Справа № 127/325/16-к
1-кп/127/460/16
12.09.2016 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
представника цивільного відповідача ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене 13.11.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015020010007673 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Непедівка Козятинського району, Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого водієм ПАТ «Вінницяобленерго», зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
Водій ОСОБА_4 13 листопада 2015 року біля 13.10 години, керуючи технічно-справним службовим автомобілем марки «ГАЗ 66» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині дороги вулиці Київській під час виконання повороту праворуч на вул. Чорновола на зелену стрілку світлофора в напрямку вул. Громова, не зважаючи на наявність дорожньої розмітки 1.12 (стоп-лінія), не прийняв до уваги сигнал світлофора, що забороняв рух та не зупинився, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка перетинала проїзну частину вул. Чорновола по розмітці регульованого пішохідного переходу, з права на ліво по ходу руху вищевказаного автомобіля на світло світлофора, що дозволяв рух.
Таким чином, водій ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 4.16а); 8.7.3; 16.8 Правил дорожнього руху України, згідно з якими пішохід має право на перевагу під час переходу проїзної частини регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора, сигнали світлофора мають таке значення: а) зелений дозволяє рух; г) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух, водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.62, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.
Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи №665а від 15.12.2015 року дії водія автомобіля «ГАЗ 66» ОСОБА_4 не відповідають вимогам п. 8.7.3 Правил дорожнього руху України.
Внаслідок даного порушення водієм ОСОБА_4 правил безпеки дорожнього руху, згідно висновку судово-медичного експерта № 1881 від 25.12.2015 року, ОСОБА_8 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: відкритої черепно-мозкової травми - забою головного мозку середнього ступеню важкості з переломами кісток склепіння і основи черепа (потиличної кістки, пірамідки скроневої кістки праворуч, клиновидної кістки), з геморагічними вогнищами у лівій лобній та скроневій долях, субдуральним крововиливом над лівою лобною долею, травматичним субарахноїдальним крововиливом; травматичний розрив барабанної перетинки праворуч; а також забійно-скальпована рана правої гомілки в нижній третині. Вказані ушкодження у ОСОБА_8 виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння, оскільки перелом кісток склепіння черепа являвся небезпечним для життя в момент спричинення.
Порушення вимог п.п. 4.16а), 8.7.3, 16.8 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 знаходяться в причинному зв'язку з наслідками.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину визнав та суду пояснив, що 13 листопада 2015 року він їхав по проїжджій частині вулиці Київської та на зелену стрілку здійснював поворот праворуч з вул. Київської на вул. Чорновола. Здійснюючи поворот, він не дивився прямо, а дивився ліворуч на рух автомобілів, які здійснювали поворот з вулиці Київської на вул. Чорновала із зустрічної полоси руху, оскільки він їх мав пропустити. В цей час він не звернув увагу на те, що світло світлофора вже не дозволяло йому рух та не зупинився відповідно до розмітки перед пішохідним переходом. В зв'язку з вказаним він не помітив та не пропустив пішохода, яка перетинала вул. Чорновола на зелений колір світлофора, в результаті чого на пішохідному переході наїхав на потерпілу ОСОБА_8 та трохи «протягнув» її під колесом. Після цього він одразу зупинився, вийшов з машини та викликали карету швидкої допомоги, яка забрала потерпілу до лікарні. В лікарні він оплачував спочатку все лікування, про що у нього є чеки, а потім потерпіла повідомила, що він її неприємний та просила більше не приходити. Керував автомобілем ГАЗ-66, д.н.з. НОМЕР_1 , який є його робочим автомобілем. Працює водієм ПАТ «Вінницяобленерго» з 2013 року та має великий досвід роботи в той день їхав відповідно до подорожного листа на технічно справному автомобілі. Цивільний позов потерпілої в частині вимог до нього та прокурора визнав в повному обсязі.
Представник цивільного відповідача ПАТ «Вінницяобленерго» ОСОБА_7 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 до ПАТ «Вінницяобленерго» та стягнути на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в межах полісу обов'язкового страхування в сумі 100000 гривень з ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування».
З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що факт вказаної події зареєстрований у встановленому порядку 13.11.2015 року, та підтверджується витягом від 29.12.2015 року з ЄРДР. Згідно вказаного витягу водій ОСОБА_4 13.11.2015 року біля 13.10 години, керуючи автомобілем марки «ГАЗ 66», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Чорновола в напрямку вул. Громова, на перехресті з вул. Київської скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка перетинала проїзну частину вул. Чорновола по розмітці регульованого пішохідного переходу, з права на ліво по ходу руху вищевказаного автомобіля на зелене світло світлофора. Внаслідок даної пригоди ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, після огляду була госпіталізована в ВАР №1 МКЛ ШМД.
