09 серпня 2016 року Справа № 60/158-08
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Корнілової Ж.О. - головуючого,
Карабаня В.Я.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна група "Созидатель"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 28.03.2016
У справі№ 60/158-08 Господарського суду Харківської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Метал"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел",
треті особи:1) Прокурор військової прокуратури сил антитерористичної операції військової прокуратури Харківського гарнізону, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна група "Созидатель", 3) ОСОБА_1 , 4) ОСОБА_2 , 5) ОСОБА_3 , 6) ОСОБА_4 , 7) ОСОБА_5 , 8) ОСОБА_6 , 9) Військово-медичний клінічний центр Північного регіону України (військова частина НОМЕР_1 ),
проУсунення перешкод у користуванні майном
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел"
До1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Метал", 2) Міністерства оборони України,
провизнання права власності, припинення права власності та скасування свідоцтв на право власності,
За участю представників Сторін:
від позивача - від відповідача - не з'явились, не з'явились,
від відповідача 2 за зустрічним позовом - від третіх осіб за первісним позовом: Пономаренко В.І., 1) прокурор Яговдік С.М., 2) не з'явились, 3) не з'явились, 4) не з'явились, 5) не з'явились, 6) не з'явились, 7) не з'явились, 8) Коваленко Є.В., 9) Дяченко В.П.,
Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.12.2008 (суддя Чистякова І.О.) у справі № 60/158-08 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Метал" від первісного позову.
Провадження по справі за первісним позовом припинено.
Зустрічний позов задоволено частково.
Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул.Теплична, буд. 5-С, код ЄДРПОУ 32196773, р/р НОМЕР_2 у ЗАТ КБ "Приват-Банк" м.Дніпропетровська, МФО 305299) право власності на нерухоме майно за адресою: м. Харків, вул. 50 річчя СРСР, 2Д - сховище для техніки літ. В-1, площею 1946,0 кв. м.; склад літ. И-1, площею 355,6 кв. м.; сховище для техніки літ. З-1, площею 1755,2 кв. м., сховище для техніки Е-1, площею 1755,7 кв. м.; сховище для техніки Д-1, площею 1763,4 кв. м.; сховище для техніки літ. Г-1, площею 1756,1 кв. м; сховище для техніки літ. Б-1, площею 1763,4 кв. м.; сховище для техніки літ. А-1, площею 1762,7 кв. м.; пожежне депо літ. Ж-1, площею 31,3 кв. м.; по вул. Ярославська, 9 - нежитлова будівля літ. В-2, площею 81,2 кв. м.; нежитлова будівля літ. М-1, площею 29,2 кв. м.; нежитлова будівля літ. Н-1, площею 43,3 кв. м.; нежитлова будівля літ. О-1, площею 1 138,6 кв. м.; нежитлова будівля літ. П-1, площею 20,0 кв. м.; нежитлова будівля літ. Р-3, площею 1120,8 кв. м.; нежитлова будівля літ. С-1, площею 87,5 кв. м.; вул. Раднаркомівська, 4 - поліклініка літ. А-4, площею 722,7 кв. м.; технічна будівля літ. Б-1, площею 1,9 кв. м.; склад літ. В-1, площею 48,8 кв. м.; склад літ. Д-2, площею 158,4 кв. м.; технічна будівля літ. Г-1, площею 3,0 кв. м.
Прийнято часткову відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" від зустрічного позову.
