08 вересня 2016 року Житомир Справа № 806/1320/16
Категорія 12.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Романченка Є.Ю. ,
секретар судового засідання Заріцька О.В.,
за участю: представника позивача - Гофмана О.А.,
представника відповідача - Томчука М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Командира в/ч ПП НОМЕР_1 про встановлення факту,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом на протиправні дії Командування в/ч ПП НОМЕР_1 , у якому просив встановити факт, що травму, а саме контузію ст. солдат контрактної служби в/ч ПП НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав при виконанні бойового завдання в зоні АТО на території Донецької області. При цьому зазначав, що з 27.07.14 в складі в/ч ПП НОМЕР_1 виконував бойове завдання в зоні АТО на території Донецької та Луганської обл.. 13.08.14 особовий склад підрозділу військової частини попав під міноментий обстріл зі сторони ДНР, у якому ст. солдат контрактної служби в/ч ПП НОМЕР_1 ОСОБА_1 одержав травму. Проте командування В/Ч ПП НОМЕР_1 не визнає факту одержаної травми саме при виконанні бойового завдання в зоні АТО на території Донецької області, чим, на думку позивача, створює перешкоду в реальному визначені втрати працездатності, одержані одноразової грошової допомоги та подальшої реабілітації, згідно зі Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Факт травми документально підтверджено свідоцтвом про хворобу за № 534 від 26.05.16 і показами свідків.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на розгляді вимог.
Представник відповідача просив закрити провадження в справі. Також подав заперечення проти позову.
Заслухавши думку представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження в даній справі, враховуючи таке.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Частиною 1 статі 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Завданням адміністративного судочинства, згідно зі ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 2 вказаної статті КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (ч. 2 ст. 4 КАС України).
У частині 1 статті 17 КАС України закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Суб'єктом владних повноважень, у розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Із наведених норм права слідує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Ключовим моментом щодо підвідомчості спорів у сфері публічно - правових відносин адміністративним судам є виникнення правовідносин, що мають активний вплив на права і обов'язки фізичних та юридичних осіб - припиняють, змінюють чи породжують правові наслідки для цих осіб. Так як саме у такому випадку реалізується компетенція видавця акта як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а, відповідно, інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.
Натомість зі змісту адміністративного позову та заявлених позовних вимог слідує, що звернення позивача до суду зумовлено необхідністю встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту отримання ним травми при виконанні бойового завдання в зоні АТО на території Донецької області щодо наявності якого заперечує відповідач. При цьому жодного рішення та/або дій відповідача ОСОБА_1 не оспорює.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 не містить ознак публічно-правового спору, тому і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у даній адміністративній справі.
Відповідно до частини 2 статті 157 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що спір, який зумовив звернення позивача до суду з даним позовом, має вирішуватися за правилами цивільного судочинства, місцевим загальним судом.
Керуючись статтями 157, 160, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Командування в/ч ПП НОМЕР_1 про встановлення факту закрити.
Роз'яснити позивачу, що спір належить розгляду в порядку цивільного судочинства, місцевим загальним судом.
Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Ю. Романченко
Повний текст ухвали виготовлено: 15 вересня 2016 р.