Справа № 643/6016/16-ц
Номер провадження 2/643/4128/16
23.05.2016 року суддя Московського районного суду м. Харкова Мамалуй М.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя,-
До Московського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, та поділ спільного майна подружжя.
Зазначена позовна заява підлягає залишенню буз руху,оскільки подана без додержання вимог викладених у ст. 119 ЦПК України, а саме:
-відсутній документ, що підтверджує сплату судового збору;
-в доданих до позовної заяви документах відсутній оригінал свідоцтва про шлюб.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачем заявлено дві самостійні вимоги немайнового характеру, а саме: про розірвання шлюбу; поділ спільного майна подружжя та одну вимогу майнового характеру, а саме: про визнання права власності на ? частину квартири.
Згідно із ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551.20 грн. За подання до суду позовної заяви немайнового характеру поданою фізичною особою судовий збір справляється у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто у розмірі 551,20 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється у розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (551.20 грн.) та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати (6890.00 грн.).
Згідно із п.9 ч. 1 ст. 80 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, визначається дійсною вартістю нерухомого майна.
Як вбачається з роз'яснень, викладених п.п. “а” п. 12 Постанови пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12. 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності», під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Таким чином позивачу необхідно надати суду відповідні документи, які підтверджують дійсну вартість спірного майна на час звернення до суду з позовом (звіт про оцінку майна, складений у відповідності до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», інші документи, передбачені чинним законодавством України), та сплатити судовий збір відповідно до встановленої таким чином дійсної вартості спірного майна (ціни позову).
Відповідно до постанови від 21.12.2007 року № 11 Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди згідно зі ст. 119 ЦПК повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування. Наприклад, у заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу. До заяви додаються: свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог.
Позивачка в позовній заяві прохає відстрочити сплату судового збору до винесення судового рішення по суті.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 82 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій вказаної статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи або звільнити від їх оплати.
Разом з тим, як вбачається з наданих до позовної заяви матеріалів, позивачка не надала суду жодного доказу, який підтверджує її скрутний фінансовий стан, у зв'язку з чим вважаю необхідним у задоволенні її клопотання про відстрочення сплати судового збору до винесення судового рішення по суті - відмовити.
Згідно ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Згідно ч.2 ст.121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст.ст.119, 120, 121, 208 ЦПК України, суд, -
В заявленому клопотанні ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору до винесення судового рішення по суті - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення зазначених у даній ухвалі недоліків протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання копії ухвали.
Повідомити позивача, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачеві з копіями доданих до неї документів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Московського районного
суду м. Харкова М.В. Мамалуй