Припинено провадження у справі за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" щодо припинення права власності держави, в особі Верховної Ради України, на нерухоме майно, розташованого за адресою: м. Харків, вул. 50 річчя СРСР, 2Д - сховище для техніки літ. В-1, загальною площею 1946,0 кв.м.; склад літ. И-1, загальною площею 355,6 кв.м.; сховище для техніки літ. 3-1, загальною площею 1755,2 кв.м.; сховище для техніки літ. Е-1, загальною площею 1755,7 кв.м.; сховище для техніки літ. Д-1, загальною площею 1763,4 кв.м.; сховище для техніки літ. Г-1, загальною площею 1756,1 кв.м.; сховище для техніки літ. Б-1, загальною площею 1763,4 кв.м.; сховище для техніки літ. А-1, загальною площею 1762,7 кв.м.; пожежне депо літ. Ж-1, загальною площею 31,3 кв.м.; вул. Ярославська, 9 - нежитлова будівля літ. В-2, загальною площею 81,2 кв.м.; нежитлова будівля літ. М-1, загальною площею 29,2 кв.м.; нежитлова будівля літ. Н-1, загальною площею 43,3 кв.м.; нежитлова будівля літ. О-1, загальною площею 1138,6 кв.м.; нежитлова будівля літ. П-1, загальною площею 20,0 кв.м.; нежитлова будівля літ. Р-3, загальною площею 1120,8 кв.м.; нежитлова будівля літ. С-1, загальною площею 87,5 кв.м.; вул. Раднаркомівська, 4 - поліклініка літ. А-4, загальною площею 722,7 кв.м.; технічна будівля літ. Б-1, загальною площею 1,9 кв.м.; склад літ. В-1, загальною площею 48,8 кв.м.; склад літ. Д-2, загальною площею 158,4 кв.м.; технічна будівля літ. Г-1, загальною площею 3,0 кв.м.; щодо скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 № 2776 серія САС № 087955, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради; свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 № 2774 серія САС № 103108, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради; свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 № 2775 серія САС № 114412, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 (у складі колегії суддів: Слободін М.М. - головуючого, Гребенюк Н.В., Істоміна) у справі у справі № 60/158-08 рішення Господарського суду Харківської області від 15.12.2008 у справі № 60/158-08 скасовано в частині задоволення вимог про визнання за ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" права власності на нерухоме майно, розташованого за адресою: м. Харків, вул. 50 річчя СРСР, 2Д - сховище для техніки літ. В-1, площею 1946,0 кв. м.; склад літ. И-1, площею 355,6 кв. м.; сховище для техніки літ. З-1, площею 1755,2 кв. м.; сховище для техніки Е-1, площею 1755,7 кв. м.; сховище для техніки Д-1, площею 1763,4 кв. м.; сховище для техніки літ. Г-1, площею 1756,1 кв. м.; сховище для техніки літ. Б-1, площею 1763,4 кв. м.; сховище для техніки літ. А-1, площею 1762,7 кв. м.; пожежне депо літ. Ж-1, площею 31,3 кв. м.; вул. Ярославська, 9 -нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-5, загальною площею 81,2 кв. м. в житловому будинку літ. В-2; нежитлова будівля літ. М-1, площею 29,2 кв. м.; нежитлова будівля літ. Н-1, площею 43,3 кв. м.; нежитлова будівля літ. О-1, площею 1 138,6 кв. м.; нежитлова будівля літ. П-1, площею 20,0 кв. м.; нежитлова будівля літ. Р-3, площею 1 120,8 кв. м.; нежитлова будівля літ. С-1, площею 87,5 кв. м.; вул. Раднаркомівська, 4 - поліклініка літ. А-4, площею 722,7 кв. м.; технічна будівля літ. Б-1, площею 1,9 кв. м.; склад літ. В-1, площею 48,8 кв. м.; склад літ. Д-2, площею 158,4 кв. м.; технічна будівля літ. Г-1, площею 3,0 кв. м., і в цій частині прийнято нове рішення про відмову в позові.
В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 15.12.2008 у справі № 60/158-08 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 у справі № 60/158-08 Господарського суду Харківської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна група "Созидатель" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.03.2016, а рішення Господарського суду Харківської області від 15.12.2008 у справі № 60/158-08 Господарського суду Харківської області залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача 2 за зустрічним позовом, третьої особи 1 за первісним позовом -прокурора, третьої особи 8 за первісним позовом, третьої особи 9 за первісним позовом, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що ТОВ "Союз-Метал" 15.12.2008 через канцелярію господарського суду Харківської області подано заяву про відмову від первісного позову за вх. № 21371.
Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право відмовитись від позову.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши такі дії позивача на предмет відповідності чинному законодавству, судами встановлено, що дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси у зв'язку з чим місцевий господарський суд, з висновком якого погодився господарський апеляційний господарський суд, дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для прийняття відмови від первісного позову.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі підлягає припиненню, якщо позивач відмовився від позову, і відмову прийнято господарським судом.
Місцевим господарським судом правомірно прийнято відмову позивача від первісного позову.
Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов до правильного висновку про припинення провадження у справі № 60/158-08 за первісним позовом.
