13.09.2016 року Справа № 904/566/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кузнецова В.О.,
суддів: Науменка І.М., Вечірка І.О.,
секретар судового засідання: Мацекос І.М.
за участю сторін:
від позивача: ОСОБА_1М, представник, довіреність № 10/04 від 10.04.2016 р.;
від відповідача-1: ОСОБА_2, довіреність № 17/1-10352 від 06.11.2015 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Укрніхром” на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2016 р. у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Укрніхром”, м.Дніпро
до відповідача-1 Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машинопроект", м.Миколаїв,
відповідача - 2 товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк - Україна", м.Дніпро
про стягнення 615 363,73 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2016 р. у даній справі (суддя Рудь І.А.) заяву № 17/1-6196 від 26.07.2016р. державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" задоволено; визнано наказ господарського суду від 24.06.2016р. у справі № 904/566/16 таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрніхром" на користь Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" безпідставно одержані грошові кошти за наказом господарського суду від 24.06.2016р. у справі № 904/566/16 в сумі 623 894,19 грн.
Згадана ухвала обґрунтована посиланням на те, що відповідачем-1 вчинено односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 624 594,19 грн. належним чином та у належній формі.
Сплачена згідно платіжного доручення від 25.07.2016 р. № 7161 заборгованість відповідача-1 перед позивачем 623 894,19 грн. підлягає стягненню на користь боржника з урахуванням приписів ч. 2 ст.117 ГПК України.
Не погодившись зі згаданою ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю "Укрніхпром" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду скасувати, стягнути з відповідача-1 на користь позивача судові витрати.
Скаржник зазначає, що зустрічне зобов'язання, на яке посилається відповідач-1 є спірним і не визнається позивачем.
Позивач не отримував грошових коштів за платіжним дорученням від 25.07.2016р. №7161. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрніхпром" не зазначено отримувачем цих коштів у даному платіжному дорученні.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач-1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду залишити без змін.
Відповідач-1 вважає, що твердження позивача про те, що зустрічне зобов'язання є спірним не відповідають дійсності і, всупереч ст.ст.33,34,36 ГПК України не підтверджені жодним обґрунтованим доказом.
Відповідач-2 не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів вважає, що неявка представника відповілача-2 не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи таке.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2016 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2016р., позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Укрніхпром" задоволено повністю, стягнуто з державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машинопроект" на користь позивача 554 688,96 грн. основного боргу, 42 125,96 грн. пені, 14 976,59 грн. інфляційних втрат, 2 872,22 грн. 3% річних, 9 230,46 грн. витрат по сплаті судового збору; стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 700,00 грн. боргу.
24.06.2016 р. на виконання згаданого рішення господарським судом видано відповідні накази.
20.07.2016 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №904/566/16 від 24.06.2016 р.
Відповідно до ч.2 ст.117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.
Згідно із ч.4 ст.117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Пунктом 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).
28.07.2016 р. Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" звернулось до господарського суду з заявою про визнання наказу господарського суду від 24.06.2016р. таким, що не підлягає виконанню в порядку ст. 117 ГПК України.
Зазначена заява обґрунтована посиланням на те, що зобов'язання заявника перед стягувачем в розмірі 624 594,19 грн. є припиненими в силу приписів ч. 3 ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України, оскільки відповідач-1 надіслав на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.
На думку відповідача-1, на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 р. по справі № 904/602/16 по договору № 1 від 20.12.2012 р. у товариства з обмеженою відповідальністю "Укрніхпром" виникло зобов'язання щодо повернення здійсненої Державним підприємством НВКГ "Зоря" - "Машпроект" попередньої оплати у сумі 5 614 425,84 грн. по поставочним специфікаціям № 6/3, № 6/4, № 6/5 до договору № 1 від 20.12.2012 р., та 1 494 417,57 грн. штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язання по договору, витрат по сплаті судового збору у сумі 106 632,65 грн., а всього 7215476,06 грн. і воно є боржником по цьому договору, а у Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" виникло право вимоги виконання від товариства з обмеженою відповідальністю "Укрніхпром" цього зобов'язання по оплаті 5 614 425,84 грн. основного боргу та 1 494 417,57 грн. штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язання по договору, витрат по сплаті судового збору у сумі 106 632,65 грн., а всього 7 215 476,06 грн. і воно є кредитором по цьому договору.
Статтею 601 ЦК України встановлено такий спосіб припинення зобов'язання як зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. При цьому, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Аналогічні приписи містить ч.3 ст.203 ГК України.
Таким чином, зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.
Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).
При цьому, з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Отже, умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна зі сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми, на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду.
Відповідно до статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України "Про виконавче провадження".
Законом України "Про виконавче провадження" визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", регулювання правовідносин у сфері виконавчого провадження не обмежується лише цим Законом, а здійснюється "на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону, та інших законів, добровільне виконання може здійснюватись у будь-який, передбачений чинним законодавством спосіб, або у спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства.
Стаття 47 Закону України "Про виконавче провадження" містить вичерпний перелік підстав, які надають державному виконавцю право закінчити виконавче провадження. До таких випадків, зокрема, належить визнання судом мирової угоди між стягувачем та боржником у процесі виконання та фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Наведене свідчить, що чинне законодавство дійсно не забороняє сторонам зараховувати зустрічні вимоги після прийняття судового рішення та відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання. Водночас, вищевказаний Закон містить вимоги, дотримання яких є обов'язковим для закінчення виконавчого провадження у тих випадках, коли судове рішення виконано у спосіб інший ніж зазначено у виконавчому документі.
Отже, зобов'язання сторін, встановлені судовим рішенням, на стадії його примусового виконання, можуть бути припинені шляхом зарахування зустрічних вимог, однак лише у разі дотримання вимог Закону.
Матеріали справи не містять, а відповідачем-1 не надано доказів щодо вчинення дій, які б свідчили про повне виконання ним свого обов'язку перед кредитором за виконавчим документом у даній справі.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що направлення відповідачем-1 заяви про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не припиняє відповідно до закону його обов'язку, щодо своєчасного виконання рішення господарського суду від 23.03.2016 р. та не є підставою для визнання наказу господарського суду від 24.06.2016 р. таким, що не підлягає виконанню відповідно до вимог ч.4 ст. 117 ГПК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 17.07.2014 р. у справі № 7/264 та від 15.07.2015 р. у справі № 910/24029/13.
Крім того, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 р. у справі № 904/602/16 р., яка в силу ст.35 ГПК України має преюдиційне значення для вирішення даного спору, встановлено відсутність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машинопроект".
Частиною 4 статті 117 ГПК передбачено, що коли стягнення за наказом, визнаним таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, уже відбулося, господарський суд на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.
Отже, до відповідної заяви боржника має бути додано довідку, підписану керівником і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше виданим наказом, списано з його рахунку або майно вилучено в порядку здійснення виконавчого провадження, а на вимогу суду - й інший документ (документи), який підтверджує зазначені обставини, як-от акт опису та вилучення майна, складений державним виконавцем, докази списання (перерахування) коштів з рахунку боржника тощо (п.3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").
Всупереч наведеному, відповідачем-1 не надано належних та допустимих доказів, що стягнення за спірним наказом відбулося.
Таким чином, господарський суд дійшов передчасного висновку про стягнення з позивача безпідставно одержаних грошових коштів.
Враховуючи викладене, ухвала господарського суду прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для її скасування
Керуючись ст.ст. 99, 101-106 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Укрніхром” задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2016 р. у справі №904/566/16 скасувати.
У задоволенні заяви Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машинопроект" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Стягнути з Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машинопроект" на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Укрніхром” судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1378,00 грн.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя В.О.Кузнецов
Судді І.М.Науменко
ОСОБА_3