01 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «Княжий двір Лтд» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 серпня 2016 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Полтавській області ОСОБА_7 та накладено арешт на тимчасово вилучене під час обшуку 09 серпня 2016 року приміщень ТОВ «Княжий двір ЛТД» майно, а саме на грошові кошти в сумі 132 000 грн., що належить підозрюваному ОСОБА_8 .
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що надані слідчим матеріали вказують на наявність правових підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «Княжий двір ЛТД» просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що вилучені грошові кошти є власністю працівника ТОВ «Княжий двір ЛТД» ОСОБА_9 , який з цього приводу звертався до слідчого з відповідною заявою. Крім того, з точки зору представника, на помилковість висновків суду з приводу того, що вилучені грошові кошти належать ОСОБА_8 свідчать і ті обставини, що останній за вказаною адресою не проживає і посадовою особою ТОВ «Княжий двір ЛТД» не являється. Також, представник вважає, що сама процедура вилучення грошових коштів є протиправною у зв'язку з тим, що ухвала суду на підставі якої проводився обшук приміщення ТОВ «Княжий двір ЛТД», не містить дозволу на їх вилучення. Крім того, на думку апелянта, слідчим суддею було порушено вимоги чинного законодавства щодо строку звернення до суду з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно. Дані обставини, на думку представника залишилися поза увагою слідчого судді, у зв'язку з чим постановлене ним рішення є незаконним і необґрунтованим, а відтак підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, при розгляді клопотання слідчого про накладення арешту на майно, вказаних вимог закону дотримався.
Так, Головним слідчим управлінням СБ України розслідується кримінальне провадження № 22015000000000031 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України та за фактом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, а саме заволодіння чужим майном ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб - грошовими коштами КНПФ НБУ в особливо великих розмірах, на загальну суму 11 000 000, 00 грн.
Як вбачається зі змісту клопотання слідчого, в ході проведення досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у тому, що останній 14 листопада 2014 року, виконуючи свою частину попередньо узгодженого з ОСОБА_10 і ОСОБА_11 злочинного плану, діючи з корисливих мотивів, будучи достовірно обізнаним зі змістом взаємних прав і обов'язків ТОВ «Тріумф» та КНПФ НБУ, порушуючи вимоги п. 14 договору від 21 липня 2014 року № 1459 щодо заборони передачі заставного майна як внесок до статутного капіталу юридичних осіб, володіючи 100 % голосів на загальних зборах учасників ТОВ «Тріумф», прийняв рішення та підписав протокол загальних зборів учасників ТОВ «Тріумф» від 14 листопада 2014 року № 11 щодо створення шляхом виділу зі складу ТОВ «Тріумф» нової юридичної особи ТОВ «Княжий двір ЛТД», яке є правонаступником частини майна, прав та обов'язків Товариства відповідно до розподільчого балансу. Таким чином, майно, яке ТОВ «Тріумф» у 2011 році передало в іпотеку Корпоративному недержавному пенсійному фонду НБУ за договором іпотеки від 15 вересня 2011 року стало об'єктом договору від 21 липня 2014 року, умови якого щодо укладення основного договору купівлі-продажу нерухомого майна ТОВ «Тріумф» не виконані до теперішнього часу. Відповідно до висновку комісійної судово-економічної експертизи від 26 травня 2016 року № 496/8621/16-45 висновок довідки ДФІ України від 18 грудня 2015 року перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України щодо завдання матеріальної шкоди (збитків) КНПФ НБУ на загальну суму 11 000 000, 00 грн. на момент проведення перевірки документального підтверджуються.
Таким чином, за вищевикладених обставин, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , всупереч інтересам КНПФ НБУ, з метою особистого незаконного збагачення, в порушення п. 1, п. 4 ст. 182 ГКУ від 16 січня 2003 року № 436-IV, п. 3 ст. 40, пп 2 п. 1 ст. 49 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09 липня 2003 року № 1057- IV, та пп 2 п. 5.2 розділу 5 нової редакції Інвестиційної декларації КНПФ НБУ, затвердженої протоколом Ради Фонду від 15 червня 2012 року № 21, провів завідомо збиткове інвестування грошових коштів в сумі 11 000 000, 00 грн.
09 серпня 2016 року, на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва, було проведено обшук за адресою реєстрації та фактичного місця знаходження ТОВ «Княжий двір ЛТД» за адресою Київська область, Броварський район, с. Княжичі, вул. Стогнія, 39, в ході якого були вилучені грошові кошти в сумі 132 000 грн..
Звертаючись до суду з клопотанням про накладення арешту на вказані грошові кошти, слідчий вказав, що застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження зумовлене забезпеченням конфіскації майна, як виду покарання.
Дослідивши доводи клопотання слідчого та перевіривши надані матеріали, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання та накладення арешту на вказане в ньому майно.
Так, ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
На даному етапі провадження до завдань суду не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для втручання в права та інтереси відповідних осіб.
Колегія суддів вважає, що слідчим доведена необхідність накладення арешту на майно, оскільки надані ним матеріали містять достатньо даних, які вказують на наявність підстав передбачених ст. 170 КПК України для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
В зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що надані суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Таким чином, на переконання колегії суддів, слідчим суддею при розгляді клопотання про накладення арешту на майно дотримано вимоги чинного кримінального процесуального законодавства з якими пов'язано застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Що стосується посилань апелянта щодо помилковості висновків суду з приводу того, що вказані грошові кошти належать ОСОБА_8 , то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно статуту ТОВ Княжий двір ЛТД» від 14 листопада 2014 року, його єдиним учасником, що володіє 100 % статутного капіталу є ОСОБА_8 . Згідно п. 5.10 статуту, джерелами формування майна товариства є доходи, одержані від реалізації продукції, а за його умовами п. 5.11 визначено, що товариство є власником одержаних доходів та іншого майна, набутого на підставах не заборонених чинним законодавством. Згідно п. б ч. 1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право брати участь у розподіленні прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів), пропорційно частці кожного з учасників, мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів. Таким чином, ОСОБА_8 є одноособовим власником ТОВ «Княжий двір ЛТД». Дані обставини дають підстави вважати, що вилучені в ході обшуку вказаного товариства грошові кошти є його власністю.
Стороною захисту не надано доказів на підтвердження своїх доводів, що ці грошові кошти є власністю працівника ТОВ «Княжий двір ЛТД» ОСОБА_9 .
Також, є безпідставними і посилання представника на незаконність вилучення вказаних в клопотанні слідчого грошових коштів.
Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією судді в ході апеляційного розгляду справи не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, а тому не вбачає підстав для її скасування, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 серпня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Полтавській області ОСОБА_7 та накладено арешт на тимчасово вилучене під час обшуку 09 серпня 2016 року приміщень ТОВ «Княжий двір ЛТД» майно, а саме на грошові кошти в сумі 132 000 грн., що належить підозрюваному ОСОБА_8 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ТОВ «Княжий двір Лтд» ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не
підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/796/2982/2016 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїОСОБА_12
Доповідач ОСОБА_1