Судами встановлено, що ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" 15.12.2008 через канцелярію Господарського суду Харківської області за вх. № 21428 подано заяву про відмову від частини зустрічних позовних вимог, зокрема, про відмову від зустрічного позову щодо припинення права власності за Державою, в особі Верховної Ради України, на нерухоме майно, розташованого за адресою: м. Харків, вул. 50 річчя СРСР, 2Д - сховище для техніки літ. В-1, загальною площею 1946,0 кв.м.; склад літ. И-1, загальною площею 355,6 кв.м.; сховище для техніки літ. 3-1, загальною площею 1755,2 кв.м.; сховище для техніки літ. Е-1, загальною площею 1755,7 кв.м.; сховище для техніки літ. Д-1, загальною площею 1763,4 кв.м.; сховище для техніки літ. Г-1, загальною площею 1756,1 кв.м.; сховище для техніки літ. Б-1, загальною площею 1763,4 кв.м.; сховище для техніки літ. А-1, загальною площею 1762,7 кв.м.; пожежне депо літ. Ж-1, загальною площею 31,3 кв.м.; вул. Ярославська, 9 - нежитлова будівля літ. В-2, загальною площею 81,2 кв.м.; нежитлова будівля літ. М-1, загальною площею 29,2 кв.м.; нежитлова будівля літ. Н-1, загальною площею 43,3 кв.м.; нежитлова будівля літ. О-1, загальною площею 1138,6 кв.м.; нежитлова будівля літ. П-1, загальною площею 20,0 кв.м.; нежитлова будівля літ. Р-3, загальною площею 1120,8 кв.м.; нежитлова будівля літ. С-1, загальною площею 87,5 кв.м.; Раднаркомівська, 4-поліклініка літ. А-4, загальною площею 722,7 кв.м.; технічна будівля літ. Б-1, загальною площею 1,9 кв.м.; склад літ. В-1, загальною площею 48,8 кв.м.; склад літ. Д-2 загальною площею 158,4 кв.м.; технічна будівля літ. Г-1, загальною площею 3,0 кв.м.; щодо скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 № 2776 серія САС № 087955, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради; свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 № 2774 серія САС № 103108, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради; свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 № 2775 серія САС № 114412, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради.
Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право відмовитись від позову.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши такі дії відповідача (позивача за зустрічним позовом) на предмет відповідності чинному законодавству, судами встановлено, що дії відповідача (позивача за зустрічним позовом) не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси у зв'язку з чим місцевий господарський суд, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов до висновку про наявність правових підстав для прийняття часткової відмови відповідача (позивача за зустрічним позовом) від зустрічного позову.
Місцевим господарський судом правомірно прийнято часткову відмову відповідача (позивача за зустрічним позовом) від зустрічного позову.
Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов до правильного висновку про припинення провадження за зустрічним позовом відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України про визнання права власності за Державою, в особі Верховної Ради України, на спірне нерухоме майно та скасування свідоцтв про право власності на зазначене нерухоме майно.
Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов до правильного висновку щодо часткового задоволення зустрічного позову про визнання за ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" права власності на нерухоме майно, розташованого за адресою: м. Харків, вул. 50 річчя СРСР, 2Д - сховище для техніки літ. В-1, площею 1946,0 кв. м.; склад літ. И-1, площею 355,6 кв. м.; сховище для техніки літ. З-1, площею 1755,2 кв. м.; сховище для техніки Е-1, площею 1755,7 кв. м.; сховище для техніки Д-1, площею 1763,4 кв. м.; сховище для техніки літ. Г-1, площею 1756,1 кв. м., сховище для техніки літ. Б-1, площею 1763,4 кв. м.; сховище для техніки літ. А-1, площею 1762,7 кв. м.; пожежне депо літ. Ж-1, площею 31,3 кв. м.; вул. Ярославська, 9- нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-5, загальною площею 81,2 кв. м. в житловому будинку літ. В-2; нежитлова будівля літ. М-1, площею 29,2 кв. м.; нежитлова будівля літ. Н-1, площею 43,3 кв. м.; нежитлова будівля літ. О-1, площею 1138,6 кв. м.; нежитлова будівля літ. П-1, площею 20,0 кв. м.; нежитлова будівля літ. Р-3, площею 1120,8 кв. м.; нежитлова будівля літ. С-1, площею 87,5 кв. м.; вул. Раднаркомівська, 4 - поліклініка літ. А-4, площею 722,7 кв. м., технічна будівля літ. Б-1, площею 1,9 кв. м.; склад літ. В-1, площею 48,8 кв. м.; склад літ. Д-2, площею 158,4 кв. м.; технічна будівля літ. Г-1, площею 3,0 кв. м., виходячи з наступного.
