12.3
Іменем України
13 вересня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/555/16
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Борзаниці С.В.,
при секретарі судового засідання - Лященку А.Ю.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 04.09.2015 року перебував на службі в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області на посаді капрала поліції поліцейського батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Луганськ-1». Протягом всього часу роботи він не допустив жодного проступку або правопорушення, не зазнав дисциплінарних стягнень та зауважень. З 07.11.2015 по час звільнення безпосередньо брав участь в антитерористичній операції.
05.03.2016 о 23 год. 35 хв. в смт. Марківка по вул. Центральній позивач керував транспортним засобом ВАЗ 2107 держ. номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння. На той час позивач мав вихідний та через сімейні обставини, посварившись з рідними, виїхав в подібному стані з дому. За фактом цього порушення Правил дорожнього руху п. 2.5. «а» інспектором Марківського ВП ГУНП в Луганській області було складено протокол про адміністративне порушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаний протокол був направлений до Марківського районного суду Луганської області та до місця роботи позивача наступного дня.
22.03.2016 Марківським районним судом Луганської області була винесена постанова, якою на підставі визнання вини позивача було накладено адміністративний штраф та визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Не зважаючи на той факт, що рішенням суду на позивача накладені певні санкції та не зроблено жодних висновків щодо необхідності звільнення зі служби, 26.04.2016 наказом ГУНП № 243 ос на підставі наказу ГУНП від 13.04.2016 № 825 позивача було звільнено зі служби за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію». З наказом № 825 від 13.04.2016 позивач ознайомлений не був та не мав можливості оскаржити його. Трудову книжку отримав в травні 2016 року.
Позивач зазначає, що під час скоєння адміністративного правопорушення він не перебував на службі та не міг своїми діями порушити службову дисципліну.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, тому, на думку позивача, не зрозуміло, чому при відсутності потерпілих, систематичності порушень, при наявності сумлінної, відповідальної поведінки, до нього був застосований крайній захід дисциплінарного впливу.
Згідно ст. 16 Статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.
Проступок був вчинений 05.03.2016 , про що стало відомо керівництву наступного дня - 06.03.2016, однак по суті наказ про звільнення був винесений лише 26.04.2016 на підставі наказу від 13.04.2016, тобто пізніше на 20 днів, ніж то передбачено законодавством.
З вищенаведених підстав позивач вважає, що винесений наказ є протиправним та таким, що порушує гарантовані йому Конституцією України та чинним законодавством права та свободи, а, отже, підлягає скасуванню.
Позивач та представник позивача, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не прибули у судове засідання. Представник позивача надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без його участі та участі позивача.
05 липня 2016 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти адміністративного позову, відповідно до яких відповідач зазначив таке.
06.03.2016 на ім'я командира БПСПОП «Луганськ-1» полковника поліції ОСОБА_2 надійшов рапорт заступника командира БПСПОП «Луганськ-1» майора поліції Гергеля А.А., про те що 05.03.2016 р. на території обслуговування Марківського ВП був затриманий поліцейський БПСПОП «Луганськ -1» капрал поліції ОСОБА_1, який керував транспортним засобом перебуваючи в нетверезому стані.
Наказом начальника ГУНП в Луганській області № 561 від 18.03.2016 р. було призначене службове розслідування.
При проведенні службового розслідування було встановлено, що Позивач у вільний від службових обов'язків час 05.03.2016 р. о 23 год. 35 хв. керував автомобілем НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння.
За вказаним фактом працівниками Марківського ВП ГУНП в Луганській області був складений протокол серія АП1 № 959643 про адміністративне правопорушення, яке передбачено ст. 130 КУпАП.
На підставі зазначеного протоколу постановою Марківського районного суду Луганської області від 22.03.2016 позивача було притягнуто до відповідальності за порушення ч. 1 ст.130 КУпАП.
Також під час службового розслідування було встановлено, що до відома позивача доводилась службова телеграма ГУНП в Луганській області № 191/111/27/03-2016 щодо недопущення керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та настання негативних наслідків.
За результатами проведення службового розслідування керівництвом БПСПОП «Луганськ-1», 11.04.2016 був затверджений висновок, у якому зазначено: «За грубе порушення службової та транспортної дисципліни, ігнорування вимог службової телеграми ГУНП в Луганській області № 191/111/27/03-2016, вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, що виразилось у керуванні 05.03.2016 р. транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, клопотати перед керівництвом ГУНП в Луганській області про звільнення поліцейського БПСПОП «Луганськ-1» ГУНП в Луганській області капрала поліції ОСОБА_1».
