Справа № 815/7212/15
13 вересня 2016 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Вовченко O.A.,
секретар судового засідання Соколова М.С.,
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1,(за ордером та угодою)
представника відповідача: ГУ МВС України в Одеській області в особі ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області, ГУНП в Одеській області - ОСОБА_2, (за довіреностями),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління МВС України в Одеській області в особі ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Управління ДАІ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд -
ОСОБА_3, (далі ОСОБА_3, позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом та 20 січня 2016 року з заявою про зміну позовних вимог до Головного управління МВС України в Одеській області в особі ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 1340 о/с, від 04 листопада 2015 року в частині звільнення з 06 листопада 2015 року старшини міліції ОСОБА_3, інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту № 4 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ підпорядкованої УДАІ ГУМВС України в Одеській області у запас Збройних Сил України за п 63 «з» (через скорочення штатів), про поновлення ОСОБА_3 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту № 4 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ підпорядкованої УДАІ ГУМВС України в Одеській області з 06.11.2015 року, про зобов'язання Головного управління МВС України в Одеській області розглянути рапорт поданий ОСОБА_3 04.11.2015 року про звільнення у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в поліції, про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області розглянути кандидатуру ОСОБА_3 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області та видати відповідний наказ з цього приводу, про стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області в особі його ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 06 листопада 2015 року по день поновлення на посаді та про допуск негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту № 4 роти дорожньо-патрульної служби ДАЇ підпорядкованої УДАЇ ГУМВС України в Одеській області з 06.11.2015 року та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог в адміністративному позові та в заяві про зміну позовних вимог зазначено, що з 25 вересня 2010 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, останнім часом - на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту № 4 роти дорожньо-патрульної служби ДАЇ підпорядкованої УДАЇ ГУМВС України в Одеській області, спеціальне звання - старшина міліції. Рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України від 9 липня 2015 року № 12/І/ХУІ/28 ОСОБА_3, надано статус учасника бойових дій. 04 листопада 2015 року , позивачем на ім'я начальника ГУМВС України в Одеській області був поданий рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в поліції. Наказом Головного управління МВС України в Одеській області № 1340 о/с від 04 листопада 2015 року позивача звільнено, з 06 листопада 2015 року, у запас Збройних Сил за п.63 «з» (через скорочення штатів), згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України. З посиланням на Конституцію України, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Цивільний кодекс України, рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 р. № 8-рп/202, Постанову Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9, КЗпП України, Закон України «Про Національну поліцію», позивач вважає Наказ протиправним, таким, що підлягає скасуванню, оскільки ГУМВС України в Одеській області не дотримано норми законодавчих актів щодо процедури звільнення через скорочення штатів, не встановлено неможливості подальшого використання позивача на службі у відповідності до Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ та не розглянуто його рапорт від 04.11.2015 року про звільнення у зв'язку із бажанням проходити службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області,
В судовому засіданні позивач та представники позивача підтримали позовні вимоги зазначені в заяві про зміну позовних вимог (т.1а.с. 72).
14 січня 2016 року від ГУ Національної поліції в Одеській області надійшли заперечення на адміністративний позов (а.с. 45-47), де з посиланням на Закон України «Про Національну поліцію», зазначено, що Головне управління заперечує щодо задоволення даного позову враховуючи його необґрунтованість та не відповідність нормам чинного законодавства. Після початку роботи поліцейських комісій, а також затвердження відповідної нормативної бази, Головне управління буде розглядати заяви, щодо прийняття на службу до поліції та оголошувати в порядку встановленому законодавством України відповідні конкурси. Прийняття на службу до Національної поліції і безпосередньо на службу до Головного управління є дискреційними повноваженнями, і реалізуються ГУНП на власний розсуд за наявності такої необхідності, з урахуванням потреб у персоналі. ГУНП в Одеській області не є правонаступником ГУМВС України в Одеській області, позивач ніколи не проходив службу в ГУНП в Одеській області, проте просить поновити його (фактично призначити) на посаду, де він не працював.
В судових засіданнях представник ГУ Національної поліції в Одеській області заперечував проти задоволення адміністративного позову ОСОБА_3, посилаючись на обставини зазначенні в запереченнях на адміністративний позов.