Судами встановлено, що між ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" та Міністерством оборони України укладено договір №1 інвестування реконструкції та модернізації матеріально-технічної бази військового шпиталю від 27.03.2007 і додаткові угоди до нього, які є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, з урахуванням змін відповідно до додаткової угоди № 4 від 03.10.2008), його метою є підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення, технологічного та медичного оснащення бази військового шпиталю, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, інших об'єктів на суму інвестиційних внесків, а також з метою додаткових надходжень до спеціального фонду Державного бюджету України, виконання державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки.
Предметом даного договору є правове регулювання участі сторін у складанні, корегуванні проекта, реконструкції, модернізації, технологічному оснащенні матеріально-технічної бази військового шпиталю, а також здійсненні інших робіт, зокрема, будівельних, направлених на досягнення мети договору, та введення об'єкта в експлуатацію.
Відповідно до п. 1.3. цього договору ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" є генеральним інвестором. Відповідно до п.п. 3.2.1., 3.2.10., 3.2.17., 3.2.18., 4.1.1., 4.1.2. ТОВ зобов'язується забезпечити фінансування робіт зі складання проектно-кошторисної документації, реконструкції, будівництву, модернізації об'єкта, введення його в експлуатацію, забезпечити фінансування та проведення реконструкції будівництва, а також здійснити поставку медичного обладнання. За умовами договору (п.п. 3.1.3. та 3.2.9.), сторони зобов'язались підписати акт розподілу часток сторін в об'єкті, який є невід'ємною частиною даного договору.
Між Міністерством оборони України та ТОВ "МПЗ"РАЙВЕЛ" 03.10.2008 укладено додаткову угоду №4, якою доповнено договір пунктом 4.4., відповідно до якого у разі виконання ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" інвестиційних зобов'язань понад визначену вартість Міністерство оборони погоджується на застосування в порядку рефінансування процедури передачі майнових об'єктів з подальшим їх списанням за попередньо визначеними, погодженими, та підписаними сторонами переліками такого майна із зазначенням якісно-технічних та балансово-облікових характеристик об'єкта.
Позивачем за зустрічним позовом зазначено, що ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" на виконання умов договору в рахунок інвестицій здійснено поставку медичного обладнання, яке введено в експлуатацію, на суму 43220125,08 грн., що підтверджується актом виконання інвестиційного проекту за договором від 04.09.2008, який підписаний сторонами. Вказаний акт є підставою для передачі йому будівель та споруд на суму здійснених інвестицій. Крім цього, зарахування коштів до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідними виписками з рахунку №35227224003192: за 11.12.2007, за 23.06.2008, за 14.11.2008.
ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" та Міністерство оборони України підписано акти прийому-передачі будівель та споруд до договору №1 від 27.03.2007 (відповідно - акти №23, №24, №25). Відповідно до п. 1 акта №23, п. 1 акту №24, п. 1 акта №25 Міністерством оборони України передано, а інвестором - ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" прийнято наступні будівлі та споруди з прилеглою територією, розташованих за адресою: м. Харків, вул. 50 річчя СРСР, 2Д - сховище для техніки літ. В-1, площею 1946,0 кв. м.; склад літ. И-1, площею 355,6 кв. м.; сховище для техніки літ. З-1, площею 1755,2 кв. м.; сховище для техніки Е-1, площею 1755,7 кв. м.; сховище для техніки Д-1, площею 1763,4 кв. м.; сховище для техніки літ. Г-1, площею 1756,1 кв. м.; сховище для техніки літ. Б-1, площею 1763,4 кв. м.; сховище для техніки літ. А-1, площею 1762,7 кв. м.; пожежне депо літ. Ж-1, площею 31,3 кв. м.; вул. Ярославська, 9 - фрагмент літ. В-2, площею 81,2 кв. м.; нежитлова будівля літ. М-1, площею 29,2 кв. м.; нежитлова будівля літ. Н-1, площею 43,3 кв. м.; нежитлова будівля літ. О-1, площею 1 138,6 кв. м.; нежитлова будівля літ. П-1, площею 20,0 кв. м.; нежитлова будівля літ. Р-3, площею 1120,8 кв. м.; нежитлова будівля літ. С-1, площею 87,5 кв. м.; вул. Раднаркомівська, 4 - поліклініка літ. А-4, площею 722,7 кв. м.; технічна будівля літ. Б-1, площею 1,9 кв. м.; склад літ. В-1, площею 48,8 кв. м.; склад літ. Д-2, площею 158,4 кв. м.; технічна будівля літ. Г-1, площею 3,0 кв. м.
