12 вересня 2016 р.
Справа № 902/557/16
за позовом:Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул.Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21100)
до:Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул.Магістратська, 2, м.Вінниця, 21050)
штраф на суму 17340 грн.
Головуючий суддя Яремчук Ю.О.
судді Матвійчук В.В.
ОСОБА_1
Cекретар судового засідання Матущак О.В.
Представники
позивача : ОСОБА_2
відповідача : ОСОБА_3
Вінницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом до публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" про стягнення пені в розмірі 17340 грн.
Ухвалою суду від 06 липня 2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/557/16 з призначенням судового засідання на 25.08.2016 року.
Разом з тим, з огляду на складність даної справи, на підставі заяви судді Яремчука Ю.О. від 25.08.2016 року, згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 25.08.2016 року створено колегію для розгляду даної справи у складі головуючого судді Яремчука Ю.О., суддів: Матвійчука В.В., Маслія І.В.
Ухвалою суду від 25.08.2016 року колегією суддів було прийнято справу до провадження з призначенням судового засідання на 12.09.2016 року.
В судове з'явились представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав вказаних у позовній заяві. Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву ( № 14-6038 від 16.08.2016 року).
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Рішенням Антимонопольного комітету України від 26.06.2015 року № 44-рш у справі № 05-26.20.2/12-15 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення) визнано, що публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50, ч.1 ст. 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закону), у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом, був накладений штраф у розмірі 68000,00 грн.
Відповідно до резолютивної частини рішення, на публічне акціонерне товариства "Вінницяобленерго" було накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення Антимонопольного комітету України, надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Копію Рішення від 26.06.2015 року №44-рш, супровідним листом Антимонопольного комітету України від 02.07.2015 року № 03-09/1474 було надіслано відповідачу та вручено 07.07.2015 року, що підтверджується відміткою про реєстрацію на копії супровідного листа.
Позивач в позові та в поясненнях зазначає, що відповідач, відповідно до вимог чинного законодавства повинен був сплатити штраф у двомісячний строк, тобто граничний строк 08.09.2015 року.
Разом з тим, як видно з матеріалів справи публічне акціонерне товариства "Вінницяобленерго" оскаржувало рішення Антимонопольного комітету України від 26.06.2015 року № 44-рш до господарського суду Вінницької області.
Ухвалою суду від 31.08.2015 року було порушено провадження у справі № 902/1195/15 за позовом публічне акціонерне товариства "Вінницяобленерго"до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення.
Рішенням Господарського суду Вінницької області у справі № 902/1195/15 було відмовлено публічному акціонерному товариству "Вінницяобленерго"" в задоволенні позовних вимог.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.11.2015 року у справі №910/1195/15апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" залишено без задоволення.
В касаційному порядку постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року у справ № 902/1195/15 не оскаржувалась.
Позивач в судовому засіданні та позові надав пояснення, що оскільки господарським судом Вінницької області було ухвалою від 31.08.2015 року порушено провадження у справі № 902/1195/15 та прийнято рішення у даній справі 20.10.2015 року нарахування пені почалося 21.10.2015 року. Нарахування пені було зупинено з 06.11.2015 року з дня винесення Рівненським апеляційним господарським судом ухвали про прийняття апеляційної карги до провадження) до 16.12.2015 року (прийняття постави Рівненським апеляційним господарським судом). Нарахування пені поновлено 17.12.2015 року.
Відповідно до платіжного доручення від 17.12.2015 року № 3006737 відповідач перерахував штраф у розмірі 68 000,грн. до державного бюджету України.
Тому, позивач вважає за доцільне стягнення з відповідача пені в розмірі 16320,00 грн. за період з 21.10.2015 року по 05.11.2015 року та 1020,00 грн. з 17.12.2015 року по 17.12.2015 року.
