донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
15.09.2016 справа №905/685/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий судді секретар судового засідання за участю представників сторін від скаржника від позивача від відповідачаОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 без участі представника без участі представника не з»явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м.Краматорську Донецької області, м.Краматорськ Донецької області
на ухвалу господарського суду Донецької області
від12.07.16 р.
за скаргою на дії та бездіяльність у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД", м.Запоріжжя Управління Державної казначейської служби України у м.Краматорську Донецької області, м.Краматорськ Донецької області №905/685/15 (суддя Шилова О.М.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД", м.Запоріжжя
до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, м.Краматорськ Донецької області
про стягнення 79 947,33грн. заборгованості, 16 843,70грн. пені, 13 020,99грн. 3% річних, 48 422,25грн. інфляційних
Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.07.16 р. у справі №905/685/15 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД" на дії та бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м.Краматорську Донецької області задоволено частково.
Визнано незаконними дії Управління Державної казначейської служби України у м.Краматорську Донецької області з неодноразового відкладення безспірного списання коштів на підставі наказу господарського суду Донецької області №905/685/15 від 22.09.2015р.
Визнано незаконною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м.Краматорську Донецької області з невиконання наказу господарського суду Донецької області №905/685/15 від 22.09.2015р.
У задоволенні вимоги про зобов»язання Управління Державної казначейської служби України у м.Краматорську Донецької області здійснити безспірне списання коштів на користь ТОВ «ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД» на підставі наказу господарського суду Донецької області №905/685/15 від 22.09.2015 р. відмовлено.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Управління Державної казначейської служби України у м.Краматорську Донецької області звернулося з апеляційною скаргою №03-11/963 від 15.08.16 р., в якій просить ухвалу господарського суду Донецької області від 12.07.16 р. по справі №905/685/15 в частині визнання незаконними дій Управління Державної казначейської служби України у м.Краматорську Донецької області з неодноразового відкладення безспірного списання коштів на підставі наказу господарського суду Донецької області №905/685/15 від 22.09.15р. скасувати; ухвалу господарського суду Донецької області від 12.07.16р. по справі №905/685/15 в частині визнання незаконною бездіяльності Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області з невиконання наказу господарського суду Донецької області №905/685/15 від 22.09.15 р. скасувати.
Вважає, що судом першої інстанції зроблений хибний висновок щодо незаконності дій та бездіяльності Управління ДКСУ у м. Краматорську Донецької області. Суд першої інстанції невірно розтлумачив дії Управління державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області які були проведені для належного виконання судового наказу господарського суду Донецької області, і на підставі цього невірно застосував норми Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845 ( зі змінами та доповненнями) та норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.08.16 р. апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.09.16 р.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді М'ясищева А.М., Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.16 р. визначено судову колегію у складі: головуючий Дучал Н.М., судді Агапов О.Л., Геза Т.Д.
05.09.16 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД" через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, в якому позивач зазначив, що заперечує проти апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та безпідставною, тому просить її не задовольняти і залишити в силі ухвалу господарського суду Донецької області від 12.07.16 р. по справі №905/685/15.
Розгляд апеляційної скарги Управління Державної казначейської служби України у м.Краматорську Донецької області відкладався.
06.09.2016р. від Управління державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника апелянта.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Агапова О.Л., Протоколом автоматичної зміни складу судової колегії сформовано колегію у складі: головуючий Дучал Н.М., судді Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.
Відповідач не скористався правом участі представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно з положеннями ст.ст.101, 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень та ухвал місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Рішенням господарського суду Донецької області від 07.09.2015р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД», м.Запоріжжя до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, м. Краматорськ задоволені частково. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, м. Краматорськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД», м.Запоріжжя 79 947,33грн. заборгованості, 13 020,99грн. 3% річних, 46 438,86грн. інфляційних, 2 788,08грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
22.09.2015р. на виконання вказаного рішення судом видано відповідний наказ.
З метою примусового виконання рішення господарського суду Донецької області від 07.09.2015р. у справі №905/685/15, ТОВ «ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД» звернулося до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області з заявою вих. №38 від 15.01.2016р. про виконання рішення суду, до якої в якості додатків надавалися оригінал наказу №905/685/15 від 22.09.2015р. та копія рішення господарського суду Донецької області від 07.09.2015р. у справі №905/685/15, що також підтверджується описом вкладення до цінного листа.
