ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.09.2016Справа №910/10468/16
За позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІСО”
про стягнення 499757,76 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін:
від позивача Кривошей Д.А. (за дов.)
від відповідача Литвин В.В. (за дов.), Музика М.В.
На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.09.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Міністерство оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІСО” про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору № 286/3/15/195 від 19.05.2015.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що процесі виконання договору поставки відповідачем були порушені строки поставки товару за договором. У зв'язку з чим, позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача 499757,76 грн., з яких 198849,18 грн. пені та 397971,00 грн. штрафу.
Ухвалою суду від 09.06.2016 порушено провадження у справі № 910/10468/16, розгляд останньої призначено на 30.06.2016.
Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 29.06.2016 надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та відзив на позовну заяву, в якому позивач наголошував, що прострочення відбулось з вини кредитора, а тому підстав застосовувати штрафні санкції за порушення строків поставки не має.
30.06.2016 в судовому засіданні оголошено перерву на 11.07.2016.
11.07.2016 представниками сторін подано клопотання про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів.
Ухвалою суду від 11.07.2016 строк розгляду спору продовжено. В судовому засіданні оголошено перерву до 22.08.2016.
Через загальний відділ діловодства суду 22.08.2016 від відповідача надійшов додатковий відзив, в якому він просить у задоволенні позову відмовити, а у разі задоволення позовних вимог зменшити розмір штрафних санкцій на 80%, в зв'язку зі скрутним фінансовим становищем та розстрочити виконання рішення на 1 рік. Відповідач зазначає, що прострочення відбулось з вини позивача.
Судове засідання 22.08.2016 не відбулось, в зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у черговій щорічній відпустці.
Ухвалою суду від 29.08.2016 розгляд справи призначено на 09.09.2016.
Сторонами подано документи та заперечення на виконання вимог суду.
В судовому засіданні 09.09.2016 оголошено перерву до 15.09.2016.
Позивач подав до матеріалів справи клопотання про долучення судової практики.
Відповідач надав додатковий відзив на позов, в якому наголошував про прострочення кредитора в зв'язку з затвердженням зразка товару лише 03.06.2015, а тому відсутні підстави для притягнення відповідача до відповідальності. Відповідач звернувся до Директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України від 08.06.2015 № 276 (отриманий 08.06.2015), станом на 03 червня 2015 року відповідачем було виготовлено 7250 штук костюмів по розмірам, вка заних в ТО У 30604251-006-04 до ГОСТ 27643-88 та договорі. У вказаному листі відповідач просив якомога швидше надати офіційні зміни до ТО та укласти додаткову угоду про продовження термінів поставки. До матеріалів справи надано аркуш яким затверджений зразок товару до договору № 286/3/15/195 від 19.05.2015, зразок затверджений 03.06.2015 року.
В листі від 12.06.2015 № 288 до Директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України від 08.06.2015 № 276 (отриманий 15.06.2015) відповідач просив надати дозвіл на відвантаження окремих партій товару готових виробів для швидкого забезпечення МО України готовою продукцією. Листом від 02.07.2015 № 286/6/8158 відповідача запросили для підписання додаткової угоди та надали зміни в ТО У 30604251-006-04 до ГОСТ 27643-88. Відповідач зазначив про прострочення поставки з вини кредитора і відсутності підстав застосовувати штрафні санкції. Відповідач зазначає, що додаткова угода була підписана після спливу, встановленого нею строку поставки, а зміни до ТО У 30604251-006-04 до ГОСТ 27643-88 були надані лише з листом від 02.07.2015, отже теж після закінчення терміну поставки, встановленого договором. Відповідач зазначив, що позивач невірно розрахував штрафні санкції та надав свій контр розрахунок. Також відповідач просив в разі задоволення позову зменшити суму нарахованих штрафних санкцій або розстрочити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
19.05.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСО" (постачальник) та Міністерством оборони України (замовник) укладено договір № 286/3/15/195 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується у 2015 році поставити Замовнику аксесуари одягу з натуральної шкіри; одягу, виготовленого з фетру чи нетканих полотен; одягу готового, з текстильних полотен з покривом (лот 2. Костюм (куртка та штани) для захисту від води з тканини синтетичної плащової вибивної (камуфльованої) (далі - товар), а Замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі.