Зазначені будівлі та споруди належали на праві власності Державі в особі Верховної Ради України на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих виконавчим комітетом Харківської міської ради (№ 2776 серія САС № 087955 від 10.12.2008; № 2774 серія САС № 103108 від 10.12.2008; № 2775 серія САС № 114412 від 10.12.2008) та витягів Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.12.2008 (№21230153 серія ССМ № 906692; № 21230186 серія ССК № 392362; № 21231096 серія ССМ №911709).
Третьою особою 9 за первісним позовом зазначено, що їй не було відомо про наявність договору № 1 інвестування реконструкції та модернізації матеріально-технічної бази військового шпиталю від 27.03.2007, додаткової угоди № 4 від 07.10.2008 до даного договору, актів №№ 23, 24, 25 прийому-передачі будівель та споруд військових містечок №№ 183, 25, 226 від 09.10.2008 за договором №1 від 27.03.2007.
Крім цього, на виконання рішення Міністра оборони України № 655 від 23.01.2009 та розпорядження начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління № 303/22/1/34 від 28.01.2009 за актами прийому-передачі основних засобів (форма 03-1) передано від квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (далі - КЕВ м. Харків) до військово-медичного клінічного центру Північного регіону військові містечка № 25 (м. Харків, вул. Ярославська, 9), № 183 (м. Харків, вул. 50-річчя СРСР, 2Д), № 226 (м. Харків, вул. Раднаркомівська, 4).
В подальшому, відповідно до розпоряджень Харківського міського голови:
- від 10.12.2008 № 2774 "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно", Державі Україна видано свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 9;
- від 10.12.2008 №2776 "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно", Державі Україна видано свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі, розташованих за адресою: м. Харків, проспект П'ятдесятиріччя СРСР, 2Д;
- від 10.12.2008 №2775 "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно", Державі Україна видано свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Раднаркомівська, 4.
Листом тимчасово виконуючого обов'язки начальника КЕВ м. Харкова від 29.01.22009 за вих. № 256 на адресу командира військової частини НОМЕР_1 направлено акти прийому-передачі основних засобів (форма 03-1), відомість нарахування зносу на основні засоби (форма 03-12 бюджет), оригінали свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії САС № 103108 та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССК № 392362 на військове містечко №25, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 9; свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії САС № 087955 та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССМ № 906692 на військове містечко №183, розташованого за адресою: м. Харків, проспект П'ятдесятиріччя СРСР, 2Д; свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії САС № 114112 та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССМ №911709 на військове містечко № 226, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Раднаркомівська, 4.
Листом начальника Військово-медичного клінічного центру Північного регіону від 30.01.2009 за вих. №178 на адресу директора Харківського Бюро технічної інвентаризації направлено оригінали вказаних правовстановлюючих документів (свідоцтв на право власності на нерухоме майно та витягів про реєстрацію право власності на нерухоме майно).
Третьою особою 9 за первісним позовом зазначено, що після направлення вказаного листа ніяких інших дій щодо передачі зазначеного військового майна з балансу Військово-медичного клінічного центру Північного регіону до інших підприємств, установ, організацій не проводилось; зазначене майно не відчужувалось та весь цей час перебувало та перебуває на балансі Військово-медичного клінічного центру Північного регіону та закріплені за останнім на праві оперативного управління.
Апеляційним господарським судом встановлено, що Військово-медичний клінічний центр Північного регіону України (військова частина НОМЕР_1 ) не був учасником судового процесу під час розгляду справи в місцевому господарському суді.
Апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку, що оскаржуване рішення від 15.12.2008 впливає на права та обов'язки військової частини НОМЕР_1 , оскільки визнанням за ТОВ "МПЗ "Райвел" права власності на спірне нерухоме майно, розташованого за адресою: м. Харків, вул. 50-річчя СРСР, 2-Д; вул. Ярославська, 9; вул. Раднаркомівська, 4, відчужено будівля та споруди, розташованих у військових містечках №№ 25, 183, 226 у м. Харкові, які перебували та перебувають на балансі Військово-медичного клінічний центр Північного регіону України (військова частина НОМЕР_1 ).
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (далі - Закон) в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті.
