АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
13 вересня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів: Лапчевської О.Ф., Махлай Л.Д.
при секретарі - Перевузнику П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 26 липня 2016 року та копії наданих матеріалів по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мінюкової-Кручиної ТетяниПавлівни про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії та визнання права власності на спадкове майно, -
У травні 2016 року позивач звернувся із зазначеним позовом. (а.с.3-19)
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 13 травня 2016 року відкрито провадження у зазначеній справі. (а.с.58)
21 червня 2013 року до суду надійшла заява представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову. (88-92)
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 26 липня 2016 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. (а.с.101)
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, незаконність та необґрунтованість ухвали, просила її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову. На обґрунтування скарги зазначила, що в позовній заяві, серед інших вимог, ставиться питання про визнання права власності на спадкове майно, а саме квартиру №131, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Бальзака Оноре, буд. 57, тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду через відчуження ТОВ «Фінансова компанія «Народна позика» вказаної квартири на користь невідомих осіб. (а.с.107-115)
Представник ТОВ «Фінансова компанія «Народна позика» - ОСОБА_4 заперечувала проти скарги і просила її відхилити.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, були сповіщені належним чином про що у справі є докази. ОСОБА_1 був сповіщений шляхом вручення повістки представнику ОСОБА_3, остання подала клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на зайнятість в інших справах. (а.с. 141-149)
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи сторін, обговоривши доводи скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в заяві про забезпечення позову представник позивача не виклав обставин і не зазначив конкретних правових доказів у обґрунтування своїх вимог про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (ч. 8 ст. 153 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може вимагати від заявника подати додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказаних норм закону не врахував та фактично обґрунтував ухвалу про відмову в забезпеченні позову недодержанням заявником вимог ст. 151 ЦПК України, що, відповідно до положень ч. 8 ст. 153 цього Кодексу мало б наслідком повернення заяви.
Тому, враховуючи обсяг доказів, наданих позивачем та характеру правовідносин, які виникли між сторонами, колегія суддів вважає передчасним висновок районного суду про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
За таких обставин оскаржувану ухвалу районного суду не можна визнати законною і обґрунтованою, вона підлягає скасуванню із направленням заяви про забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.
Інші доводи скарги не спростовують цих висновків, тому колегія суддів їх відхилила.
Ухвала колегії суддів апеляційного суду не перешкоджає подальшому провадженню у справі і відповідно до ч. 1 ст. 324 ЦПКу касаційному порядку оскаржена бути не може.
Керуючись ст.ст. 303, п. 3 ч. 1 ст. 312, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 26 липня 2016 року -скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції .
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б. Левенець
О.Ф.Лапчевська
Л.Д.Махлай
Справа № 22-ц/796/12064/2016
Унікальний номер 754/6346/16-ц
Головуючий у першій інстанції - Грегуль О.В.
Доповідач Левенець Б.Б.