Згідно додаткової угоди від 30.06.2015 № 1 до договору від 18.05.2015 № 286/3/15/195 поставці у строк до 30.06.2015 (включно) підлягають: костюм (куртка, штани) для захисту від води з тканини синтетичної плащової вибивної (камуфльованої) відповідно ТОУ 30604251-006-04 до ГОСТ 27643-88 та зразку-еталону загальною кількістю 7250 штук, за ціною одиниці товару 315,85 грн. (без ПДВ) на загальну суму 2289912,50 грн. без ПДВ.; костюм (куртка, штани) для захисту від води з тканини синтетичної плащової вибивної (камуфльованої) відповідно ТОУ 30604251-006-04 до ГОСТ 27643-88 (зі змінами від 17.06.2015 № 341/5/5084) та зразку-еталону загальною кількістю 7750 штук, за ціною одиниці товару 315,85 грн. (без ПДВ) на загальну суму 2447837,50 грн. без ПДВ. Ціна товару з ПДВ складає 5685300,00 грн.
Згідно з п. 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Ціна цього договору становить 9749700,00 грн. у тому числі: ПДВ 1624950 грн. 00 коп. (п.3.1 договору).
Відповідно до п.5.1 договору, Товар постачається на умовах DDP - склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів “Інкотермс” у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.
Відповідно до п. А4, А7, Б4, Б7 поставки DDP Інкотермс (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року) Продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки. Продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення про відправлення товару, а також будь-яке інше повідомлення, якого потребує покупець для отримання можливості вжити заходів, звичайно необхідних для одержання поставки товару. Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4. У випадку, якщо покупець вправі визначати час у рамках узгодженого терміну та/або пункт прийняття поставки в межах названого місця, він зобов'язаний дати продавцю достатнє повідомлення про них.
Відповідно до п.1.2 договору, строки (терміни) постачання до 30.06.2015 (включно).
Місцем поставки товару є центри забезпечення речовим майном та об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України (далі - одержувачі Замовника) згідно з рознарядкою та ростовкою Міністерства оборони України, які є невід'ємною частиною Договору, з обов'язковим дотриманням передбачених ними вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів Замовника та черговості відвантажень. (п.5.2 договору).
Відповідно до п. 2.6, 2.7 договору, при позитивних результатах контролю та випробувань на прийнятий товару представником замовника ставиться відповідне клеймо у місцях нанесення маркування відповідно до нормативно-технічної документації. У разі відсутності місця для нанесення клейма (пломбування) або недопустимості нанесення клейма (пломбування) на виробах клейма (пломби) наносяться на кожному примірнику акту приймального контроль (якості), та на тарі в межах норм приймання матеріально-технічних засобів речової служби, якщо постачальник товару є його виробником. Приймання товару оформляється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представництвом Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється Замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.
Згідно з п.5.3 договору, датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем Замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній Постачальника.
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором (п.6.3.1 договору).
Строк поставки визначений сторонами у договорі (з урахуванням додаткової угоди) до 30.06.2015 включно. Тобто відповідач вважається таким, що прострочив поставку з 01.07.2015.
До матеріалів справи надано акти приймального контролю якості, підписані представником замовника датами актів: № 2 від 02.07.2015 на поставку 2000 одиниць товару; № 3 від 09.07.2015 на поставку 2000 одиниць товару ; № 4 від 16.07.2015 на поставку 250 одиниць товару; № 5 від 17.07.2015 на поставку 2000 одиниць товару; № 6 від 23.07.2015 на поставку 2000 одиниць товару; № 7 від 28.07.2015 на поставку 1000 одиниць товару; № 8 від 05.08.2015 на поставку 2000 одиниць товару; № 9 від 12.08.2015 на поставку 1000 одиниць товару; № 10 від 19.08.2015 на поставку 1000 одиниць товару Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідачем поставлено згідно з актами товар з простроченням.
До кожного акту долучено оголошення про пред'явлення товару на приймальний контроль та повідомлення про прийняття товару військовою частиною.