Апеляційним господарським судом встановлено, що зазначені будівлі та споруди з прилеглою територією військових містечок №№ 25, 183, 226 у м. Харкові закріплені за Військово-медичним клінічним центром Північного регіону (військова частина НОМЕР_1 ), перебувають на балансі Центру та є військовим майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.
Методика оцінки вартості військового майна, а також порядок його реалізації розробляються Міністерством оборони України, узгоджуються із заінтересованими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади і затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Порядок реалізації військового майна визначений Положенням про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1919 від 28.12.2000.
Виходячи зі змісту наведених вимог законодавства, апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку, що прийняття рішень, які передбачають передачу прав власності на військове майно, в тому числі цілісні майнові комплекси та інше нерухоме майно, здійснюється виключно за рішенням Кабінетом Міністрів України, уповноваженими ним підприємствами (організаціями), за поданням Міністерства оборони України та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 1919 від 28.12.2000.
Апеляційним господарським судом встановлено, що за договором № 1 "Інвестування та модернізації матеріально-технічної бази військового шпиталю" фактично відбулось відчуження спірного нерухомого військового майна, вчинене безпосередньо Міністерством оборони України, неуповноваженим підприємством (організацією), та без наявності відповідного рішення Кабінету Міністрів України щодо відчуження такого майна, тобто спірне державне майно було відчужено неуповноваженою на це особою, та без згоди власника майна -держави.
Докази існування рішення Кабінету Міністрів України щодо відчуження нерухомого майна та прилеглою територією, розташованого на військових містечках №№ 25, 183, 226 у м. Харкові, в матеріалах справи відсутні.
Крім цього, військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна (ст. 1 Закону). Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 3 Закону).
З урахуванням наведеного апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку, що для виникнення права власності на спірне на нерухоме майно повинна бути виконана сукупність вимог.
Відповідно до ст.ст. 3, 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті.
Відсутність рішення Кабінету Міністрів про розпорядження спірним майном та недодержання спеціальної процедури свідчить про те, що інвестиційна угода, яка за своєю правовою природою є угодою про відчуження нерухомого майна, укладена поза волею компетентного суб'єкта (Кабінету Міністрів України), тобто без належних повноважень відчужувача і всупереч приписам нормативного акта в частині додержання спеціального порядку відчуження.
Апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку про порушення закону, допущених сторонами при відчуженні військового майна, враховує зміст постанови Вищого господарського суду України від 10.02.2016 у справі № 904/2552/15, яка є пов'язаною з даним спором, і зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управлінням об'єктами державної власності є здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 вказаного Закону Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.
Виходячи з аналізу вказаних норм, Кабінет Міністрів України здійснює управління об'єктами права державної власності безпосередньо та через уповноважені ним органи державної влади.
Апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку, що системне тлумачення наведених правових норм у сукупності із приписами ст.ст. 3, 6 Закону свідчить, що незважаючи на встановлення оперативного правління військовим майном саме МОУ, наведений орган не вправі здійснювати відчуження майна без згоди КМУ та без додержання спеціальної процедури відчуження.
Вирішуючи даний спір, апеляційним господарським судом враховано, що судовими рішеннями у справі 32/6 від 15.02.2008 відмовлено у визнанні даної угоди недійсною.
До правовідносин, які склалися внаслідок укладення інвестиційної угоди, підлягають застосуванню приписи ст. 228 ЦК України - нікчемність правочину, який порушує публічний порядок в силу того, що спрямований на незаконне заволодіння чужим (в даному випадку державним) майном.
Відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Особливістю правового регулювання, встановленого нормою ч. 1 ст. 228 ЦК україни є те, що юридичний склад правочину, який порушує публічний порядок, є кваліфікованим складом правочинів, вчинених з недодержанням вимог закону. Його особливий правовий статус - виділення в окрему норму закону, особливість правових наслідків (нікчемність правочину) - пояснюється, насамперед, особливістю та соціальною значущістю тих правових відносин, на захист яких він покликаний. Норми ст. 228 ЦК України встановлюють нікчемність правочинів, які вчинені не просто з недодержанням вимог закону, а з порушенням Основного Закону - Конституції України, спрямованих на недоторканності усіх форм власності, загальних засад правопорядку в суспільстві.
