04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"15" вересня 2016 р. Справа№ 910/25525/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
при секретарі Шмиговській А.М.
за участю представників:
від позивача - Хитрова Л.В. (довіреність №52 від 22.01.2010 р.)
від відповідача - ОСОБА_3 (довіреність №8019 від 12.12.2014 р.)
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 р.
у справі №910/25525/14 (суддя Марченко О.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про стягнення суми
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення на користь позивача 64500,00 грн. заборгованості за кредитом, 13004,51 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 409,03 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.2015 р. позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 64500,00 грн. заборгованості за кредитом, 13004,51 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 409,03 грн. пені та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ФОП ОСОБА_3, підписавши заяву від 22.03.2011 р., приєднався і погодився з умовами та правилами банківських послуг, тарифами ПриватБанку, розміщеними на офіційному сайті Банку www.privatbank.ua, що підтверджується електронно-цифровим підписом відповідача зробленим у системі інтернет-кліент-банкінгу Приват24.
Таким чином, відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.
Умовами договору зокрема передбачено зміну процентної ставки та нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору (а.с.28-39 т. 1).
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач виконав свої договірні зобов'язання, надавши відповідачу кредит, що підтверджується випискою з рахунку за період з 01.07.2014 р. по 13.10.2014 р., копія якої міститься в матеріалах справи.
Також, в матеріалах справи містяться виписки по рахунку ФОП ОСОБА_3 за період з 22.03.2011 р. по 03.12.2014 р., якими підтверджено, що відповідач здійснював за рахунок кредитного ліміту сплату рахунків інших організацій, оплату товарів та здійснював погашення заборгованості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами 3, 4 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Відповідно до умов договору та правил надання банківських послуг процентна ставка є змінюваною.
29.09.2014 р. Банком на адресу ФОП ОСОБА_3 було надіслано претензію від 19.09.2014 р. №10221К2V0S0TU з вимогою про негайне погашення заборгованості на загальну суму 80891,19 грн.
Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, суму заборгованості в добровільному порядку не сплатив, внаслідок чого, за даними позивача, станом на 15.12.2014 р. ФОП ОСОБА_3 має заборгованість на загальну суму 77913,54 грн., а саме: 64500,00 грн. заборгованості за кредитом; 13004,51 грн. заборгованості зі сплати процентів за користуванням кредитом та 409,03 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача 64500,00 грн. заборгованості за кредитом, є обгрунтованою, доведеною, відповідачем не спростованою, а відтак підлягає задоволенню у заявленому розмірі.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користуванням кредитом у сумі 13004,51 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленному розмірі.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
На підставі підпункту 3.2.1.5.1 пункту 3.2 Умов та правил надання банківських послуг позивачем нараховано пеню в сумі 409,03 грн.
Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 409,03 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Слід зазначити, що в процесі розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції за клопотанням відповідача, оскільки останній не міг провести розрахунок самостійно, колегією суддів була призначено судово-економічна експертиза по даній справі.
Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 02.07.2016 р. №6900/16-45, фактичний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором банківського обслуговування від 22.03.2011 р. станом на 13.10.2014 р. складає: 64500,00 грн. заборгованості за кредитом, 13004,51 грн. заборгованості по прецентам за користування кредитом та 409,03 грн. пені. Таким чином, розрахунок заборгованості згідно висновку експерта співпадає з розрахунком, здійсненим позивачем.
Колегія суддів зазначає, що контррозрахунку відповідачем надано до суду не було.
На підставі вищезазначеного, обставини, що викладені відповідачем у запереченні на експертний висновок не спростовують нормативно-математичного розрахунку зробленого судовим експертом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для зміни рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 р. у справі №910/25525/14 залишити без змін.
Справу №910/25525/14 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді Л.П. Зубець
А.І. Мартюк