Висновком експерта №1881 від 25.12.2015 року підтверджено, що на підставі вивчення медичної карти стаціонарного хворого № 12277/12029, рентгенограми № 33568 від 13.11.2015 р., даних спіральної комп'ютерної томографії голови № 3891 від 13.11.15р, у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: відкрита черепно-мозкова травма - забій головного мозку середнього ступеню важкості з переломами кісток склепіння і основи черепа (потиличної кістки, пірамідки скроневої кістки праворуч, клиновидної кістки), з геморагічними вогнищами у лівій лобній та скроневій долях, субдуральним крововиливом над лівою лобною долею, травматичним субарахноїдальним крововиливом, травматичний розрив барабанної перетинки праворуч, а також забій-скальпована рана правої гомілки в нижній третині. Вказані ушкодження у ОСОБА_8 виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), по давності утворення відповідають строку ДТП, вказаному у постанові про призначення судово-медичної експертизи - 13.11.2015 року, за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення, оскільки перелом кісток склепіння черепа являється небезпечним для життя в момент спричинення.
З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 13.11.2015 року зі схемою та фототаблицею, схеми розміщення технічних засобів регулювання дорожнього руху, циклограми режиму роботи світлофорного об'єкту вул. Київська-вул. Чорновола станом на 13.00 год. 13.11.2015 року та висновку експерта №665а від 15.12.2015 року судом встановлено, що наїзд на пішохода ОСОБА_8 автомобілем ГАЗ-66 днз НОМЕР_1 стався на проїзній частині вул. Чорновола м. Вінниці, на регульованому пішохідному переході, при проїзд пішохідного переходу на забороняючий сигнал світлофора, при наявній дорожній розмітці 1.12 (стоп-лінія). З висновку експерта №665а при цьому слідує, що в даній дорожній обстановці, при умові розвитку механізму ДТП вказаного в постанові про призначення експертизи (проїзд пішохідного переходу на забороняючий сигнал світлофора), дії водія автомобіля ГАЗ-66 днз НОМЕР_1 ОСОБА_4 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.8.7.3 Правил дорожнього руху. Швидкість руху автомобіля ГАЗ-66, яка відповідає довжині слідів гальмування становила біля 25,9 км/год. Ситуація, яка склалася, при умові розвитку механізму ДТП вказаного в постанові про призначення експертизи (проїзд пішохідного переходу на забороняючий сигнал світлофора), з технічної точки зору можливість попередження виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди у водія автомобіля ГАЗ-66 ОСОБА_4 полягала у виконанні ним вимог п.8.7.3 Правил дорожнього руху. В ситуації, яка склалася, при умові розвитку механізму ДТП вказаного в постанові про призначення експертизи (проїзд пішохідного переходу на забороняючий сигнал світлофора) в діях водія автомобіля ГАЗ-66 ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п. 8.7.3 Правил дорожнього руху.
Згідно наказу № 123-к від 11.11.2013 року, подорожного листа вантажного автомобіля № 266431 та протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № НОМЕР_2 , ОСОБА_4 працює водієм ПАТ «Вінницяобленерго», ДТП сталось під час виконання ним своїх трудових обов'язків на службовому автомобілі ГАЗ 66 НОМЕР_1 .
З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/2650149 вбачається, що цивільно - правова відповідальність ПАТ «Вінницяобленерго» застрахована, забезпечений ТЗ - автомобіль марки «ГАЗ 66» реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 . Строк дії полісу з 15.02.2015 року по 14.02.2016 року включно.
Згідно з посвідченням водія ОСОБА_4 має право керування транспортними засобами та в момент ДТП був тверезий, що підтверджується висновком №1972 від 13.11.2015 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та шкідливість реакції.
Згідно довідки МКЛ ШМД № 01/26/1764 від 18.12.2015, ОСОБА_8 перебувала на лікуванні в відділенні реанімації та анестезії Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги з 13.11.2015 року по 15.11.2015 року. Середня вартість одного ліжко-дня 1470,97 грн. Фактично проведено 2 ліжко-днів, тому вартість лікування хворого склала 2941,94 грн.
Відповідно до довідки МКЛ ШМД № 01/26/1764 від 18.12.2015, ОСОБА_8 перебувала на лікуванні в нейрохірургічному відділенні Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги з 15.11.2015 року по 04.12.2015 року. Середня вартість одного ліжко-дня 202,66 грн. Фактично проведено 19 ліжко-днів, тому вартість лікування хворого склала 3850,54 грн.