Відповідач проти даних нарахувань заперечує, про що зокрема вказав, щодо пені за прострочення сплати штрафу з 21 жовтня 2015 року по 05 листопада 2015 року -16 днів. За приписами частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (надалі - Закон) нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду відповідач вважає, що нарахування пені повинно бути набрання законної сили рішенням суду, а не оголошення вступної та резолютивної частини рішення суду про відмову в позові про визнання недійсним рішення позивача. Згідно позиції позивача пеня повинна нараховуватися з моменту оголошення рішення про відмову в позові судом першої інстанції до порушення апеляційного провадження. Оскільки суб'єкт господарювання не може вплинути на строки виконання судами процесуальних дій щодо відправки справи в апеляційний суд, нарахування пені за період виконання судами таких дій суперечить принципам індивідуальної юридичної відповідальності (статті 61 Конституції України) та справедливості. Розгляд справи про визнання недійсним рішення позивача і перегляд рішення суду першої інстанції, за умови дотримання сторонами процесуальних строків, зокрема, строку подачі апеляційної скарги, - цілісний процес, результатом якого є рішення суду, яке вступило в законну силу та підлягає виконанню. Розгляд справи в суді першої інстанції не може вважатися завершеним до вступу в законну силу прийнятого рішення. Таким чином, в разі подачі апеляційної скарги до вступу в законну силу рішення суду першої інстанції, етап розгляду справи судом першої інстанції відразу переходить в стадію апеляційного перегляду. Отже, у такому разі «час розгляду або перегляду», на який посилається частина 5 етапі 56 Закону, не припиняється на час пересилки матеріалів справи до апеляційного суду і підстави для нарахування пені не виникають. Щодо пені за прострочення сплати штрафу з 17 грудня 2015 року по 17 грудня 2015 року - 1 день, відповідач зазначає, що відповідно до загальних, засад цивільного права накладений на товариство штраф є видом відповідальності за вчинене правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Отже, в день сплати штрафу зникає необхідність відповідного забезпечення. Пунктом 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року №14, передбачено: « день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені». Зважаючи на те, що Відповідач здійснив оплату основного грошового зобов'язання - 17 грудня 2015 року, при розрахунку пені, дата фактичної сплати суми заборгованості не повинна включатись в період часу, за який здійснюється нарахування пені.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до п. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. ч. 7, 9 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені, органи Комітету стягують штраф та пеню у судовому порядку; суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.
Абзацом 2 ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
У пункті 20.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 " Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" роз'яснено, що Абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.
При цьому, суд зауважує, що припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.
Окрім того, пунктом 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року №14, передбачено: «день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені».
Як було встановлено судом, нарахування пені та штрафу за прострочення сплати штрафів, накладених рішенням від 26.06.2015 року №44-рш, розпочалось з 21.10.2015 року, у зв'язку із винесенням господарським судом Вінницької області рішення у справі №902/1195/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" до Антимонопольного комітету України про визнання недійним та скасування рішення адміністративної колегії від 26.06.2015р. № 44-рш.
При цьому, нарахування штрафу було зупинено до 05.11.2016 року, тому що 06.11.2015 року Рівненським апеляційним господарським судом було винесено ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження, а 17.12.2015 року було поновлено нарахування штрафу, тому що було прийнято постанову Рівненським апеляційним господарським судом.
Матеріалами справи стверджується, що відповідачем, відповідно до платіжного доручення від 17.12.2015 року № 3006737 було перераховано штраф у розмірі 68 000,грн. до державного бюджету України.
З врахуванням викладеного суд вважає, за доцільне стягнути з відповідача пені в розмірі 16320,00 грн. за період з 21.10.2015 року по 05.11.2015 року.
Разом з тим, зважаючи на те, що відповідач здійснив оплату основного грошового зобов'язання - 17 грудня 2015 року, тому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. З врахуванням зазначеного суд, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 1020,00 грн. пені
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З врахуванням викладеного позов підлягає задоволенню частково.
За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул.Магістратська, 2, м.Вінниця, 21050, ідент. код 00130694) згідно з рішенням Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.06.2015 року № 44-рш до Державного бюджету України на рахунок Управління Державної казначейської служби м. Вінниці (код 38054707 р/р 31111106700002 в банк ГУДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, згідно з кодом бюджетної класифікації за доходами 21081100,символ звітності 106, пеню в розмірі 16320,00 грн.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул.Магістратська, 2, м.Вінниця, 21050,ідент. код 00130694) витрати по сплаті судового збору Вінницьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України ( 21001, м. Вінниця вул. Хмельницьке шосе,7 код ЄДРПОУ 20096568) в сумі 1378,00 грн. на дохідний рахунок № 35217011007979 в Державній казначейській службі України , м. Київ, МФО 820172.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 16 вересня 2016 р.
Головуючий суддя Яремчук Ю.О.
судді Матвійчук В.В.
ОСОБА_1
віддрук. прим.:
1 - до справи