Нікчемність правочинів, які порушують публічний порядок, прямо передбачена ч.2 ст. 228 ЦК України. Закон не ставить недійсність антипублічного правочину в залежність від наявності рішення суду або заяви контрагентів про недійсність такого правочину, він є недійсним apriori, незалежно від того, оскаржували сторони цей правочин або, навпаки, заперечували проти такого оскарження. Співвідношення приватно-правових відносин, що регулюються ст. 228 ЦК України, полягає в охороні приватно-правових відносин громадян, юридичних осіб і держави імперативним методом захисту державою, яка виражається в законодавчому закріпленні нікчемності правочинів, що порушують публічний порядок.
Апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку про нікчемність правочину в силу імперативних приписів ст. 228 ЦК України.
Оцінюючи ступінь протиправності інвестиційного договору та характер відносин, апеляційним господарським судом зазначено наступні особливості:
1.1. предметом правочину є речові права на спеціальний вид майна - військове майно, яке відрізняється від іншого майна спеціальної функцією (призначенням) - забезпечувати безпеку громадян держави в цілому, їх конституційне право на життя та здоров'я (ст.ст. 3, 27 Конституції України) і цілісність держави (ст. 2 Конституції України);
1.2. декларовані мета та предмет інвестиційного договору (п. 1.1. та 1.2. договору - покращення майна шляхом його реконструкції) прямо суперечать створеним наслідкам - вибуття майна з власності держави і втрата його спеціального призначення;
1.3. відчуження військового майна відбулось неуповноваженим суб'єктом та не у спосіб, передбачений спеціальним законом (ст.ст. 3, 6 Закону);
1.4. внаслідок відчуження військового майна останнє втратило спеціальну функцію і можливість використання для захисту громадян та збереження цілісності держави, що тягне загрозу порушення конституційних прав громадян та вимогу Конституції щодо збереження цілісності держави.
Сукупність наведених ознак повністю відповідає гіпотезі норми ч. 1 ст. 228 ЦК України, що свідчить про нікчемність інвестиційної угоди.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В аспекті цієї інтерпретаційної норми апеляційним господарським судом зазначено, що кваліфікація інвестиційної угоди як нікчемної відповідно до ст. 228 ЦК України повністю відповідає позиції Верховного суду України, що вбачається з порівняння ознак антипублічної угоди, наведених ВСУ, які викладені у п. 1.1.-1.4. рішеннями ознаками інвестиційного договору.
Перелік доказів антипублічності правочину носить невиключний характер і може бути доведений вироком суду та іншими доказами.
У даному спорі встановлено, що порушено і розслідують кримінальну справу.
Апеляційним господарським судом зазначено, що кримінальна протиправність суспільно небезпечного діяння не тотожна цивільній протиправності правочину, тому апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку, що даний господарський спір може бути вирішений без зупинення провадження у справі до винесення вироку у кримінальній справі, на підставі наявних у господарській справі доказів.
Апеляційним господарським судом встановлено, що відплатний характер угоди не свідчить про її законність або еквівалентність, оскільки інвестиційний договір свідомо складений учасниками саме таким чином, щоб унеможливити грошове порівняння благ, що отримує набувач поліпшень майна (Міністерство оборони України) та вартості військового майна, якого він позбавляється.
Метою даного договору є підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення, технологічного та медичного оснащення бази військового шпиталю, розташованого на земельній ділянці, площею 3,59 га по вул. Комсомольській у м. Дніпропетровську, яка перебуває у державній власності, до рівня вимог світових стандартів шляхом реконструкції, переобладнання та модернізації його існуючих корпусів з будівництвом та надбудовою нових поверхів з метою раціонального використання існуючих, забезпечення високотехнологічною медичною технікою з програмним забезпеченням тощо. (п. 1.1. договору № 1 від 27.03.2007).
Предметом даного договору є правове регулювання участі сторін у складанні, корегуванні проекта, реконструкції, модернізації, технологічному оснащенні матеріально-технічної бази військового шпиталю, зазначеному в п. 1.1. цього договору, а також здійснення інших робіт, зокрема, будівельних, направлених на досягнення мети цього договору, та введення об'єкта в експлуатацію (п.1.2.).
Умови договору не містить алгоритму визначення еквівалентності, умовами договору не передбачено об'єктивної оцінки витрат ПМЗ ТОВ "Райвел" на роботи з поліпшення державного майна за правилами ДБН Д.1.1-1-2000 (Правила визначення вартості будівництва, які діяли на час проведення реконструкції), умовами договору не передбачено об'єктивного визначення вартості поліпшень та ступеню збільшення вартості державного майна, умовою договору не передбачено оцінки ринкової вартості майна, що відчужується.