Постановою про приєднання до справи речового доказу від 13.11.2015 року автомобіль марки «ГАЗ 66», д.н.з. НОМЕР_1 , визнаний речовим доказом у справі та відповідно до розписки від 24.12.2015 року - переданий на відповідальне зберігання інженеру з безпеки дорожнього руху автоколони ПАТ «Вінницяобленерго» ОСОБА_9 .
Учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються.
Суд, з'ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин справи, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позиції та роз'яснивши, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються.
Аналіз вказаних доказів свідчить, що винуватість ОСОБА_4 є доведеною.
Так, суд приймає до уваги як належний та допустимий доказу справі показання обвинуваченого, який в судовому засіданні визнав, що дійсно 13.11.2015 року він, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме не зупинився на стоп лінії, не помітив зміну сигналу світлофора та на регульованому пішохідному переході наїхав на пішохода ОСОБА_8 , яка перетинала дорогу на дозволяюче світло світлофора. ОСОБА_4 добровільно повідомив суду всі обставини вчинення злочину, місце, час дорожньо-транспортної пригоди за його участю та такі показання повністю узгоджуються з письмовими доказами у справі, якими підтверджено всі обставини ДПТ та наслідки для потерпілої у виді заподіяння їй тяжких тілесних ушкоджень, що підтверджується висновком експерта. Таким чином, показання ОСОБА_4 та подані суду письмові докази є належним та допустимим доказами у справі, які є достатніми для висновків суду про наявність в діях ОСОБА_4 складу злочину та надання правової кваліфікації дій обвинуваченого.
Суд, оцінивши сукупність доказів у справі та надавши юридичну оцінку діям ОСОБА_4 кваліфікує його дії за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_4 покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно довідок Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І. Ющенка та ВОНД “СОЦІОТЕРАПІЯ” ОСОБА_4 на обліках у вказаних закладах не перебуває.
З характеристики № 2207 від 10.12.2015 року вбачається, що ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із сім'єю з лютого 2013 року. За час проживання скарг від сусідів та мешканців будинку на ОСОБА_4 в квартальний комітет не надходило, характеризується позитивно.
Відповідно до відгуку-характеристики на водія ПАТ «Вінницяобленерго» ОСОБА_4 , ОСОБА_4 за час роботи зарекомендував себе дисциплінованим та старанним робітником, має великий досвід роботи, до роботи ставиться сумлінно, всі завдання виконує якісно, чемний, чуйний, доброзичливий.
Згідно вимоги ІЦ УМВС України у Вінницькій області від 03.12.2015 року вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, вчинив необережний тяжкий злочин, вину у вчиненні злочину визнав, відшкодував частково шкоду, на даний офіційно працює, за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає щире каяття.Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.
З урахуванням конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавленням волі без призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки обвинувачений працює водієм та призначення вказаного додаткового покарання позбавить його можливості працювати за забезпечувати себе та його сім'ю.
В той же час, суд враховує, що ОСОБА_4 вину визнав, розкаявся у вчиненому, офіційно працює, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив необережний злочин та вважає за можливе застосувати вимоги ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком та покладенням обов'язків згідно ст. 76 КК України.
При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 про відшкодування шкоди завданої злочином, а саме матеріальної шкоди в сумі 7982,85 гривень та моральної шкоди в сумі 300000,00 гривень суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 128 КПК України, ст. 1177 ЦК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого та шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Судом на підставі досліджених доказів встановлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_4 під час вчинення злочину перебував в трудових відносинах з ПАТ «Вінницяобленерго», автомобіль «ГАЗ 66», належить вказаному товариству, злочин вчинений під час виконання трудових обов'язків.
В той же час з доказів у справі вбачається, що цивільно-правова відповідальність ПАТ «Вінницяобленерго» застрахована, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно вказаного полісу страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну на одного потерпілого визначена в сумі 50000,00 гривень, за шкоду заподіяну життю і здоров'ю на одного потерпілого 100000,00 гривень.
З цивільного позову потерпілої вбачається, що нею заявлено вимогу до ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином в сумі 7982,85 гривень, яка являється витратами на лікування.
Понесення потерпілою витрат на лікування у вказаній сумі підтверджено чеками про придбання лікарських засобів.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Вказаний Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.
За правилами Закону України «Про страхування» страхове відшкодування здійснюється страховиком. При настанні страхового випадку страховик виплачує страхове відшкодування відповідно до норм чинного законодавства та договору страхування.
