений звернутись до компетентних органів за захистом власних прав та інтересів. Так, судом першої інстанції вказано, що позивачем не надано суду доказів звернення до правоохоронних органів з метою встановлення та перевірки зазначених ним обставин зловмисної домовленості при укладенні спірного кредитного договору.
За наведених вище обставин, твердження позивача щодо укладення спірного Договору внаслідок зловмисної домовленості попереднього керівництва позивача та представників відповідача є недоведеними, належними та допустимими доказами, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають, про що вірно вказав суд першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні його клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача публічну компанію з обмеженою відповідальністю О Джей Ес Сі Креатив Груп Паблік Лімітед та публічне акціонерне товариство «Креатив Груп», оскільки залучення даної компанії надало б змогу підтвердити, або спростувати факти викладені в позовній заяві ПрАТ «Креатив».
Стосовно наведених доводів скаржника колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частин першої і другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.
Як роз'яснено в п.1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського кодексу України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.
Що ж до наявності юридичного інтересу у третіх осіб, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таких осіб наділено новими правами чи покладено на них нові обов'язки, або змінено їх наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Однак, позивачем не надано доказів того, що у зв'язку з прийняттям судового рішення третіми особами буде наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки.
Таким чином, за висновками суду, внаслідок прийняття судового рішення по розглядуваній справі на вказаних осіб не буде покладено нових обов'язків та не виникне нових прав.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що зазначене вище клопотання правомірно було відхилено судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. ст. 34, 43 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2016 у справі №910/905/16 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.
Зважаючи на те, що доводи позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2016 у справі №910/905/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ "Креатив" - без задоволення.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Креатив" на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2016 у справі №910/905/16 залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2016 у справі №910/905/16 залишити без змін.
3.Справу №910/905/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
Г.В. Корсакова