Крім того, до матеріалів справи надано копії видаткових накладних, які підтверджують кількість, вартість та дату поставки товару відповідачем: № 16 від 30.06.2015 на суму 1137060,00 грн., № 19 від 06.07.2015 на суму 758040,00 грн., № 21 від 10.07.2015 на суму 758040,00 грн., № 23 від 17.07.2015 на суму 94755,00 грн., № 24 від 17.07.2015 на суму 758040,00 грн., № 25 від 23.07.2015 на суму 663285,00 грн., № 27 від 29.07.2015 на суму 379020,00 грн., № 28 від 05.08.2015 на суму 379020,00 грн., № 31 від 12.08.2015 на суму 379020,00 грн., № 34 від 19.08.2015 на суму 379020,00 грн.
Доказів поставки решти товару за договором у кількості 1750 штук до матеріалів справи не надано.
В свою чергу, відповідач у своєму письмовому відзиві не заперечує проти того, що товар було поставлено з порушенням строків, передбачених Договором, проте, його вини у даному порушенні немає, так як ним було вжито всіх необхідних заходів для належного виконання покладених на нього зобов'язань. Оскільки відповідач є одночасно і виробником товару, що поставляв, він не міг встигнути його виконати в строк.
Між сторонами укладений договір поставки. Умовами договору передбачено, що Постачальник може бути і виробником товару, в цьому випадку договором обумовлений контроль якості товару здійснюється на підставі вимог Положення про представництво державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2009 №1107 (п.2.4. договору).
Однак зміст п.2.4. договору не змінює правову природу укладеного договору який є договором поставки, а не підряду тощо. До договору, за яким виник спір не застосовуються положення законодавства, що врегульовують права та обов'язки сторін за договором підряду (глава 61 ЦК України).
В якості доказів відсутності вини відповідача у несвоєчасній поставці товару відповідач зазначає суду про те, він звернувся до Директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України від 08.06.2015 № 276 (отриманий 08.06.2015), в якому зазначив: “03 червня 2015 року під час узгодження зразка товару та підписання бірки на нього, начальник 1363 Головного військового представництва Міністерства оборони України полковник Костюнін О.В. проінформував відповідача про наявність помилок в ТО У 30604251-006-04 до ГОСТ 27643-88 щодо розмір них характеристик штанів. Для підтвердження даної інформації, відповідач звернувся до заступника дирек тора департаменту - начальника управління постачання матеріальних ресурсів Департаменту держав них закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ полковника Данильчика О. І.
Данильчик О.І. наявність помилок в ТО У 30604251-006-04 до ГОСТ 27643-88 щодо розмірних характеристик штанів відповідачу не підтвердив, оскільки, з його слів, даний документ до нього не надходив. В той же день, з метою все-таки до кінця з'ясувати ситуацію, що склалася, відповідач звернувся до началь ника Центрального управління речового забезпечення Збройних Сил України Тилу Збройних Сил України полковника Гуслякова Ю.С., який підтвердив існування змін до розмірних характерис тик штанів виробу та повідомив, що співробітники Центрального управління речового забезпечення ЗСУ Тилу ЗСУ нададуть нам даний документ.
Після отримання підтвердження існування змін до розмірних характеристик штанів виробу, відповідач зупинив виробництво костюмів (куртка та штани) для захисту від води з тканини синтетичної пла щової вибивної (камуфльованої) згідно договору.
Станом на 03 червня 2015 року відповідачем було виготовлено 7250 штук костюмів по розмірам, вка заних в ТО У 30604251-006-04 до ГОСТ 27643-88 та договорі.
У вказаному листі відповідач просив якомога швидше надати офіційні зміни до ТО та укласти додаткову угоду про продовження термінів поставки.
До матеріалів справи надано аркуш яким затверджений зразок товару до договору № 286/3/15/195 від 19.05.2015, зразок затверджений 03.06.2015 року (оригінал зразку оглянутий в судовому засіданні).
В листі від 12.06.2015 № 288 до Директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України від 08.06.2015 № 276 (отриманий 15.06.2015) відповідач просив надати дозвіл на відвантаження окремих партій товару готових виробів для швидкого забезпечення МО України готовою продукцією.
Листом від 02.07.2015 № 286/6/8158 відповідача запросили для підписання додаткової угоди та надали зміни в ТО У 30604251-006-04 до ГОСТ 27643-88.