Згідно п.1.12 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дорожньо-транспортна пригода це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 9 цього ж Закону встановлено, що розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50000 гривень на одного потерпілого. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих,становить 100000 гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Вимогами ст. 1194 ЦК України, якою врегульовано відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Враховуючи викладене, суд вважає зазначену вимогу обгрунтованою та стягує з відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» матеріальну шкоду завдану злочином в сумі 7982,85 гривень (витрати на лікування).
При вирішенні позову потерпілої про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, суд виходить з того, що ст. 1172 ЦК України визначено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України)
Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Враховуючи вказані приписи Закону та приймаючи до уваги те, що висновок судово-медичної експертизи, докази лікування потерпілої, безумовно, підтверджують завдання фізичних страждань потерпілій, суд дійшов висновку, що заподіяння моральної шкоди ОСОБА_8 є доведеним та завдана моральна шкода потерпілій має відшкодовуватись відповідно до Закону.
Статтею 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Судом встановлено, що розмір шкоди, заподіяної здоров'ю потерпілої становить 7982,85 гривень, тобто з відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» підлягає стягненню 399, 14 грн моральної шкоди.
Вказані приписи закону спростовують твердження відповідача ПАТ «Вінницяобленерго» про те, що саме страховик має нести відповідальність в межах 100.000 грн. за завдану моральну шкоду. Суд зазначає, що вказана страхова сума є сумою за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, визначеною полісом, яка не включає моральної шкоди.
В цей же час зазначені вимоги Закону свідчать про необґрунтованість вимоги потерпілої про стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 5000,00 гривень моральної шкоди, оскільки з вказаного відповідача підлягає стягненню в якості моральної шкоди лише 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
При визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд виходить з приписів п. 9 ППВСУ № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» згідно яких, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Потерпілою на обґрунтування розміру моральної шкоди зазначено, що внаслідок ДТП вона отримала численні ушкодження, змінила звичний спосіб життя, перервала навчання, перенесла оперативні втручання, на даний час відчуває біль та дискомфорт, переймається наявністю шрамів, зазнала фізичних страждань.
Суд вважає вказані доводи обґрунтованими та звертає уваги при цьому на той факт, що потерпіла є особою молодого віку, а характер отриманих нею травм підтверджує її страждання, оскільки в неї наявна скальпована рана ноги та внаслідок ДПТ отримано травматичний розрив барабанної перетинки, що не є незворотними наслідками.
Разом з тим, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Виходячи із засад розумності, поміркованості і справедливості, враховуючи характер та обсяг моральних страждань, які зазнала потерпіла та ступень вини обвинуваченого, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілій перевищує визначений ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та складає 150000,00 гривень, які згідно ст. 1172 ЦК України, за виключенням 399,14 грн., необхідно стягнути з ПАТ «Вінницяобленерго».
Згідно ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу. До вказаних витрат, згідно ч. 2 ст. 120 КПК України, належать витрати на правову допомогу, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого.
Згідно ст. 124 КПК України, що регулює розподіл процесуальних витрат, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
З квитанції №310 від 27.07.2016 року вбачається, що потерпілою ОСОБА_8 сплачено за правову допомогу адвокату ОСОБА_6 4400,00 гривень, що зумовлює стягнення зазначених процесуальних витрат з обвинуваченого на її користь.
Щодо цивільного позову Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Міської клінічної лікарні швидкої допомоги до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Враховуючи приписи ст. 1206 ЦК України та вимоги ППВСУ№ 11 від 07.07.95 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» суд дійшов висновку про можливість задоволення позову Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Міської клінічної лікарні швидкої допомоги до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення в сумі 6792,48 гривень.
Крім того, з обвинуваченого слід стягнути судові витрати у справі, які згідно з довідкою до висновку експерта в кримінальному провадженні від 21.11.2015 року № 665а становлять 491,04 гривень.
Також, вирішити питання про речові докази відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 65-67, 286 КК України, ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком три роки.
На підставі п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції , повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи , періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні в сумі 491,04 гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 витрати на правову допомогу в сумі 4400 гривень.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задоволити частково.
Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_8 7982,85 гривень матеріальної шкоди.
Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_8 399, 14 гривень моральної шкоди.
Стягнути з ПАТ «Вінницяобленерго» на користь ОСОБА_8 149600,86 гривень моральної шкоди.
Цивільний позов Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Міської клінічної лікарні швидкої допомоги до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення задоволити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_8 в сумі 6792,48 гривень.
Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме автомобіль марки «ГАЗ 66», д.н.з. НОМЕР_1 переданий на відповідальне зберігання інженеру з безпеки дорожнього руху автоколони ПАТ «Вінницяобленерго» ОСОБА_9 залишити ПАТ «Вінницяобленерго».
На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя: