33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"15" вересня 2016 р. Справа № 918/958/16
за позовом Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в особі Рівненської міської ради, Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради
до відповідача-1 Приватного підприємства "Бадій-Ко"
до відповідача-2 Рівненського міжшкільного навчально-виробничого комбінату
про визнання недійсним договору оренди
Суддя Андрійчук О.В.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: ОСОБА_1, дов. від 12.09.2016 року
від відповідача-2: ОСОБА_2, НОМЕР_1 від 16.02.2001 року
від прокуратури: ОСОБА_3, посв. № 013823 від 06.12.2012 року
У вересні 2016 року заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Рівненської міської ради, Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради (позивач) до відповідача-1 - Приватного підприємства "Бадій-Ко", відповідача-2 - Рівненського міжшкільного навчально-виробничого комбінату про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернення приміщення вартістю 146 500,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що:
01.11.2005 року між відповідачем-2 (орендодавець) та відповідачем-1 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення (договір), за яким орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 57,54 кв.м., розташоване по вул. Соборній,420 А, м. Рівне, для розміщення стоматологічного кабінету.
Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури вважає вказаний договір недійним, оскільки об'єкти освіти, навчальні заклади, засновані на комунальній власності, не підлягають приватизації та використанню не за призначенням.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури посилається на ст.ст. 16, 203, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 6, 63 Закону України "Про освіту", ст.ст. 20, 207 ГК України тощо.
Ухвалою суду від 02.09.2016 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 12.09.2016 року.
08.09.2016 року через службу діловодства господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній, зокрема просить суд припинити провадження у справі, оскільки 26.08.2016 року між відповідачами підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення з оренди.
У судовому засіданні 12.09.2015 року оголошено перерви на 15.09.2016 року, 16.09.2016 року.
15.09.2016 року через службу діловодства господарського суду від заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури надійшла заява про зміну предмету позовних вимог, в якій останній просить суд визнати недійсним договір оренди.
Оскільки вказана заява подана у порядку та в строк, передбачені ст. 22 ГПК України, тобто до початку розгляду справи по суті, відтак приймається судом.
16.09.2016 року через службу діловодства господарського суду від відповідача-2 надійшло клопотання, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що об'єкт оренди за оспорюваним договором повернутий за актом прийому-передачі, а договір - розірваний, про що до матеріалів справи долучено копію угоди від 15.09.2016 року про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2005 року.
Суд, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, встановив таке.
Як вбачається з позовної заяви (з урахуванням заяви про зміну предмету позову), заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури просить визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення, укладений 01.11.2005 року між відповідачем-2 (орендодавець) та відповідачем-1 (орендар).
У свою чергу, 15.09.2016 року між відповідачами укладено угоду про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2005 року, за умовами якої сторони вирішили припини дію договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2005 року за взаємною згодою, підтвердили факт передачі приміщення за актом прийому-передачі від 26.08.2016 року.
Право сторін на дострокове розірвання договору передбачене п. 10.3. оспорюваного правочину.
Таке ж право гарантоване чинним законодавством України, зокрема ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 651 ЦК України, ч. 1 ст. 206, ч. 3 ст. 291 ГК України.
За правилами ч. 1 ст. 204 ГК України, ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Отже, зобов'язання сторін за оспорюваним правочином припинилися у зв'язку з його розірванням.
У той же час, відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно з ч. 3 ст. 207 ГК України (яка кореспондується зі ст. 236 ЦК) виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
За змістом ст.ст. 651, 653 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).
Із правової природи такого зобов'язання вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків наслідки недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК України, оскільки використання майна - «річ» безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Тому, визнаючи договір оренди недійсним, необхідно серед іншого встановити обставини, пов'язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов'язання за цим договором.
У справі, що розглядається, позовні вимоги прокурора зводяться до визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, який сторони розірвали, а майно повернули, тобто зобов'язання за спірним договором є припиненими.
Ураховуючи встановлені у справі обставини, визнання договору оренди недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 3-1143гс15 від 23.12.2015 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України), зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Враховуючи, що розірвання оспорюваного договору відбулося після звернення заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури до суду та порушення провадження у цій справі, тобто предмет спору припинив існування в процесі розгляду справи, отже провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається. Про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у п.п. 4 і 5 ч. 2 ст. 83 цього Кодексу. Ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено (2-4 ст. 80 ГПК України).
За таких обставин, керуючись ст.ст. 80, 86 ГПК України, суд
Провадження у справі № 918/958/16 за позовом заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради, Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради до Приватного підприємства "Бадій-Ко", Рівненського міжшкільного навчально-виробничого комбінату про визнання недійсним договору оренди припинити.
Суддя Андрійчук О.В.