20 січня 2016 року від ГУ МВС України в Одеській області надійшли заперечення на позовну заяву (т.1 а.с. 51-53), де, з посиланням на Закони України «Про міліцію», та «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, зазначено, що законодавчо чітко встановлено процедуру звільнення співробітників, які проходили службу в органах внутрішніх справ, та завчасно попереджено їх про наступне вивільнення через скорочення штатів у разі, якщо вони не були прийняті на службу до поліції впродовж трьох місяців з моменту опублікування Закону. Як відомо, ОСОБА_3 не було прийнято на службу до Національної поліції та на момент видання наказу було відсутнє будь-яке погодження (пропозиція тощо) щодо прийняття позивача на службу до поліції. ГУ МВС України в Одеській області виконувало належним чином вимоги Закону, звільнило ОСОБА_3 зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги позивача та провив суд відмовити в їх задоволенні посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях.
Ухвалою суду від 02 лютого 2016 року залучено до участі в справі відповідача - Управління ОСОБА_4 України в Одеській області.
Представник відповідача - Управління ОСОБА_4 України в Одеській області в судові засідання не з'являвся, належним чином та завчасно повідомлений про день, час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідачів, свідків, дослідивши матеріали справи та надані докази, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 43 Конституцій України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб…. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
ОСОБА_3 з 25.09.2010 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, що підтверджено записом № 13 в трудовій книжці (а.с. 13-14).
Питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням з міліції, права і обов'язки працівників міліції визначені Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію», міліція в Україні, це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, доров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Згідно ст. 18 Закону України «Про міліцію», порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені в Положенні про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114.
Завданням адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Приписами п.15 ч.1 ст. 3 КАС України, визначено, що публічна служба, це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Служба в органах внутрішніх справ, це різновид державної служби, що відбувається в спеціалізованому органі виконавчої влади і здійснюється спеціально уповноваженими суб'єктами з метою реалізації функцій держави в практичній юридичній діяльності. Вона має всі риси і принципи державної служби як різновиду професійної служби.
Проходження служби в органах внутрішніх справ України відноситься до публічної служби. Спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби згідно п.2 ч.2 ст.17 КАС України віднесені до компетенції адміністративних судів та такі справи повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
25 грудня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, оскільки вважає, що відповідачами порушені його права.
Судом встановлено, що позивач проходив службу на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту № 4 роти дорожньо-патрульної служби ДАЇ підпорядкованої УДАІ ГУМВС України в Одеській області.
Отже позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, та відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України відноситься до публічної служби.
02 липня 2015 року прийнятий Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, який набрав чинності 07.11.2015 року. З прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» з 07.11.2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про Національну поліцію», національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до п.7 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII, Кабінету Міністрів України в місячний строк передбачено забезпечити створення центрального органу виконавчої влади поліції України та його територіальних органів (зазначена норма чинна з 07.08.2015 року).
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» (чинна з 24.09.2015 року) постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України, в тому числі: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, та утворити територіальні органи Національної поліції, в тому числі Головне управління Національної поліції в Одеській області.
На підставі наказу МВС України від 30.11.2015 року №1532 Про ліквідацію Департаменту ДАІ МВС України, Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС, управлінь ДАІ ГУ МВС, УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях наказано, зокрема, ліквідувати Управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Одеській області (ідентифікаційний код 24523033).
Приписами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (ч. 2 ст. 33). Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи (ч. 9 ст. 36).
Статтею 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області перебуває в стані припинення з 10.11.2015 року, а державна реєстрація Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснена лише 07.11.2015 року; Управління ОСОБА_4 України в Одеській області перебуває в стані припинення з 07.12.2015 року.
Згідно ст. 244-2 КАС України, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові по справі № 21-267а12, де вказано, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Отже з зазначеного вбачається, що ліквідація державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників установи, що ліквідується.
Положеннями пунктів 8 - 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що з дня опублікування цього Закону (опубліковано 06.08.2015 року) всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів (п.8). Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції (п.9). Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (п.10).
Отже, Законом України «Про Національну поліцію» передбачено право осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ (міліції) і відповідають вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, за їх бажанням (згодою) можуть бути прийнятими на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, тобто до 06.11.2015 року включно. У разі не прийняття на службу до поліції через невідповідність вимогам до поліцейських, або ж відмови від проходження служби в поліції, працівника міліції звільняють зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів, тобто, на підставі пункту 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
З приписів п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» вбачається, що передумовою видання наказу про призначення особи на посаду в поліцію є отримання від цієї особи згоди.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3, пояснив, що відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ, він, як і інші працівники ДАІ написав рапорт про прийняття його до Національної поліції, який 04.11.2015 року було подано до відділу кадрового забезпечення управління ДАІ ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_5 при цьому реєстрація рапортів у відділі кадрової служби не здійснювалася. Після чого продовжував виконувати свої службові обов'язки, отримував зброю в черговій частині, заступав на чергування до 16 листопада 2015 року.
