33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
про відмову в прийнятті позовної заяви
"16" вересня 2016 р. № 918/993/16
Суддя Андрійчук О.В., розглянувши матеріали
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про стягнення заборгованості по пенсійних виплатах,
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення заборгованості по пенсійних виплатах.
Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач просить стягнути повну суму різниці між необхідною до виплати і фактично виплаченою пенсією за період з 01.01.2008 року по 21.02.2010 року відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 року та № 1294 від 07.11.2007 року, а також за період з 01.07.2012 року до 17.04.2014 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 355 від 23.04.2012 року.
Згідно ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.
У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір-господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст. 3 ГК України.
Зокрема, сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими відносинами є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.
Відповідно до ст. 1 ГПК України громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як вбачається з позовних матеріалів, поданих до Господарського суду Рівненської області ОСОБА_1, відносини, що склалися між ним та відповідачем, не є господарськими, тому спір, що виник між сторонами, виходячи зі змісту позовної заяви, не може бути розглянутий господарським судом.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
До компетенції господарських судів не відноситься, зокрема, розгляд справ у спорах: а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність; б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором. Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів (ст. 1 БК України), не є господарськими; до відповідних відносин не застосовується також і ЦК України (ч. 2 ст. 1 цього Кодексу).
Вказане також стверджується узагальненнями, викладеними у п.п. 3.1., 17, 18 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24.10.2011 року № 10.
Отже, заяви у спорах, пов'язаних з названими відносинами, не підлягають розгляду в господарських судах України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 ГПК України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у прийнятті позовної заяви.
Суддя Андрійчук О.В.