На підставі матеріалів службового розслідування та висновку за результатами цього розслідування був виданий наказ ГУНП в Луганській області № 825 від 13.04.2016 р. про покарання у вигляді звільнення з лав Національної поліції України - капрала поліції ОСОБА_1
На підставі протоколу про адміністративне правопорушення Марківським районним судом Луганської області було порушено справу № 417/2147/16-п. Постановою суду від 22.03.2016 Позивача було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. І ст.130 КУпАП. У відповідності до ст. 294 КУпАП вказана постанова суду набрала чинності 04.04.2016, таким чином Позивач вважається притягнутим до адміністративної відповідальності з дати набрання законної сили постанови суду від 22.03.2016, тобто з 04.04.2016. Наказ про покарання Позивача був виданий 13.04.2016, а наказ про покарання Позивача був реалізований 26.04.2016. Тобто, Відповідач з огляду на вимоги ст. 16 Статуту строки притягнення до дисциплінарної відповідальності не порушив.
Твердження Позивача про те, що Відповідачем не проводилось службове розслідування та пояснення він не надавав, є хибними, що підтверджується матеріалами службового розслідування, а саме: поясненнями Позивача, датованими 19.03.2016.
Доводи Позивача про те, що до нього застосоване крайній захід дисциплінарного впливу у вигляді звільнення не відповідає дійсності з наступного, а саме: Позивач зазначає, що правопорушення він скоїв у не робочий час, а також адміністративне правопорушення не мало тяжких наслідків.
Відповідно до ст. 5 Статуту, в якій передбачено, що особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Таким чином, притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі скоєння останнім адміністративного правопорушення, хоч и вільний від служби час, є обґрунтованим та таким, що відповідає діючому законодавству України.
На підставі вищевикладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув у судове засідання, надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів та оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Законодавець урегулював питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням) спеціальними законами, до яких, зокрема, відноситься і Закон України «Про Національну поліцію».
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 04.09.2015 (наказ ГУМВС № 355 о/с від 12.10.2015) по 06.11.2015 (наказ ГУМВС № 399 о/с від 06.11.2015) проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 (наказ ГУНП № 8 о/с від 07.11.2015) по 26.04.2016 (наказ ГУНП № 243 о/с від 26.04.2016) проходив службу в Національній поліції України на посаді поліцейського батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУНП в Луганській області (а.с.9-11,14,15,59-64).
Позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у період з 05.09.2015 по 25.04.2016 (а.с.7,8).
Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області № 243 о/с від 26.04.2016 звільнено зі служби в поліції позивача - капрала поліції ОСОБА_1, поліцейського батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Луганськ - 1» Головного управління Національної поліції в Луганській області за ст. 77 ч. 1 п.6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), на підставі наказу Головного управління Національної поліції від 13.04.2016 № 825 (а.с.6,50).
Позивач зазначає, що з наказом про звільнення № 342 о/с від 30.09.2015 він ознайомлений не був.
Відповідачем надано акт № 680/111/30-2016 про відмову підпису позивачем про ознайомлення з наказом ГУНП в Луганській області від 13.04.2016 № 825 та рапорт старшого інспектора БПСПОП «Луганськ -1» ГУНП в Луганській області ОСОБА_4 (а.с.35,51,52).
Постановою Марківського районного суду Луганської області від 22.03.2016 встановлено, що 05.03.2016 о 23 год. 35 хв. в Луганській області смт. Марківка по вул. Центральна позивач керував автомобілем ВАЗ 2107 держ. номер НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 порушив п.2.5 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Марківського районного суду Луганської області від 22.03.2016 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400,00 грн. (а.с.12,13).
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Частиною 4 ст. 72 КАС України передбачено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
За фактом цього порушення Правил дорожнього руху п. 2.5. «а» інспектором Марківського ВП ГУНП в Луганській області було складено протокол про адміністративне порушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаний протокол був направлений до Марківського районного суду Луганської області та до місця роботи позивача наступного дня.
З рапорту позивача вбачається, що позивач у момент скоєння правопорушення перебував в увільненні (а.с.40).