Під час розгляду справи свідок ОСОБА_5, який працював в кадровій службі управління ОСОБА_4 України в Одеській області, пояснив, що на початку листопада 2015 року до управління ДАІ з ГУ МВС України в Одеській області надійшли зразки рапортів про звільнення з міліції, у зв'язку із бажанням проходити службу в поліції. ОСОБА_3 подавав рапорт про звільнення з міліції, у зв'язку із бажанням проходити службу в поліції. Рапорт ОСОБА_3, разом з рапортами інших працівників були передані до кадрової служби ГУМВС України в Одеській області. Реєстрація рапортів в управлінні ДАІ ГУ МВС України в Одеській області не здійснювалася та журнал реєстрації рапортів відсутній. Всі рапорти, що передавалися з управління ДАІ до ГУ МВС України в Одеській області не реєструвалися в ГУ МВС України в Одеській області.
Із довідки управління ДАІ ГУ МВС України в Одеській області № 11 від 19.02.2016 року (т.1 а.с. 137) вбачається, що в УДАІ ГУ МВС України в Одеській області, відсутній журнал реєстрації рапортів співробітників.
На основі пояснень позивача та показань свідка, судом встановлено, що позивач у встановлений термін виявив згоду на проходження служби в поліції, що, відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» є підставою для прийняття його на службу до поліції, за умови, що він відповідає передбаченим цим Законом вимогам.
Відповідно до п. 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі (пп. «з»); у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації (пп. «к»).
Як встановлено судом 04 листопада 2015 року ОСОБА_3, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, подав рапорт на ім'я начальника ГУ МВС України в Одеській області про звільнення з ОВС у зв'язку із бажанням проходити службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадових осіб зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Наказом начальника Головного управління МВС України в Одеській області Г.Г. Лорткіпанідзе № 1340 о/с від 04.11.2015 року старшину міліції ОСОБА_3, інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту № 4 роти дорожньо-патрульної служби ДАЇ підпорядкованої УДАІ ГУМВС України в Одеській області згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06.11.2015 р. у запас Збройних Сил за п. 63 «з» (через скорочення штатів) (т.1а.с. 10).
З досліджених доказів судом встановлено, що рапорт де висловлено бажання позивача проходити службу В ГУНП подано ОСОБА_3, 04.11.2015 року, тобто своєчасно, упродовж трьох місяців з дня опублікування Закону України «Про Національну поліцію» (опубліковано 06.08.2015 року). Однак начальником Головного управлінням МВС України в Одеській області передчасно (до спливу трьох місяців з дня опублікування Закону України «Про Національну поліцію»), та без врахування рапорту позивача де висловлено бажання позивача проходити службу В ГУНП, видано наказ № 1340 о/с від 04.11.2015 року про звільнення ОСОБА_3, з 06.11.2015 року.
Також суд зазначає, що на момент прийняття спірного наказу - 04.11.2015 року в частині звільнення позивача за пунктом 63 «з» (через скорочення штату) з 06.11.2015 року, Головного Управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач висловив бажання проходити службу, ще не було зареєстровано в ЄДР, що зумовило порушення права позивача на подання заяви (рапорту) особисто до органу поліції де він висловив бажанням проходити службу.
Проаналізувавши положення п.10 та п. 11 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», та приписи Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, які зазначається в наказі начальника Головного управління МВС України в Одеській області № 1340 о/с від 04.11.2015 року, вбачається, що законодавчо визначені три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.
В порушення вимог пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», з моменту опублікування Закону України «Про національну поліцію» (з 06.08.2015 року) та до прийняття ГУ МВС України в Одеській області наказу № 1340о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення позивача за пунктом 63 «з» (через скорочення штату) позивачу не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, та не було перевірено можливості його подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського та не вирішено питання про перевід позивача до Головного управління Національної поліції в Одеській області.
В адміністративному позові позивач зазначив, що 25.11.2015 року він отримав виписку з наказу № 1340 о/с від 04.11.2015 року про його звільнення.
