06 вересня 2016 року м.Житомир справа № 806/1235/16
категорія 11.5
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шимоновича Р.М.,
секретар судового засідання Духновська В.О.,
за участю: представника позивача Васильєва В.І.,
представника відповідача Ратушна О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Ратушної О.В. від 19.05.2016 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) по виконанню постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 по справі 806/4943/15 за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зобов'язання Житомирського обласного військового комісаріату надати до Міністерства оборони України висновок про можливість виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, який отримав інвалідність ІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, згідно з виконавчим листом № 285, виданим 25.04.2016 Житомирський окружним адміністративним судом;
- зобов'язати Корольовський відділ державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області відкрити виконавче провадження та здійснити дії по виконанню постанови Житомиського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 по справі 806/4943/15 за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зобов'язання Житомирського обласного військового комісаріату надати до Міністерства оборони України висновок про можливість виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, який отримав інвалідність ІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, згідно з виконавчим листом № 285, виданим 25.04.2016 Житомирський окружним адміністративним судом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що Житомирський обласний військовий комісаріат не є вищим чи центральним органом виконавчої влади, тому виконання виконавчого листа № 285 від 25.04.2016, відповідно до статті 20 Закону України "Про виконавче провадження", має здійснювати Корольовський відділ державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області. З огляду на що, вважає протиправною спірну постанову, яка винесена відповідачем на підставі пункту 4 частини першої статті 21 Закону України "Про виконавче провадження".
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог та просила відмовити у задоволенні позову. Пояснила, що в оспорювану постанову 19.05.2016 внесено виправлення та як підставу для відмови у відкритті провадження зазначено частину другу статті 21 Закону України "Про виконавче провадження".
Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне.
Встановлено, що 17.05.2016 позивач звернувся до Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області з заявою про прийняття на виконання та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по адміністративній справі №806/4943/15 виданого Житомирським окружним адміністративним судом 25.04.2016 про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 надати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, який отримав інвалідність 2 групи внаслідок виконання обов'язків військової служби в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499.
29.06.2016 позивачем отримано постанову старшого державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №51144098 від 19.05.2016.
Старший державний виконавець, відмовляючи у відкритті виконавчого провадження посилався на частину першу статті 21 Закону України "Про виконавче провадження".
19.05.2016 старшим державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області прийнято постанову про виправлення описки, якою виправлено описку у постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження та викладено мотивувальну частину з посиланням на частину другу статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 29-30).
Не погодившись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступних мотивів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень визначається положеннями статті 21 даного Закону, де вказано, що на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими:
1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;
2) сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
При цьому, у пункті 4 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.
Як з'ясовано судом, відповідач відмовив у відкритті виконавчого провадження за пред'явленим виконавчим документом, вважаючи, що він не підвідомчий Корольовському відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, позаяк Житомирський обласний військовий комісаріат відноситься до кола територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади.
Суд погоджується із правовою позицією відповідача, з огляду на наступне.
Положенням про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 р. N 389, далі за текстом - Положення N 389), визначено, що військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території.
Військові комісаріати утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи, крім районних, міських, районних у містах, можуть утворюватися:
об'єднані районні військові комісаріати для обслуговування кількох районів чи районів у містах обласного значення або районів і міст районного значення чи кількох районів у містах обласного значення та району (районів);
об'єднані міські військові комісаріати для обслуговування одночасно м. Севастополя та району або міста обласного значення та району (районів).
Військові комісаріати утворюються, реорганізуються та ліквідуються Міноборони за поданням начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил.
Пунктом 7 Положення N 389 передбачено, що обласні військові комісаріати є юридичними особами, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Інші військові комісаріати є відокремленими підрозділами відповідних обласних військових комісаріатів. Військові комісаріати мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
У свою чергу, відповідно до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. N 671, далі за текстом - Положення N 671, Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва. Міноборони є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України.
Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.
Згідно зі частиною першою статті 13 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України.
Територіальні органи міністерства можуть утворюватися, ліквідовуватися, реорганізовуватися міністром як структурні підрозділи апарату міністерства, що не мають статусу юридичної особи, за погодженням із Кабінетом Міністрів України.
Територіальні органи міністерства утворюються у випадках, коли їх створення передбачено положенням про міністерство, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин першої, другої статті 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України.
Пропозиції щодо утворення, реорганізації та ліквідації територіальних органів центрального органу виконавчої влади на розгляд міністрові вносить керівник центрального органу виконавчої влади.
Територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватись, ліквідовуватись, реорганізовуватись керівником центрального органу виконавчої влади як структурні підрозділи апарату центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, та Кабінетом Міністрів України.
Територіальні органи центрального органу виконавчої влади створюються у випадках, коли їх створення передбачено положенням про центральний орган виконавчої влади, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Територіальні органи центральних органів виконавчої влади можуть утворюватися в інших організаційно-правових формах у порядку, визначеному законодавством.
Територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватися в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх утворення).
Здійснивши системний аналіз викладених норм, суд не знаходить підстав не розповсюджувати положення частини другої статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" на Житомирський обласний військовий комісаріат як на місцевий орган військового управління.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті спірної постанови державний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України "Про виконавче провадження", а тому відмовляє у задоволенні позову в частині визнання незаконною та скасування постанови старшого державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Ратушної О.В. від 19.05.2016.
Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для визнання незаконною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, вимога про зобов'язання Корольовський відділ державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області відкрити виконавче провадження та здійснити дії по виконанню постанови Житомиського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 по справі 806/4943/15 є похідною, тому не підлягає до задоволення.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення.
Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача.
З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Р.М.Шимонович
Повний текст постанови виготовлено: 13 вересня 2016 р.