Листом №15-09/238 від 28.01.2016р. Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області направило заяву до належного органу казначейства (за місцем обслуговування боржника) Управління ДКСУ у м. Краматорську Донецької області.
З посиланням на п.п.2 п.11 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, Управлінням ДКСУ у м. Краматорську Донецької області безспірне списання коштів за наказом №905/685/15 було відкладене та запропоновано стягувачу надати копію рішення суду, засвідчену відповідно до вимог підп.2.6.11. Інструкції з діловодства в господарських судах України (лист №03-16/156 від 11.02.2016р.).
Листом вих.№224 від 01.03.2016р. стягувач повідомив Управління ДКСУ у м. Краматорську Донецької області про необгрунтованість відкладення безспірного списання коштів.
З повідомленням №03-16/469 від 01.04.2016р. Управлінням ДКСУ у м. Краматорську Донецької області стягувачу повернуто заяву про виконання рішення суду від 15.01.2016р. № 39 та оригінал наказу господарського суду без виконання з посиланням на абз.2 ч.3 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Стягувач повторно звернувся до Управління ДКСУ у м. Краматорську Донецької області з заявою вих. №435 від 27.04.2016р. про виконання рішення господарського суду Донецької області від 07.09.2015р. у справі №905/685/15, до якої додав оригінал наказу №905/685/15 від 22.09.2015р. та копію рішення господарського суду Донецької області від 07.09.2015р. у справі №905/685/15, що підтверджується описом вкладення до цінного листа.
Листом №03-16/633 від 16.05.2016р. Управління ДКСУ у м. Краматорську Донецької області повідомило стягувача про відкладення безспірного списання коштів за наказом №905/685/15, пославшись на підп.2 п.11 Порядку та запропонувало стягувачу надати копію рішення суду, засвідчену відповідно до вимог підп.2.6.11. Інструкції з діловодства в господарських судах України.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду зі скаргою, в якій просив:
визнати незаконними дії Управління Державної казначейської служби України у м.Краматорську Донецької області з відкладення безспірного списання коштів на підставі наказу господарського суду Донецької області №905/685/15 від 22.09.2015р.; визнати незаконною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м.Краматорську Донецької області з невиконання наказу господарського суду Донецької області №905/685/15 від 22.09.2015р.; зобовязати Управління Державної казначейської служби України у м.Краматорську Донецької області здійснити безспірне списання коштів на користь ТОВ «ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД» на підставі наказу господарського суду Донецької області №905/685/15 від 22.09.2015р.
В період провадження у справі з розгляду скарги, з повідомленням №03-16/790 від 01.07.2016р. Управління ДКСУ у м. Краматорську Донецької області повторно повернуло стягувачу наказ №905/685/15 без виконання на підставі абз.2 ч.3 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.07.2016р. скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД», м. Запоріжжя на дії та бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м.Краматорську Донецької області задоволено частково.
Визнано незаконними дії Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області з неодноразового відкладення безспірного списання коштів на підставі наказу господарського суду Донецької області №905/685/15 від 22.09.2015р.
Визнано незаконною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області з невиконання наказу господарського суду Донецької області №905/685/15 від 22.09.2015р.
У задоволенні вимоги про зобов'язання Управління Державної казначейської служби України у м.Краматорську Донецької області здійснити безспірне списання коштів на користь ТОВ «ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД» на підставі наказу господарського суду Донецької області №905/685/15 від 22.09.2015 р. відмовлено.
Суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається Управління ДКСУ у м. Краматорську Донецької області в повідомленнях №03-16/469 від 01.04.2016р. та №03-16/790 від 01.07.2016р., не зумовлюють відкладення та не виключають здійснення безспірного стягнення коштів державного бюджету на підставі наказу господарського суду Донецької області №905/685/15 від 22.09.2015 р.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з приписами ст. ст.124, 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Однією з засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. № 18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (ст. 115 Господарського процесуального кодексу України).
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. (ст. 116 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з приписами ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання встановлено Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Терміни в цьому Законі вживаються у значенні, наведеному в Бюджетному кодексі України і Законі України "Про виконавче провадження" (ст.1 Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).
За приписами ч.1 ст.2. Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов»язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Стаття 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачає наступні особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу: виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом пяти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача. У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу. Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Наведене свідчить, що орган державної казначейської служби, виконуючи рішення, прийняті господарськими судами, діє в межах Закону України «Про виконавче провадження», з особливостями, визначеними Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а відтак скарги на дії органу державної казначейської служби підлягають розгляду в межах господарського процесу.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011р. ( з подальшими змінами та доповненнями) (п.1 Порядку).