Звільнення зі служби працівників міліцій здійснюється у відповідності до Закону України «Про міліцію», та відповідно до розділу VII Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Однак вказаними нормативними актами не визначено порядок видачі наказу про звільнення працівнику, трудової книжки та проведення розрахунку з працівником.
В постанові від 17 лютого 2015 року № 21-8а/15 Верховний Суд України зазначив, що будь-який нормативно-правовий акт має межі своєї дії. Так, у часі він може бути обмежений періодом дії, коли має юридичну силу, у просторі - територією, на яку поширюється, за колом осіб - колом осіб, на яких поширюється.
Положеннями ст. 3 КЗпП України, передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором
Оскільки зазначені правовідносини (про звільнення працівнику, трудової книжки та проведення розрахунку з працівником) не врегульовані спеціальним законодавством, суд застосовує приписи КЗпП України.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи…
Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301, трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Пунктом 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, визначено, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Судом встановлено, що до 16.11.2015 року ОСОБА_3, перебував на службі, що підтверджується: журналом розстановки нарядів (постової відомості) Любашівського РВ ГУВМС України в Одеській області (т.1 а.с.172-187); журналом обліку перевірки рівня знань під час проведення цільового інструктажу (т.1 а.с. 189-202), а отже посилання відповідача - ГУМВС України в Одеській області, що позивач з 06.11.2015 року був звільнений є необґрунтованими та не доведено належними доказами.
В порушення приписів ст. 47 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників», позивачу не видано своєчасно: копію наказу про звільнення, трудову книжку та не здійснено розрахунок.
До суду представником ГУМВС України в Одеській області надано розписку ОСОБА_3, про отримання трудової книжки, витягу з наказу про звільнення та військового квитка. В даній розписці зазначена дата отримання документів 06.11.2015 року (т.2 а.с. 22).
В судовому засіданні позивач заперечував проти отримання документів 06.11.2015 року, та зазначив, що розписка написана ним в грудні 2015 року при цьому дату отримання « 06.11.2015» він не проставляв.
Також факт отримання позивачем 06.11.2015 року трудової книжки, витягу з наказу про звільнення та військового квитка спростовується наступними доказами:
- довідкою батальйону поліції особового призначення ГУНП в Одеській області № 23/436 від 25.04.2016 року (т.2 а.с.16), де зазначено, що до 30.11.2015 року трудова книжка ОСОБА_3, знаходилася в групі кадрового забезпечення БПС ОМУ ГУМВС України в Одеській області та 30.11.2015 року отримана співробітником ДПС відділу ДАІ з обслуговування м. Одеси УДАІ ГУМВС старшим лейтенантом міліції ОСОБА_6;
- контрольною карточкою особової справи № 4 ОСОБА_3, (т.2 а.с. 17), де наявна запис про отримання ОСОБА_7, 30.11.2015 року трудової книжки АВ №061678, військового квитка СО № 518862;
- поясненнями свідка ОСОБА_7, яка зазначила, що 30.11.2015 року вона отримувала в кадровій службі БПС ОМУ ГУМВС України в Одеській області трудову книжку і військовий квиток ОСОБА_3 та після цього дані документи були видані ОСОБА_3 Хто здійснив запис в розписці, що позивач 06.11.2015 року отримав трудову книжку і військовий квиток їй не відомо.
Згідно з п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням міністерства внутрішніх справ України в Одеській області не виконано у повному обсязі обов'язки передбачені чинним законодавством України при звільнені позивача, наказ про звільнення ОСОБА_3, прийнятий передчасно, а відтак позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №1340 о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення старшини міліції ОСОБА_3, з 06.11.2015 року з посади інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту № 4 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ підпорядкованої Управління ОСОБА_4 України в Одеській області у запас Збройних Сил України за п 63 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, та про зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області розглянути рапорт поданий ОСОБА_3 04.11.2015 року про звільнення у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку з виявленням бажання проходити службу в поліції є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 19 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», скасовуючи наказ в частині звільнення позивача, суд враховує, що працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.
Отже, вимога щодо поновлення ОСОБА_3, на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту № 4 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ підпорядкованої Управління ОСОБА_4 України в Одеській області з 06.11.2015 року, підлягає задоволенню.
В адміністративному позові позивач просив зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути кандидатуру ОСОБА_3, для зайняття посади у відповідності до п. 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» у ГУНП в Одеській області та видати відповідний наказ з цього привода.
