36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
14.09.2016 р. Справа № 917/1105/16
За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (вул. Л.Толстого, буд. 87, м. Лубни, Полтавська область, 37300)
до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" (вул. Чкалова, буд. 17, м. Лубни, Полтавська область, 37500)
про стягнення 132721,37 грн.
Суддя Безрук Т. М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: ОСОБА_2
Розглядається позовна заява про стягнення 132721,37 грн., з них: 130996,66 грн. інфляційних, 1724,71 грн. - 3% річних за несвоєчасну оплату природного газу згідно договору розподілу природного газу, укладеного за заявою-приєднання №1-Т-Е від 14.01.2016р.
Заявою від 14.09.2016р. позивач зменшив розмір позовних вимог та прохає стягнути 117272,85грн.- інфляційних за період з 01.03.2016р. по 31.05.2016р. та 574,00грн. - 3% річних за період з 22.06.2016р. по 04.07.2016р.
Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.
Суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог від 14.09.2016р. Позов розглядається в редакції заяви про зменшення позовних вимог.
Відповідач у відзиві визначив суму інфляційних у розмірі 124382,71 грн.
Відповідач надав клопотання про розстрочку виконання рішення на два роки зі сплатою присуджених сум рівними частинами щомісячно, починаючи з жовтня 2016 року.
В судовому засіданні 14.09.2016р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (позивачем) та Обласним комунальним виробничем підприємством теплового господарства "Лубнитеплоенерго" (відповідачем) укладено Типовий договір розподілу природного газу з невідємними додатками до нього (далі -Договір; а.с.41-43).
Даний договір був укладений шляхом публічної оферти позивача про приєднання до Типового договору розподілу природного газу та підписання відповідачем заяви-приєднання №1-Т-Е від 14.01.2016 року до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим); (а.с.7).
Згідно п.2.1 Договору позивач зобов"язується надати споживачу (відповідачу) послугу з розподілу природного газу, а споживач (відповідач) зобовязується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та у порядку, визначені цим договором.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу впродовж січня 2016- травня 2016р. природний газ на загальну суму 4939428,87 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016р. на суму 2002201,09 грн., від 29.02.2016р. на суму 1323079,99 грн., від 31.03.2016р. на суму 1148440,02 грн., від 30.04.2016р. на суму 309581,66 грн., від 31.05.2016р. на суму 156126,11 грн. (а.с.37-40).
Відповідно до п. 6.4. Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється споживачем на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплаті за надані послуги виконав не своєчасно, в зв'язку з чим позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду Полтавської області про стягнення з відповідача 1076220,96 грн. заборгованості, з них: 676652,96 грн. основного боргу; 373771,87 грн. пені за період з 22.01.2016 року по 30.05.2016 року; 25796,13 грн. - три відсотки річних за період з 22.01.2016 року по 30.05.2016 року (а.с.8-12).
Рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 917/572/16 від 23.06.2016р. позов було задоволено частково, стягнуто з ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз» 574764,00 грн. основного боргу, 3724,93 грн. - 3% річних, 6304,06 грн. інфляційних, 11666,79 грн. судового збору (а.с.20-23).
Рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 917/572/16 від 23.06.2016р. було встановлено факт надання позивачем послугу з розподілу природного газу відповідачем, факт прострочення оплати цих послуг відповідачем.
Дане рішення сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили, про що свідчать дані Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, під час розгляду однієї справи, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Позивач у позові посилаючись на те, що відповідачем заборгованість була сплачено несвоєчасно, заявив вимоги про стягнення з відповідача 117272,85 грн. - інфляційних за період з 01.03.2016р. по 31.05.2016р. та 574,00 грн. - 3% річних за період з 22.06.2016р. по 04.07.2016р. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України від 02.06.2005р. № 2633-IV “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У зв'язку з цим зазначені кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення відповідно до вимог законів України від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV “Про виконавче провадження”. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-57гс10; від 4 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11; від 12 вересня 2011 р. у справі № 3-73гс11; від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-89гс11; від 14 листопада 2011 р. у справі № 3-116гс11.
Вказані правові позиції є обов'язковими для всіх судів України відповідно до ст.111-28 ГПК України.
Оскільки відповідачем було допущено прострочення виконання зобов"язання з оплати послуг за Договором, позивачем правомірно нараховано інфляційні та річні за час такого прострочення. Правильність розрахунку перевірено судом.
З огляду на викладене, вимоги про стягнення 117272,85 грн. - інфляційних за період з 01.03.2016р. по 31.05.2016р. та 574,00 грн. - 3% річних за період з 22.06.2016р. по 04.07.2016р. є правомірними та підлягають задоволенню.
В п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” зазначено, що у разі прийняття судом зміни (у бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. За п. 4.6 цієї Постанови зменшення позивачем суми позову не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.
Відповідачем також подано клопотання про розстрочку виконання рішення суду до 2018р. зі сплатою присуджених сум рівними частинами помісячно.
Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
В п.7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до статуту Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго", зареєстрованого 29.12.2015р. дане підприємство засноване Полтавською обласною радою (а.с.59-63).
Відповідно до статуту ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" основними напрямками діяльності підприємства, зокрема, є забезпечення тепловою енергією на опалення та підігрів води житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів; проведення ремонтів обладнання теплового господарства.
На підтвердження скрутного матеріального становища відповідачем надано звіт про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання за 7 місяців 2016 року, відповідно до якого збитки підприємства становлять 6 694 тис. грн.
Судом враховується те, що підприємство боржника знаходиться у скрутному фінансовому стані, специфічний вид діяльності відповідача - вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, необхідність врахування інтересів територіальної громади міста та області, фізичних та юридичних осіб, арешт коштів на рахунках боржника та продаж його майна може призвести до зупинення діяльності боржника чи до його банкрутства; з метою недопущення негативних соціальних та інших наслідків внаслідок зупинки діяльності боржника щодо надання послуг з теплопостачання, особливо в зимовий період.
Господарський суд прийшов до висновку про наявність у даному випадку виключних обставин, які є підставою для надання рострочки виконання рішення суду.
При цьому господарський суд враховує те, що визначений відповідачем строк розстрочки на два роки є надмірно тривалим для виконання рішення.
Враховуючи викладене, а також інтереси обох сторін, суд прийшов до висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду на 3 місяці зі сплатою відповідачем присудженої до стягнення суми щомісячно згідно графіку встановленого судом.
На підставі ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача в сумі 1767,70 грн. (з врахуванням загальної суми вимог, заявлених в заяві про зменшення позовних вимог).
В частині 223,12 грн. судовий збір підлягає поверненню з Державного бюджету України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 83 (п.6), 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" про зменшення позовних вимог.
2. Позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" (вул. Чкалова, буд. 17, м. Лубни, Полтавська область, 37500; ідентифікаційний код 05541083) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (вул. Л.Толстого, буд. 87, м. Лубни, Полтавська область, 37300; ідентифікаційний код 05524713) 117272грн. 85 коп. інфляційних, 574грн. 00 коп. річних, 1767грн. 70 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Розстрочити виконання рішення на три місяці зі сплатою присуджених до стягнення сум щомісячно згідно графіку:
- до 30.10.2015р. - 39871,51 грн;
- до 30.11.2016р. - 39871,51 грн;
- до 30.12.2016р. - 39871,53 грн.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано: 19.09.2016р.
Суддя Безрук Т. М.