Пунктом 3 Порядку передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
При цьому під виконавчими документами в Порядку розуміються оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження» (п.2 Порядку).
Відповідно до підп. 2 п.4 Порядку органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку.
Згідно з п.6 Порядку у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності). До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо). Виконавчі документи пред'являються до виконання протягом одного року з дня, що настає за днем набрання рішенням про стягнення коштів законної сили, якщо інше не передбачено законом.
Відкладення безспірного списання коштів здійснюється у випадках, визначених в п.11 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, одним з яких є необхідність отримання від стягувача додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів (пп.2. п.11 Порядку).
Відкладаючи стягнення за наказом господарського суду Донецької області у справі № 905/685/15, Державна Казначейська служба України в м. Краматорську, послалася саме на пп.2 п.11 Порядку, відносячи таким чином копію рішення суду, засвідчену відповідно до вимог підп.2.6.11. Інструкції з діловодства в господарських судах України, до додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів.
Як вже зазначалося, матеріали справи свідчать, що до обох заяв про виконання рішення суду стягувачем додавалися копії прийнятого судом рішення у справі № 905/685/15.
Враховуючи на те, що в пункті 6 Порядку прямо зазначено, що виконавчий документ має подаватися в оригіналі, проте не визначено в якому вигляді має подаватися рішення суду (у разі його наявності), Казначейською службою не обґрунтовано підстав витребування від стягувача копії рішення суду, що засвідчена відповідно до вимог підп.2.6.11. Інструкції з діловодства в господарських судах України, яка в такому вигляді може надаватися стягувачеві лише судом, що прийняв рішення, в одному екземплярі.
Згідно з приписами ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за повторну видачу судом копії судового рішення сплачується судовий збір за ставкою 0,003 розміру мінімальної заробітної плати за кожний аркуш паперу.
Втім, умовами пп.3 п.5 Порядку, під час виконання виконавчих документів органи Казначейства наділені правом безоплатно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію.
Крім того, відповідно до положень Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, органу Казначейства, як і іншим користувачам, надається можливість пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхньої частини.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, обставини, на які посилається Управління ДКСУ у м. Краматорську Донецької області в повідомленнях не зумовлюють відкладення безспірного стягнення коштів на виконання наказу господарського суду Донецької області у справі № 905/685/15 та не виключають його здійснення.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Конституційним Судом України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 р. у справі № 11-рп/2012 зазначено, що за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Згідно з приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України “Про міжнародні договори України” і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.
За положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. у справі Півень проти України судом вказано, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 р. по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейським судом з прав людини зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції ("ОСОБА_5 проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).
Згідно Рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 р. у справі "Горнсбі проти Греції", Європейським судом наголошено, що “відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду"”.
Європейський суд також зазначив, що “адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.”
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2004р. справа «ОСОБА_4 проти України», суд нагадав свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1.
З огляду на вищенаведене, обов'язковість виконання судових рішень, конституційний принцип доступності до правосуддя всіх осіб, практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення адміністративних органів від виконання судових рішень та враховуючи справедливий баланс інтересів стягувача і боржника, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку частково задовольнивши вимоги стягувача.
З огляду на особливості процедури безспірного списання коштів з рахунків боржника такі як необхідність встановлення: наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду; меж бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів; наявності на рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках); кодів економічної класифікації видатків бюджету тощо (п.п.24-34 Порядку), а також віднесення встановлення зазначених фактів та відомостей до виключної компетенції органів Казначейства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги в частині зобов'язання Управління Державної казначейської служби України у м.Краматорську Донецької області здійснити безспірне списання коштів на користь ТОВ «ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД» на підставі наказу господарського суду Донецької області №905/685/15 від 22.09.2015р.
Виходячи з вищезазначеного, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали господарського суду Донецької області від 12.07.2016р. у справі № 905/685/15.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м.Краматорську Донецької області на ухвалу господарського суду Донецької області від 12.07.2016р. у справі № 905/685/15 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 12.07.2016р. у справі № 905/685/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Н.М. Дучал
Судді: Т.Д. Геза
ОСОБА_3
Надруковано 6 екз.
1-позивачу
1-відповідачу
1- скаржнику
1- у справу
1- ДАГС
1- ГСДО
.