Суд зазначає, що призначення на посаду поліцейського здійснюється лише після перевірки комісією у відповідності до п. 9 Розділу XI Закону (відповідності кандидатури вимогам Закону). Саме відповідність кандидатури вимогам Закону для зайняття посаду поліцейського є дискреційним правом органу Поліції.
Дискреційні повноваження - сукупність прав і обов'язків, що дають можливість діяти на власний розсуд у межах закону. Дискреційні повноваження є елементом компетенції, і їх використання повинно відбуватися лише у рамках закону, що відповідає принципу законності та зміцнює законність. Власний, вільний розсуд - це повноваження, надані особі, яка наділена владою, вибирати між двома або більше альтернативами, коли кожна альтернатива законна. Отже, це вибір лише із законних альтернатив.
Отже призначення на посаду в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області є дискреційним повноваженням саме Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 04.11.2015 року, позивачем подавався рапорт про звільнення з ОВС відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, на ім'я начальника ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_8, у зв'язку з бажанням проходити службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області.
Однак з незалежних від позивача причин рапорт ОСОБА_3, від 04.11.2015 року не був розглянутий начальником ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_8, та не врахований при прийнятті наказу про звільнення позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
З наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
В постанові від 10.04.2012 року (справа № 21-1115во10) Верховний Суд України, проаналізувавши положення частини першої ст.2 та ст. 17 КАС України, висловив наступну правову позицію: «суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням».
Відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача є підставою для відмови у позові.
З приписів чинного законодавства вбачається, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та у спосіб, визначений п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію».
Судом встановлено, що саме ГУМВС України в Одеській області порушило права позивача при звільненні його з міліції, а також, що ОСОБА_3, не подавав заяви (рапорту) особисто до органу поліції де він висловлює бажанням проходити службу, та ГУНП в Одеській області не розглядало питання про прийняття до органів поліції позивача та не відмовляло йому в прийнятті до поліції, а отже не порушувало права позивача.
Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області розглянути кандидатуру ОСОБА_3, для зайняття посади у відповідності до п. 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» у ГУНП в Одеській області та видати відповідний наказ з цього привода не підлягає задоволенню.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Головного управління МВС України в Одеській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач проходив службу в дорожньо-патрульній службі взводу з обслуговування стаціонарного посту № 4 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ підпорядкованої Управлінню ОСОБА_4 України в Одеській області при цьому вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу заявлено до Головного управління МВС України в Одеській області, з яким позивач не знаходився в трудових правовідносинах.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що адміністративний позов в частині стягнення з Головного управління МВС України в Одеській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягає задоволенню.
Згідно із п.2 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже суд враховуючи приписи п.2 ч.1 ст.256 КАС України, вважає за доцільне допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту № 4 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ підпорядкованої УДАІ ГУМВС України в Одеській області з 06.11.2015 року.
Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Приписами з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Розглянувши адміністративний позов в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_3, підлягає частковому задоволенню, а саме в частині визнання протиправним та скасування наказу ГУМВС України в Одеській області від 04.11.2015 року № 1340 о/с в частині звільнення з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за п 63 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів) старшини міліції ОСОБА_3, інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту № 4 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ підпорядкованої Управління ОСОБА_4 України в Одеській області; щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту № 4 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ підпорядкованої Управління ОСОБА_4 України в Одеській області з 06.11.2015 року, та про зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області розглянути рапорт поданий ОСОБА_3 04.11.2015 року про звільнення у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку з виявленням бажання проходити службу в поліції.
Керуючись ст.ст.11, 69-71, 160-163 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 1340 о/с від 04 листопада 2015 року в частині звільнення з 06 листопада 2015 року старшини міліції ОСОБА_3, інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту № 4 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ підпорядкованої Управління ОСОБА_4 України в Одеській області у запас Збройних Сил України за п 63 «з» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Поновити ОСОБА_3 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту № 4 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ підпорядкованої Управління ОСОБА_4 України в Одеській області з 06.11.2015 року.
Зобов'язати Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області розглянути рапорт поданий ОСОБА_3 04.11.2015 року про звільнення у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку з виявленням бажання проходити службу в поліції.
Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту № 4 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ підпорядкованої УДАІ ГУМВС України в Одеській області з 06.11.2015 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 19.09.2016 року.
Суддя Вовченко O.A.