Позивач звернувся до відповідача з претензією від 25.08.2015 № 286/6/10432, в якій повідомлялось про прострочення поставки та необхідність сплатити штрафні санкції у розмірі 494431,48 грн. Відповідач надав відповідь на претензію № 610 від 10.12.2015, в якій зазначив про прострочення поставки з вини кредитора і відсутності підстав застосовувати штрафні санкції (докази направлення в матеріалах справи).
Відповідач зазначає, що додаткова угода була підписана після спливу, встановленого нею строку поставки, а зміни до ТО У 30604251-006-04 до ГОСТ 27643-88 були надані лише з листом від 02.07.2015, отже теж після закінчення терміну поставки, встановленого договором.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частинами 1 та 2 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що в разі укладення Договору, сторони є вільними у визначенні його положень, що фактично означає, що підписання Договору є остаточним волевиявленням його сторін, спрямоване на виникнення прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідач підписав додаткову угоду № 1 до договору без будь-яких застережень та зауважень щодо строку поставки чи дати підписання додаткової угоди, а тому у суду відсутні підстави вважати, що у відповідача було інше волевиявлення щодо строку поставки, ніж те, що зазначено в додатковій угоді. За таких умов, судом не приймаються заперечення відповідача щодо вини кредитора у простроченні зобов'язань боржника щодо строку поставки товару.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
У зв'язку з неналежним виконання умов договору щодо поставки продукції, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 198849,18 грн. та штраф в розмірі 397971,00 грн.
Відповідно до п.7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.
Згідно з п. 7.3.4 договору, за порушення строків виконання зобов'язання Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.
За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов'язання.
Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до ч.4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.
Суд вважає неправильним розрахунок позивача розмірів пені. Виходячи з визначених позивачем періодів прострочення та сум вбачається, що позивачем при нарахуванні їх розмірів, за конкретні періоди прострочення, в періоди прострочення враховані дати фактичних поставок, що призвело до збільшення періодів на один день, відповідно до збільшення розмірів пені на суму вартості одного дня прострочення.
Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу.
Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.
Суд зазначає, що п. 5.1, 5.2 договору визначають умови поставки та місце її здійснення. Однак п. 5.3 договору передбачено, що дата поставки товару визначається дата, вказана одержувачем замовника в акті приймального контролю та видаткових накладних. Отже згідно умов договору, визначених сторонами, чітко встановлено, що дата поставки визначається згідно видаткових накладних.
З урахуванням вище вказаного, суд здійснив власний перерахунок пені. Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 94786,59 грн.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Однак суд не погоджується з розрахунком суми штрафу, зробленим позивачем, оскільки, штраф був нарахований ним на загальну суму договору і склав 397971,00 грн.
Однак, ст. 231 ГК України передбачено додаткове нарахування штрафу у розмірі 7% вказаної вартості, тобто вартості товару з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення понад тридцять днів. В п. 7.3.4 договору також передбачено стягнення пені від вартості непоставленого товару та додатково 7% штрафу від вказаної вартості договору. Суд дійшов висновку, що штраф згідно чинного законодавства та п. 7.3.4 договору нараховується у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару, визначеної у договорі, за прострочення понад 30 днів.
Суд здійснив власний розрахунок штрафу на вартість товару, прострочення поставки якого складало понад 30. Згідно розрахунку суду сума штрафу становить 79594,20 грн. і підлягає стягненню з відповідача.
Відповідач подав до суду клопотання про розстрочення сплати штрафних санкцій.
Суд відмовляє у задоволенні клопотання, оскільки позов у даній справі підлягає частковому задоволенню на суму 174380,79 грн., а відповідач просить розстрочити йому виконання рішення на загальну, заявлену позивачем до стягнення - 499757,76 грн. Відповідач не надав доказів в обґрунтування фінансової неможливості виконання рішення суду в тій частині, що задоволено судом.
Клопотання відповідача не підлягає задоволенню в зв'язку з необґрунтованістю.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІСО” (01023, м. Київ, вул. Червоноармійська, будинок 139, офіс 345; ідентифікаційний код: 35920687) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код: 00034022) пеню в розмірі 94786,59 (дев'яносто чотири тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 59 коп. та штраф в розмірі 79594,20 (сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 20 коп., судовий збір у розмірі 2615,71 (дві тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. 71 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.09.2016
Суддя І.В.Усатенко