Крім цього, апеляційним господарським судом звернуто увагу на зміст п. 5.1. договору, за якими ТОВ "МПЗ "Райвел" має право вносити у процесі реконструкції, модернізації та будівництва об'єкта зміни і доповнення до проектно-кошторисної документації на реконструкцію, модернізацію та будівництво об'єкта та до обсягів робіт у порядку, розмірах та на умовах, визначених цим договором.
Зі змісту даного пункту договору з очевидністю вбачається, що даний договір не відповідає приписам глави 61 ЦК України, оскільки дозволяє підряднику самостійно, без участі замовника, визначати обсяги робіт, вносити зміни до проектно-кошторисної документації, і, таким чином, проводити реконструкцію та модернізацію на власний розсуд.
Апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку, що зазначений договір є нікчемним.
Крім викладеного, апеляційний господарський суд вбачає самостійну, обумовлену приписами матеріального права юридичну неможливість визнання права власності за набувачем.
Відповідно до статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України право власності на нерухоме майно, яке передається за угодою, виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності.
Виходячи зі змісту наведених норм, позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод. При пред'явленні такого позову позивач повинен довести наявність фактів, які відповідно до закону є підставами виникнення у нього права власності на спірне майно, а також факту оспорення або невизнання відповідачем за позивачем вказаного права.
Апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем у позові про визнання права власності є особа, в якої на час подання позову вже виникло право власності на спірне майно на передбачених законом підставах.
Стаття 182 ЦК України пов'язує виникнення права власності на нерухоме майно з фактом його державної реєстрації, позивач у справі про визнання права власності повинен довести наявність державної реєстрації спірного майна на час подання позову.
Відповідно до п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту від 07.02.2002 № 7/5 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем за зустрічним позовом не надано відповідного свідоцтв, ним не доведено факт виникнення у нього права власності на спірне майно на час подання позову у зв'язку з чим правові підстави для задоволення зустрічного позову в цій частині відсутні.
Аналогічного тлумачення закону дотримується Верховний Суд України, який у роз'ясненні "Аналіз ВСУ деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ" від 2013 року (http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/1207B66D24762C1DC2257D0E004CC419) зазначено, що слід мати на увазі, що судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності. Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Наприклад: відповідно до ст. 335 ЦК України про передачу за рішенням суду в комунальну власність безхазяйної нерухомої речі; в порядку, встановленому ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за рішенням суду.
Апеляційним господарським судом встановлено, що правовідносини, які виникли у даному спорі, не відносяться до тих, в яких право власності виникає на підставі рішення суду.
Тому рішення суду про визнання права власності повинно носити констатаційний характер, що зобов'язує суд дослідити, встановити і зазначити в рішенні суду момент виникнення права власності на нерухоме майно, який відповідає приписам закону і передує винесенню судом рішення.
Місцевий господарський суд, вирішуючи даний спір, цього не зробив.
Між тим, Верховним Судом України у роз'ясненні зазначено, що на об'єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, право власності у набувача за договором відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України виникає з дня державної реєстрації (ст. 182 ЦК України), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін (наприклад, передача ключів від будинку не свідчить про набуття права власності на будинок за відсутності державної реєстрації)".
Таким чином, відповідно до приписів ЦК щодо моменту виникнення права власності та інтерпретаційних висновків Верховного Суду України, визнання судом права власності на нерухоме майно, що передається за будь-якою угодою про відчуження, неможливо до моменту державної реєстрації даного майна, оскільки суд не має право підміняти державний реєстраційний орган та перебирати на себе його функції.
Апеляційним господарським судом встановлено, що в матеріалах справи не зазначені об'єктивні причини, які б перешкоджали державній реєстрації позивачем за зустрічним позовом набутого майна без рішення суду, на підставі наявних в нього документів (інвестиційного договору, додатків, тощо).
Апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку, що місцевий господарський суд порушив вимоги матеріальних норм та безпідставно перебрав на себе функції державного органу влади, який реєструє право власності.
Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.
Підстав для зміни чи скасування прийнятої у справі постанови Вищий господарський суд України не вбачає, тому постанова Харківського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 у справі № 60/158-08 Господарського суду Харківської області підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна група "Созидатель" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 у справі № 60/158-08 Господарського суду Харківської області залишити без задоволення..
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 у справі № 60/158-08 Господарського суду Харківської області без змін.
Головуючий, суддяКорнілова Ж.О.
Судді:Карабань В.Я.
Черкащенко М.М.