На підставі рапорту заступника командира БПНП в Луганській області майора поліції Гергеля А.А. від 06.03.2016 начальником Головного управління Національної поліції в Луганській області ОСОБА_5 винесено наказ № 561 від 18.03.2016 про призначення та проведення службового розслідування за фактом порушення правил дорожнього руху поліцейським БПСПОП «Луганськ - 1» ГУНП в Луганській області капралом поліції ОСОБА_1 (а.с.42).
19.03.2016 позивачем надано письмові пояснення щодо події 05.03.2016 в Луганській області смт. Марківка (а.с.43).
05.04.2016 відповідач звернувся до Марківського районного суду Луганської області з проханням надати інформацію щодо набрання законної сили постанови суду від 22.03.2016. Постанова Марківського районного суду Луганської області від 22.03.2016 набрала законної сили 05.04.2016 (а.с.44,45).
Позивача ознайомлено про настання негативних правових наслідків у разі вчинення протиправних діянь, які пов'язані з транспортною дисципліною, на підставі службової телеграми, при цьому дата цієї телефонограми та дата ознайомлення особистого складу у відомості відсутня (а.с.46,47).
11.04.2016 заступником командира БПСПОП «Луганськ - 1» ГУПН в Луганській області Гергелем А.А., старшим опер - уповноваженим в ОВС УВБ в Луганській області ОСОБА_6 складено висновок службового розслідування за фактом порушення правил дорожнього руху позивачем, відповідно до якого вони клопочуть перед керівництвом ГУНП в Луганській області про звільнення позивача за грубе порушення службової та транспортної дисципліни, ігноруванні вимог службової телеграми ГУПН в Луганській області № 191/111/27/03-2016, вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, а також чинного адміністративного законодавства України, що виразилось у керуванні 05.03.2016 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння (а.с.48,49).
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряються, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік підстав для звільнення зі служби в поліції, зокрема, п. 6 ч. 1 вказаної статті визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
На теперішній час Дисциплінарний статут Національної поліції України не затверджено.
Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не затверджено, на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-IV (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (надалі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Аналізуючи наведені положення Дисциплінарного статуту, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності.
Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з органів внутрішніх справ.
Отже, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Як визначено частиною першою статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Частиною 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Згідно зі ст. 16 Дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.
У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073 (далі за текстом - Інструкція)
Пунктом 2.1. вказаної Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, зокрема, скоєння особою РНС адміністративного правопорушення.
Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника (п. 2.6 Інстукції).
Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення (п.5.4 Інстукції).
Відповідачем дотримано порядок проведення службового розслідування.
Відповідно до ч.ч. 10, 15 ст.14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
З постанови Марківського районного суду Луганської області від 22.03.2016 у справі 417/2147/16п, вбачається, що позивач свою вину у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, визнав та щиро розкаявся (а.с.45).
Судом не виявлено, що до позивача раніше застосувалися дисциплінарні стягнення.
Відповідачем при визначенні виду дисциплінарного стягнення позивачу не враховано відсутність заподіяної позивачем шкоди, визнання позивачем своєї вини, відсутність попередніх дисциплінарних стягнень у позивача.
Згідно зі ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, без урахування відсутності заподіяної позивачем шкоди, визнання позивачем своєї вини, відсутності попередніх дисциплінарних стягнень у позивача, - є занадто суворим видом стягнення та за даних обставин не підлягає застосуванню до позивача, а тому оскаржуваний наказ від 13.04.2016 № 825 підлягає скасуванню, а позивач поновленню на посаді поліцейського батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Луганськ - 1» ГУНП в Луганській області.
Щодо визнання наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 13.04.2016 № 825 протиправним, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки відповідач діяв в межах наданих йому законодавством повноважень. При цьому, при даних спірних правовідносинах відповідач не в повній мірі врахував обставини, які носять пом'якшуючий характер для оцінки дій позивача, що потягло за собою винесення оскаржуваного наказу.
Відповідно до положень частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Реалізуючи повноваження, надані частиною 2 статті 11 КАС України, для повного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 26.04.2016 № 243 о/с, який було винесено на підставі оскаржуваного наказу від 13.04.2016 № 825.
Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України у зв'язку з їх відсутністю.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, - задовольнити частково.
Скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 13.04.2016 № 825.
Скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 26.04.2016 № 243 о/с.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Луганськ-1» Головного управління Національної поліції в Луганській області.
В частині позовних вимог щодо визнання протиправним наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 13.04.2016 № 825, - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 16 вересня 2016 року.
Суддя С.В. Борзаниця